Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №491/220/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1863/26

Номер справи місцевого суду: 491/220/26

Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.

Доповідач Шаньшина М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Шаньшиної М.В. за участю секретаря судового засідання – Губаря Д.В., представника особи, що притягається адміністративної відповідальності – адвоката Шаталіна М.В. та представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката Венгер Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвоката Венгера Т.Б., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на постанову Ананьївського районного суду Одеської обл. від 06.05.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тернавка Герцаївського району Чернівецької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ,

-в частині закриття провадження за ст. 124 КУпАП,-

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції провадження по справі відносно ОСОБА_2 в частині правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.

Водночас, цією ж постановою суду ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн..

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 13.03.2026 року біля 21:30 години в с. Ананьїв по вул. Центральна 125 водій автомобіля MERCEDES-BENZ E 270 COI, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час обгону автомобіля марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем BMW, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 13.3 Правил дорожнього руху України – порушення правил зустрічного роз`їзду.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат Венгер Т.Ю., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції; просить постанову відносно ОСОБА_2 скасувати в частині закриття провадження за ст.124 КУпАП та постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим за ст.124 КУпАП та закрити провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови суду адвокат Венгер Т.Ю. зазначає наступне:

- схема місця ДТП складена з порушенням п. 4 розділу ІХ Інструкції № 1395

- не відібрано пояснень учасників пригоди; не встановлено власника пошкодженого транспортного засобу; матеріали фотофіксації не відповідають вимогам доказовості; причинно-наслідковий зв`язок судом не досліджувався; суд не встановив жодного факту, який свідчив би про відсутність складу інкримінованого правопорушення, а констатував недоведеність, а не спростованість. Водночас, із того, що поліцейський неналежно склав схему і не відібрав пояснення, не випливає, що зіткнення не відбулося або що жоден із водіїв не порушив Правил дорожнього руху.

Крім того, до апеляційної скарги адвокатом Венгер Т.Ю. долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не приймала участі в дорожньо-транспортній пригоді та не була свідком останньої, не залучалася до участі у справі, не повідомлялася про розгляд і не отримувала копії постанови в порядку ст. 285 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду:

представник потерпілої ОСОБА_1 – адвокат Венгер Т.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;

представник особи, що притягається адміністративної відповідальності – адвокат Шаталін М.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.

Згідно положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

Як вбачається із матеріалів судової справи, 17.03.2026 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшли матеріали відносно ОСОБА_2 для розгляду.

Водночас, матеріали справи не містять в собі інформацію щодо потерпілої, а також сповіщення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи судом першої інстанції, справу розглянуто без потерпілої та/або її представника, копія ухвали їм не направлялась.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити захиснику Венгер Т.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , право на доступ до правосуддя.

Апеляційний суд зауважує, що постанова Ананьївського районного суду Одеської області від 06.05.2026 року відносно ОСОБА_2 переглядається лише в частині закриття провадження за ст. 124 КУпАП.

Щодо доводів про незаконність та необґрунтованість постанови місцевого суду, апеляційним судом встановлено таке.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги вказаних правових норм були дотримані суддею суду першої інстанції.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, законодавства про адміністративні правопорушення, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

При цьому спрощений підхід до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності, як і потерпілих, є неприпустимим (пункт 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року).

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено та передано на розгляд до суду у зв`язку з тим, що 13.03.2026 року біля 21:30 години в с. Ананьїв по вул. Центральна 125 водій автомобіля MERCEDES-BENZ E 270 COI, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час обгону автомобіля марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем BMW, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами (частина 1 статті 251 КУпАП).

Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (частина 1 статті 254 КУпАП).

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

На місці ДТП поліцейським 13.03.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №614463, відповідно до якого 13.03.2026 року о біля 21:30 години в с. Ананьїв по вул. Центральна 125, водій водій автомобіля MERCEDES-BENZ E 270 COI, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час обгону автомобіля марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем BMW, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_2 поліцейський кваліфікував за ст. 124 КУпАП.

За таких обставин ОСОБА_2 звинувачується у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою для адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Тобто, диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, тому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.

Так, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства Внутрішніх Справ України 07 листопада 2015 року № 1395.

Зокрема, у пункті 4 розділу ІХ Інструкції № 1395 викладені вимоги до схеми ДТП. Так, на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі. На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: 1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; 2) номерний знак транспортного засобу; 3) власник (співвласник) транспортного засобу; 4) серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою; 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; 6) вид пригоди; 7) кількість учасників ДТП; 8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; 9) результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення); 10) тип транспортного засобу.

Всупереч вказаним вимогам долучена працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення схема місця ДТП:

- не в повному обсязі містить об`єкти, визначені у пункті 4 розділу ІХ Інструкції № 1395;

- таблиця дорожніх умов та зазначення назви об`єктів, зображених на схемі, що є обов`язковим при складанні схеми місця ДТП, не заповнені;

- не містить даних щодо власника (співвласника) транспортного засобу, а також серію та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назву страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою, іншого учасника ДТП.

Керуючись тим, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди - це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин.

Так, встановленню конкретних обставин дорожньо-транспортної пригоди мала б сприяти схема місця дорожньо-транспортної пригоди, складена у відповідності до вимог пункт 4 розділу ІХ Інструкції.

Водночас, оформлення працівниками поліції схеми ДТП з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, позбавляє суд можливості перевірити відповідність обставин, викладених в протоколі дійсним обставинам справи.

Не зазначення поліцейським у схемі вказаних відомостей щодо дорожніх знаків, розмітки, унеможливило у цій справі перевірку версій події, викладених у Протоколі та представником потерпілого.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що фототаблиця долучена до матеріалів справи є нечіткою.

Також, всупереч вимогам пункту 1 розділу ІХ Інструкції № 1395 матеріали справи не містять письмових пояснень іншого водія, як учасника ДТП, свідки, очевидці події працівниками поліції не встановлювалися і не допитувалися.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не може бути безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена схема місця ДТП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та пункту 4 розділу ІХ Інструкції, пояснення потерпілої щодо обставин, які мають значення для встановлення дійсних обставин пригоди, а саме: механізму дорожньо-транспортної пригоди; можливих порушень Правил, допущених ОСОБА_2 , його провини та причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, що настали (пошкодження транспортних засобів) відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що матеріали справи не містять доказів, які би ґрунтувались на конкретних обставинах події та доводили, що ОСОБА_2 дійсно порушив вимоги пункту 13.3 Правил.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані суду докази, а саме - Протокол, а також схема ДТП, яку складено з порушенням вимог частини 4 розділу ІХ Інструкції, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_2 в порушенні вимог пункту 13.3 Правил та, як наслідок, скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, за наявності вказаних недоліків та суперечностей, які містяться в матеріалах справи та є взаємовиключними, суд обґрунтовано дійшов висновку, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було зібрано достатньо відомостей та доказів про те, що ОСОБА_2 поза розумним сумнівом вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності.

З урахуванням встановленого у суду першої інстанції були підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги.

Слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вищевказані положення закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Апеляційний суд звертає увагу, що збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення судом порушує право на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримує ться не стороною обвинувачення, а фактично судом) (рішення Європейського Суду від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії», заява № 36673/04).

Тому суд позбавлений повноважень щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну та обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката Венгера Т.Б., який діє в інтересах захисту ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Ананьївського районного суду Одеської обл. від 06.05.2026 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині закриття провадження за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Шаньшина