Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №740/3181/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3181/26

Провадження № 2/740/2378/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміні Н.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну спpаву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, в якому просить скасувати обтяження на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 15.01.2009 р. за № 8372534 Чернігівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про накладення арешту від 09.01.2009 р.,ст. слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області, номер запису обтяження: 24176796.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області № 740/1455/18 від 27.09.2018 р. визнано за нею право власності на 1/5 частку трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана частка квартири належала ОСОБА_2 . Згідно з вироком апеляційного суду Чернігівської області № 1-7/2009 від 29.04.2009 р. майно ОСОБА_2 конфісковано. У рамках виконавчого провадження було реалізовано вказану частку квартири належної ОСОБА_2 , яку позивачка придбала на прилюдних торгах. У подальшому їй стало відомо, що до цього часу мається арешт на вказану частку її квартири, який накладено постановою від 09.01.2009 р. старшого слідчого СУ України в Чернігівській області.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про скасування арешту накладеного на 1/5 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 постановою старшого слідчого СУ України в Чернігівській області Колос О.М. від 09 січня 2009 року в межах кримінальної справи № 12/16845 по обвинуваченню ОСОБА_2 . Листом відповідач відмовив у знятті вказаного арешту та рекомендував звернутися до суду з цивільним позовом. Тому з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 12 год 30 хв 09 липня 2026 року.

Ухвалою ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2026 року підготовче засідання закрито, справа призначено до розгляду по суті.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ГУНП в Чернігівській області не є відповідачем у справі, оскільки УМВС України в Чернігівській області, як юридична особа публічного права припинений, а новоутворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не є його правонаступником.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового розгляду повідомлені належним чином, у поданому відзиві на позовну заяву росить розгляд справи проводити без участі представника ГУНП в Чернігівській області.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №474438575 від 17.04.2026, зареєстроване обтяження 27.12.2017 10:42:47 (номер запису про обтяження 24176796) – арешт нерухомого майна: 1/5 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано 15.01.2009 16:51:00 реєстраційний номер обтяження 8372534) реєстратором: Чернігівська філія підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 14038, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Олександра Молодчого, 44, кв. 52, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н, 09.01.2009, Ст. слідчий СУ УМВС України в Чернігівській області, об`єкт обтяження 1/5 частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_2 .

Вироком колегії суддів апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2009 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України та призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.

Відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На час виникнення заборони відчуження, зазначеної в архівному записі, згідно з інформацією Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником майна, щодо якого внесено спірний архівний запис, зазначено ОСОБА_2 .

Згідно з листом т.в.о. начальника Слідчого управління ГУНП в Чернігівській області роз`яснено ОСОБА_3 , що вона має право на подання цивільного позову про зняття арешту з майна до місцевого суду (за місцем розташування квартири).

Відомостей про те, що ОСОБА_2 має на даний час право власності на частку квартири, матеріали справи не містять. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що вказана частка перебуває у власності ОСОБА_1 .

При цьому будь-яких доказів існування на теперішній час законних підстав для збереження зазначеного обтяження матеріали справи не містять. Підстава обтяження у відповідному реєстрі не зазначена, первинні документи, які б підтверджували законність обмеження права власності саме на спірний будинок, відсутні.

За таких обставин наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про заборону відчуження 1/5 частки квартири створює для позивача об`єктивні перешкоди у здійсненні належного їй права власності, зокрема права користування та розпорядження нерухомим майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним такій меті. Обмеження права власності не може ґрунтуватися лише на формальному існуванні запису, якщо відсутня належна правова підстава для такого обмеження.

У даному випадку судом не встановлено правової підстави для існування заборони відчуження щодо належного позивачу нерухомого майна.

Оцінюючи доводи представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відсутності правонаступництва між УМВС України в Чернігівській області та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

14 квітня 2015 року МВС України видано Наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі УМВС України в Чернігівській області.

Разом з тим сама по собі ліквідація УМВС України в Чернігівській області як юридичної особи та утворення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області як нової юридичної особи не є достатньою підставою для висновку про відсутність будь-якого правонаступництва щодо функцій та обов`язків держави, які виконувалися ліквідованим органом.

У постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 зазначено, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим видом правонаступництва, за якого в установлених законом випадках відбувається перехід прав та обов`язків одного суб`єкта до іншого. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270 також виходив із того, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади передбачає передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншому внаслідок припинення первісного суб`єкта або припинення чи зміни обсягу його компетенції.

Водночас наведені правові позиції підлягають застосуванню з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмета заявлених позовних вимог.

У цій справі позивач не ставить питання про оскарження конкретного рішення, дії чи бездіяльності УМВС України в Чернігівській області та не заявляє вимог про покладення на Головне управління Національної поліції в Чернігівській області обов`язку вчинити певні дії, які належали б до його компетенції як правонаступника ліквідованого органу.

Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на нерухоме майно шляхом припинення (зняття) архівного запису про заборону його відчуження, який зберігається у відповідному державному реєстрі.

Отже, незалежно від питання наявності чи відсутності правонаступництва між УМВС України в Чернігівській області та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, встановлені судом обставини свідчать про відсутність належної правової підстави для існування спірного обтяження щодо майна позивача.

Більше того, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не надало суду доказів існування на теперішній час будь-якого рішення, ухвали чи іншого процесуального документа, яким було б правомірно встановлено обмеження права власності саме на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , або який би підтверджував необхідність збереження такого обмеження.

За таких обставин доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відсутності правонаступництва не спростовують висновків суду про безпідставність збереження спірного обтяження та не є підставою для відмови у позові.

Установлення судом факту відсутності правової підстави для існування обмеження права власності та його припинення відповідає завданню цивільного судочинства та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.

З огляду на наведене суд вважає, що позивач обрала належний та ефективний спосіб захисту свого права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення (зняття) безпідставного обтяження безпосередньо відповідає характеру допущеного порушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про зняття заборони відчуження з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати обтяження нерухомого майна у вигляді арешту 1/5 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 15.01.2009 р. за № 8372534 Чернігівською філією підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про накладення арешту від 09.01.2009р ст. слідчого СУ УМВС України в Чернігівські області, номер запису обтяження 24176796.

7501278 від 03.07.2008, що був накладений на підставі постанови б/н, від 26.06.2008, СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, реєстровий номер заборони в Другій чернігівській державній нотаріальній конторі № 58.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651, місто Чернігів, проспект Перемоги, 74).

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Роздайбіда