Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №487/6960/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.10.26

22-ц/812/2202/26

Справа №487/6960/26

Провадження №22-ц/812/2202/26 Доповідач апеляційного суду Т. Кушнірова

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва постановлену 28 серпня 2026 року, під головуванням судді Скоринчук К.М., в приміщенні суду першої інстанції, по справі за матеріалами подання заступника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням відносно ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2026 року Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі за текстом – Заводський відділ ДВС) звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2026 року подання заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням відносно ОСОБА_1 передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва за підсудністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України віднесено до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно із частиною 1 статті 446 ЦПК процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Оскільки справу розглянуто Центральним районним судом м. Миколаєва як судом першої інстанції, тому подання Заводського ВДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України підлягає вирішенню судом, який розглядав справу відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Заводський відділ ДВС подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати, ухвалити нове судове рішення яким задовольнити подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що питання підсудності вказаного подання має бути вирішено за правилами ст. 441 ЦПК України, зокрема судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Заводському відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження №81117220 з примусового виконання виконавчого листа №490/11111/23, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації вартості частки транспортних засобів, а також виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва №490/6707/24, виданого на підставі рішення вказаного суду за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення та зобов`язання вчинити певні дії, а також постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №81544726 від 17 серпня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження і виконавчого збору.

28 серпня 2026 року заступник начальника Заводського ВДВС звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із поданням в якому просив обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього згідно зведеного виконавчого провадження №81117220.

Питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України віднесено до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно із ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що розгляд подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України передбачено саме за місцем виконання відповідного рішення, що відповідає положенням ст.446 ЦПК України, яка визначає загальні правила підсудності, з урахуванням виключень, які містить ч.4 ст.441 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Розділу ХІІІ «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця (абзац перший пункту 1 розділу XIII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2522/5 від 02 серпня 2018 року).

Місце виконання рішення визначено положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У даній справі встановлено, що відносно боржника ОСОБА_1 виконавчі листи №490/6707/24 та №81544726 видані Центральним районним судом м. Миколаєва перебувають на примусовому виконанні за місцем проживання боржника у Заводському відділі ДВС м. Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який територіально відноситься до Заводського району м. Миколаєва.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подання заступника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа підлягає розгляду відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України за місцем виконання рішення, тобто, Заводським районним судом м. Миколаєва, а не Центральним районним судом м. Миколаєва.

На вказані вище положення закону, суд першої інстанції належної уваги не звернув, у зв`язку з чим помилково передав справу на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, то відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до Заводського районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва постановлену 28 серпня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді:

______________

Повне судове рішення складено 14.10.2026 р.