Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №583/2815/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2815/26

Номер провадження 22-ц/816/2731/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз північ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2026 року, ухвалене у м. Охтирка у складі судді Плотникової Н.Б.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз північ»

про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

04 червня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Райз північ», уточнивши який (а.с. 43-45), просив стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 01 вересня 2016 року № 311/16 за період із 2018 по 2025 роки у розмірі 29 159,89 грн, визначену без вирахування податків та обов`язкових платежів, 7 654,72 грн пені, 7 269,57 грн інфляційних втрат, 1 913,72 грн три проценти річних, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами.

Будучи власником земельної ділянки площею 4,7127 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0053, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклала із ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 311/16, за умовами якого передала товариству зазначену земельну ділянку у строкове платне користування строком на 10 років. Розмір орендної плати становив 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становило 7 855,71 грн.

21 лютого 2018 року ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз північ» та ОСОБА_1 уклали тристоронню додаткову угоду № 1 до договору оренди, за умовами якої ТОВ «Райз північ», як новий орендар, прийняло на себе всі права та обов`язки за договором від ПрАТ «Райз-Максимко». Також сторони визначили зафіксували нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 112 224,47 грн, із 2017 року орендна плата становить 11 222,45 грн, що відповідає 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому пунктом 10 договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки з урахуванням індексації, а пунктом 11 - її внесення один раз на рік після закінчення сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Позивач зазначав, що у порушення умов договору орендна плата за 2018-2025 роки виплачувалася без урахування індексів інфляції, унаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати, позивач, посилаючись на пункт 14 договору оренди та статтю 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача передбачені договором та законом пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Райз північ» на користь ОСОБА_1 28 945,61 грн орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 7 460,47 грн пені, 3 % річних в розмірі 1 865,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 042,02 грн, а всього 45 313,23 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини з оренди земельної ділянки, а умови договору оренди та додаткових угод до нього є обов`язковими для виконання. При цьому розмір орендної плати підлягає визначенню з урахуванням індексації, що прямо передбачено умовами договору.

Встановивши, що за 2018 та 2019 роки заборгованість зі сплати орендної плати відсутня, а у 2020-2025 роках відповідач сплачував орендну плату без урахування належної індексації, суд погодився з розрахунком позивача, однак визначив загальний розмір недоплаченої орендної плати в сумі 28 945,61 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання суд на підставі пункту 14 договору оренди землі від 01 вересня 2016 року № 311/16 (зі змінами) та частини другої статті 625 ЦК України стягнув пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Райз північ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив спосіб індексації орендної плати, не врахував погоджений сторонами механізм індексації, умови договору та правові висновки Верховного Суду з цього приводу. Реалізуючи принцип свободи договору, сторони передбачили у договорі оренди обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації саме нормативної грошової оцінки землі у спосіб та порядку, передбачених статтею 289 ПК України, а не індексацію орендної плати за індексом інфляції. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період 2017-2022 років не змінювався, тому це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначеному статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Доводить, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними: у справі № 925/457/23 йдеться про землі комунальної власності та щомісячну сплату орендної плати, тоді як у цій справі – про землі приватної власності та щорічну сплату до 01 грудня. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» до таких правовідносин.

Вказує, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, якщо договором не передбачено іншого строку, пеня може нараховуватися лише за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 14 договору оренди передбачено пеню у розмірі 1 % несплаченої суми за кожний місяць прострочення, нарахування якої суд мав обмежити шістьма місяцями щодо кожного відповідного періоду заборгованості.

Відповідно до статті 551 ЦК України суд вправі зменшити неустойку, якщо вона є надмірною, з урахуванням збитків, наслідків порушення, поведінки та майнового стану сторін, а також принципів розумності, справедливості й пропорційності. Неустойка має компенсаційне та стимулююче, а не каральне призначення. Така правова позиція викладена, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 та практиці Верховного Суду. За обставин цієї справи суд першої інстанції мав підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та трьох відсотків річних, однак це питання залишилося поза увагою суду та ним не досліджувалося.

Зазначає, що позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Абрамович О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, згідно з якими умовами укладеного договору оренди землі та додаткової угоди передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Посилання апелянта на положення Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки він регулює відносини щодо орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і не регулює спірні правовідносини та не стосується орендної плати за користування землею приватної власності. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано.

Нарахування пені у разі невнесення орендної плати у визначені договором строки, передбачено пунктом 14 договору оренди землі. Стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних також є законним, відповідає положенням статті 625 ЦК України.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені під час апеляційного перегляду витрати на професійну правничу допомогу, які, відповідно до наданих відомостей, становлять 5 000 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7127 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0053, яка розташована на території Чернеччинської сільської громади (раніше Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області (а.с. 13).

01 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №311/16, за яким передала товариству вказану земельну ділянку у строкове платне користування на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 112 224,47 грн (пункт 5) (а.с. 14-15).

Пунктом 9 цього договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 7 855,71 грн.

Згідно із пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься один раз на рік після закінчення сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (об`єкта оренди) та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 16).

07 вересня 2016 року відбулася державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 4,7127 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0053, за орендарем на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2016 року № 311/16 (а.с. 12).

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз північ» уклали тристоронню додаткову угоду № 1 до договору оренди, за якою ТОВ «Райз північ» прийняло на себе всі права та обов`язки орендаря. Також сторони визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 112 224,47 грн та орендну плату з 2017 року у розмірі 11 222,45 грн (а.с. 18).

27 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз північ» укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої сторони погодили, що з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно з Податковим кодексом України (а.с. 39).

Отже, розмір орендної плати за користування землею, починаючи з січня 2019 року мав становити 12 344,69 грн.

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 11 травня 2026 року, товариство нарахувало та виплатило ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році – 13 029,26 грн (2 квартал), у 2019 році – 12 344,69 грн (2 квартал), у 2020 році – 12 344,67 грн (4 квартал), у 2021 році – 12 344,67 грн (липень), у 2022 році – 12 344,69 грн (грудень), у 2023 році – 12 344,67 грн (вересень), у 2024 році – 12 974,27 грн (вересень), у 2025 році – 15 199,62 грн (вересень) (а.с. 23-24).

Зарахування грошових коштів у вигляді орендної плати за 2020-2025 роки на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується також випискою по картці АТ КБ «ПриватБанк» за період 01 січня 2020 року – 03 червня 2026 року (а.с. 9-11).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої-третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо порядку індексації орендної плати

Позивач звернувся з позовом у зв`язку з тим, що ТОВ «Райз північ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 договору оренди землі, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за землю з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався, апеляційний суд відхиляє зважаючи на таке.

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, згідно з якими, хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, визначеному Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

За загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

Отже, індексація орендної плати здійснюється шляхом коригування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за місяці, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем вважається місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата.

Зміст пункту 10 договору оренди землі дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата.

Колегія суддів погоджується з розрахунками, проведеними судом першої інстанції, зокрема щодо індексації всіх наступних орендних платежів після зміни розміру орендної плати відповідно до додаткової угоди від 27 червня 2019 року, у межах заявлених позовних вимог, і вважає доведеним факт неповної сплати відповідачем орендної плати за період 2020-2025 років.

Та обставина, що позивачка не зверталася до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних

У зв`язку з невиконанням товариством грошового зобов`язання зі сплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності розрахунку недоплаченої орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних, заявлених до стягнення відповідно до статті 625 ЦК України. З огляду на принцип диспозитивності та положення частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції підстави для перевірки правильності зазначених розрахунків відсутні.

Щодо нарахування пені

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних у цій справі правовідносин положень статті 232 ГК України та обмеження шестимісячним строком нарахування пені, оскільки на спірні правовідносини положення ГК України не поширюються, позаяк вони врегульовані нормами ЦК України та Законом України «Про оренду землі».

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції міг зменшити розмір пені з власної ініціативи, колегія суддів також відхиляє з огляду на те, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №904/2847/19).

Оскільки розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача (7460,47 грн) не перевищує розмір заборгованості з орендної плати (28 945,61 грн), підстави для зменшення розміру пені на підставі статті 551 ЦК України відсутні.

Щодо застосування правових висновків Верховного Суду

Апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 та від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20, оскільки викладені в них правові висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільним процесуальним законом передбачено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів свідчать про те, що для застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, викладені в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Правовідносини щодо розмежування індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати безпосередньо досліджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, правовий висновок якої суд має врахувати під час вирішення цього спору.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за загальним правилом індексувати необхідно саме орендну плату, якщо інше не передбачено договором оренди, а її індексація здійснюється шляхом коригування суми орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за всі місяці, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць, а не за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата. При цьому базовим є місяць, у якому востаннє змінювалася або підлягала перегляду орендна плата.

Отже, за результатами апеляційного перегляду рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Представник позивача адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

Склад і розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доказуванню відповідною стороною.

Згідно із частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Цією статтею також визначено порядок підтвердження та критерії співмірності таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами першою - третьою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим, а також чи відповідає він критерію розумності.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечень сторони щодо розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Абрамович О.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано (а.с. 83-86): копію свідоцтва адвоката Абрамовича О.В. про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордера на надання правничої допомоги Педорченко Н.П. від 03 червня 2026 року, копію договору про надання правничої допомоги від 03 червня 2026 року № 63; копію додаткової угоди від 24 серпня 2026 року, в якій сторони погодили орієнтовний розмір гонорару в розмірі 5000 грн за надання правової допомоги в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Райз Північ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2026 року по справі № 583/2815/26; копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24 серпня 2026 року, за яким вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правничої допомоги в апеляційному суді становить 5000 грн; копію квитанції від 24 серпня 2026 року № 63 про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_1 гонорару в розмірі 5000 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновків, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру, з огляду на підготовку лише одного процесуального документа – відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача відповідне відшкодування, а тому заявлений розмір витрат на професійну правову допомогу, підлягає зменшенню до 2 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз північ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко