Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №128/2568/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/2568/26

Провадження № 33/801/1037/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Брижатого Дмитра Сергійовича

на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687356 від 08 червня 2026 року, – водій ОСОБА_1 08 червня 2026 року о 14:25 год в с. Малі Крушлинці, після зупинення під його керуванням автомобіля Chery jaggi, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками дії препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, звужені зіниці, що не реагували на світло, від проходження огляду в медичному закладі КНП ВОКПЛ лікарні ім. О. І. Ющенка в установленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір 665, 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поданій його захисником – адвокатом Брижатим Д. В., захисник зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Частина восьма ст. 294 КУпАП надає апеляційному суду повноваження скасувати постанову і закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не зник, не поїхав додому, не ухилявся від установлення свого стану та не вчиняв дій, спрямованих на унеможливлення медичного дослідження. Навпаки, він прибув саме до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» - державного/комунального спеціалізованого закладу охорони здоров`я, який зазначався і працівниками поліції як місце проходження огляду. Довідкою (вих. № 0502 від 08 червня 2026 року) підтверджено, що медичний огляд ОСОБА_1 розпочато 08 червня 2026 року о 16:56, а висновок складено о 17:16. У документі зазначено «самозвернення», а також відображено проведення огляду в присутності поліції. За результатами огляду встановлено: «Тверезий». Лабораторно зазначено показник алкоголю 0,00‰ та негативний швидкий тест сечі на наркотичні речовини. Захисник вважає, що добровільне проходження огляду підтверджує відсутність відмови від огляду як такого.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечував необхідність встановити свій стан і не висловлював остаточного наміру взагалі не проходити медичний огляд. Конфлікт із працівниками поліції стосувався насамперед способу слідування до медичного закладу: ОСОБА_1 не бажав сідати до службового автомобіля поліції. Суд першої інстанції фактично ототожнив відмову «проїхати до закладу охорони здоров`я» саме у запропонований поліцією спосіб із відмовою «від проходження огляду». Проте диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність саме за відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду, а не окремо за небажання перебувати у службовому автомобілі поліції.

При цьому зазначає, що пункт 9 розділу II Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735, у чинній на 08 червня 2026 року редакції (редакція від 04.07.2025), покладає на поліцейського обов`язок забезпечити доставку особи до найближчого закладу охорони здоров`я у межах цього строку. Пункт 2 розділу III Інструкції передбачає проведення огляду у закладі охорони здоров`я у присутності поліцейського. Водночас із цих норм не випливає окремого загального «права водія самостійно пройти огляд протягом двох годин» поза встановленою процедурою. Тому захист не просить апеляційний суд прирівняти самозвернення до огляду, який автоматично анулює попередню належно доведену відмову.

Звертає увагу, що до апеляційної скарги додано офіційний рецепт від 03 червня 2026 року, оформлений лікарем КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради», яким ОСОБА_1 було призначено лікарський засіб «Гідазепам» 0,02. Таким чином, факт приймання цього препарату мав підтверджене медичне підґрунтя та був пов`язаний із призначеним лікарем лікуванням, а не з довільним чи немедичним вживанням будь-яких речовин. Саме в такому контексті слід оцінювати пояснення ОСОБА_1 працівникам поліції про прийом «Гідазепаму». Повідомляючи про призначений лікарем препарат, він не визнавав перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та не підтверджував перебування під впливом лікарського засобу в значенні ч. 1 ст. 130 КУпАП. Навпаки, він намагався надати раціональне пояснення тому, чому окремі особливості його зовнішнього стану чи поведінки могли суб`єктивно бути сприйняті працівниками поліції як ознаки сп`яніння або впливу лікарських препаратів.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник заявив низку клопотань, зокрема про безпосереднє дослідження доказів та долучення до матеріалів справи нових доказів, які апеляційний суд задовольняє.

Під час апеляційного перегляду суд досліджує наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, надаючи кожному з них окрему оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності – з точки зору достатності й взаємозв`язку. При цьому апеляційний суд перевіряє, зокрема, обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності обставин правопорушення, належність і допустимість протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, а також дотримання встановленого законодавством порядку проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Щодо клопотання про витребування від Вінницького районного суду Вінницької області відомості системи реєстрації відвідувачів щодо прибуття адвоката Брижатого Д. С. 06 липня 2026 року, 22 липня 2026 року та 17 вересня 2026 року; дані про фактичний час початку/закінчення засідань; за наявності технічні записи судового засідання та записи камер відеоспостереження за 17 вересня 2026 року у зоні очікування/коридорі біля залу або кабінету судді, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.

Водночас реалізація зазначених процесуальних прав на стадії апеляційного перегляду здійснюється з урахуванням положень статті 294 КУпАП, яка визначає порядок і межі такого перегляду.

Згідно із частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише за умови визнання обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення місцевим судом.

Отже, саме по собі неподання доказів або незаявлення відповідних клопотань під час розгляду справи судом першої інстанції не зумовлює необхідності їх витребування та дослідження апеляційним судом. Особа, яка ініціює збирання нових доказів на стадії апеляційного перегляду, повинна навести конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно заявити відповідне клопотання або подати такі докази до місцевого суду.

Крім того, відповідно до статті 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання про задоволення клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їхніх законних представників та адвоката.

Як убачається зі змісту заявленого клопотання, захисник не навів відомостей про вжиття ним заходів для самостійного отримання запитуваної інформації, не зазначив причин, які перешкоджали йому звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції, та не обґрунтував неможливості отримання цих відомостей у межах розгляду справи місцевим судом.

Також захисник не навів належного обґрунтування того, які саме обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, можуть бути встановлені за допомогою запитуваних відомостей, яким чином вони можуть вплинути на оцінку доказів або правильність висновків суду першої інстанції та яке значення для вирішення справи матимуть відомості про прибуття адвоката, час початку й закінчення судових засідань, а також записи камер відеоспостереження за відповідні дати.

За таких обставин клопотання захисника має загальний характер, не містить достатнього обґрунтування доказового значення запитуваної інформації та не підтверджує наявності передбачених частиною сьомою статті 294 КУпАП підстав для збирання й дослідження нових доказів апеляційним судом.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про витребування зазначених відомостей і матеріалів.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Брижатий Д. С., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, заяв чи клопотань не надали, що в силу положень частини 6 статті 294 КУпАП, з урахуванням неповідомлення ними про поважні причини неявки, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687356 від 08 червня 2026 року, – водій ОСОБА_1 08 червня 2026 року о 14:25 год в с. Малі Крушлинці, після зупинення під його керуванням автомобіля Chery jaggi, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками дії препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, звужені зіниці, що не реагували на світло, від проходження огляду в медичному закладі КНП ВОКПЛ лікарні ім. О.І. Ющенка в установленому законом порядку відмовився (а. с. 1).

До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 2); копію постанови серії ЕНА №7336532 від 08 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП(а. с. 3); відеозапис із нагрудної камери поліцейського (а. с. 15).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ цієї Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження – газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками дії лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, шляхом ухилення від його проходження.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. З метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності судом апеляційної інстанції досліджено протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протокол належним та допустимим доказом, він відповідає ст. 254-256 КУпАП, оформлений у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за межами населеного пункту с. Малі Крушлинці. У ході спілкування ОСОБА_1 у останнього працівниками поліції виявлено ознаки перебування під дією лікарських засобів, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому ОСОБА_1 повідомив поліцейським про вживання ним Гідазепаму. Водночас від проходження огляду в закладі охорони здоров`я він ухилився, фактично відмовившись від його проведення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння спростовуються змістом зазначеного відеозапису. Зокрема, попри неодноразові вимоги працівників поліції пройти огляд у закладі охорони здоров`я, водій не виконав їх, натомість намагався схилити поліцейських до вирішення цього питання в інший спосіб, зокрема шляхом пропонування неправомірної вигоди. Така поведінка ОСОБА_1 у сукупності із зафіксованими на відеозаписі обставинами підтверджує, що він ухилився від проходження запропонованого огляду, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи в цій частині є безпідставними.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Дії ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу свідчать про свідоме ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він, ігноруючи законні вимоги працівників поліції, безпідставно створював перешкоди для проведення огляду, самовільно визначаючи спосіб його здійснення. Така поведінка правомірно була розцінена поліцейськими як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 на спростування факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння надає висновок КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 08 червня 2026 року, де згідно висновку він була тверезий, апеляційний суд відхиляє.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687356, ОСОБА_1 правопорушення вчинив 08 червня 2026 року об 14 год 25 хв.

З довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» № 0502 від 08 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 тверезий, однак дата і точний час огляду 08 червня 2026 року о 16:56 год, що є пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для огляду на стан сп`яніння.

Тому, проведений КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» 08 червня 2026 року огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може бути належним доказом та жодним чином не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, за змістом статті 266 КУпАП кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Також розділом ІІІ Інструкції № 1452/735 передбачено: що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16); зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (пункт 17); висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (пункт 20); кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (пункт 21).

З системного аналізу законодавства випливає, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду, у тому числі і в порядку самозвернення, проводиться в присутності поліцейського та за його наслідком складається висновок.

З наявної в матеріалах справи довідки № 0502 від 08 червня 2026 року, вбачається що за результатами огляду у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», було складено саме довідку з вихідним номером, а не висновок, передбачений додатком 4 до Інструкції № 1452/735, а тому зазначена довідка не є належним доказом у справі (а. с. 47 на звороті).

Більше того, у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка необхідність проходити медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у порядку самозвернення, оскільки у цій справі йому інкримінується не перебування у стані сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Відмова від проходження огляду є окремою формою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому подальше проходження огляду за власною ініціативою не впливає на правову оцінку вже вчинених дій.

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_1 рецепта на лікарський засіб «Гідазепам» не спростовують факту його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а тому відхиляються апеляційним судом як такі, що не мають правового значення для вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Інші узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки захисником порядку розгляду справи судом першої інстанції та зауважень щодо процесуальних дій суду під час судового розгляду. Апеляційний суд вважає такі доводи неспроможними, оскільки вони не містять конкретних аргументів, які б спростовували встановлені судом обставини, ставили під сумнів обґрунтованість його висновків або свідчили про допущення істотних порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Брижатого Дмитра Сергійовича – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська