Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №523/13658/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1938/26

Номер справи місцевого суду: 523/13658/26

Головуючий у першій інстанції Шкуренков М. В.

Доповідач Яковенко І. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Яковенка І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ровенко А.С..,

захисника – Цвігуна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Цвігуна А.В. на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 09.09.2026,

встановив:

зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, офіційно не працевлаштований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції

У постанові суду першої інстанції зазначено, що 13.06.2026 о 22:59 год. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що він в цей день о 21:20 год. керував автомобілем марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 біля будинку 60 по вул.Марсельська у м.Одеса з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці.

Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що було зафіксовано на БК 471937. Від пояснень та підпису в протоколі водій відмовився.

Таким чином, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 висунуто в провину порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою захисник Цвігун А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник вказує, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксований факт керування водієм ОСОБА_1 автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , а отже він не може вважатись водієм в розумінні ст.130 КУпАП і як наслідок не може бути суб`єктом вказаного правопорушення.

Окрім того, автомобіль не був зупинений працівниками поліції у передбачений ПДР та Закону України «Про національну поліцію» спосіб, що свідчить про незаконність всіх подальших процесуальних дій працівників поліції та складених відносно ОСОБА_1 документів.

Крім того, захисник вказує, що відомості викладенні у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають фактичнім обставинами справи, зокрема в ньому невірно викладені ознаки об`єктивної сторони щодо часу та місця вчинення правопорушення.

Так, в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 13.06.2026 о 21:20 год. Водночас, з відеозапису долученого до протоколу вбачається, що з 21:18 год. 13.06.2026 ОСОБА_1 вже перебував у безпосередньому контакті з поліцейськими та спілкувався з ними. Крім того відеозапис здійснювався на парковці за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Сахарова, 2, в той же час в протоколі вказано, що події, які є предметом розгляду даної справи мали місце по вул.Марсельській, 60 в м.Одесі.

Крім того, захисник вказує, що під час складання адміністративних матеріалів було порушено право ОСОБА_1 на захист.

Позиції учасників апеляційного розгляду

В судовому засіданні захисник Цвігун А.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, співробітники поліції долучили до матеріалів справи наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №692362 від 13.06.2026, який складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;

- довідку УПП в Одеській області про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія;

- довідку УПП в Одеській області про те, що протягом року ОСОБА_1 не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП;

- направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого водій від проходження огляду відмовився;

- відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції.

З метою забезпечення виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених положеннями ст.245 КУпАП, в частині повного і об`єктивного з`ясування обставин даної справи, а також з метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом були повторно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №692362 убачається, що 13.06.2026 о 21:20 год. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 біля будинку №60 по вул.Марсельська у м.Одеса з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, або у встановленому законодавством порядку в закладі охорони здоров`я, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 відмовився від підпису вказаного протоколу.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 (справа №338/1/17) вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

У даній справі, до протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими долучені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції, які брали участь в оформленні правопорушення.

Апеляційним судом дослідженні вказані відеозаписи та встановлено, що на них не зафіксований факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , в день та час розглядуваних подій, більше того, на відеозаписі не взагалі не зафіксований рух автомобіля марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому на відеозаписах зафіксовано, як від самого початку спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 наголошував, що він не керував автомобілем, а за кермом знаходилась інша особа. При цьому позиція ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування була послідовною та однозначною.

Будь-які інші докази, які б доводили факт керування ОСОБА_1 автомобілем в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням змісту відеозаписів, апеляційний суд наголошує, що в розумінні ст.130 КУпАП водій – це особа, яка фактично керує будь-яким транспортним засобом (авто, мотоблок, електросамокат, тощо) у стані сп`яніння, незалежно від наявності посвідчення водія. Також водієм вважається особа, яка навчає керуванню, перебуваючи в авто, або передала кермо нетверезій особі.

Відповідно п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерства Охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Більше того, відповідно до п. 2.5. ПДР, саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням встановлених в даній справі обставин, апеляційний суд вважає, що в даній справі відсутні допустимі та належні докази, які підтверджували би факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тому він не є водієм в розумінні ст.130 КУпАП, не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння, та відповідно не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відповідно до змісту ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, у тому числі, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Але, винісши постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд не навів опис обставин, установлених під час розгляду справи, а лише послався на те, що було вказано в протоколі про адміністративне правопорушення. Цим суд першої інстанції всупереч ст. 280 КУпАП фактично не з`ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний ОСОБА_1 в його вчиненні, а також всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим істотно порушив положення КУпАП, що є підставою для скасування постанови.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що у цій справі не доведено наявність події і складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, інші доводи апеляційної скарги судом не перевіряються, оскільки вони не спростовують зазначеного висновку суду та не спроможні змінити кінцевий результат розгляду справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»), право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, якщо головний висновок суду по суті спору повністю вирішує справу на користь заявника.

Пунктом 2 ч.8 ст.294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Цвігуна А.В. задовольнити, оскаржену постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Цвігуна А.В. – задовольнити.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 09.09.2026, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Одеського апеляційного суду І.І. Яковенко