Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №480/10753/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Справа № 480/10753/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10753/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.11.2024 № 184250012247 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08 листопада 2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період навчання ОСОБА_1 у Шосткинському професійно-технічному училищі № 13 з 01 вересня 1987 року по 22 червня 1990 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зверталася до територіального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.11.2024 № 184250012247 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, не було зараховано періоди навчання за фахом в Шосткинському професійно-технічному училищі № 13, з 01.09.1987 по 22.06.1990. На думку позивача, вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є протиправними, оскільки перерва між днем закінчення навчання (18.07.1986) і днем зарахування на роботу за набутою професією (24.07.1986) не перевищила трьох місяців, що у відповідності до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є підставою для зарахування вказаного періоду до пільгового стажу. З урахування наведеного, вважає, що стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.12.2024 справу прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Представник вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що страховий стаж позивача - 34 роки 2 місяці 25 днів; пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 7 років 5 місяці 15 днів; не зараховано навчання з 01.09.1987 по 22.06.1990 згідно наданого диплома серії НОМЕР_1 виданого по-батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 .

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недосягненням віку (55 років) та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 (12 років 6 місяців).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України у Сумській області із заявою від 08.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 14.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 184250012247 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із недосягненням віку (55 років) та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 (12 років 6 місяців).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 52 роки 07 місяців 20 днів, страховий стаж - 34 роки 2 місяці 25 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 7 років 5 місяці 15 днів.

Не зараховано навчання з 01.09.1987 по 22.06.1990 згідно наданого диплома серії НОМЕР_1 виданого по-батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 .

За результатами розгляду заяви з доданими документами встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 не досягла віку, встановленого ст. 114 Закону №1058 - 55 років та у неї відсутній необхідний пільговий стаж.

Не погодившись з рішенням від 14.11.2024 № 184250012247 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списом № 2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Так, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, щодо позивача право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що станом на 14.11.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) вік позивачки складав 52 роки 07 місяців 20 днів (а.с.12).

Відтак, відмова у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення необхідного пенсійного віку є необґрунтованою, оскільки станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 52-річного віку, що перевищує встановлений пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мінімальний вік для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 - 50 років.

Крім того, за змістом позовної заяви та оскаржуваного рішення у межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності незарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоду її навчання в Шосткинському професійно-технічному училищі (ПТУ) № 13.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На підтвердження навчання позивачем надано копію довідки Державного навчального закладу "Шосткинський центр професійно-технічної освіти від 29.11.2024 № 129 (а.с.17), згідно якої ОСОБА_1 дійсно навчалася в Шосткинському ПТУ № 13 з 01.09.1987 р. (наказ про зарахування № 12-к від 01.09.1987 р.) по 22.06.1990 р. (протокол засідання екзаменаційної комісії з випуску учнів групи № 15 від 22.069.1990 р.); наказ про відрахування у зв`язку з випуском № 8-к від 02.07.1984 р., за спеціальністю «Апаратник широкого профілю». Книги наказів: № 6: 1987- 1991 р.р.; Також у довідці вказано, що наказом Міністерства освіти і науки України № 686 від 10.10.2003 року Шосткинське ПТУ № 13 реорганізовано в Шосткинський професійний ліцей сфери послуг, а Державний навчальний заклад "Шосткинський центр професійно-технічної освіти" створено на базі припинених юридичних осіб ДІІТНЗ "Воронізьке професійно-технічне училище" і Шосткинського професійного ліцею сфери послуг.

Про навчання міститься запис і в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.13-15).

Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно- технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Підпунктом "з" пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 передбачено, що крім роботи працівника чи службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізнично-дорожних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.д.) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, по підвищенню кваліфікації та перекваліфікації - прирівнюється до роботи, яка слідувала після його закінчення.

Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням такого періоду.

Таким чином, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після; закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 справа №520/15931/16-а, від 30.03.2021 справа №595/495/17.

Так, згідно із записами трудової книжки позивача та довідкою Державного навчального закладу «Шосткинський центр професійно-технічної освіти» від 29.11.2024 № 129, позивач закінчила навчання за спеціальністю «апаратник широкого профілю» 22.06.1990, а вже 02.07.1990 була прийнята на роботу на посаду апаратника-поливника магнітних стрічок відділення приготування лаків і поливу магнітних стрічок цеху виготовлення магнітних стрічок. Таким чином, перерва між датою закінчення навчання позивача та датою його прийняття на роботу не перевищує трьох місяців.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України, суд визнає, що час навчання позивача в Професійно-технічному училищі № 13 м. Шостка Сумської області за спеціальністю з 01.09.1987 до 22.06.1990 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Виявлені розбіжності у написанні по-батькові ОСОБА_1 у дипломі серії НОМЕР_1 не спростовують факту навчання позивачки, який підтверджується сукупністю наданих доказів, а тому посилання на них як на підставу для незарахування відповідного періоду до пільгового стажу є проявом надмірного формалізму

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, приймаючи рішення від 14.11.2024 № 184250012247 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачами як суб`єктами владних повноважень, суд враховує, що з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 9 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання позивачки у професійно-технічному училищі № 13 м. Шостки Сумської області з 01.09.1987 до 22.06.1990, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви й поданих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20 грн, сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.11.2024 № 184250012247 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 08.11.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1987 до 22.06.1990 у професійно-технічному училищі № 13 м. Шостки Сумської області, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви й поданих документів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах