Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №460/16641/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16641/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у обчисленні розміру пенсії без встановлення набутої при призначенні пенсії доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 11.10.2017, та її умовному розрахунку із застосуванням "двоскладової формули" розрахунку, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача перерахувати пенсію без застосування розрахунку, передбаченого ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відновивши з 01.03.2026 (в межах строку звернення до суду) набуту при призначенні пенсії за віком доплату до пенсії за понаднормовий стаж як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі 1 проценту заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») за кожен рік роботи понад 20 років (від загального страхового стажу 62 роки), встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017), без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром; визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження та невиплати індексації пенсії відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та в обмеженні його пенсії максимальним (граничним) розміром; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 (в межах строку звернення до суду) без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на 1301,80 грн; з 01.03.2025 на 689,68 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.

Ухвалою від 02.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №460/16641/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, як пенсіонер перебуває на обліку у відповідача та отримує з 09.04.2014 пенсію за віком і має більше 62 роки стажу, тому на позивача розповсюджується дія статті 56 Закону №796-ХІІ, а отже обчислення розміру пенсії позивача має здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, однак відповідач не здійснює таких нарахувань і виплат для позивача і відмовився це зробити за зверненням позивача, тому на підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги. Крім того, зазначив, що відповідачем під час проведення щорічних перерахунків пенсії у зв`язку з індексацією протиправно застосовано обмеження граничної суми підвищення виплат, а також обмеження розміру пенсії максимальним (граничним) розміром.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.04.2014 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, що призначена йому по досягненню 50 річного віку відповідно до частини другої ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та особі, яка працювала на посадах з особливо важкими чи особливо шкідливими умовами праці за Списком №1, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Згідно з протоколом про призначення пенсії від 14.04.2014 №952 позивачу з 09.04.2014 призначено пенсію за віком; у протоколі зазначено ознаку «потерпілий від ЧК категорії 3». Статус позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3 підтверджується посвідченням (копія наявна в матеріалах справи) та відображається в рішеннях відповідача про перерахунок пенсії у графі «Особливості»: «ІІІ кат. – Потерпілі. Зона гарантованого добровільного відселення». До складу пенсійної виплати позивача, зокрема, входять: додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, за статтею 51 Закону №796-XII (113,88 грн) та доплата за понаднормовий стаж, обчислена відповідачем за статтею 28 Закону №1058-IV (700,65 грн).

Представник позивача 15.07.2026 звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо проведення перерахунку його пенсії відповідно до статті 56 Закону №796-ХІІ. Відповідач розглянув вказаний адвокатський запит, про результати розгляду повідомив позивача листом від 21.07.2026 №1700-0202-8/60646, копія якого наявна у матеріалах справи. У вказаному листі відповідач зазначає про те, що доплата за понаднормовий стаж відповідно до статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлюється автоматично. Доплата за понаднормовий стаж до пенсії позивача нараховується відповідно до статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Доплата за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній до 01.10.2017) до пенсії позивача при призначенні пенсії не нараховувалася та відповідно не виплачується.

Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача розмір належної позивачу індексації за період з 01.03.2023 та з 01.03.2025 був штучно занижений та обмежений, а саме: з 01.03.2023 – на 1301,80 грн; з 01.03.2025 – на 689,68 грн; а разом – на 1991,48 грн щомісяця. Одночасно відповідач обмежує розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а саме: за рішенням від 27.02.2026 нарахований загальний розмір пенсії становить 24500,05 грн, проте до виплати визначено лише 22622,45 грн. Аналогічно: з 01.01.2026 нараховано 21931,16 грн – виплачується 20053,56 грн.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Частиною 1 статті 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 56 Закону №796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, відповідно до яких право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, вказаними змінами пункт 2 статті 56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Приписами частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

В ході розгляду справи суд встановив, що позивачу призначено пенсію до внесення вказаних змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, тобто до 11.10.2017 – дня набрання чинності Законом №2148-VIII (а саме з 09.04.2014), коли пункт 2 статті 56 Закону №796-XII діяв в редакції, яка регулювала пільгове обчислення понаднормативного стажу без обов`язкової умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, тобто до введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, коли пенсія обраховувалась без застосування двоскладової формули.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів звернення позивача із заявою про обчислення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV (за так званою «двоскладовою формулою»). Як убачається з листа відповідача від 21.07.2026 №1700-0202-8/60646, переведення позивача з одного виду пенсії на інший не проводилося, тобто пенсія, призначена з 09.04.2014, не призначалася повторно після 11.10.2017. Отже, умова, запроваджена Законом №2148-VIII, не могла бути виконана позивачем і не може бути застосована до нього ретроспективно.

Щодо застосування частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII суд наголошує на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019, Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 №1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, враховуючи приписи статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Суд наголошує на тому, що держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Отже щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

А тому, оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Така позиція суду узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду в складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, в якій суд касаційної інстанції вважав за необхідне відступити від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у цій справі, суд доходить висновку, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 16.07.2024 у справі №300/5114/23, від 02.10.2024 у справі №460/6767/23, від 08.10.2024 у справі №460/24044/23, від 04.11.2024 у справі №240/30679/23, від 18.11.2024 у справі №460/19095/23, від 22.11.2024 у справі №460/24038/23.

Оскільки суд встановив, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII, а тому позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII.

Щодо позовних вимог про протиправність обмеження індексації пенсії та обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром суд враховує наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем під час проведення щорічних перерахунків пенсії у зв`язку з індексацією протиправно застосовано обмеження граничної суми підвищення виплат, а також обмеження розміру пенсії максимальним (граничним) розміром.

Як уже зазначалося, Закон № 796-XII визначає основні положення реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону життя і здоров`я, а також єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднення, умов проживання і трудової діяльності на таких територіях та соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до пункту 3 статті 14 Закону №796-XII до категорії 3 віднесено осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення. Статтею 49 Закону №796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3 і 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 51 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що саме така додаткова пенсія і призначена позивачу з 09.04.2014 (за заявою від 10.04.2014), що підтверджено листом відповідача від 21.07.2026 №1700-0202-8/60646.

Стаття 53 Закону №796-XII має назву «Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника». У редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII ця стаття передбачала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, з урахуванням інших доходів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 статтю 53 (крім її назви) Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII визнано неконституційною, і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №6-р/2018 прямо застосував підхід відновлення попередньої редакції норми, зазначивши, що застосуванню підлягає стаття 60 Закону №796-XII у редакції до внесення змін Законом №76-VIII. За аналогією застосуванню підлягає й стаття 53 Закону №796-XII у редакції до внесення змін Законом №76-VIII, згідно з якою «додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячна компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітної плати, пенсії чи іншого доходу».

Статтею 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, гарантовано надання пенсій за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу. Саме на підставі цієї норми позивачу і призначено пенсію за віком у 50 років.

При цьому статтею 55 Закону №796-XII встановлено, що призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям осіб провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону. Тобто положення Закону №1058-IV застосовуються до пенсії позивача виключно у частині визначення розміру пенсії (за формулою статті 27) та порядку її обчислення, оскільки сам Закон №796-XII формули обчислення розміру пенсії за віком не містить. Застосування Закону №1058-IV у цьому випадку є похідним і субсидіарним та не змінює правової природи пенсії позивача як пенсії, право на яку та підстава призначення якої випливають із Закону №796-XII.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 67 Закону №796-XII пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Аналіз положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV свідчить, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначити розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, з якого обчислюється пенсія, та порядок такого збільшення. Повноваження встановлювати граничний розмір (у гривнях) суми, на яку може бути збільшена пенсія внаслідок перерахунку, Закон Уряду не надає.

Водночас пунктом 10 постанови № 168 та пунктом 3 постанови № 209 запроваджено саме такий абсолютний ліміт. Тим самим підзаконним актом фактично змінено передбачений законом механізм індексації та обмежено пенсійні права, гарантовані законом.

Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,197. При цьому пунктом 10 Постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

25.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова №209), пунктом 1 якої установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, а пунктом 3 – що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.

Отже, Кабінет Міністрів України, встановивши обмеження, не передбачене законом, вийшов за межі делегованих йому повноважень, а тому відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд при вирішенні цієї справи не застосовує пункт 10 Постанови №168 та пункт 3 Постанови №209 і застосовує норми закону, який має вищу юридичну силу.

Із рішень про перерахунок пенсії від 20.12.2025 та від 27.02.2026 № 956180123051 судом встановлено, що на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та від 25.02.2025 № 209 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням обмеження розміру індексації: з 01.03.2023 – на суму 1301,80 грн, з 01.03.2025 – на суму 689,68 грн.

Згідно з наведеними рішеннями загальний розмір пенсії за віком позивача становить: з 01.01.2026 – 21931,16 грн (до виплати – 20053,56 грн); з 01.03.2026 – 24500,05 грн (до виплати – 22622,45 грн).

Отже, перерахунок пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2025 проведено із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,197 та 1,115 відповідно, проте розмір збільшення пенсії внаслідок такого перерахунку обмежено сумою 1500 грн як з 01.03.2023, так і з 01.03.2025.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 травня 2026 року у справі №600/1447/25-а (адміністративне провадження №К/990/13290/26) розглянув спір, предметом якого були саме дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром індексації пенсії на підставі Постанови №209 особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та скасував рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

При цьому Верховний Суд виснував:

– «у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України» (пункт 36 постанови);

– «Конституційний Суд України наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України» (пункт 40 постанови);

– «на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №796-XII не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків щодо правомірності дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача при її перерахунку максимальним розміром індексації» (пункт 42 постанови);

– «застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України, у тому числі, які мають право на пенсію за Законом №796-XII, постанови №209, якою передбачено обмеження розміру таких пенсій, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України» (пункт 43 постанови).

Наведений висновок Верховного Суду сформульований у справі з подібними правовідносинами та, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права у цій справі.

Суд враховує, що ця позиція стосується громадян України, які мають право на пенсію за Законом № 796-XII, а не лише осіб, яким пенсію призначено виключно за цим Законом.

Судом встановлено, що позивач належить до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і з 09.04.2014 йому на підставі статей 49, 51 Закону № 796-XII призначено та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю. Цей факт підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Оскільки обмеження, встановлені пунктом 10 Постанови №168 та пунктом 3 Постанови №209, застосовані відповідачем до всієї пенсійної виплати позивача як єдиного цілого (у тому числі до тієї її частини, що призначена за Законом №796-XII), такі дії відповідача за висновком Верховного Суду є протиправними.

Обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалось на підставі положень статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон №3668-VI), що поширює свою дію на Закон №796-XII, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Статтею 2 Закону №3668-VI встановлено, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічне за змістом обмеження містило перше речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-р(II)/2024 (справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 ), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.

Із зазначеними положеннями Конституції України узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 №3354-IX, відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України.

Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного Рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 дійшов висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. У згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Спірні правовідносини у цій справі тривають і після 21.03.2024, а вимоги заявлені за період, що настав значно пізніше ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024. Відтак, наведена юридична позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що зі змісту мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 прямо вбачається, що предметом розгляду було саме обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, «що на них поширюється дія Закону №796-XII». Позивач належить саме до цієї категорії осіб: пенсію за віком йому призначено з 09.04.2014 із застосуванням статті 55 Закону №796-XII, а додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, – за статтею 51 цього ж Закону. Відтак юридична позиція Конституційного Суду України стосується позивача безпосередньо.

Суд зауважує, що відповідач, не довів правової підстави застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Навіть якщо відповідач застосував таке обмеження на підставі частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV, це не змінює висновку суду, оскільки для осіб, на яких поширюється Закон № 796-XII, обмеження максимального розміру пенсії встановлювалося спеціальними нормами, які визнано неконституційними. Застосування за таких умов загальної норми Закону № 1058-IV для встановлення аналогічного за змістом обмеження фактично відтворює наслідки норм, що втратили чинність, і суперечить обов`язковості рішення Конституційного Суду України. Суд також враховує, що Рішенням КСУ від 17.07.2018 № 6-р/2018 вже визнано неконституційним обмеження додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, яка є складовою пенсійної виплати позивача.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Тому за наявності декількох можливих способів обчислення (визначення розміру) пенсії пенсійний орган зобов`язаний обрати той із них, який є найсприятливішим для особи. Оскільки обчислення пенсії позивача без застосування обмеження максимальним розміром є більш сприятливим для позивача та відповідає вимогам Конституції України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, саме такий спосіб і підлягав застосуванню відповідачем.

Суд враховує, що право на отримання пенсії у нарахованому розмірі є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) наголошував, що держава не може посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу для недотримання своїх зобов`язань. Відповідач фактично нарахував позивачу пенсію у розмірі 24500,05 грн, проте виплачує лише 22622,45 грн, тобто позбавляє позивача 1877,60 грн щомісяця, що становить непропорційне втручання у право власності.

За таких обставин дії відповідача щодо обмеження розміру пенсійної виплати позивача максимальним (граничним) розміром здійснені поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, що є порушенням частини другої статті 19 Конституції України та підставою для задоволення позову в цій частині. Відповідні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Відтак, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача в цій частині слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 (в межах строку звернення до суду) без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на –1301,80 грн; з 01.03.2025 на –689,68 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним бездіяльності у спірних правовідносинах: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення набутої при призначенні пенсії доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 11.10.2017, та її умовному розрахунку із застосуванням "двоскладової формули" розрахунку, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , відновивши йому із 01.03.2026 набуту при призначенні пенсії за віком доплату до пенсії за понаднормовий стаж як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі 1 проценту заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») за кожен рік роботи понад 20 років (від загального страхового стажу 62 роки), встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017), без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження та невиплати ОСОБА_1 індексації пенсії відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та в обмеженні його пенсії максимальним (граничним) розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 (в межах строку звернення до суду) без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на –1301,80 грн; з 01.03.2025 на –689,68 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко