Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №138/2027/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/2027/26

Провадження № 33/801/1039/2026

Категорія: 290

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши за участю прокурора Добровольської В. В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Старого М. М.,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

Встановив:

Згідно із протоколом № 409, про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 08 серпня 2026 року, ОСОБА_1 , являючись сільським головою Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, будучи згідно підпунктів «б», «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку НАЗК (не пізніше 13 березня 2026 року) про наявність (виникнення) у нього реального конфлікту інтересів при підписанні та наданні відповіді на запит спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції від 04 березня 2026 року (УСР у Вінницькій області ДСР НПУ), а саме: про ненадання інформації та копій документів, яка стосувалась його та близьких осіб (дочки та зятя), тобто суперечності між приватним інтересом, який обумовлений дискреційними повноваженнями під час прийняття даного рішення відносно себе близьких осіб, та службовими повноваженнями на посаді сільського голови, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, тобто неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Крім того, згідно із протоколом № 410 від 08 серпня 2026 року, ОСОБА_1 , являючись сільським головою Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, будучи згідно підпунктів «б», «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 12 березня 2026 року, підписавши відповідь (лист) на запит спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції від 04 березня 2026 року (УСР у Вінницькій області ДСР НПУ), зокрема відносно себе та своїх близьких осіб (дочки та зятя), вчинив дію та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом (зацікавленістю в ненаданні інформації та копій документів відносно себе і близьких осіб), який обумовлений дискреційними повноваженнями під час прийняття даного рішення з представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність у його діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, просить постанову суду першої інстанції скасувати.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів без належного підтвердження всіх його обов`язкових ознак. Зокрема, не встановлено конкретного його приватного інтересу, його суперечності зі службовими повноваженнями та фактичного впливу такого інтересу на прийняття рішення про ненадання запитуваної інформації. Сам факт підписання відповіді на запит, що стосувався його та його близьких осіб, не доводить наявності реального конфлікту інтересів, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях щодо мотивів його дій.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо невідповідності примірників протоколів № 409 та № 410, оскільки в примірниках, залишених ОСОБА_1 , відсутні відмітки про відмову від підпису та ознайомлення, тоді як у примірниках, долучених до матеріалів справи, такі відмітки наявні. Вважає, що суд безпідставно звів ці доводи до питання впливу зазначених відміток на зміст протоколів, не надавши оцінки розбіжностям між примірниками одних і тих самих процесуальних документів.

Крім того відсутнє належне підтвердження вручення йому протоколів, оскільки матеріали справи не містять розписки про їх отримання, а наявні фотоматеріали не підтверджують передачу саме тих примірників, які долучено до справи, що ставить під сумнів дотримання порядку оформлення протоколів та достовірність викладених у них відомостей.

Також на момент подання апеляційної скарги закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП.

13 жовтня 2026 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Вінницької обласної прокуратури В. Добровольської, у котрій прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає їх такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не свідчать про відсутність події або складу адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Старий М. М., підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Прокурор Добровольська В. В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, що в силу положень частини 6 статті 294 КУпАП, з урахуванням участі захисника у справі, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КпАП України відповідальність за вказаною статтею настає за умови: 1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Предметом правопорушення вказаної категорії є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими і представницькими зобов`язаннями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КпАП України), а також суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КпАП України).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Із суб`єктивної сторони, корупційне адміністративне правопорушення за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КпАП України, що інкримінується ОСОБА_1 , характеризується наявністю вини, що виражається у виді: 1) неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчиненні дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Пунктом 2 примітки до статті 172-7 КпАП України передбачено, що у цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їх службових повноважень.

Виходячи зі змісту Закону, конфлікт інтересів – це ситуація, при якій службова особа виконуючи свої обов`язки має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов`язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.

При цьому, приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Отже, як вбачається з наведеного поняття - «конфлікт інтересів», особистий інтерес особи може носити як майновий, так і немайновий характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, для реального конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: 1) приватний інтерес; 2) службове повноваження, представницьке повноваження; 3) протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Під час притягнення особи за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів враховується відповідна оцінка приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об`єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових повноважень.

Правопорушення щодо неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів, характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі 5 вказаного Закону.

Саме по собі приховування особою наявного приватного інтересу вже розцінюється як порушення службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів щодо запобігання корупції.

Конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли в особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об`єктивність рішення. Навіть тоді, коли прийняті нею рішення за наявності приватного інтересу є неупередженими і відповідають закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому вона працює.

Крім того, коли приватний інтерес «не спровокував» прийняття незаконного рішення, окремому розгляду підлягатиме питання наявності/відсутності в рішеннях, діяннях службової особи фактів зловживання службовими повноваженнями, одержання неправомірної вигоди чи інших корупційних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

З матеріалів справи встановлено, що 04 березня 2026 року начальник Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України звернувся з листом № 27008-2026 про надання інформації та копій документів, адресований сільському голові Яришівської сільської ради Вінницької області ОСОБА_2 . Даним листом, з посиланням спеціалізоване законодавство, просив надати інформацію та копії документів: щодо призначення (переведення) та звільнення на посади в. о. головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності Яришівської сільської ради ОСОБА_3 (заява, наказ, тощо); посадові інструкції ОСОБА_3 відповідно до вище зайнятої посади; про доведення до ОСОБА_3 вимог антикорупційного законодавства (листами, на нарадах, в усному порядку, іншим чином) з моменту призначення на посаду та звільнення з посади; особову картку ОСОБА_3 ; номер телефону ОСОБА_3 ; про доведення до відома ОСОБА_3 вимог антикорупційного законодавства; щодо призначення (переведення) та звільнення з посади в Яришівській сільській раді ОСОБА_4 (заява, наказ, тощо); посадові інструкції ОСОБА_4 відповідно до зайнятої посади; про доведення до ОСОБА_4 вимог антикорупційного законодавства (листами, на нарадах, в усному порядку, іншим чином) з моменту призначення на посаду та звільнення з посади; особову картку ОСОБА_4 ; номер телефону ОСОБА_4 ; табель обліку робочого часу ОСОБА_4 з 2022 року по теперішній час; про доведення до відома ОСОБА_4 вимог антикорупційного законодавства; рішення, витяг з протоколу, про обрання ОСОБА_1 на посаду сільського голови Яришівської сільської ради; особову картку посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 ; про доведення до відома селищного голови Яришівської сільської ради ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства; список всіх працевлаштованих осіб Яришівської сільської ради станом на теперішній час, а також осіб, які були призвані до ЗСУ з 24 лютого 2022 року по теперішній час; чи повідомляв ОСОБА_1 впродовж 2024-2026 років про наявність у нього реального конфлікту інтересів при виконанні посадових обов`язків, НАЗК, якщо так, то з яких питань, які роз`яснення надані; розпорядження, рішення про нарахування надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат всім працівникам та сільському голові Яришівської сільської ради з 01 січня 2024 року по теперішній час, а також додатки до них про суми виплачених коштів. Крім того, ОСОБА_1 попереджено про відповідальність відповідно до вимог ст. 172-7 КУпАП у разі неправомірної відмови в наданні запитуваної інформації та копій документів (а. с. 17-19).

У відповідь на адресу начальника Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області направлено лист від 12 березня 2026 року за № 2-26/55 за підписом голови Яришівського сільського голови ОСОБА_1 , яким не надано запитувану інформацію та документи, з посиланням на норми Кримінального процесуального кодексу України (а. с. 20-21).

Зміст даного листа свідчить про те, що Яришівським сільським головою фактично відмовлено в наданні інформації та копій документів на запит Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Національної поліції України від 04 березня 2026 року №27008-2026.

Отже, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, є суб`єктом, маючи наявний приватний інтерес зумовлений прагненням не надавати інформацію відносно себе, як посадової особи Яришівської сільської ради та його доньки ОСОБА_3 і зятя ОСОБА_4 , які працюють в Яришівській сільській раді під його керівництвом, з метою уникнення проведення перевірки щодо дотримання ним вимог антикорупційного законодавства, як суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до відомостей, які містяться у запиті УСР вбачається, що Управлінням стратегічних розслідувань в Вінницькій області ДСР НП України, як спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції, на виконання обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 251 КУпАП здійснюється збір доказів зазначених в ч. 1 вказаної статті, з метою підтвердження або спростування факту вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, Яришівського сільського голови ОСОБА_1

Тобто в цьому запиті чітко було зазначено з якою метою правоохоронним органом були затребувані відповідні документи, які, в свою чергу, ОСОБА_1 не надав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у діях ОСОБА_1 існує реальний конфлікт інтересів, оскільки вступили всупереч його приватні та службові інтереси.

Тобто, він, як голова сільської ради, повинен був надати документи на запит, однак не надав їх, оскільки розумів, що після надання таких документів він особисто та члени його родини можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності.

При цьому, за наведених умов, а саме наявності реального конфлікту інтересів, голова Яришівської сільської ради ОСОБА_1 був зобов`язаний повідомити у встановленому Законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність реального конфлікту інтересів є безпідставними та спростовуються сукупністю встановлених обставин справи, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, його обізнаність із метою витребування документів та можливими наслідками їх надання. Наведене підтверджує наявність суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, яка могла вплинути на об`єктивність та неупередженість виконання ним посадових обов`язків, а відтак — наявність реального конфлікту інтересів і обов`язку повідомити про нього у встановленому законом порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність примірників протоколів № 409 та № 410, долучених до матеріалів справи, примірникам, залишеним ОСОБА_1 , а також на відсутність належного підтвердження вручення йому копій протоколів, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Наведені доводи самі по собі не спростовують установлених обставин правопорушення та не свідчать про відсутність у діях особи його складу.

Крім цього, зі змісту протоколів № 409 (а. с. 5-14) та № 410 (а. с. 76-85) вбачається, що їх копії були залишені на робочому місці ОСОБА_1 , оскільки особа відносно якої складено адміністративні протоколи від підпису та ознайомлення з протоколами відмовилась.

При цьому апеляційний суд враховує суперечливість позиції сторони захисту, яка, з одного боку, заперечує належне вручення ОСОБА_1 копій протоколів, а з іншого – стверджує про розбіжності між змістом примірників, долучених до матеріалів справи, та тими, що перебувають у нього. Така позиція є внутрішньо суперечливою та не узгоджується з принципом добросовісного користування процесуальними правами.

За таких обставин відповідні доводи сторони захисту не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для спростування встановлених судом обставин справи.

Безпідставними є й посилання в апеляційній скарзі на закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07 вересня 2026 року, такий строк не сплинув. Водночас під час апеляційного перегляду не встановлено підстав для скасування законної й обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять обставин, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП, яке накладене на ОСОБА_1 в межах визначених статтею 38 КУпАП строків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська