Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №460/18935/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/18935/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3

доМіністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 20.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/18935/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №292 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/18935/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що є членами сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер під час проходження військової служби та виконання завдань із захисту Батьківщини. Вказують, що відповідно до висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327, актів службового розслідування та наказів командира військової частини НОМЕР_1 смерть військовослужбовця, яка настала внаслідок атеросклеротичної хвороби серця та набряку легень, визнано пов`язаною із захистом Батьківщини та виконанням обов`язків військової служби. Наголошують, що матеріалами службового розслідування не встановлено зв`язку смерті військовослужбовця з учиненням адміністративного правопорушення, а сам факт виявлення в його крові етилового спирту в концентрації 1,79 проміле не підтверджує, що смерть настала внаслідок дій у стані алкогольного сп`яніння. Вважають, що Міністерство оборони України безпідставно відмовило їм у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, посилаючись на обставини, передбачені статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без належного встановлення причинного зв`язку між алкогольним сп`янінням та смертю військовослужбовця. З огляду на викладене просять визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в, у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язати відповідача повторно розглянути їхні заяви з урахуванням висновків суду.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, є правомірним та обґрунтованим. Вказує, що відповідно до результатів судово-токсикологічного дослідження у крові померлого військовослужбовця ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,79 проміле, що, на думку відповідача, підтверджує перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків та свідчить про наявність підстав для застосування обмежень, передбачених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наголошує, що відсутність постанови про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності не спростовує факту вчинення ним відповідного правопорушення. Крім того, зазначає, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок атеросклеротичної хвороби серця та набряку легень, а не внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі у бойових діях, у зв`язку з чим, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, вважає відсутніми передбачені постановою №168 підстави для призначення одноразової грошової допомоги. Також заперечує проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність належних доказів їх понесення та необґрунтованість заявленого розміру. З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.05.2013, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції у Рівненській області. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 від попереднього шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 25.04.2024 у справі №567/1241/23 встановлено факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_4 у період із травня 2013 року до 26.10.2022, тобто до дня смерті останнього.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 із 16.08.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 23.08.2022 №1416.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №135/3 від 08.08.2022 та картки медичного огляду №134/3 від 08.08.2022, виданих Комунальним некомерційним підприємством «Острозька багатопрофільна лікарня», ОСОБА_4 за результатами медичного огляду був визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024 №1/98/638 ОСОБА_4 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Цукурине Донецької області.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 07.11.2022, лікарського свідоцтва про смерть №104 від 27.10.2022 та сповіщення сім`ї №42 від 27.10.2022, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Цукурине Покровського району Донецької області.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №104 від 27.10.2022 та довідки про причину смерті від 27.10.2022 причиною смерті ОСОБА_4 визначено атеросклеротичну хворобу серця та набряк легень.

Згідно з актом проведення спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_4 від 08.11.2022, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено обставини смерті військовослужбовця. У зазначеному акті, зокрема, вказано, що смерть ОСОБА_4 не пов`язана з учиненням адміністративного правопорушення.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.05.2023 №1327, захворювання ОСОБА_4 — атеросклеротична хвороба серця та набряк легень, що спричинило його смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до акта проведення додаткового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_4 від 07.07.2023, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що смерть військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок розвитку атеросклеротичної хвороби серця та набряку легень, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та підлягає обліку зі складанням акта за формою НВ-3. Цим актом також передбачено перегляд раніше складеного акта спеціального розслідування з урахуванням установлених додатковим розслідуванням обставин.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №4926 «Про результати додаткового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_4 » встановлено, що смерть ОСОБА_4 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а також скасовано пункт 2 наказової частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №3374.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №6524 «Про встановлення факту смерті солдата ОСОБА_4 », прийнятого на підставі висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327, смерть ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано пов`язаною із захистом Батьківщини.

Як вбачається з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №311, внесено зміни до наказу від 26.12.2022 №350, зокрема зазначено, що солдат ОСОБА_4 , номер обслуги 2 кулеметного взводу НОМЕР_5 механізованого батальйону, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Цукурине Донецької області під час захисту Батьківщини внаслідок атеросклеротичної хвороби серця та набряку легень, а його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 №350, з урахуванням внесених змін, ОСОБА_4 передбачено виплату додаткової винагороди за період із 07.10.2022 до 26.10.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Поряд із цим, як вбачається з листа Селидівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 30.01.2024 №1, відповідно до акта судово-токсикологічного дослідження №13942 від 31.10.2022 у крові померлого військовослужбовця ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,79 проміле.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 звернулися за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21.03.2025 №26/в, комісією прийнято рішення про відмову у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 .

Відповідно до зазначеного витягу з протоколу підставою для відмови визначено обставини, пов`язані з учиненням військовослужбовцем адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння, з посиланням на статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із супровідним листом від 11.04.2025 №12/1/3016 рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в, було направлено ОСОБА_1 та отримано нею 14.04.2025.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 21.03.2025 №26/в, у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 звернулися до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення у відповідній частині та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути їхні заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові та організаційні засади соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Частиною третьою статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено спеціальні соціальні гарантії для військовослужбовців та членів їхніх сімей на період дії воєнного стану.

Пунктом 2 Постанови №168 передбачено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, за наявності визначених нормативним актом умов.

Водночас суд зазначає, що гарантоване державою право на соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей реалізується в порядку та на умовах, установлених законодавством. При цьому застосування положень нормативно-правових актів, якими передбачено спеціальні соціальні виплати, повинно здійснюватися з урахуванням їхнього змісту, мети правового регулювання та правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Щодо обставин смерті військовослужбовця та її зв`язку із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 із 16.08.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 23.08.2022 №1416.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024 №1/98/638, ОСОБА_4 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Цукурине Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у с. Цукурине Покровського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 07.11.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №104 від 27.10.2022 та сповіщенням сім`ї №42 від 27.10.2022.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №104 від 27.10.2022 причиною смерті військовослужбовця визначено атеросклеротичну хворобу серця та набряк легень.

Разом із тим, згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.05.2023 №1327 захворювання ОСОБА_4 , яке спричинило його смерть, визнано пов`язаним із захистом Батьківщини.

Крім того, відповідно до акта проведення додаткового розслідування від 07.07.2023 встановлено, що смерть ОСОБА_4 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та підлягає обліку зі складанням акта за формою НВ-3.

Зазначені обставини також підтверджуються наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №4926 «Про результати додаткового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_4 » та наказом від 23.09.2023 №6524 «Про встановлення факту смерті солдата ОСОБА_4 ».

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №6524, прийнятого на підставі висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327, смерть ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано пов`язаною із захистом Батьківщини.

Аналогічні відомості містяться у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №311, яким внесено зміни до раніше виданого наказу від 26.12.2022 №350 та зазначено, що військовослужбовець помер під час захисту Батьківщини, а його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, сукупністю наведених документів підтверджується, що смерть ОСОБА_4 настала в період проходження ним військової служби, а захворювання, яке стало причиною смерті, відповідно до висновку уповноваженої військово-лікарської комісії пов`язане із захистом Батьківщини.

Водночас установлення зазначених обставин саме по собі не звільняє уповноважений орган від необхідності перевірити наявність усіх передбачених законодавством умов для призначення конкретного виду одноразової грошової допомоги.

Щодо застосування статті 16-4 Закону №2011-XII та доводів відповідача про алкогольне сп`яніння військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення, суд насамперед надає оцінку обставинам, які безпосередньо покладені комісією Міністерства оборони України в основу відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 21.03.2025 №26/в, підставою для відмови у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги визначено обставини, пов`язані з учиненням ОСОБА_4 адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння, із посиланням на положення статті 16-4 Закону №2011-XII.

Відповідно до підпунктів «а», «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення чи вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує неможливість призначення одноразової грошової допомоги не з будь-яким фактом перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, а з настанням смерті саме внаслідок визначених законом обставин.

Отже, для застосування зазначеного обмеження необхідним є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між відповідною поведінкою військовослужбовця та настанням його смерті.

Як вбачається з листа Селидівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 30.01.2024 №1, за результатами судово-токсикологічного дослідження, оформленого актом №13942 від 31.10.2022, у крові померлого військовослужбовця ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації, зазначеній у матеріалах справи як 1,79 проміле.

Відповідач у відзиві зазначає, що встановлення зазначеної концентрації етилового спирту підтверджує перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, а оскільки смерть настала під час виконання ним обов`язків військової служби, відповідні обставини свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте суд не погоджується з таким обґрунтуванням.

Передусім суд зазначає, що факт виявлення етилового спирту в крові військовослужбовця та факт настання його смерті є окремими обставинами, наявність яких не свідчить автоматично про існування причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №104 від 27.10.2022 безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 визначено атеросклеротичну хворобу серця та набряк легень.

Аналогічні відомості щодо причини смерті містяться у висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327 та акті проведення додаткового розслідування від 07.07.2023.

Поряд із цим, відповідно до акта спеціального розслідування від 08.11.2022 смерть ОСОБА_4 не пов`язана з учиненням адміністративного правопорушення.

У матеріалах справи, наведених сторонами, відсутні належні медичні висновки, якими було б установлено, що вживання алкоголю або конкретні дії ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння спричинили розвиток атеросклеротичної хвороби серця, набряку легень чи безпосередньо зумовили настання смерті.

Також відповідачем не наведено конкретних дій військовослужбовця, які перебували б у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його смертю, та не зазначено, якими саме доказами підтверджується такий зв`язок.

Суд звертає увагу, що встановлення медичної причини смерті та оцінка її можливого зв`язку зі станом алкогольного сп`яніння потребують спеціальних знань і не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях уповноваженого органу.

Аналогічний підхід щодо застосування статті 16-4 Закону №2011-XII викладений Верховним Судом у постанові від 03.06.2026 у справі №640/31619/20, у якій зазначено, що юридичне значення має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідним станом, конкретними діями військовослужбовця та настанням смерті.

Крім того, у постанові від 19.08.2026 у справі №160/23634/25 Верховний Суд звернув увагу на необхідність належного мотивування рішення комісії Міністерства оборони України, прийнятого з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII. Зокрема, відповідне рішення повинно містити обґрунтування того, які саме дії військовослужбовця спричинили смерть, якими доказами підтверджуються ці обставини та чому встановлені медичні причини смерті не спростовують такого причинного зв`язку.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що сам по собі результат судово-токсикологічного дослідження, яким установлено наявність етилового спирту в крові ОСОБА_4 , за відсутності інших належних доказів не підтверджує, що смерть військовослужбовця настала внаслідок учинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас посилання відповідача на положення статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення також не може бути самостійною підставою для застосування статті 16-4 Закону №2011-XII.

Суд зазначає, що встановлення обставин, які можуть свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, та встановлення причинного зв`язку між таким правопорушенням і смертю військовослужбовця є різними за своїм змістом питаннями.

Навіть за умови встановлення факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби для застосування передбаченого статтею 16-4 Закону №2011-XII обмеження необхідно довести, що смерть настала саме внаслідок відповідного правопорушення або конкретних дій у стані сп`яніння.

При цьому відсутність постанови про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності сама по собі не є визначальною для вирішення спору, оскільки закон пов`язує відповідне обмеження насамперед із фактичними обставинами та їхнім причинним зв`язком зі смертю.

Однак у цій справі відповідачем не доведено саме тієї обставини, яка має вирішальне юридичне значення, а саме настання смерті ОСОБА_4 внаслідок учинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені Міністерством оборони України обставини не підтверджують наявності передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Щодо наявності правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, суд зазначає настпуне.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне окремо надати оцінку доводам відповідача про відсутність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок захворювання, а не поранення, контузії, травми чи каліцтва.

Як встановлено судом, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №104 від 27.10.2022, висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327 та акта проведення додаткового розслідування від 07.07.2023 безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 стали атеросклеротична хвороба серця та набряк легень.

Водночас Центральною військово-лікарською комісією встановлено, що зазначене захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Суд зазначає, що встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини є юридично значущою обставиною для вирішення питання щодо реалізації членами сім`ї померлого військовослужбовця права на передбачені законодавством соціальні гарантії.

Проте такий висновок військово-лікарської комісії сам по собі не є безумовним підтвердженням наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги саме у розмірі 15 000 000 грн відповідно до пункту 2 Постанови №168.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд ураховує, що постановою від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168.

Зокрема, Верховний Суд розмежував загибель військовослужбовця в період дії воєнного стану та смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, зазначивши, що сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є достатньою підставою для застосування пункту 2 Постанови №168 за відсутності інших передбачених цією постановою обставин.

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання може бути підставою для призначення допомоги у розмірі 15 000 000 грн, якщо встановлено причинний зв`язок такої смерті з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №168.

За відсутності відповідних підстав питання призначення одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до Закону №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено проходження ОСОБА_4 військової служби під час дії воєнного стану, його безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та встановлений уповноваженою військово-лікарською комісією зв`язок захворювання і смерті із захистом Батьківщини.

Разом із тим, наявні матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_4 поранення, контузії, травми чи каліцтва, які перебували б у причинному зв`язку з його смертю.

Зазначене має істотне значення для вирішення питання про наявність права на одноразову грошову допомогу саме за пунктом 2 Постанови №168.

Водночас суд звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є конкретне рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в, у якому підставою для відмови визначено обставини, передбачені статтею 16-4 Закону №2011-XII, а саме вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, комісією не наведено самостійного обґрунтування відмови з підстав відсутності причинного зв`язку смерті з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, а також не надано належної оцінки всім документам щодо обставин смерті військовослужбовця в контексті застосування пункту 2 Постанови №168.

Наведені у відзиві додаткові доводи відповідача щодо відсутності у позивачів права на виплату в розмірі 15 000 000 грн підлягають оцінці судом, однак самі по собі не свідчать про належну мотивованість рішення комісії на момент його прийняття.

Суд зазначає, що судовий контроль за рішеннями суб`єктів владних повноважень передбачає перевірку правомірності таких рішень з урахуванням фактичних обставин, які були встановлені або повинні були бути встановлені уповноваженим органом, та мотивів, покладених в основу їх прийняття.

При цьому суд не повинен підміняти собою уповноважений орган, самостійно здійснюючи первинний розгляд усіх передбачених законодавством умов призначення відповідної допомоги замість комісії Міністерства оборони України.

Отже, встановлена судом необґрунтованість застосування до спірних правовідносин статті 16-4 Закону №2011-XII не свідчить про автоматичне виникнення у позивачів права на виплату 15 000 000 грн, проте є підставою для оцінки правомірності прийнятого комісією рішення та необхідності належного повторного розгляду заяв позивачів.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення та належного способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає обов`язок урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, надання належної оцінки зібраним доказам та наведення зрозумілих мотивів прийнятого рішення.

Як встановлено судом, рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 21.03.2025 №26/в, позивачам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 з посиланням на обставини, передбачені статтею 16-4 Закону №2011-XII.

Проте відповідачем не наведено належних та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок учинення ним адміністративного правопорушення або конкретних дій у стані алкогольного сп`яніння.

Натомість наявні в матеріалах справи медичні документи визначають безпосередньою причиною смерті атеросклеротичну хворобу серця та набряк легень, а висновком Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327 установлено зв`язок захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини.

Водночас комісією Міністерства оборони України не наведено мотивів, з яких зазначені документи не були враховані при вирішенні питання про наявність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII обставин, що виключають призначення одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято без належного з`ясування всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, та без достатнього обґрунтування фактичних підстав застосування передбаченого законом обмеження.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що Міністерством оборони України не доведено правомірності рішення комісії, оформленого протоколом від 21.03.2025 №26/в, у частині відмови позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII.

Поряд із цим, суд ураховує, що питання призначення одноразової грошової допомоги потребує комплексної перевірки всіх передбачених законодавством умов, зокрема характеру та обставин смерті військовослужбовця, наявності визначеного нормативно-правовими актами причинного зв`язку, належності заявників до кола отримувачів допомоги, а також відповідності поданих документів установленим вимогам.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено сімейні зв`язки позивачів із померлим військовослужбовцем. Зокрема, ОСОБА_1 є його дружиною, ОСОБА_3 — сином, а рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 25.04.2024 у справі №567/1241/23 встановлено факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_4 до дня його смерті.

Водночас оцінка зазначених обставин у контексті призначення конкретного виду одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися з урахуванням законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

За змістом пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ураховуючи, що судом установлено необґрунтованість застосування комісією Міністерства оборони України положень статті 16-4 Закону №2011-XII, водночас не встановлено сукупності всіх умов, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги саме відповідно до пункту 2 Постанови №168, належним способом захисту прав позивачів є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути їхні заяви.

При повторному розгляді заяв Міністерство оборони України повинно надати належну оцінку висновку Центральної військово-лікарської комісії від 20.05.2023 №1327, актам розслідування обставин смерті військовослужбовця, відповідним наказам командира військової частини НОМЕР_1 , медичним документам щодо причини смерті, а також перевірити наявність передбачених законодавством умов для призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

При цьому відповідач не вправі повторно обґрунтовувати відмову виключно фактом виявлення етилового спирту в крові військовослужбовця без належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між визначеними статтею 16-4 Закону №2011-XII обставинами та настанням смерті.

Водночас повторний розгляд заяв не означає обов`язкового призначення допомоги у розмірі 15 000 000 грн, оскільки відповідне питання повинно бути вирішене уповноваженим органом з урахуванням установлених обставин та спеціальних умов, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що встановлені обставини справи підтверджують факт проходження ОСОБА_4 військової служби в період дії воєнного стану, його безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, а також установлений Центральною військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання, яке спричинило його смерть, із захистом Батьківщини.

Водночас матеріали справи містять відомості про виявлення етилового спирту в крові померлого військовослужбовця, проте не підтверджують, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок учинення ним адміністративного правопорушення або конкретних дій у стані алкогольного сп`яніння.

Суд наголошує, що застосування положень статті 16-4 Закону №2011-XII, якими встановлено обмеження права членів сім`ї військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги, можливе лише за умови доведеності визначених цією нормою обставин та їхнього причинно-наслідкового зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Сам по собі факт виявлення алкоголю в крові померлого військовослужбовця за відсутності належних доказів такого причинного зв`язку не може вважатися достатньою правовою підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Поряд із цим, суд ураховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24, відповідно до якого встановлення зв`язку захворювання та смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відповідно до пункту 2 Постанови №168.

Таким чином, установлені судом обставини не дають підстав для висновку про безумовне право позивачів на призначення одноразової грошової допомоги у зазначеному розмірі, однак свідчать про необґрунтованість застосованої комісією Міністерства оборони України підстави для відмови.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в, у частині відмови ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 , не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню у відповідній частині.

З метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивачів суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України в особі відповідної комісії повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в особі його законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді відповідач повинен перевірити наявність усіх передбачених законодавством підстав для призначення відповідної допомоги, надати оцінку поданим документам та прийняти належним чином обґрунтоване рішення.

За наведених обставин адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів, з вирішенням питання щодо судових витрат відповідно до встановлених обставин та вимог процесуального законодавства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке затверджене протоколом засідання Комісії від 10 21.03.2025 № 26/в в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє малолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 1 пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 .

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє малолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 1 пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_6 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє малолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір в загальній сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)

Суддя Н.В. Друзенко