Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №734/604/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/604/26

Провадження № 3/734/574/26

ПОСТАНОВА

іменем України

14 жовтня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., адвоката Антонової О.В., розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

05.02.2026 о 09 год. 33 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ Чернігів - Нові Яриловичі, 97 км., громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087, проба позитивна 0.74 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа. яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні адвокат Антонова О.В. просила закрити провадження в справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже працівники поліції проводячи огляд останнього, який має спеціальний статус, на стан сп`яніння, без залучення працівників ВСП, порушили процедуру такого огляду. Відтак, проведений огляд є недопустимим, що є підставою для закриття провадження в справі. Також звертає увагу, що на відео не зафіксовано ознак алкогольного сп`яніння, які начебто були виявлені поліцейським, що стало у подальшому підставою для вимоги про проходження огляду. Також зазначає, що відповідно до технічних характеристик приладу «Драгер» ALKOTEST 6820, що розміщений на офіційному сайті виробника, вказаний засіб вимірювальної техніки може вказувати результат з похибкою (межі допустимої похибки під час експлуатації приладу можуть складати +- 0,042 проміле в діапазоні від 0 до 0,84 проміле, отже показання, що зафіксовані щодо підзахисного – 0,74 ‰ можуть бути відповідною похибкою. Крім цього, адвокат стверджує, що на момент зупинки транспортного засобу рухався до військової частини для виконання бойових задач, тому діяв у стані крайньої необхідності, що є підставою для закриття провадження у справі.

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що є командиром ОСОБА_1 . Останній займає посаду начальника складу технічного майна військової частини. Останній був ним викликаний для виконання службового завдання, однак прибув із запізненням у зв`язку із затриманням на посту поліції. Розпорядження про виклик ОСОБА_1 було віддано ним усно по телефону. Службове завдання пов`язане з логістикою та матеріальною необхідністю.

Заслухавши адвоката, свідка, дослідивши безпосередньо матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена в судовому засіданні.

Так, пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 05.02.2026 серії ЕПР1 №583407, відповідно до якого 05.02.2026 о 09 год. 33 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ Чернігів - Нові Яриловичі, 97 км., громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087, проба позитивна 0.74 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , згідно з яким огляд проводився за допомогою приладу «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087 у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Результат огляду 0,74 ‰;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.02.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Найменування закладу охорони здоров`я Козелецька ЛІЛ. Огляд не проводився;

- даними роздруківки тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного за допомогою приладу «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087, результат позитивний 0,74 ‰;

- даними довідки ВАП УПП в Чернігівській області від 06.02.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.09.2018;

- відеозаписом боді-камер поліцейських, з яких вбачається, як працівники поліції зупиняють цивільний автомобіль Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який також перебуває у цивільному одязі. Під час спілкування поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповідає, що вживав вчора. Після цього поліцейський оголошує ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці, після чого продуває прилад «Драгер». Результат огляду - 0,74 ‰. ОСОБА_1 заявляє, що з результатом не згоден. Після цього поліцейський пропонує йому проїхати у лікарню для повторного огляду та повторно запитує, чи згоден він з результатом. ОСОБА_1 відповідає: «Хай буде». Після складання акту огляду, ОСОБА_1 у графі: «З результатами згоден» добровільно ставить свій підпис. Тож робить і у роздруківці з приладу «Драгер». Після цього відносно ОСОБА_1 поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши вказані матеріали, в тому числі зміст протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності доводять винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9. «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано.

В даній справі, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння був проведений за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатору «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087, який станом на час вчинення адміністративного правопорушення наявний у Державному реєстрі медичної техніки і виробів медичного призначення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров`я, тобто дозволений до використання МОЗ.

Відповідно до п. 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить 1 рік. З роздруківки результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087 від 05.02.2026 видно, що останнє калібрування вказаного приладу відбулось 02.10.2025, тобто в межах встановленого міжповірочного інтервалу. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QМ 1396 103 25 газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087 чинне до 02 жовтня 2026 року.

Таким чином, підстав недовіряти показам газоаналізатору «Драгер» ALKOTEST 6820 ARHK-0087 немає, як і немає підстав для визнання неналежним доказом роздруківку до з даного приладу з результатом проведеного за його допомогою тесту на стан сп`яніння.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що поліцейським під час збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення було застосовано належну процедуру з дозволеним спеціальним технічним засобом, висновок якого є належним та допустимим доказом.

Дії працівників поліції при огляді ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.

Слід зазначити, що підставою для висловлення ОСОБА_2 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак алкогольного сп`яніння.

Долучені до протоколу відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Даючи оцінку доводам сторони захисту суд зазначає наступне.

Згідно з технічними даними приладу Drager Alcotest 6820, границі допустимої основної похибки становлять: - абсолютної +/- 0,02 мг/дм3 (в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,4 мг/дм3); - відносної +/-5% (в інтервалі діапазону вимірювань понад 0,4 мг/дм3); - абсолютної +/- 0,042 % (в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84 %); - відносної +/-5% (в інтервалі діапазону вимірювань понад 0,84 %).

Таким чином, можлива похибка алкотестера через температуру повітря на результат ОСОБА_1 0,74 проміле не впливає, а тому доводи адвоката з цього приводу як на підставу для закриття провадження є необґрунтованими.

Доводи захисника про те, що поліцейський не направив ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я після складання відповідного направлення, суд до уваги не бере, оскільки ОСОБА_1 після продуття приладу «Драгер» жодних зауважень у бік поліцейських не висловлював, з результатом погодився, у Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у графі: «З результатами згоден» поставив свій підпис. Відтак направляти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження повторного огляду підстав не було.

Також суд вважає доводи захисника про те, що працівники поліції не мали права здійснювати огляд ОСОБА_1 , оскільки останній є військовослужбовцем, - є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У відповідності до ст. 255 КУпАП уповноваженою особою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП є органи Національної поліції.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Однак, належність транспортного засобу, яким пересувався ОСОБА_1 до військових транспортних засобів судом не встановлена.

Є необґрунтованими і не підлягають задоволенню доводи захисника про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом у стані сп`яніння, діяв у стані крайньої необхідності, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, положенням законодавства України про адміністративні правопорушення та спростовуються наведеними вище доказами.

Зокрема, норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, внаслідок чого на військовослужбовця можуть розповсюджуватись як положення ст. 266-1 КУпАП, так і ст. 266 КУпАП в залежності від того, чи виконував військовослужбовець у момент керування т/з безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», або ж ні.

Тобто, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з у стані сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Крім того, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності (ст. 17 КУпАП). При цьому не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП).

Крайня необхідність це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрозливої небезпеки, якщо вона в цій ситуації не могла бути усунена іншими засобами та якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена. Стан крайньої необхідності виникає за наявності двох елементів: 1) небезпека, яка безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам; 2) відсутність реальної можливості усунути небезпеку, що загрожує, іншими засобами, ніж заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

Наявності однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається такою обстановкою, за якої особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує. При цьому джерелом небезпеки при крайній необхідності може бути і правопорушення, у тому числі і порушення водієм ПДР за певних обставин.

Іншими словами, ураховуючи положення ст. 17, 18 КУпАП, крайня необхідність це правомірне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує охоронюваним законом правам людини, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

Право на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності є субсидіарним (додатковим) правом і ним особа може скористатися лише в тому випадку, якщо в даній обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.

Очевидно, що в стані крайньої необхідності відбувається зіткнення двох правоохоронюваних інтересів: з одного боку, правоохоронюваному інтересу безпосередньо загрожує небезпека, а з іншого боку особа знаходиться в такому становищі, при якому єдиним засобом усунення цієї небезпеки є заподіяння шкоди так само правоохоронюваним інтересам, тобто відбувається зіткнення «права з правом».

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що обстановка, яка склалась на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ніяким чином не свідчила про наявність небезпеки, яка безпосередньо загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а в Україні оголошено воєнний стан.

Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 був вдягнутий у цивільний одяг та не знаходився при виконанні своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування ним цивільним Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Дійсно ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що є військовослужбовцем. Але з даної розмови не убачається, що ОСОБА_1 перебував в стані крайньої необхідності, керуючи т/з у стані алкогольного сп`яніння.

Що пояснень свідка ОСОБА_3 , яки являється командиром ОСОБА_1 , то суд не може прийняти їх до уваги, оскільки озвучена ним інформація про отримання останнім нібито наказу негайно прибути до місця дислокації для виконання бойових та спеціальних завдань, не містить певного документального підґрунтя (копії бойового розпорядження або витягу з журналу бойових дій, тощо).

Порядок віддання й виконання наказів передбачений ст. 35-38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Згідно цього порядку військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові, а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Командир відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Тобто, військовослужбовцю треба одразу повідомити свого командира про обставини, що перешкоджають виконанню наказу (відсутність сил, засобів, часу чи погіршення стану здоров`я, тощо).

З огляду на викладене, суд має сумніви щодо спроможності ОСОБА_1 виконати будь-які завдання отриманого наказу у разі його наявності, оскільки він знаходився у стані алкогольного сп`яніння, який перевищив дозволену норму у більш ніж 3 рази (0,74 проміле алкоголю в крові).

Таким чином, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 не міг усунути небезпеку, що загрожувала охоронюваним законом правам людини, суспільним інтересам чи інтересам держави.

Інші доводи сторони захисту суд до уваги не бере, оскільки вони не впливають на суть вчиненого правопорушення.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами закону, які водій зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Згідно ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд, дотримуючись вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП вважає за необхідне призначити його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665, 60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, 266, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави грошові кошти в розмірі 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя