Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №484/6011/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.10.26

22-ц/812/2277/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №484/6011/26

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Муругова В.В.,

суддів: Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Шалару Олексієм Іллічем,

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Шикері І.А., в приміщенні того ж суду, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В серпні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шалару О.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за позивачем право власності на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.09.2026 року позовна заява була залишена без руху через те, що заявлена в тексті позову ціна позову не узгоджувалась із долученими до позовної заяви доказами, а також через те, що до позовної заяви не були долучені докази сплати судового збору.

В подальшому ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2026 року у зв`язку з неусуненням виявлених недоліків позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що в тексті позовної заяви позивач вказав ціну позову, яка становить половину вартості спірного майна, щодо поділу якого шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину був поданий позов, крім того до позовної заяви була долучена копія платіжної інструкції про сплату представником позивача ОСОБА_3 судового збору в сумі 7358,87 грн. з врахуванням ціни позову та подання позову в електронній формі.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 353, ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вказав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Суд першої інстанції вважав, що заявлена в тексті позовної заяви ціна позову не узгоджується з долученими до позовної заяви додатками щодо вартості майна, а також з долученої до позовної заяви платіжної інструкції про оплату судового збору слідує, що він сплачений за заявою ОСОБА_3 , тому не можна стверджувати, що вона стосується позову ОСОБА_1 , до якого вона додана.

У зв`язку з цим суд першої інстанції вважав, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не були виконані та визнав позовну заяву неподаною і повернув її позивачу.

Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України слідує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

З тексту поданої до суду адвокатом Шалару О.І. в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви про поділ майна слідує, що вказані вимоги закону щодо форми позовної заяви були дотримані та зазначена ціна позову – 919 859 грн. Також в тексті позовної заяви вказано, з чого така ціна позову складається. В даній справі сторона позивача визначила ціну позову половиною вартості майна, про поділ якого шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину був поданий позов. Також позивач до позовної заяви долучив відомості про вартість спірного майна.

Відповідно до ч.2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Натомість суд першої інстанції не встановив, що заявлена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та в ухвалі про залишення позовної заяви без руху попередньо не визначив суму судового збору, яка мала бути сплачена позивачем.

За такого, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява за своєю формою не відповідала вимогам п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року по справі №177/1163/16-ц суд першої інстанції при вирішенні питання про відповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства не наділений повноваженням вирішувати питання щодо допустимості доказів, які подані на підтвердження ціни позову. Повернення позовної заяви у такому випадку є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Що стосується питання сплати за подану позовну заяву судового збору, то відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До поданої в електронній формі представником адвокатом Шалару О.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 позовної заяви була долучена копія платіжної інструкції № МО93-МН17-ТСВА-05В1 від 25.08.2026 року про сплату судового збору в сумі 7358,87 грн. У призначенні платежу було зазначено – судовий збір за заяву ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції вважав, що з такої платіжної інструкції не можна стверджувати, що вона стосується позову ОСОБА_1 , до якого вона додана.

Апеляційний суд не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо цього.

Згідно з ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже представник сторони чи третьої особи в цивільному процесі не є окремим учасником справи, а діє від імені та в інтересах сторони чи третьої особи, яку він представляє, та наділений процесуальними правами та обов`язками учасника, якого він представляє.

За такого, оскільки представник сторони здійснює в цивільному процесі права та обов`язки самої сторони, то він на виконання своїх правомочностей не позбавлений права сплати за таку сторону судовий збір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №9901/144/20 Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

В даній справі від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 позовна заява підписана та подана його представником адвокатом Шалару О.І., що, як вказано вище, узгоджується з вимогами закону, і саме до вказаної позовної заяви долучена копія платіжної інструкції № МО93-МН17-ТСВА-05В1 від 25.08.2026 року про сплату судового збору в сумі 7358,87 грн, в якій у призначенні платежу зазначено, що це судовий збір за заявою ОСОБА_3 .

Комплекс вказаних обставин (подання заяви від імені та в інтересах позивача адвокатом Шалару О.І. та долучення до неї доказів сплати судового збору за такою заявою ОСОБА_3 ) дає достатні підстави для висновку про те, що стороною позивача, від імені якої діє представник ОСОБА_3 , був сплачений судовий збір. Протилежні висновки свідчили б про надмірний формалізм в такому питанні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам щодо її форми в частині зазначення ціни позову та недолучення доказів сплати судового збору за подану позовну заяву не відповідають обставинам справи та суд першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яку на підставі п. 3, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу №484/6011/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Муругов

Судді: Т.В. Крамаренко

Н.О. Тищук

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлений 14 жовтня 2026 року