Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №500/6014/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6014/26

14 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови держаного виконавця Відділу ВП №74683111 від 01.09.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/6054/23.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою протиправно накладено штраф за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №500/6054/23, яке набрало законної сили 27.02.2024, і яким зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою, з урахуванням раніше виплачених сум.

ГУ ПФУ зазначає, що з метою належного виконання рішення суду було надіслано лист від 12.04.2024 до Пенсійного фонду України, Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг про надання дозволу ГУ ПФУ на макетну обробку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 для встановлення проценту розрахунку пенсії від заробітку 60%.

Постановою державного виконавця Відділу від 09.04.2024 відкрито виконавче провадження, після чого боржником у цьому виконавчому провадженні направлялася інформація про виконання рішення суду та проведення перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою. Також повідомлялося про нараховану заборгованість на виконання рішення суду у справі №500/6054/23 в сумі 566698,24 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024, виплату коштів у розмірі 1098,05 грн та залишок заборгованості у сумі 565600,19 грн.

Ще позивач посилається на Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 (далі – Порядок), який обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

На даний час постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" (далі – Постанова № 1046) визначено правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих / перерахованих за рішеннями судів. Застосування особливого порядку використання коштів державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України на цю мету визначено пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", яким, зокрема встановлено, що починаючи з 1січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова № 1046 визначає механізм розподілу коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та на погашення заборгованості з їх виплати на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили). Нормативним актом передбачено, що такі виплати здійснюються пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата. Виплати здійснюються виходячи з виділених на ці цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету / доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Позивач вказує, що виплата нарахованої згідно з рішенням суду доплати буде проведена в порядку, передбаченому Постановою №1046.

За таких обставин, коли пенсія ОСОБА_1 нарахована, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою, а її виплата залежить від наявності бюджетних коштів, то вважає, що рішення суду боржник виконав в межах своїх повноважень і відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву, відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві відповідач зазначає, що рішення суду виконано боржником не в повному обсязі, а тому 01.09.2026 державним виконавцем прийнято рішення про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. Вважає, що під час винесення спірної постанови про накладення штрафу відповідач діяв у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на день винесення постанови про накладення штрафу рішення суду не виконане, боржником не вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

У судове засідання, призначене на 14.10.2026, учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи наявність таких заяв сторін та беручи до уваги положення частини третьої статті 268 КАС України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Розгляд справи проведено за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Тернопільським окружним адміністративним судом 19.03.2024 видано виконавчий лист у справі №500/6054/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою, з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем Відділу 09.04.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74683111 з виконання виконавчого листа №500/6054/23, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 19.03.2024. У цій постанові встановлено боржнику строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

ГУ ПФУ листом №1900-0902-5/19353 від 19.04.2024 повідомлено державного виконавця Відділу про те, що з метою належного виконання рішення суду ГУ ПФУ було надіслано лист №1900-0305-5/18056 від 12.04.2024 до Пенсійного фонду України, Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг про надання дозволу ГУ ПФУ на макетну обробку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 для встановлення проценту розрахунку пенсії від заробітку 60%.

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу №5907/03.1-23 від 20.05.2024, якою на підставі статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” зобов`язано ГУ ПФУ виконати вимоги виконавчого листа №500/6054/23 від 19.03.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.

ГУ ПФУ листом №1900-0902-5/28200 від 05.06.2024 повідомлено державного виконавця Відділу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою. Окрім того, нараховано доплату пенсії в сумі 566698,24 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024.

31.08.2026 у Відділі зареєстрована заява ОСОБА_1 про те, що нарахована йому доплата до пенсії в сумі 556980 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024 не виплачена.

01.09.2026 головним державним виконавцем Відділу прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/6054/23 від 19.03.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом, та накладено на боржника Головне управління штраф у розмірі 5100,00 грн.

Надалі державним виконавцем направлено боржнику нову вимогу №8640/02.1-23 від 01.09.2026, якою на підставі статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” зобов`язано ГУ ПФУ виконати вимоги виконавчого листа №500/6054/23 від 19.03.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.

ГУ ПФУ листом №1900-0902-5/43860 від 11.09.2026 повідомлено державного виконавця Відділу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою; про нараховану доплату пенсії в сумі 566698,24 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024; про виплату заборгованості в розмірі 1098,05 грн, залишок заборгованості становить 565600,19 грн. Ще боржником наведені пояснення щодо порядку виплати нарахованої згідно з рішенням суду доплати пенсії.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу, позивач у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Такі обставини мають бути перевірені державним виконавцем.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду, виконавчого листа у справі №500/6054/23 та вимоги державного виконавця виконати рішення суду боржником було повідомлено державного виконавця про здійснення ГУ ПФУ перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №18-121-20 від 22.09.2020, виданій Тернопільською обласною прокуратурою, а також нарахування доплати пенсії в сумі 566698,24 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024.

При цьому боржником виплачено 1098,05 грн, залишок заборгованості становить 565600,19 грн.

В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів в позовній заяві позивач посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування.

В свою чергу державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника штрафу з огляду на ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення суду, а також неповідомлення про поважні причини такого невиконання рішення суду, про що зазначено у змісті оскаржуваної постанови від 01.09.2026.

Суд зауважує, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником у встановлений спосіб рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. Притягуючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що державний виконавець при винесенні постанови від 01.09.2026 здійснив належну перевірку виконання рішення суду у справі №500/6054/23, щодо примусового виконання якого було відкрите виконавче провадження ВП №74683111 та з`ясовував причини неповного виконання рішення суду, натомість свідчать про те, що державний виконавець фактично обмежився доводами заяви стягувача від 31.08.2026.

У даному випадку судом встановлено проведення ГУ ПФУ перерахунку пенсії стягувачу ОСОБА_2 на виконання рішення суду у справі №500/6054/23 та донарахування доплати в сумі 566698,24 грн за період з 01.10.2020 по 31.05.2024.

З приводу виплати заборгованості, то боржник у листі від 05.06.2024 повідомляв державного виконавця про причини, з яких заборгованість не погашена - недостатність фінансування з державного бюджету (погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 20.09.2020).

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №74683111, суд враховує, що його невиконання пов`язується з відсутністю бюджетних коштів.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Стаття 116 Бюджетного кодексу України визначає порушенням бюджетного законодавства порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Отож, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Отже, виплата заборгованості за нарахованими на виконання рішень судів пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях за рахунок коштів Державного бюджету. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.

У спірному випадку обставиною, яка перешкоджає фактичному виконанню рішення суду у повному обсязі, є недостатність видатків бюджету Пенсійного фонду України з Державного бюджету за рішеннями судів, які набрали законної сили, про що боржник повідомляв державного виконавця.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

У даному випадку позивач як боржник у виконавчому провадженні вжив всі дії та конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду. Водночас виплата донарахованих сум пенсії не відбулася в повному обсязі через відсутність виділених асигнувань для забезпечення виконання рішень суду, про що було повідомлено державного виконавця.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено державним виконавцем на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Вказана правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2025 по справі № 260/9788/23.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019) код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.09.2026 ВП №74683111 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.