Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №490/4960/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 490/4960/26

Провадження № 33/812/416/26

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Чаричанський П.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулого С.В.,

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Шибка І.М., особи яка притягується

до адміністративної відповідальності адвоката Рижова М.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2026 року, якою провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2026 року, якою провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно постанови суд першої інстанції встановив, що згідно протоколу серії ЕПР1 №672246, 21.05.2026р. о 22:10 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Renault Magnum", реєстраційний номер НОМЕР_1 у з`єднанні з причепом "Schmitz" реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в м. Миколаєві по вул. В. Морській в напрямку вул. Артилерійської та в порушення п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, здійснив виїзд на перехрестя з вул. В. Благовісного, яке регулюється світлофором, на заборонений сигнал світлофору (червоний), внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Jaguar S-Type", реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який в цей час рухався по вул. В. Благовісного та виїжджав на вказане перехрестя на дозволений сигнал світлофору (зелений). В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №672233, 21.05.2026р. о 22:10 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Jaguar S-Type", реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався в м. Миколаєві по вул. В. Благовісного в напрямку вул. М. Кропивницького та в порушення п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, здійснив виїзд на перехрестя з вул. В. Морською, яке регулюється світлофором, на заборонений рух сигнал світлофору (червоний), внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Renault Magnum", реєстраційний номер НОМЕР_1 у з`єднанні з причепом "Schmitz" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який в цей час рухався по вул. В. Морській та виїжджав на вказане перехрестя на дозволений сигнал світлофору (зелений). В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Оцінивши надані докази суд першої інстанції прийшов до висновку, що обидва водії як у судовому засіданні, так і в своїх письмових поясненнях, повідомили про обставини ДТП, які за своєю суттю є взаємовиключними, а саме те, що кожен із них до настання зіткнення рухався на дозволений йому зелений сигнал світлофору. Дані, які містяться у схемі з місця ДТП та з оглянутих відеозаписів працівників поліції й долучених водієм ОСОБА_1 (щодо ритму роботи світлофора) - як окремо, так і в сукупності не підтверджують, що хтось із водіїв виїжджав на перехрестя вул. В. Благовісного та вул. В. Морська саме на червоний сигнал світлофору за обставин події, викладеної у протоколі. А письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 21.05.2026р. до протоколу, на думку суду першої інстанції, не несуть в своєму змісті будь-якої інформації щодо розвитку ДТП та того хто саме з водіїв на який сигнал світлофору виїжджав на перехрестя. Письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , згідно висновку суду першої інстанції, у зв`язку із своєю суперечливістю не можуть бути прийняті до уваги у якості належних доказів по справі.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що органом, уповноваженим на складання протоколів, не здійснено повний обсяг дій, направлений на встановлення черговості дій водіїв під час проїзду перехрестя, режиму роботи світлофорів, не зібрано додаткових матеріалів для перевірки пояснень водіїв тощо. Наявними матеріалами справи, суд був позбавлений можливості це встановити, а сторони не заявляли клопотань про надання додаткових доказів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи в суді першої інстанції не було підтверджено порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України, за такого висновком Центрального районного суду м.Миколаєва встановлено відсутність в діях останніх складу правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, а тому суд першої інстанції закрив провадження щодо них.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді першої інстанції та постановити нову, якою: 1) провадження по справі про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, 2) Визнати винним ОСОБА_1 скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, 3) Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрити, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що постанова суду є необґрунтованою, прийнятою всупереч фактам встановленим матеріалами справи.

На думку апелянта суд першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови проігнорував фактичні обставини справи, які покладалися в факт скоєння ДТП із завданням майнової шкоди учасникам ДТП та третім особам, що доведено матеріалами справи, вина була первинно правомірно інкримінована та доведена обом учасникам ДТП. Також на думку ОСОБА_1 суд також не надав належної оцінки поясненням водія ОСОБА_6 , який в суді заявив про перші слова ОСОБА_1 після скоєння ДТП щодо запотілих вікон, що стало причиною для проїзду на червоне світло світлофора, не допитав свідків, які перебували в салоні Jaguar, та виніс необґрунтоване, передчасне судове рішення з неправомірним застосуванням підстави для закриття провадження у вигляді відсутності складу адміністративного правопорушення у обох учасників ДТП, що передбачено п. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що аналізував момент виїзду на перехрестя де сталося це зіткнення і бажає повідомити Суд, що дійсно в ході його руху по вул. В.Морська в напрямку Сухого фонтана перед перехрестям з вул. В. Благовісного в автомобілі Jaguar були сильно запотілі вікна, так як його власниця з хлопцем були на підпитку, та він просив останніх включити обдув вікна чи дати ганчірку (так як це їх авто і він не знав де включається турбообдув лобового скла), замість чого йому, увімкнули двірники, і за долі секунд після цього він допустив виїзд на перехрестя на червоне світло світлофора, наслідком чого сталося зіткнення з вантажівкою під керуванням ОСОБА_2 .

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з тих же підстав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, згідно якої визнати його винним у скоєні правопорушення. передбаченого ст. 124 КУпАП та закрити провадження у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до відповідальності.

Захисник іншої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Рижов М.Г. не заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, вказав, оскільки особа в суді апеляційної інстанції визнала свою вину, то постанова суд першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової, згідно якої ОСОБА_1 слід визнати винним за ст. 124 КУпАП та закрити провадження у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали адміністративної справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як правильно встановив суд першої інстанції, диспозиція ст. 124 КУпАП визначає правопорушення із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні шкідливих наслідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Як було встановлено в суді першої інстанції, обидва водії, як у судовому засіданні, так і в своїх письмових поясненнях, повідомили про обставини ДТП, які за своєю суттю є взаємовиключними, а саме те, що кожен із них до настання зіткнення рухався на дозволений зелений сигнал світлофору.

Дані, які містяться у схемі з місця ДТП та з оглянутих відеозаписів працівників поліції, як окремо, так і в сукупності не підтверджують, що хтось із водіїв виїжджав на перехрестя вул. В. Благовісного та вул. В. Морська саме на червоний сигнал світлофору за обставин події, викладеної у протоколі.

Щодо письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , наданих суду першої інстанції, то суд правильно дійшов висновку про те, що вони не несуть в своєму змісті будь-якої інформації щодо розвитку ДТП та того, хто саме з водіїв та на який сигнал світлофору, виїжджав на перехрестя.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пояснення свідка ОСОБА_4 суд правильно не прийняв до уваги оскільки вони суперечать один одному, оскільки у своїх письмових поясненнях до протоколу від 21.05.2026р. та в подальшому - у додаткових письмових поясненнях від 27.06.2026р., долучених адвокатом Кравченко О.П., ОСОБА_4 надав суперечливі покази щодо обставин події. В першому випадку зазначив, що на момент зіткнення перебував у дворі фірми, де займався хазяйськими справами та лише коли почув звук зіткнення, то вибіг на вулицю та побачив обстановку вже після події. В додаткових поясненнях ОСОБА_4 вже зазначив, що перебував неподалік місця ДТП та після почутого звуку удару одразу повернувся в його напрямку й помітив пошкоджену вантажівку, яку на зелений сигнал об`їжджають інші автомобілі попутного напрямку. З цього ОСОБА_4 зробив припущення, що фура їхала на зелений сигнал, а водій "Ягуару" перетинав перехрестя на червоний сигнал. У судові засідання для дачі пояснень свідок не з`явився.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини правопорушення, викладені у протоколі. Пояснив, що рухався в м. Миколаєві по вул. В. Благовісного в напрямку Сухого фонтану, в середній смузі та виїжджаючи на перехрестя з вул. В. Морською на зелений сигнал світлофору йому не надав перевагу у русі й спричинив зіткнення вантажний автомобіль "Renault Magnum", який рухався по вул. В. Морській зі сторони Варварівського мосту в напрямку вул. Аркасівської та виїжджав на вказане перехрестя праворуч на червоний сигнал світлофору.

В апеляційній скарги ОСОБА_1 , в тому числі, просить визнати його винним, вказує, що він їхав на червоний сигнал світлофора, що за своєю суттю є новими докази в розумінні ст. 251 КУпАП (пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності), які суд першої інстанції не досліджував, з причин ненадання їх скаржником ОСОБА_1 , а саме надання протилежних показів (доказів).

Апеляційний суд зазначає, що жоден доказ, включаючи нову версію подій від особи, не має для суду наперед встановленої сили.

Саме по собі визнання вини в апеляційній інстанції не означає, що суд першої інстанції помилково закрив провадження на момент ухвалення постанови та не є безумовною підставою для скасування даної постанови. Суд має оцінити зміст скарги, встановлені обставини ДТП та наявні докази, що були оцінені судом першої інстанції.

Крім того, якщо водій сам оскаржує сприятливу для нього постанову про закриття провадження, суд повинен з`ясувати, яке саме рішення він просить постановити та з якою метою, чому особа змінила свідчення в апеляційній інстанції та не визнавала вину раніше.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що в результаті зіткнення він отримав струс мозку і не розумів свої дії, лише згодом усвідомив, що він є винуватцем ДТП.

Апеляційний суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтверджуючи його твердження, що в результаті ДТП ОСОБА_1 отримав травму у вигляді струсу мозку.

Крім того, зіткнення автомобілів сталося 21.05.2026 року, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався протягом певного періоду часу, в якому сторони надавали свої пояснення та заперечення, а саме з 29.05.2026 року по 15.09.2026 року, і на момент винесення постанови, судом першої інстанції ОСОБА_1 вже міг критично оцінювати результати ДТП, оскільки апеляційна скарги подана через дев`ять днів після рішення.

За такого апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення скарги, а порушень норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що могло бути підставою скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 284, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2026 року по справі №490/4960/26 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя П.О. Чаричанський