Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №743/157/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/157/26

Провадження № 2/743/284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 19.05.2025-100002790 (кредитна лінія) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 гривень шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Позивач також зазначає, що договір укладено після набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким виключено пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання є правомірним.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33 200 гривень: тіло кредиту - 10 000 гривень, проценти - 15 500 гривень, комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 900 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 800 гривень, неустойка - 5 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2026.

Ухвалою від 06.04.2026 підготовче засідання відкладено до 26.06.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 26.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 14.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 19.05.2025-100002790 (кредитна лінія) в електронній формі. Договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), які підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором E686, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 . Ідентифікацію позичальника здійснено через систему BankID Національного банку України. До договору додано паспорт споживчого кредиту від 19.05.2025.

За умовами заявки позичальнику надано кредит у сумі 10 000 гривень строком на 217 днів з дати надання, дата надання кредиту - 19.05.2025, дата повернення кредиту - 21.12.2025.

Згідно з пунктами 6, 7 заявки процентна ставка «Стандарт» є фіксованою і становить 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» є фіксованою і становить 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Денна процентна ставка, розрахована відповідно до пункту 12 заявки, становить 0,84 %.

Відповідно до пункту 8 заявки договором встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 900 гривень, економічна сутність якої визначена як «плата за надання Кредиту». Комісія нараховується в день видачі кредиту і сплачується згідно з графіком платежів.

За пунктом 9 заявки договором встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Економічна сутність цієї комісії визначена як плата «за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості».

Водночас пунктом 11 заявки визначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Аналогічне застереження міститься в паспорті споживчого кредиту: «додаткові та/або супутні послуги не надаються». Пунктом 5.1 оферти на кредитодавця покладено обов`язок забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору.

Графіком платежів передбачено сім чергових платежів у період з 18.06.2025 по 21.12.2025, з яких проценти становлять 15 500 гривень (3 100 гривень у кожному з перших трьох періодів і 1 550 гривень у кожному з наступних чотирьох), комісія за надання - 900 гривень (у першому платежі), комісія за обслуговування - по 900 гривень у другому і третьому платежах, а сума кредиту в розмірі 10 000 гривень підлягає поверненню в останньому платежі 21.12.2025.

Пунктом 17 заявки передбачено неустойку в розмірі 150 гривень, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.01.2026, яке на підставі договору з позивачем здійснює переказ коштів, 19.05.2025 о 21:24:28 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 10 000 гривень з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №19.05.2025-100002790». Ця картка зазначена в заявці як належний позичальнику електронний платіжний засіб для отримання кредиту.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 33 200 гривень: основний борг - 10 000 гривень, проценти - 15 500 гривень, нараховані за період з 19.05.2025 по 21.12.2025, комісія за надання - 900 гривень, комісія за обслуговування - 1 800 гривень, неустойка - 5 000 гривень. Відомостей про здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення заборгованості матеріали справи не містять. Період нарахування неустойки в довідці-розрахунку не зазначено.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор E686 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Проценти за користування кредитом у розмірі 15 500 гривень нараховано позивачем за період з 19.05.2025 по 21.12.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за ставками, встановленими пунктами 6, 7 заявки. Ці ставки не перевищують максимального розміру денної процентної ставки 1 %, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Розмір процентів відповідає графіку платежів. За таких обставин вимога про стягнення процентів є обґрунтованою.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 900 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Надання кредиту, у тому числі перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника із залученням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, на що посилається позивач, є виконанням основного зобов`язання кредитодавця та діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою укладення і виконання договору, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 900 гривень задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника періодичної комісії в розмірі 900 гривень у кожному з двох чергових періодів, загалом 1 800 гривень, за обслуговування кредитної заборгованості. Перелік дій, за які встановлено цю комісію, є відкритим і охоплює «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті». Водночас у пункті 11 заявки і в паспорті споживчого кредиту кредитодавець зазначив, що додаткових та/або супутніх послуг не надає.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальникові та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію раніше висловила ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Наведені в пункті 9 заявки дії (інформаційна підтримка позичальника, інформування про дати платежів, забезпечення можливості здійснювати платежі та доступу до особистого кабінету, консультування) пов`язані з виконанням самим кредитодавцем своїх обов`язків за договором, зокрема обов`язку надавати позичальникові консультації, передбаченого пунктом 5.1 оферти, і не є окремими додатковими послугами, які замовив позичальник. Сам кредитодавець у договорі визнав, що додаткових та/або супутніх послуг не надає. Доказів надання позичальникові будь-яких конкретних послуг, за які нараховано комісію, позивач не подав.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 1 800 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, строк його дії неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення цього рішення.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку в розмірі 5 000 гривень. Період її нарахування позивач не зазначив, однак договір укладено 19.05.2025, перший черговий платіж підлягав сплаті 18.06.2025, а строк повернення кредиту настав 21.12.2025. Тобто будь-яке прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором і нарахування за нього неустойки повністю припадають на період дії воєнного стану в Україні.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що після виключення Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» нарахування неустойки за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, є правомірним. Виключення зазначеного пункту не змінило пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним і поширюється на будь-який договір, за яким позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, у тому числі на договір про споживчий кредит, незалежно від дати його укладення. Після виключення пункту 6-1 Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка б інакше врегульовувала відповідальність позичальника за прострочення в період дії воєнного стану, тому колізії між спеціальним і загальним законом, яку слід було б долати за правилом lex specialis derogat generali, не виникає.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення в період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період суперечить наведеній нормі.

Відповідно неустойка в розмірі 5 000 гривень, нарахована за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного розмір нарахованих позивачем основного боргу і процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимоги про стягнення комісій і неустойки задоволенню не підлягають.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.1 оферти і заявки позивач перерахував 10 000 гривень на платіжну картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи, за винятком тих, що спростовані наведеною вище правовою оцінкою умов договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.05.2025 № 19.05.2025-100002790 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 25 500 гривень (тіло кредиту - 10 000 гривень, проценти - 15 500 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 7 700 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 33 200 гривень, з яких задоволено 25 500 гривень, що становить 76,81 % від заявлених вимог (25 500 / 33 200 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 044,99 гривні (2 662,40 ? 76,81 %).

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень і зазначив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки на час ухвалення рішення доказів понесення цих витрат не подано, питання про їх розподіл може бути вирішено в порядку статті 246 ЦПК України після надходження відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 19.05.2025 № 19.05.2025-100002790 у розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 99 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 14.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ