Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №574/822/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/822/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.

Номер провадження 33/816/1621/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (представника за довіреністю) на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 07.09.2026, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-20 КУпАП,

установив:

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 (представник за довіреністю) просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про закриття справи.

Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 07.09.2026 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн, а також стягнуто 665,60 грн судового збору.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що у прийнятті вказаної вище апеляційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, а згідно ч. 10 цієї статті постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. При цьому зазначеною статтею встановлений вичерпний перелік осіб, які можуть подати апеляційну скаргу на постанови, ухвалені суддями судів першої інстанції.

ОСОБА_5 за своїм процесуальним статусом у цій справі не є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, потерпілим, його представником чи прокурором, а тому його доводи про наявність повноважень захисника, так як ОСОБА_4 надав йому довіреність бути представником його інтересів, є необґрунтованими та не можуть бути узятими до уваги.

Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення, що кореспондується з відповідними вимогами ст. 268 і 271 КУпАП, згідно яких у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокати.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а згідно п. 3 ч. 1 ст. 19 цього Закону одним з видів адвокатської діяльності є захист прав, свобод і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним», поширивши таким чином певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Виходячи із системного аналізу національного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону), зазначена справа про адміністративне правопорушення, для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, держава гарантує, що допомога буде надана адвокатом, який матиме необхідний рівень професійної підготовки, буде пов`язаний правилами професійної етики, законодавчими вимогами доступу до професії та нестиме відповідальність за неналежне виконання ним свого професійного обов`язку. Право на професійну правничу допомогу це гарантована Основним Законом держави можливість особи отримати високоякісні правничі послуги, які може забезпечити лише професійний адвокат, який пройшов спеціальну підготовку, а не будь-яка інша особа. При цьому запропонована формула не заперечує права на правничу допомогу загалом, у тому числі й безоплатну, яку можуть надавати інші, крім професійних адвокатів, фахівці-правники. Проте наголос робиться законодавцем саме на гарантованому отриманні особою саме професійної допомоги.

Враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права, так як зазначена справа про адміністративне правопорушення для цілей ст. 6 Конвенції належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5 не має повноважень на виконання функцій захисника у справі відносно ОСОБА_4 та відповідно права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки надані ОСОБА_5 документи не наділяють його статусом захисника, відомості про якого перш за все мають міститися у відповідному реєстрі адвокатів, що жодним чином не позбавляє права ОСОБА_4 на доступ до суду та вільний вибір захисника, який за законом має право здійснювати таку діяльність (професійного адвоката), чи самостійно захищати себе на власний розсуд (ч. 4 ст. 29 і 59 Конституції України), що узгоджується з рекомендаціями Венеціанської Комісії з цього приводу.

У зв`язку з цим, апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

постановив:

Відмовити ОСОБА_6 (представнику за довіреністю) у прийнятті його апеляційної скарги на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 07.09.2026 стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов