Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №500/4777/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/4777/26

12 жовтня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950035155 від 25.06.2026 яким відмовлено у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як батьку, що виховував дитину з інвалідністю ( ОСОБА_2 ), яка встановлена до досягнення шестирічного віку з дати звернення (18.06.2026) з відповідною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як батьку, що виховував дитину з інвалідністю, яка встановлена до досягнення шестирічного віку, надавши необхідні документи. До вказаної вище заяви серед іншого долучив заяву дружини - гр. ОСОБА_3 від 18.06.2026 згідно якої остання, не заперечила щодо призначення її чоловіку - ОСОБА_1 пенсії, як батькові дитини інваліда - ОСОБА_2 , оскільки не скористалась таким правом та відповідно отримує пенсію, як інвалід 3-групи (загальне захворювання) з 14.08.2019 довічно.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто заяву позивача з доданими до неї документами та рішенням №191950035155 від 25.06.2026 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю права на даний вид пенсії. Зокрема, відмова обґрунтована тим, що матір дитини з інвалідністю - ОСОБА_3 скористалась своїм правом на призначення пенсії та є одержувачем пенсії по інвалідності. Оскільки матір скористалася правом на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні підстави для призначення дострокової пенсії до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону батьку дитини з інвалідністю.

Також, за результатами розгляду документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 20 днів.

Із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950035155 від 25.06.2026 ОСОБА_1 не погоджується, вважає його незаконним, оскільки його дружина ОСОБА_3 не отримує дострокової пенсії за віком, як мати, яка здійснювала виховання дитину інваліда з дитинства, тобто не використала право на дострокове призначення пенсії з підстав, зазначених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а в силу набуття нею загального захворювання, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як отримувач пенсії по інвалідності (3 група). Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.07.2026 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В заперечення вказує, що 18.06.2026 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч. 1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду поданої заяви прийнято рішення від 25.06.2025 №191950035155 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч. 1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю права на даний вид пенсії.

На момент звернення за призначенням пенсії пенсійний вік позивача становить 59 років 11 місяців 0 днів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на призначення дострокової пенсії за віком має матері, осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю до 18 років.

Відповідно до ст.10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Звертає увагу суду на те, що матір дитини з інвалідністю ОСОБА_3 скористалася своїм правом на призначення пенсії та є одержувачем пенсії по інвалідності.

Тобто матір скористалася правом на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З вищевикладеного слідує, що в Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутні підстави для призначення дострокової пенсії до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону батьку дитини з інвалідністю.

12.08.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, де вказує, зокрема, з огляду на те, що його дружина, як особа з інвалідністю скористалася правом на свій соціальний захист шляхом отримання пенсії за інвалідністю, вважає що вказане не може бути перешкодою для призначення йому дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов про обрахування стажу звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві не ставить під сумнім та не заперечує порядок обрахунку Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області страхового стажу, який станом на час прийняття рішення становить 27 років 8 місяців 20 днів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Вважає, що у нього наявний страховий стаж не менше ніж 20 років для призначення дострокової пенсії, тому спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950035155 від 25.06.2026 про відмову у призначенні такої пенсії є протиправним та таким, що порушує його права на соціальний захист.

Інших заяв по суті спору до суду не поступало.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 18.06.2026 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши необхідні документи вказані у розписці-повідомленні.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого №191950035155 від 25.06.2026 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю права на даний вид пенсії.

У рішенні є посилання на те, що для призначення такої пенсії необхідний пенсійний вік 55 років, страховий стаж становить 20 років.

Вік заявника 59 років 11 місяців 0 днів.

Страховий стаж становить 27 років 8 місяців 20 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.12.1986 року по 31.08.1988 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 01.12.1986 року, оскільки період між датою на прийняття на роботу та датою наказу становить більше одного місяця, яке позивачем не оспорюється.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з рішенням відповідача в частині того, що матір дитини з інвалідністю - ОСОБА_3 скористалася своїм правом на призначення пенсії та є одержувачем пенсії по інвалідності. Оскільки матір скористалася правом на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відсутні підстави для призначення дострокової пенсії до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону батьку дитини з інвалідністю.

Позивач вважає рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що пункт 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначає спеціальне суб`єктивне право батька як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Судом встановлено, що позивач досягнув віку 55 років та має страховий стаж більше 20 років.

Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, оскільки мати ОСОБА_3 вже скористалася правом на призначення пенсії та є одержувачем пенсії по інвалідності, а тому відсутні підстави для призначення дострокової пенсії до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону батьку дитини з інвалідністю.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю (третя група інвалідності загальне захворювання довічно), перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії по інвалідності з 19.04.2019 довічно.

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV передбачено право на призначення дострокової пенсії як пенсії за віком. Натомість ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності.

Відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_3 призначалася пенсія, передбачена пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Сама ж ОСОБА_3 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву від 18.06.2026 про те, що не заперечує про призначення пенсії чоловікові ОСОБА_1 як батькові дитини інваліда ОСОБА_2 . Зазначила, що не скористалася правом на пенсію за віком, маючи дитину - інваліда до 6-ти років. Отримує свою пенсію як інвалід 3 групи (загальне захворювання) з 14.08.2019 довічно.

Аналогічну вказівку позивачем зазначено у поданій 18.06.2026 заяві про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а саме "Прошу призначити пенсію за віком маючи дитину - інваліда, оскільки дружина не скористалася таким правом".

Отож, дружині позивача, матері дитини з інвалідністю, призначено пенсію раніше встановленого ст. 26 Закону №1058-IV пенсійного віку за інших підстав ніж ті, які визначені пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV (аналогічні норми вказані і в статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Відтак, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, яку мати дитини з інвалідністю не використала, та при зверненні 18.06.2026 до територіального органу Пенсійного фонду України мав легітимні очікування на призначення дострокової пенсії за віком як один із членів подружжя, що здійснювало виховання дитини з інвалідністю.

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення іншого виду пенсії. Наведені відповідачем мотиви відмови у призначенні пенсії є безпідставними.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950035155 від 25.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії прийнято суб`єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію до досягнення пенсійного віку на умовах п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як батьку, що виховував дитину з інвалідністю ( ОСОБА_2 ), яка встановлена до досягнення шестирічного віку з дати звернення (18.06.2026) з відповідною заявою, то судом враховано наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950035155 від 25.06.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403).

Головуючий суддя Мартиць О.І.