Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №742/3823/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2666/26

Єдиний унікальний № 742/3823/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідань Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У липні 2026 року представник ТОВ «Коллект Центр» (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.01.2020 між акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК», перейменоване 18 серпня 2022 року на акціонерне товариство «СЕНС БАНК», та позичальником ОСОБА_1 укладено Договір № 491018552, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 19 940,21 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 21.01.2025 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору. У свою чергу позичальник зобов`язання у встановлений договором строк не виконав та не повернув наданий йому кредит.

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 491018552.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21 згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 491018552.

У свою чергу на підставі договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 491018552.

Загальний розмір заборгованості щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування Договором № 491018552 від 20.01.2020, що підлягає стягненню з позичальника на день формування позовної заяви, становить 60 151,97 грн, яка складається з: 19 940,21 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23 637,91 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 16 173,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості, 400,00 грн – заборгованість за пенею таабо штрафами.

З урахуванням наведених обставин, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 491018552 від 20.01.2020 в розмірі 60 151,97 грн, судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Згідно позовної заяви, просять розгляд справи проводити у відсутність їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Позивачем у позовній заяві зазначене місце проживання Відповідача: АДРЕСА_1 .

Відтак, за цією адресою Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 08.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, позивач надав суду копію Оферти на укладення угоди про надання кредиту №491018552 від 20.01.2020, укладеної між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якої банк зобов`язався надати Позичальнику кредит готівкою у сумі 19 940,21 грн, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму у строк до 60 місяців та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 39,90% річних (фіксована ставка); копію Додатка №1 до Угоди (графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки); а також Паспорт споживчого кредиту від 20.01.2020 року. Офертою передбачено, що строк відповіді на цю пропозицію складає 30 робочих днів з моменту подання її банку. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком Акцепту. При цьому вказано, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування та про те, що акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №491018552 від 20.01.2020 р. отримано(а.с.36,48).

Згідно з меморіальним ордером №1039609 від 21.01.2020 року, позичальнику було видано кредит і розмірі 19940,21грн, що підтверджується випискою по рахунку та доданим розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.61-67).

12.08.2022 на загальних зборах акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» укладено договір факторингу № 2, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. (а.с.87-93).

Платіжним дорученням № 253 від 17.05.2021 підтверджується, що ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» сплатило АТ «АЛЬФА-БАНК» плату за договором факторингу № 2 від 17.05.2021(а.с.93).

Відповідно до Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021, порядковий номер 4903, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №491018552 від 20.01.2020(а.с.7-9).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №491018552 від 20.01.2020, що підтверджується копіями договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу, додатку № 1-1 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 (характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами), витягу з цього додатку 1-1, платіжних доручень(а.с.10-27).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №491018552 від 20.01.2020, що підтверджується копією договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, реєстром боржників, актом зарахування зустрічних вимог щодо оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023(а.с.28-35,39-40).

Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №491018552 від 20.01.2020 становить: 60 151,97 грн, яка складається з: 19 940,21 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23 637,91 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 16 173,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості, 400,00 грн – заборгованість за пенею таабо штрафами.

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VI. Оцінка суду.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Водночас спеціальні норми, що регулюють правовідносини за кредитним договором, а саме стаття 1054 ЦК України, визначають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому законодавцем встановлено імперативну вимогу щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору (частина друга статті 1055 ЦК України). Недодержання письмової форми має наслідком нікчемність такого договору.

У якості належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору №491018552 від 20.01.2020 та отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем суду надано: копію Оферти на укладення угоди про надання кредиту від 20.01.2020, укладеної між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; копію Додатка №1 до Угоди (графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки); а також Паспорт споживчого кредиту від 20.01.2020 року.

Проте, надаючи правову оцінку вказаним доказам, суд зазначає таке.

Звісно, згідно із положеннями цивільного законодавства про укладення договорів шляхом вчинення конклюдентних дій або акцепту оферти, пропозиція укласти договір (оферта) містить істотні умови майбутнього договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Проте сама по собі оферта є лише ініціативою (пропозицією) однієї сторони і в силу закону не є самостійним, укладеним у повному обсязі двостороннім правочином (кредитним договором), доки не буде зафіксовано належний акцепт (прийняття пропозиції) іншою стороною в порядку, визначеному законом або умовами самої оферти.

Матеріали справи не містять належних і достатніх підтверджень того, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір у повному обсязі в розумінні вимог ст. 638, 1055 ЦК України, оскільки позивачем не надано суду самого акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №491018552 від 20.01.2020 р.

Крім того, матеріалами справи документально не підтверджено факт того, що відповідач в установленому порядку ознайомився, розумів і безумовно погодився з повними умовами надання кредиту. Також позивачем не доведено, що зазначені документи на момент виникнення спірних правовідносин та отримання відповідачем грошових коштів містили узгоджені сторонами положення, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у тому розмірі та в такому порядку нарахування, про стягнення яких заявляє позивач у позовній заяві.

Таким чином, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки позивачем не доведено, що умови договору про банківське обслуговування фізичних осіб, розміщені на офіційному сайті позивача, протягом часу не змінювалися самим АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до вимог статей 76, 77, 79, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем в порушення вимог процесуального закону не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт укладення між сторонами кредитного договору у встановленій законом формі та порядку (з огляду на відсутність доведеного акцепту пропозиції, недоведеність досягнення між сторонами згоди за всіма істотними умовами кредитування та неможливість застосування конструкції договору приєднання), суд доходить висновку про повну недоведеність заявлених позовних вимог.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

VII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати в сумі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК