Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №743/1161/25 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1161/25

Провадження № 2/743/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.07.2014 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачкою укладено угоду № 200065075 щодо кредитування. Позивач зазначає, що банк надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 18 750 гривень зі строком користування з 15.07.2014 по 15.07.2019, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак своїх зобов`язань належним чином не виконала.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги № 7 БМ, укладеного 20.07.2020 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» за результатами відкритих торгів (аукціону).

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 62 271,50 гривень: заборгованість за кредитним договором - 47 587 гривень (з яких заборгованість за кредитом - 16 403,92 гривень, заборгованість за процентами - 31 183,08 гривень), інфляційні втрати - 10 405,58 гривень, 3 % річних - 4 278,92 гривень. Крім того, позивач просить поновити строк позовної давності, посилаючись на тривалий судовий спір щодо належності права вимоги, отримання оригіналів кредитних документів лише на початку 2023 року, а також на продовження строків позовної давності на період карантину та воєнного стану.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15.09.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 21.10.2025.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.10.2025 відкладено розгляд справи до 03.12.2025.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.02.2026.

10.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2026 розгляд справи відкладено до 03.06.2026 та визнано обов`язковою явку представника позивача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.06.2026, постановленою без оформлення окремим документом, розгляд справи відкладено до 08.09.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08.09.2026, постановленою без оформлення окремим документом, розгляд справи відкладено до 14.10.2026.

05.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких долучено лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2026 № 57-8937/26.

Позивач та відповідачка у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 14.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.07.2014 відповідачка підписала власноручно заяву (оферту) № 200065075 про надання та використання платіжної картки, адресовану публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), за продуктом «Прибуткова картка + Кредитка» (тип картки - MC World, валюта рахунку - гривня). Заявою (офертою) встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 000 гривень, розмір якого за рішенням банку може бути змінений з повідомленням клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому умовами по картках, а також максимальну процентну ставку за лімітом - 58,8 % річних.

Того ж дня відповідачка підписала анкету-заяву, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, тарифи за продуктом «Прибуткова картка + Кредитка», а також розписку про отримання платіжної картки. Згідно з довідкою та тарифами строк дії платіжної картки становить 5 років (до 15.07.2019).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 тарифів розмір процентів, що нараховуються за кредитом, становить 3,9 % щомісячно за операціями в торговельній мережі та мережі Інтернет і 4,9 % щомісячно за операціями з видачі готівки. За пунктом 12 тарифів розмір процентів, що нараховуються на прострочену заборгованість, становить 5 % щомісячно від суми простроченої заборгованості.

Згідно з виписками по особових рахунках відповідача за кредитним договором № 200065075, сформованими за даними Єдиної операційно-інформаційної системи ПАТ «Банк Михайлівський», заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту) становить 16 403,92 гривень.

За випискою по рахунку прострочених нарахованих доходів за кредитом № 200065075 банк щоденно нараховував на заборгованість за кредитом проценти в розмірі 26,96-26,97 гривень за добу, що відповідає ставці 5 % щомісячно від суми 16 403,92 гривень (пункт 12 тарифів). Станом на кінець дня 15.07.2019 залишок заборгованості за процентами становив 21 220,70 гривень. Після 15.07.2019 банк продовжував нараховувати проценти щоденно в тому самому розмірі; станом на 10.10.2019 залишок за цим рахунком становив 23 566,69 гривень.

20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, укладено договір № 7 БМ про відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору № 7 БМ загальна сума заборгованості за кредитним договором № 200065075 складає 47 587 гривень, а саме: 16 403,92 гривень - заборгованість по кредиту, 31 183,08 гривень - заборгованість по відсотках.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 200065075 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 47 587 гривень, а саме: 16 403,92 гривень - заборгованість по кредиту, 31 183,08 гривень - заборгованість по відсотках.

Листом від 02.10.2026 № 57-8937/26 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив, що право вимоги за кредитним договором № 200065075 від 15.07.2014, укладеним з ОСОБА_1 , відступлено на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на відкритих торгах (аукціоні), що відбулися 15.06.2020 (лот № GL16N618071), і надав виписки по рахунках за цим договором за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, сформовані за даними Єдиної операційно-інформаційної системи.

Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати в розмірі 10 405,58 гривень і 3 % річних у розмірі 4 278,92 гривень нараховані на суму 47 587 гривень за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.

Доказів погашення заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Згідно з частиною 2 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, умови кредитування зафіксовані в кількох документах - заяві (оферті) № 200065075, анкеті-заяві, довідці про умови кредитування та тарифах за продуктом «Прибуткова картка + Кредитка», кожен з яких підписаний відповідачкою власноручно 15.07.2014. Факт підписання цих документів відповідачкою підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що підписи на них не належать відповідачці.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

За приписом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідачка скористалася кредитними коштами, наданими банком у межах кредитного ліміту, і має заборгованість за кредитом у розмірі 16 403,92 гривень, що підтверджується виписками по її особових рахунках, сформованими за даними банківського обліку. Умовами заяви (оферти) передбачено можливість зміни розміру кредитного ліміту за рішенням банку. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України первісний кредитор належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, пунктом 12 тарифів, підписаних відповідачкою, передбачено нарахування процентів на прострочену заборгованість у розмірі 5 % щомісячно. Нарахування банком процентів за цим пунктом у межах строку кредитування, тобто по 15.07.2019 включно, відповідає умовам договору. Станом на кінець дня 15.07.2019 заборгованість за процентами становила 21 220,70 гривень, що підтверджується випискою по відповідному рахунку. У цій частині вимога позивача про стягнення процентів є обґрунтованою.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 12 тарифів розмір процентів, що нараховуються на прострочену заборгованість, становить 5 % щомісячно від суми простроченої заборгованості. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і в разі прострочення позичальником виконання зобов`язання, тобто за неправомірну поведінку позичальника, у тому числі після закінчення строку кредитування.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 12 тарифів і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 15.07.2019. Нарахування процентів за період з 16.07.2019 до дати переходу права вимоги до позивача на загальну суму 9 962,38 гривень (31 183,08 - 21 220,70) здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Розмір нарахованих сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 9 962,38 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати і три проценти річних, передбачені цією нормою, нараховуються одночасно і мають різну правову природу. Інфляційні втрати - спосіб захисту майнового права кредитора шляхом компенсації знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; за своєю природою це не штрафна санкція. Три проценти річних - особлива міра відповідальності боржника, що виступає платою за користування коштами кредитора в період прострочення.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10 405,58 гривень і 3 % річних у розмірі 4 278,92 гривень, нараховані на суму 47 587 гривень за період з 25.02.2019 по 23.02.2022. Інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач до стягнення не заявляв. Розрахунок позивача суд вважає невірним, оскільки сума 47 587 гривень включає проценти в розмірі 9 962,38 гривень, нараховані поза межами строку кредитування, у стягненні яких слід відмовити, а заборгованість за процентами в межах строку кредитування до 15.07.2019 не існувала в повному розмірі й остаточно сформувалася лише станом на закінчення строку кредитування.

З урахуванням наведеного суд здійснює власний розрахунок у межах заявленого позивачем періоду. На заборгованість за кредитом у розмірі 16 403,92 гривень інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються за весь заявлений позивачем період з 25.02.2019 по 23.02.2022. На заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, у розмірі 21 220,70 гривень - з наступного дня після закінчення строку кредитування, тобто за період з 16.07.2019 по 23.02.2022, коли вся ця сума стала простроченою.

Інфляційні втрати на заборгованість за кредитом за період з березня 2019 року по лютий 2022 року (сукупний індекс інфляції - 1,21866444) становлять 3 586,95 гривень (16 403,92 ? 1,21866444 - 16 403,92). Інфляційні втрати на заборгованість за процентами за період з серпня 2019 року по лютий 2022 року (сукупний індекс інфляції - 1,20069489) становлять 4 258,89 гривень (21 220,70 ? 1,20069489 - 21 220,70). Загальний розмір інфляційних втрат становить 7 845,84 гривень.

Відповідно інфляційні втрати у розмірі 7 845,84 гривень підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача за частиною 2 статті 625 ЦК України. У стягненні інфляційних втрат у розмірі 2 559,74 гривень слід відмовити.

3 % річних на заборгованість за кредитом за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 становлять 1 475 гривень (417,96 + 492,12 + 564,92 за періоди 25.02.2019-31.12.2019 (310 днів), 01.01.2020-31.12.2020 (366 днів) і 01.01.2021-23.02.2022 (419 днів) відповідно). 3 % річних на заборгованість за процентами за період з 16.07.2019 по 23.02.2022 становлять 1 662,19 гривень (294,76 + 636,62 + 730,81 за періоди 16.07.2019-31.12.2019 (169 днів), 01.01.2020-31.12.2020 (366 днів) і 01.01.2021-23.02.2022 (419 днів) відповідно). Загальний розмір 3 % річних становить 3 137,19 гривень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 констатувала, що 3 проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, - це особлива міра відповідальності боржника за використання чужих грошових коштів, мінімальний розмір цих процентів не може бути зменшений судом.

Відповідно 3 % річних у розмірі 3 137,19 гривень підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача за частиною 2 статті 625 ЦК України. У стягненні 3 % річних у розмірі 1 141,73 гривень слід відмовити.

Стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3 процентів річних за частиною 2 статті 625 ЦК України реалізує охоронні правовідносини між сторонами, на правовий режим яких суд указав вище при відмові у стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування. Тобто за період прострочення відповідачка відповідає не у формі договірних процентів за користування кредитом, а у формі компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 200065075 перейшло від ПАТ «Банк Михайлівський» до позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 47 587 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язання за кредитним договором.

Щодо прохання позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Відповідачка такої заяви не подала, тому питання про сплив позовної давності та поважність причин її пропуску не є предметом розгляду суду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідачка суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідачка також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача в частині, визнаній судом обґрунтованою, підтверджена письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідачка жодних обставин, зазначених у позові, не спростувала, суд вважає твердження позивача в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ПАТ «Банк Михайлівський» і відповідачкою виникли кредитні правовідносини, у межах яких ПАТ «Банк Михайлівський» належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.07.2014 № 200065075 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 48 607,65 гривень (заборгованість за кредитом - 16 403,92 гривень, заборгованість за процентами - 21 220,70 гривень, інфляційні втрати - 7 845,84 гривень, 3 % річних - 3 137,19 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 13 663,85 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 62 271,50 гривень, з яких задоволено 48 607,65 гривень, що становить 78,06 % від заявлених вимог (48 607,65 / 62 271,50 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 1 890,93 гривень (2 422,40 ? 78,06 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 15.02.2024 № 26, укладений з адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду до нього від 15.02.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідачка відзиву на позов не подала і обставин, на які посилався позивач, не спростовувала. Заявлені адвокатом роботи зводяться до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 78,06 %, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 341,80 гривень (3 000 ? 78,06 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором від 15.07.2014 № 200065075 у розмірі 48 607 (сорок вісім тисяч шістсот сім) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 341 (дві тисячі триста сорок одна) гривня 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень 93 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 14.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ