Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №480/9972/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Справа № 480/9972/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії №183250009204 від 07.11.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за призначенням пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким прийнято рішення від 07.11.2025 № 183250009204 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки відповідно до наданих до заяви документів страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 19 днів.

У вказаному рішенні зазначено про незарахування до страхового стажу періодів навчання та роботи в Республіці Казахстан у зв`язку з відсутністю інформації від органів пенсійного забезпечення Республіки Казахстан про підтвердження нездійснення пенсійних виплат за відповідні періоди згідно з п. 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562, а також у зв`язку з відсутністю двосторонньої угоди між Україною та Республікою Казахстан щодо пенсійного забезпечення.

Довідку № 03-17-12-28/136 від 24.10.2025 не взято до уваги з тих підстав, що відсутній офіційний переклад кутового штампа та печатки, якою завірено довідку, не зазначено підставу її видачі, а наведена в ній інформація обмежується територією міста Кентау Туркестанської області Республіки Казахстан.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Представник ГУ ПФУ у Київській області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 19 днів.

До страхового стажу позивача не зараховано періоди з 01.09.1982 до 26.06.1984, з 30.05.1983 до 16.07.1983, з 23.07.1984 до 09.11.1987, з 09.11.1987 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 03.01.1994, з 03.01.1994 до 21.11.1994.

Зазначає, що призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживали та працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України та міжнародними договорами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Однією з таких угод була Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснювалось за законодавством держави, на території якої вони проживали.

Відповідач вказує, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди, а порядок підтвердження цієї обставини визначається Кабінетом Міністрів України.

Також зазначає, що з 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", а двосторонні угоди або договори у галузі пенсійного забезпечення між Україною та Республікою Казахстан відсутні. У зв`язку з цим пенсії громадянам, які проживали або працювали на території Республіки Казахстан, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-IV, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Республіки Казахстан по 31.12.1991.

З огляду на наведене ГУ ПФУ у Київській області вважає рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком правомірним.

ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позовну заяву у строк, встановлений ст. 261 КАС України, до суду не подало. Однак, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження у новому складі суду, ухвалено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано у ГУ ПФУ в Сумській області документи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком (а.с. 76).

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 № 183250009204 (а.с. 9) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання в Республіці Казахстан за дипломом від 26.06.1984 НОМЕР_1 з 01.09.1982 до 26.06.1984, а також періоди роботи за трудовою книжкою від 02.06.1983 НОМЕР_2 та архівною довідкою від 04.02.2025 ЖТ-3-03 з 30.05.1983 до 16.07.1983, з 23.07.1984 до 09.11.1987, з 09.11.1987 до 31.12.1991 - у зв`язку з відсутністю інформації від органів пенсійного забезпечення Республіки Казахстан про підтвердження нездійснення пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562;

- періоди роботи з 01.01.1992 до 03.01.1994 та з 03.01.1994 до 21.11.1994 - у зв`язку з відсутністю двосторонніх угод між Україною та Республікою Казахстан щодо пенсійного забезпечення.

Довідку № 03-17-12-28/136 від 24.10.2025 не взято до уваги у зв`язку з відсутністю офіційного перекладу кутового штампа та печатки, якою її завірено, відсутністю підстави видачі довідки, а також тим, що зазначена в ній інформація обмежується територією міста Кентау Туркестанської області Республіки Казахстан.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 № 183250009204, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стосовно зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 до 03.01.1994 та з 03.01.1994 до 21.11.1994 на території Республіки Казахстан, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Вказана Угода була підписана, зокрема, Україною та Республікою Казахстан та була обов`язковою для застосування у період її чинності державними органами зазначених держав.

Ст. 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Отже, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13.03.1992 трудовий стаж та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Ч. 2 ст. 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної, зокрема, Україною та Республікою Казахстан, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до ст. 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено про вихід України із зазначеної Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди від 13.03.1992 зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України повідомленням від 10.01.2023, опублікованим в Офіційному віснику України, підтвердило припинення дії Угоди від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.

Відтак Угода від 13.03.1992 підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо зарахування стажу роботи позивача, набутого в період її чинності.

Суд зазначає, що припинення участі однієї з договірних сторін в Угоді від 13.03.1992 не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж набутий до припинення участі України у цій Угоді.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання в Республіці Казахстан з 01.09.1982 до 26.06.1984, а також періодів роботи з 30.05.1983 до 16.07.1983, з 23.07.1984 до 09.11.1987, з 09.11.1987 до 31.12.1991, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.05.2025 № 562 "Деякі питання обчислення страхового стажу" (далі - постанова № 562), яка набрала чинності 20.05.2025.

П. 1 постанови № 562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок № 2).

Порядок № 1 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу.

За змістом п. 3 Порядку № 1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами п. 4 Порядку № 1 передбачено, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, зокрема міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання, до появи можливості здійснення такого обміну або отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу за умови відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Отже, у разі відсутності відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, до появи можливості отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Матеріали справи не містять доказів направлення ГУ ПФУ у Київській області відповідних запитів до МЗС, а також отримання відповідей на такі запити.

Суд зазначає, що припинення участі однієї з договірних сторін в Угоді від 13.03.1992 не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж набутий до припинення участі України у зазначеній Угоді.

До того ж позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не ставиться у залежність від припинення участі України в Угоді від 13.03.1992.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Київській області від 07.11.2025 № 183250009204 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Стосовно вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за вислугу років, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду України, а вирішення питання про призначення пенсії належить до його повноважень.

Положеннями п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Викладене свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФ в Сумській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.

У свою чергу, у межах цього спору Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області жодних рішень, які б призводили до зміни чи встановлення прав та обов`язків позивача, не приймалось.

Разом з тим, як встановлено судом, ГУ ПФУ у Київській області при прийнятті рішення від 07.11.2025 № 183250009204 безпідставно не врахувало періоди навчання та роботи позивача на території Республіки Казахстан та не вчинило дій, передбачених Порядком № 1 та Порядком № 2, необхідних для вирішення питання про їх зарахування до страхового стажу.

Відтак, у спірному випадку обов`язок з повторного розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом, має бути покладено саме на ГУ ПФУ у Київській області як територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву позивача та прийняв спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.

Обираючи належний спосіб захисту права позивача, суд, для повного захисту її прав, відповідно до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1982 до 26.06.1984 згідно з дипломом від 26.06.1984 серії НОМЕР_1 та періоди роботи на території Республіки Казахстан з 30.05.1983 до 16.07.1983, з 23.07.1984 до 09.11.1987, з 10.11.1987 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 03.01.1994, з 04.01.1994 до 21.11.1994 згідно із записами трудової книжки від 02.06.1983 серії НОМЕР_2 , а також у зв`язку із цим повторно розглянути заяву від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням страхового стажу 27 років 8 місяців 19 днів та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

Судовий збір на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 № 183250009204 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання з 01.09.1982 по 26.06.1984 згідно з дипломом від 26.06.1984 серії НОМЕР_1 та періоди роботи на території Республіки Казахстан з 30.05.1983 по 16.07.1983, з 23.07.1984 по 09.11.1987, з 10.11.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 03.01.1994, з 04.01.1994 по 21.11.1994 згідно із записами трудової книжки від 02.06.1983 серії НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву від 30.10.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком з урахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 26.06.1984 згідно з дипломом від 26.06.1984 серії НОМЕР_1 , періодів роботи на території Республіки Казахстан з 30.05.1983 по 16.07.1983, з 23.07.1984 по 09.11.1987, з 10.11.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 03.01.1994, з 04.01.1994 по 21.11.1994 згідно із записами трудової книжки від 02.06.1983 серії НОМЕР_2 , страхового стажу 27 років 8 місяців 19 днів та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета