Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №480/8764/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Справа № 480/8764/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/8764/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просив:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов`язану з ігноруванням заяви ОСОБА_1 , про що свідчить лист № 5/1902 від 01.09.2024 протиправною;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Вимоги вмотивовані тим, що 01.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Майже протягом місяця відповідач не надавав жодної інформації щодо розгляду заяви про надання відстрочки від 01.06.2024, та лише у відповідь на адвокатський запит від 02.07.2024 надав повідомлення від 01.07.2024 №4136 про відмову у наданні відстрочки на підставі того, що надіслано лист до Конотопської міської ради для підтвердження факту здійснення догляду за батьком із супровідним листом № 4272 від 04.07.2024. У подальшому, 19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із листом до якого додав додаткові документи та повторно просив оформити йому відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який був вручений відповідачу 23.07.2024 року, втім який залишався проігнорованим.

28.08.2024 представник позивача на адресу відповідача направив заяву про надання відстрочки (за новою формою) від 23.08.2024 із супровідним листом від 27.08.2024 та копіями відповідних документів. 07.09.2024 на електронну адресу представника позивача від відповідача надійшов лист № 5/1902 від 01.09.2024, в якому відповідач послався на п. 61 Порядку та зазначив, що Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 вже неодноразово відмовляла в наданні відстрочки з причин відсутності Акту за формою затвердженою у Додатку 8 до Порядку.

Втім, позивач вважає, що відповідач повністю проігнорував вимоги абз. 5, 6 п. 60 Порядку, оскільки не надав а ні довідки за формою визначеною у додатку 6, а ні повідомлення за формою визначеною додатком 7.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 480/8764/24, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача подав додаткові пояснення, у яких наголосив на тому, що позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову було подано всі документи на підтвердження факту здійснення постійного стороннього догляду за батьком та на підтвердження родинного зв`язку, проте відповідач безпідставно не надав і не надає оцінку здійснення позивачем постійного догляду за своїм батьком, така бездіяльність відповідача є необґрунтованою та свідчить про формальний підхід до розгляду наданих позивачем документів.

Відповідач подав пояснення, у яких зазначив, що заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від 23.08.2024 комісією не розглядалася, оскільки ним знову був поданий не повний пакет документів, про що заявника було проінформовано листом.

Крім того, позивачу згідно з протоколом від 27.11.2024 № 25 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі його повторного звернення було надано відстрочку від призову під час мобілізації, на особливий період.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а. с. 20-21).

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2024 № 4136 позивача повідомлено про те, що комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто його заяву та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за результатами розгляду, протоколом від 26.06.2024 № 3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: надіслано лист до Конотопської міської ради для підтвердження факту здійснення Вами догляду (постійного догляду) за батьком - ОСОБА_2 (а. с. 23).

В подальшому, 19.07.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із листом до якого додав копію військово-облікового документу своєї сестри ОСОБА_3 та повторно просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а. с. 25 зворотній бік - 27), однак на вказаний лист не було отримано відповіді.

28.08.2024 представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 в черговий раз було направлено заяву про надання відстрочки під призову на військову службу під час мобілізації (за новою формою) ОСОБА_1 від 23.08.2024 (а. с. 29 зворотній бік - 31) із супровідним листом від 27.08.2024 та копіями відповідних документів (а. с. 28-32). До заяви, серед іншого надано копію висновку ЛКК №296 від 21.05.2024 (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 01.09.2024 № 5/1902 повідомив представника позивача про те, що раніше комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 неодноразово ухвалювала рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 з причин відсутності акту за формою, затвердженого у Додатку 8 до "Порядку проведення призову громадян на військову службу" під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560. Згідно пункту 61 Порядку, військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку", та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку", за якою здійснюється догляд (а. с. 31 зворотній бік).

Позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не наданні а ні довідки за формою визначеною у додатку 6 Порядку, а ні повідомлення за формою визначеною додатком 7 Порядку, така бездіяльність порушує право позивача на реалізацію свого права на відстрочку від мобілізації, тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наданим у статті першій Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (тут і далі - Порядок № 560 в редакції чинній на час виникнення спірних правових відносин).

Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії (п.57 Порядку №560).

Згідно п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно положень статті 60 Порядку № 560 - комісія вивчає отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтверджуючих документів.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 "Про затвердження положення про територіальні центри комплектування" у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів від 23.08.2024, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача, більше того визнав, що таку заяву відповідач не розглядав (а.с.56). Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не бере до уваги посилання на те, що за результатом розгляду іншої заяви від 27.11.2024 позивачу була надана відстрочка, оскільки предметом розгляду є саме бездіяльність відповідача, допущеної під час розгляду заяв позивача, зокрема від 23.08.2024, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду, крім того, станом на час надання відповідачем доказів про надання відстрочки (28.02.2025) , її строк вже закінчився ("до -07.02.2025") (а.с.56,61).

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить прийняття рішення про надання відстрочки, проте відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, саме шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 23.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Критерій співмірності витрат на професійну правничу допомогу повинен визначатись не лише виходячи зі складності справи, а й на підставі належним чином підтвердженого обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, пов`язаних з наданням правової допомоги в рамках розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі № 280/8547/20, від 08 березня 2023 року у справі № 640/16295/21, від 19 вересня 2023 року у справі № 826/14340/18.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася адвокатом Поліщуком Антоном Руслановичем (далі - адвокат, Поліщук А.Р.) (а. с. 9 зворотній бік).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду подано Договір про надання правової допомоги від 01.06.2024 б/н (далі - Договір) (а. с. 45), розписку про отримання оплати готівкою від 06.11.2024 (а. с. 46), ордер на надання правничої допомоги (а. с. 9 зворотній бік) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 10).

Так, згідно Договору, Поліщук Антон Русланович та Грудій Андрій Олексійович уклали даний Договір про надання правової допомоги.

Сума винагороди Адвоката за цим Договором сплачується Клієнтом в розмірі 20 000 грн 00 коп. Враховуючи, що адвокат має право підтверджувати отримання коштів від Клієнта будь-яким зручним для Сторін способом, Сторони дійшли згоди, що таке підтвердження, у випадку готівкового розрахунку, здійснюється адвокатом шляхом видачі Адвокатом відповідної розписки, а у випадку безготівкового розрахунку відповідним банківським документом, як то платіжне доручення.

Згідно розписки про отримання оплати готівкою від 06.11.2024 Адвокатом отримано 06.11.2024 від Клієнта готівкою оплату вартості послуг адвоката згідно Договору про надання правової допомоги від 01.06.2024 в розмірі 20000 грн за послуги з комплексу робіт щодо представництва інтересів Клієнта з питань реалізації права Клієнта пов`язаного із отриманням відстрочки від призову за мобілізацією.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 540/707/20.

Суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19.

З огляду на рівень складності справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторони позивача, суд, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000грн. Вказаний розмір витрат підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, та значенням справи для сторони позивача.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату від 12.09.2024 (а. с. 9).

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.10.2026.

Суддя І.Г. Шевченко