Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №515/355/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7328/26

Справа № 515/355/26

Головуючий у першій інстанції Луцюк В. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Шевиріна Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Луцюка В.О., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,-

установив:

Короткий зміст обставин справи.

02 березня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника Давиденка К.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовує таким.

Згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 лютого 2022 року у справі № 515/1712/21, було розірвано шлюб між сторонами.

13 вересня 2021 року Татарбунарським районним судом Одеської області видано судовий наказ у справі № 515/1255/21, яким з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 03 вересня 2021 року.

На теперішній час позивачка змушена звернутись до суду з вказаним позовом, оскільки 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно є дуже малою сумою, щоб утримувати дитину, інфляція та постійне зростання цін на товари роблять цю суму явно недостатньою. На сьогодні прожитковий мінімум для дитини 6 років становить 2 817,00 грн щомісячно, отже відповідач сплачує на утримання дитини аліменти у розмірі 1 408,00 грн щомісячно, яких ні на що не вистачає.

Стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку) більше відповідає інтересам дитини. Навіть, якщо відповідач офіційно не працює, він буде зобов`язаний сплачувати більше, ніж стягнуто судом у 2021 році.

З метою подальшого уникнення інфляційних процесів та постійного звернення до суду за збільшенням розміру стягнення аліментів, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів з 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, встановленого згідно з судовим наказом, виданим Татарбунарським районним судом Одеської області від 13 вересня 2021 року у справі № 515/1255/21, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини – залишено без задоволення.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що пред`являючи вимогу про зміну способу стягнення аліментів з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Позивачкою не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання малолітньої дитини та погіршення її матеріального стану, як і доказів проживання дитини разом з нею та перебування на її утриманні.

Натомість, в обґрунтування позовної заяви позивачка обмежилася загальними твердженнями щодо батьківського обов`язку утримувати дитину та недостатність аліментів, що стягуються з відповідача на даний час для мінімального її розвитку.

Крім того, позивачка не довела належними та допустимими доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших змін, які на підставі ст.192 СК України, є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 та постановити нове судове рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, що встановлений судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року по справі №515/1255/21 з 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно ототожнив зміну способу стягнення аліментів зі зміною їх розміру.

На думку скаржника, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України одержувач аліментів має право обирати та змінювати спосіб їх стягнення, а тому для переходу від твердої грошової суми до стягнення аліментів у частці від доходу платника не вимагається доведення обставин, передбачених ст. 192 СК України.

Зазначає, що стягувані на цей час аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є недостатніми для належного утримання дитини з огляду на інфляцію та зростання вартості життя, а стягнення 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) батька більшою мірою відповідатиме інтересам дитини.

Також посилається на практику Верховного Суду щодо можливості зміни способу присудження аліментів та наголошує на необхідності першочергового врахування найкращих інтересів дитини.

Щодо явки сторін.

Сторони були сповіщені належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились, представник заявниці просив суд розглянути справу без їх участі , клопотань про відкладення не надходило, що не заважає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1-2 ст. 27 вказаної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Згідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, з 21 березня 2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 лютого 2022 року (а.с. 10).

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 2020 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за актовим записом № 231, відомості про батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року відповідача зобов`язано сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, , до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , посилалася на те, що 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно є дуже малою сумою, щоб утримувати дитину, інфляція та постійне зростання цін на товари роблять цю суму явно недостатньою. На сьогодні прожитковий мінімум для дитини до 6 років становить 2817 грн. щомісячно, отже відповідач сплачує на утримання дитини аліменти у розмірі 1408,50 грн. щомісячно, яких ні на що не вистачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня становив 2817 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн..

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1598 грн., до 6 років – 1408,5 гривень

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184, 192 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу видачі Татарбунарським районним судом Одеської області судового наказу від 13 вересня 2021 року, яким аліменти на утримання ОСОБА_4 визначено у мінімальному гарантованому законом розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, минуло понад чотири роки, дитина стала старшою, а відповідно змінилися й обсяг та характер витрат, необхідних для забезпечення її належного утримання та гармонійного розвитку.

При цьому встановлений судовим наказом розмір аліментів фактично відповідає лише мінімальному гарантованому державою рівню утримання дитини, тоді як відповідно до положень ст. 182 СК України розмір аліментів повинен бути не лише не меншим від установленого законом мінімуму, а необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Колегія суддів враховує, що позивачка звернулася до суду не з вимогою про встановлення конкретної твердої грошової суми аліментів у більшому розмірі, а просила змінити спосіб їх стягнення із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) батька дитини, що прямо передбачено ч. 3 ст. 181 СК України.

Сам по собі той факт, що внаслідок зміни способу стягнення фактичний розмір аліментів у певні періоди може бути більшим за суму, яка стягувалася раніше, не є підставою для відмови у позові, оскільки закон допускає зміну способу присудження аліментів, а визначальним при вирішенні такого спору є забезпечення належного утримання дитини з урахуванням обставин, передбачених ст. ст. 182-184 СК України.

Разом з тим матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про наявність у відповідача інших дітей чи осіб, яких він зобов`язаний утримувати, незадовільний стан його здоров`я, непрацездатність або інші обставини, які б перешкоджали йому виконувати встановлений законом обов`язок щодо належного матеріального утримання свого сина.

Також відповідачем не надано доказів того, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) поставить його у скрутне матеріальне становище або не відповідатиме його матеріальним можливостям.

За таких обставин, ураховуючи вік дитини, необхідність забезпечення належного рівня її матеріального утримання, рівність обов`язків обох батьків щодо утримання дитини, а також пріоритет найкращих інтересів дитини, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів із 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Колегія суддів приймає до уваги те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року, у розмірі 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини.

Зазначене відповідає вимогам ст. ст. 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.

При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, позивач при звернення до суду від сплати судового збору звільнений, а тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 3328 на користь держави.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року у справі № 515/1255/21, з 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в дохід держави: 1331,20 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 1996,80 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Т.Д. Шевиріна