Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №129/2532/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/2532/25

Провадження № 22-ц/801/2120/2026

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 129/2532/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Тетяни Іванівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни про визнання недійсними договору купівлі-продажу транспортного засобу та договору дарування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на рішення Бершадського районного суду Вінницької області, ухвалене 11 червня 2026 року суддею Рудем О. Г. у м. Бершадь, дата складення повного рішення невідома,

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" (далі – АТ КБ "Приват Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т. І., приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А. Л. про визнання недійсними договору купівлі-продажу транспортного засобу та договору дарування земельної ділянки .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.06.2013 Приватне підприємство "Агроцентр Поділля" (далі – ПП "Агроцентр Поділля", позичальник) та Приватне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є АТ КБ «Приват Банк») уклали договір банківського обслуговування, відповідно до умов договору ПП "Агроцентр Поділля" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг”.

07.06.2021 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № P1623075190044674365, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань ПП "Агроцентр Поділля" за вказаним вище кредитним договором.

19.07.2021 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № P1626675106611586671, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань ПП "Агроцентр Поділля " за вказаним вище кредитним договором.

АТ КБ “Приватбанк” виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі та надало ПП "Агроцентр Поділля" можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак останнє порушило свої зобов`язання за кредитним договором, припинило здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Унаслідок чого АТ КБ “Приватбанк” звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПП "Агроцентр Поділля", ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення 1 215 228,93 грн заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 27.06.2013.

20.09.2023 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/854/23 позов АТ КБ “Приватбанк” задоволено. Стягнуто солідарно з ПП «Агроцентр Поділля», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 997 876, 69 грн заборгованості за кредитом, 217 352, 24 грн заборгованості за відсотками по користуванню кредитом.

Через декілька днів після ухвалення судового рішення у справі про стягнення заборгованості ОСОБА_1 відчужила все належне їй на праві власності майно.

Зокрема, 26.09.2023 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2023 № 3545/2023/4071556 у ТСЦ № 3545 відчужила ОСОБА_3 транспортний засіб марки Opel Astra, 2004 р.в., номер кузову НОМЕР_2 .

Крім того, 13.10.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 0520483400:03:002:0171, посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т. І. та зареєстрований у реєстрі за номером 2481.

При цьому ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваних правочинів про наявну заборгованість за кредитним договором та про судовий спір з цього приводу була обізнана, а тому вказані угоди є фраудаторними, оскільки були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно.

14.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А. Л. відкрито виконавче провадження № 74170769 з примусового виконання наказу № 902/854/23, виданого Господарським судом Вінницької області. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_1

17.06.2025 листом № 50527 приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Думанська А. Л. повідомила Банк про наступне: “станом на 17.06.2025 по виконавчим провадженням № 74170901, № 74170769 та №74716457 стягнень не проводилось.

Залишок заборгованості за вказаними виконавчими провадженнями становить 1 215 228,93 грн солідарно з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 та ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ", ЄДРПОУ 38507551. Рішення суду солідарними боржниками не виконано, наразі, тривають заходи примусового виконання”.

Відтак АТ КБ “Приватбанк” просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2023 № 3545/2023/4071556 транспортного засобу марки Opel Astra, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер: 0520483400:03:002:0171, що розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський р-н., М`якохідська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2322924605204), укладений 13.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т.І. та зареєстрований у реєстрі за номером 2481;

- стягнути понесені судові витрати.

11 червня 2026 року рішенням Бершадського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, АТ КБ “Приватбанк” подало апеляційну скаргу, у якій посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує про помилковість висновку суду про недоведеність банком фраудаторності оспорюваних правочинів, безпідставно пов`язавши можливість визнання їх недійсними виключно з доведенням факту отримання відповідачем ОСОБА_1 копії судового рішення Господарського суду Вінницької області від 20.09.2023 у справі № 902/854/23.

Вважає, що такий висновок суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду, відповідно до якої для застосування конструкції фраудаторного правочину визначальним є не факт отримання боржником судового рішення, а наявність у кредитора права вимоги та вчинення боржником дій, спрямованих на унеможливлення або істотне ускладнення вимог кредитора (постанова ВС від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23).

Вказує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про розгляд Господарським судом Вінницької області справи № 902/854/23 про стягнення з неї значної суми заборгованості на користь банку, оскільки остання отримала копію ухвали про призначення справи до розгляду на 20.09.2023, тому відчуження транспортного засобу одразу після ухвалення судового рішення у господарському спорі, а також безоплатне відчуження земельної ділянки близькому родичу, тобто фактичне позбавлення себе майна, на яке може бути накладене стягнення, свідчить про наявність усіх характерних ознак фраудаторних правочинів та очевидне зловживання відповідачки своїми цивільними правами.

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що 27.06.2013 Приватне Підприємство "Агроцентр Поділля" звернулось до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим Позичальником було підписано заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Зі змісту вказаної Заяви слідує, що Приватне Підприємство "Агроцентр Поділля" приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору (а.с. 19).

Відповідно до умов договору Приватному Підприємству "Агроцентр Поділля" встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг” .

07.06.2021 між Банком та ОСОБА_4 (Поручитель-2) було укладено договір поруки № P1623075190044674365, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань Позичальника, які випливають з договору (п.1.1. договору поруки) (а.с. 20. 21).

19.07.2021 між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель-1) було укладено договір поруки № P1626675106611586671, предметом якого є надання поруки Відповідачем - 1 за виконання зобов`язань Позичальника, які випливають з договору (п.1.1. договору поруки) (а.с. 23, 24).

24.06.2022 Приватним Підприємством "Агроцентр Поділля" було подано Заяву-анкету про зміну умов договору. Заява-анкета про зміну умов договору була підписана Позичальником шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису відповідно до приписів Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” та Закону України “Про електронні довірчі послуги”. (а.с.26).

Банком були погоджені зміни умови договору Протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та Пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 27.06.2013 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, що розміщені в мережі Інтернет на офіційному сайті АТ КБ “Приватбанк” (а.с. 28).

Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, а саме надало Приватному Підприємству "Агроцентр Поділля" можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договорами, однак позичальник порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

20.09.2023 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/854/23 позов АТ КБ “Приватбанк” задоволено та стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Агроцентр Поділля», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 997 876,69 грн. заборгованості за кредитом, 217 352,24 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом (а.с. 29-32).

26.09.2023 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2023 № 3545/2023/4071556 у ТСЦ № 3545 відчужила ОСОБА_3 транспортний засіб марки Opel Astra, 2004 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , що підтверджується листом від 27.03.2024 № 31/31/0541-685; листами № 31/1849АЗ 15107 2025 від 16.06.2025, № 31/1896АЗ 15647 2025 від 20.06.2025 (а.с. 33, 34, 35,172).

З інформації з сайту Auto Ria вбачається, що вартість транспортного засобу Opel Astra, 2004 року випуску становить від 101 577,00 грн. до 364 545,00 грн (а.с. 106).

13.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 0520483400:03:002:0171, посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т. І. та зареєстрований у реєстрі за номером 2 481 (а.с. 36, 37).

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 безоплатно передала у власність батьку ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку.

Згідно з п. 2.2. договору сторони оцінили дар в 42 648,29 грн.. Вартість земельної ділянки, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № HB-9929740732023 від 12.10.2023 становить 42 648,29 грн. (п. 2.3 договору).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.10.2023 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2322924605204, номер відомостей про речове право: 52119125) (а.с. 40).

14.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А.Л. було відкрито виконавче провадження № 74170769 з примусового виконання наказу № 902/854/23 виданого Господарським судом Вінницької області. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 (а.с. 41).

29.04.2025 отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним виконавцем було встановлено, що у власності ОСОБА_1 жодного нерухомого майна не перебуває.

Також, у межах відкритого виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запит № 239443060 від 15.11.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на який МВС України повідомило, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с. 43).

Крім того, на запит виконавця № 249909226 від 07.02.2025, Державна податкова служба України повідомила, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня(а.с. 44).

На запит виконавця № 249909227 від 07.02.2025 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, ДФС України повідомила, що боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває(а.с. 45).

Листом від 17.06.2025 № 50527 приватний виконавець повідомила Банк про наступне: “станом на 17.06.2025 по виконавчим провадженням № 74170901, № 74170769 та №74716457 стягнень не проводилось. Залишок заборгованості по вищевказаним виконавчим провадженням становить 1215228,93 грн. солідарно з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 та ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ", ЄДРПОУ 38507551. Рішення суду солідарними боржниками не виконано, наразі, тривають заходи примусового виконання”.

11.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А.Л. було відкрито виконавче провадження № 74716457 з примусового виконання наказу № 902/854/23 виданого Вінницької області. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є "Агроцентр Поділля", тобто позичальник (а.с. 47).

28.04.2025 отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним виконавцем було встановлено, що у власності позичальника жодного нерухомого майна не перебуває (а.с. 48, 49).

У межах виконавчого провадження № 74716457 приватним виконавцем було направлено запит № 204032602 від 13.05.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на який МВС України повідомило, що за Позичальником зареєстрований транспортний засіб марки RENAULT, модель ТЗ: DUSTER, категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ, рік виробництва ТЗ: 2020, VIN: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_5 , номерний знак: НОМЕР_6 .

Згідно з даними сайту Auto Ria, що розміщений за посиланням https://auto.ria.com/, вартість транспортного засобу марки RENAULT DUSTER, 2020 року випуску становить від 405351,00 грн. до 529 200,00 грн (а.с. 50).

Листом від 17.06.2025 № 50527 приватний виконавець повідомив Банк, що станом на 17.06.2025 судове рішення Позичальником не виконане, оскільки у позичальника відсутнє майно та кошти для виконання судового рішення про стягнення заборгованості. У добровільному порядку заборгованість за кредитним договором позичальником не сплачується.

14.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А. Л. також було відкрито виконавче провадження № 74170901 з примусового виконання наказу № 902/854/23 виданого Господарським судом Вінницької області. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_4 , тобто Поручитель-2 (а.с. 51).

14.05.2024 у межах виконавчого провадження № 74170901 приватним виконавцем було прийнято постанову про розшук майна боржника, а саме: транспортних засобів марки УВН, модель 810082, марки CITROEN модель NEMO, марки FORD модель TRANSIT CONNECT (а.с. 52).

Однак, станом на 16.06.2025 передані у розшук транспортні засоби не знайдено, що підтверджує лист Департаменту патрульної поліції від 17.06.2025.

Так, у відповідь на адвокатський запит, Департамент патрульної поліції повідомив, що станом на 16.06.2025 транспортні засоби УВН 810082, номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 , CITROEN NEMO, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , FORD TRANSIT CONNECT, номерний знак НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 , станом на 16.06.2025 перебувають в розшуку за категоріями «Розшук ТЗ боржника державним виконавцем» та «Розшук ТЗ боржника приватним виконавцем». Відомостей про їх тимчасове затримання працівниками територіальних (відокремлених) та інших підрозділів ДПП немає (а.с. 53-59).

Крім того, на запит виконавця № 272698929 від 04.06.2025, Державна податкова служба України повідомила, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.

На запит виконавця № 249909201 від 07.02.2025 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, ДФС України повідомила, що юридичну особу або фізичну особу - підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що станом на 13.06.2025 у власності ОСОБА_4 нерухоме майно відсутнє, а належні йому у минулому земельні ділянки з кадастровими номерами 0520480600:01:002:0625, 0520410100:00:003:0183 були примусово реалізовані на Українській універсальній біржі Прозоро.

Листом від 17.06.2025 № 50527 приватний виконавець повідомив Банк, що станом на 17.06.2025 рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не виконане.

Станом на 17.06.2025 заборгованість за кредитним договором становить 1 251 956, 32 грн, з яких 997 876,69 грн – заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 254 079,63 грн - заборгованість за простроченими процентами, що підтверджується оригіналами розрахунку заборгованості та виписками по рахункам обліку заборгованості (а.с. 84-105).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що даних про те, що на момент укладення оскаржуваних договорів, були наявні арешти, заборони, відкриті виконавчі провадження щодо спірного майна, матеріали справи не містять.

Позивачем не доведено того факту, що відповідачка ОСОБА_1 взагалі була ознайомлена з рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/854/23 від 20.09.2023, а також те, що вказане рішення нею було отримано.

Той факт, що позивач міг розраховувати на виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за рахунок наявного у неї майна, яке було відчужено на підставі оспорюваних договорів, саме по собі не є достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як свідчать матеріали цивільної справи, АТ КБ «Приват Банк», звертаючись до суду з позовом посилалося на те, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу та договір дарування необхідно визнати недійсними, оскільки ОСОБА_1 при їх укладенні діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами, вчинивши оспорювані договори, які порушують майнові інтереси позивача як кредитора, та направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржниці.

При цьому однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) (див. постанову Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) та постанову Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 922/2878/17).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Фраудаторним правочином може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при односторонньому правочинові має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати односторонній правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься те, що внаслідок вчинення одностороннього правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: (1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; (2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); (3) враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Аналогічний за змістом висновок щодо «використання права на зло» зроблено і в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Таким чином, боржник не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/8077/19 від 14 вересня 2022 року).

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року у справі № 263/16179/18).

Верховний Суд неодноразово формулював висновок про те, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У даному випадку, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що представником позивача не доведено того факту, що відповідачка ОСОБА_1 взагалі була ознайомлена з рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/854/23 від 20.09.2023, а також, що вказане рішення нею було отримано.

Із матеріалів цивільної справи слідує, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про наявність господарського спору щодо стягнення з неї заборгованості. Зокрема, 28.08.2023 вона отримала копію ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.08.2023, якою учасників справи повідомлено про судове засідання, призначене на 20.09.2023. Попри це, у призначене судове засідання 20.09.2023 ОСОБА_1 не з`явилася (а.с.29-32).

Натомість через шість днів після ухвалення судового рішення у господарській справі на підставі договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_3 транспортний засіб марки «Opel Astra», 2004 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , а 13.10.2023 подарувала своєму батьку ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0520483400:03:002:017, оцінивши дар в 42 648,29 грн (а.с.39-39,170-172).

При цьому жодної нагальної потреби у продажу автомобіля та даруванні земельної ділянки відповідачка ОСОБА_1 не обґрунтувала ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Викладені обставини беззаперечно свідчать, що ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною про свої зобов`язання перед банком як майновий поручитель ПП «Агроцентр Поділля», зловживала своїми цивільними правами та умисно позбавлялася власних активів, аби уникнути подальшого звернення стягнення на них.

Більше того, продавши транспортний засіб, отримані від цього кошти ОСОБА_1 не спрямувала на погашення своїх зобов`язань перед банком.

Разом із тим, боржник не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїм кредитором.

Таким чином, укладення оспорюваних договорів від 26.09.2023 та 13.10.2023 щодо відчуження єдиного належного боржниці майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на яке могло бути звернуто стягнення після настання строку виконання зобов`язання, свідчить про фраудаторний характер цих правочинів.

Верховний Суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису та зробив висновок про те, що необов`язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (постанова від 13 березня 2025 року в справі № 159/5846/23).

Отже, слід дійти висновку про те, що відповідачка діяла недобросовісно та зловживала правом, оскільки укладення спірних договорів купівлі-продажу та дарування було спрямоване виключно на приховання цього майна від виконання в майбутньому майнових вимог банку. Такі умисні дії призвели до того, що на момент відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 було повністю відсутнє будь-яке майно, на яке можливо було б звернути стягнення.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані, тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

З огляду на це, справжня правова мета договорів купівлі-продажу та дарування була зовсім іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена цими правочинами, що свідчить про їх фраудаторність та вчинення з єдиною метою - на шкоду кредитору.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права ( стаття 376 ЦПК України) .

Зазначені вище обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, а відповідні їм норми матеріального права були судом першої інстанції неправильно застосовані.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви АТ КБ "Приват Банк" сплатило судовий збір у розмірі 6 056 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.06.2025, а за подання апеляційної скарги сплатило 9 084 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.07.2026.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, то із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений АТ КБ "Приват Банк" за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Задовольнити позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Тетяни Іванівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни про визнання недійсними договору купівлі-продажу транспортного засобу та договору дарування земельної ділянки.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2023 № 3545/2023/4071556 транспортного засобу марки Opel Astra, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер: 0520483400:03:002:0171, що розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський р-н., М`якохідська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2322924605204), укладений 13.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т.І. та зареєстрований у реєстрі за номером 2481. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та 4 542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 514 грн та 2 271 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 514 грн та 2 271 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк