Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №945/1756/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 945/1756/26

Провадження № 33/812/419/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Миколаївський апеляційний суд у складі судді судової палати у кримінальних справах Корсаненкової О.О., за участю секретаря Козир А.Е., захисника Балабан О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Миколаєві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – ОСОБА_2 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, захисник Балабан О.І. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , складу правопорушення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. На переконання апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суддею поверхнево та формально оцінені докази у справі, оскаржуване рішення прийнято з істотними порушеннями Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки самостійно вишукував докази винуватості особи, чим перебрав на себе функції обвинувача, не був об’єктивним і безстороннім, що не відповідає положення і тлумаченням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначає про недійсність результату проведення огляду на стан сп’яніння ОСОБА_1 , оскільки його було проведено з грубим порушенням приписів ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Так, у протоколі ЕПР 1 №718664 від 13.07.2026 року зазначено, що 13.07.2026 року 019:51 годин в с. Весняне, вул. Радісна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Мазда СХ 9 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками сп’яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова, почервоніння шкіри та очей.

Захисник зазначає, про відсутність ознак сп’яніння У ОСОБА_1 , заперечення останнім вживання алкоголю, звертає увагу, що емоційна поведінка ОСОБА_1 пов’язана із неправомірними діями неповнолітніх мопедистів, які ледь не здійснили наїзд на члена його родини.

Також, захисник вказує на те, що зазначеним у протоколі автомобілем Мазда СХ 9 дрн НОМЕР_1 13.07.2026 ОСОБА_1 не керував; а керував іншим транспортним засобом Мазда 6 чорного кольору дрн НОМЕР_2 . Вище наведене вказує на те, що викладена в протоколі суть адміністративного правопорушення у цій частині не доведена.

Крім того, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.09.2026 року було скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7544425 від 13.07.2026 року на підставі того, що саме на органи Нацполіції покладається обов’язок установити всі складові складу адміністративного правопорушення і оскільки керування автомобілем Мазда СХ 9 з номером НОМЕР_1 червоного кольору 13.07.2026 року не підтверджується належними і допустимими доказами.

Окрім іншого, захисник зазначає про відсутність у матеріалах справи акту огляду на стан сп’яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу, що являється грубим порушенням процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та вимог ст. 266 КУпАП. Висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , який містить в матеріалах справи, ознак сп’яніння в ОСОБА_1 не виявлено. Захисник зазначає про те, що ОСОБА_1 від огляду не відмовлявся, бажав здати на дослідження кров, проте лікар не запропонував інших методів дослідження окрім Драгеру.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник Балабан О.І. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

13.07.2026 року о 19:51 год за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вулиця Радісна, біля будинку 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда СХ9 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роти, нестійка хода, млява мова, почервоніння шкіри та очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ММР МЛ № 1 ім. Володарського водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного6 наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями ч.7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - Балабан О.І., дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718664, за якими 13.07.2026 року о 19:51 год за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вулиця Радісна, біля будинку 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роти, нестійка хода, млява мова, почервоніння шкіри та очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ММР МЛ № 1 ім. Володарського водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 про те, що 13.07.2026 року він не керував Мазда СХ9, НОМЕР_1 ;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.07.2026 року, яким лікарем КНП ММР МЛ № 1 ім. Володарського ОСОБА_3 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медзакладі;

- відеозаписами нагрудної камери поліцейського та з відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі. Наявними відеозаписами зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням, як згодом було встановлено, ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейським виявлено у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що водій надав чітку відповідь про відмову від проходження огляду на місці, проте погодився пройти огляд у лікарні на вул.Володарського. В лікарні на неодноразові пропозиції пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу Драгера ОСОБА_1 надав відповідь про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. За вказаними обставинами було складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 з подальшими змінами (далі Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

На виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт руху транспортного засобу під керування останнього, неодноразові пропозиції поліцейського, у зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння та фактична відмова від проходження огляду при тому, що умови для проходження були забезпечені.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, долучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.

Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення та має безсторонній характер.

Оглянутий відеозапис узгоджується з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, тому є належним доказом у справі.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу некерування ОСОБА_1 транспортним засобом Мазда СХ9 д.н. НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Мазда СХ-9 дрн НОМЕР_1 . При цьому, власником транспортного засобу Мазда 6 дрн НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .

Із долучених до матеріалів справи фото та відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 13.07.2026 року керував саме транспортним засобом Мазда 6 дрн НОМЕР_2 , проте у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №718664 помилково зазначено про керування ним транспортним засобом Мазда СХ-9 дрн НОМЕР_1 .

Оскільки диспозицією інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП визначено, що відповідальність настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, допущена помилка у зазначенні марки транспортного засобу та його реєстраційному номері, не впливає на висновок щодо винуватості чи невинуватості водія у вчиненні вказаного правопорушення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.09.2026 року, яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7544425 від 13.07.2026 року, не має преюдиційного значення для цієї справи.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу бажання ОСОБА_1 здати кров у медичному закладі, апеляційний суд виходить з такого:

З оглянутих відеозаписів вбачається, що у встановленому порядку поліцейський після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, запропонував останньому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що останній відмовився, проте погодився проїхати до медзкаладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але після його доставки до медзакладу водій відмовився від проходження огляду у встановленому порядку.

Вказана процедура проведена у відповідності до Інструкції № 1452/735, Порядку № 1103 та положень ст.266 КУпАП.

Відповідно до п. 2, 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/7356, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Згідно із п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 1452/7356, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Відповідно до п. 8, 11, 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/7356, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

З аналізу вказаних положень вбачається, що 1)огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я із застосуванням спеціальних технічних засобів; 2) проведення лабораторних досліджень, у тому числі крові, є обов`язковим для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, проте не стану алкогольного сп`яніння.

За встановлених обставин, висловлена ОСОБА_1 у медичному закладі відмова від огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Драгер охоплюється диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП.

Аналізуючи оглянутий відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку, що співробітниками поліції були створені належні умови для проходження водієм огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність реальної можливості пройти огляд, але водій вчиняв дії, щоб уникнути проходження огляду та висловив однозначне категоричне волевиявлення про відмову від проходження огляду. При цьому, мотиви його відмови не мають правового значення. З моменту висловлення водієм, у якого поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, відмови від проходження огляду, в діях водія наявний склад правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи захисника про порушенням приписів ст. 266 КУпАП та недійсність результатів огляду через відсутність у матеріалах справи акту огляду та направлення водія на огляд, виходячи з такого:

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини щодо відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, акт такого огляду поліцейськими складено не було, що узгоджується із п.10 Інструкції № 1452/7356.

Крім того, із відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що коли ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, працівникам лікарні було надано направлення на огляд останнього (час відеозапису 31:43). Відсутність у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не спростовують вище встановлених обставин та правильність оскаржуваного судового рішення.

Слід зазначити, що фабула, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП та відображає всі істотні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, а досліджені в суді першої інстанції докази є належними та допустимими й такими, що доповнюють один одного, і, в своїй сукупності, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде оголошений 14.10.2026 року о 15-30 год.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду О.О. Корсаненкова