Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №484/959/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.10.26

22-ц/812/1725/26

Провадження № 22-ц/812/1725/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/959/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Коростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного сільскогосподарського підприємства «Кумари»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 05 червня 2026 року суддею Коваленко Н.А., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Приватного сільскогосподарського підприємства «Кумари»

про розірвання договору оренди землі,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.

Позивач зазначала, що є власницею земельної ділянки площею 4,9478 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483800:01:000:0394, яку отримала у спадок від батька ОСОБА_2 01.10.2010 року батько уклав з ПрСП «Кумари» договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 8 Договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься

орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або шляхом її перерахування на банківський рахунок орендодавця.

Розмір орендної плати складає грошову суму 1 632 грн на рік, або в натуральній формі - Зерно: пшениця 750 кг, ячмінь 750 кг, кукурудза, 200 кг,

соняшник 150 кг, обробіток присадибної ділянки 0,25 га, 1 причеп солом`яної

січки, ритуальні послуги – 300 грн (у разі смерті орендодавця).

Відповідно до пункту 10 Договору оренди землі орендар сплачує орендну плату протягом терміні дії договору, але не пізніше, як у строк до 1 грудня щороку.

Таким чином приватне сільськосподарське підприємство «Кумари» зобов`язалося щорічно до 01 грудня проводити розрахунок по орендній платі,

однак за 2021, 2024 та 2025 роки орендна плата не нараховувалася та не виплачувалася, що є порушенням умов договору.

Посилаючись на порушення істотних умов договору ОСОБА_1 просила договір оренди розірвати.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на недоведеність заявлених вимог, зокрема - позивачем не додано належних документів, які б підтверджували достовірність доводів позову. Натомість сама позивачка ігнорує отримання грошових переказів та свідомо вводить суд в оману.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2026 року позов задоволено, договiр оренди землi з кадастровим номером 4825483800:01:000:0394, укладений 01.10.2010 року між ОСОБА_2 та ПрСП «Кумари», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кумарівській сільській раді 09.12.2010 року за реєстровим № 041048300130 розірвано.

З ПрСП «Кумари» на користь ОСОБА_1 стягнуто 1331, 20 грн судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ПрСП «Кумари», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано доведеність виплати орендної плати за 2021 рік, безпідставно ототожнив поняття «систематична несплата орендної плати» та «несвоєчасна виплата орендної плати», не з`ясував підстав її несвоєчасної виплати та не встановив вини відповідача.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник позивача адвокат Філатов І.Л. у відзиві на апеляційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилався на те , що згідно з пунктом 10 договору оренди відповідач був зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше 01 грудня кожного року. Натомість сам відповідач визнає, що: переказ орендної плати за 2024 рік був оформлений лише у лютому 2025 року; переказ орендної плати за 2025 рік був оформлений лише у січні 2026 року. При цьому сам відповідач не заперечує, що орендна плата за 2024 та 2025 роки до 01 грудня відповідних років позивачці не була виплачена.

Зазначене є систематичним невиконанням істотних умов договору оренди.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано дійшов висновку про наявність систематичної несплати орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача – адвоката Філатова І.Л., директора ПрАТ «Кумари» Солтановського В.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 01.10.2010 року між ОСОБА_2 та ПрСП «Кумари» укладено договір оренди землі, загальною площею 4,95 га, що був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кумарівській сільській раді 09.12.2010 року за реєстровим № 041048300130.

Цього ж дня сторони склали актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Кумаріської сільської ради.

Пунктом 8 Договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахування її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає грошову суму 1 632 грн, або в натуральній формі - Зерно: пшениця 750 кг, ячмінь 750 кг, кукурудза, 200 кг, соняшник 150 кг, обробіток присадибної ділянки — 0,25 га, 1 причеп солом`яної січки, ритуальні послуги – 300 грн (у разі смерті орендодавця).

Відповідно до пункту 10 Договору оренди землі орендар сплачує орендну плату протягом терміні дії договору, але не пізніше, як у строк до 1 грудня щороку.

Отже, ПрСП «Кумари» зобов`язане щорічного до 01 грудня проводити розрахунок по орендній платі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею земельної ділянки.

За 2024-2025 роки орендна плата позивачці виплачена не була.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина перша статті 407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 90 ЗК України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до частин першої-другої статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини четвертої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила розірвати вищевказаний договір оренди землі, посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частинами першою-другою статті 15 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами першою-другою статті 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому, за змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

З матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що 01.10.2010 року ОСОБА_2 , як тодішній власник та спадкодавець позивачки, уклав з ПрСП «Кумари» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825483800:01:000:0394 та передав її у користування орендарю строком на 49 років.

Зазначеними позивачкою доводами встановлено та наданими відповідачем доказами підтверджено, що орендар не виконав приписів пункту 10 договору оренди в частині виплати орендної плати за 2024 – 2025 роки.

Так, орендна плата за 2024 рік, строк виплати якої настав 01 грудня 2024 року, була перерахована орендарем засобами поштового зв`язку тільки 15 лютого 2025 року. Проте позивачкою ОСОБА_1 вона не отримана.

Орендна плата за 2025 рік, строк виплати якої настав 01 грудня 2025 року, була перерахована орендарем засобами поштового зв`язку 15 січня 2026 року.

Отже, недодержання орендарем ПрСП «Кумари» істотної умови договору – строку виплати орендної плати, підтверджена належними та беззаперечними доказами.

Систематичне порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для розірвання такого договору.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі, що переглядається, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, витрати апелянта, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільскогосподарського підприємства «Кумари» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 05 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2026 року