Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №460/12834/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12834/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 30.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/12834/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №270 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/12834/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято справу до провадження в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час використання мобільного застосунку «Резерв+» виявив відомості про порушення ним правил військового обліку, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. З метою з`ясування підстав внесення таких відомостей його представником направлено адвокатський запит, у відповідь на який листом від 04.07.2025 №1/13855 відповідач повідомив про направлення позивачу повістки від 08.11.2024 №1053942 та його неприбуття за викликом, у зв`язку з чим сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Водночас позивач стверджує, що зазначеної повістки не отримував, а відповідачем не надано належних доказів її вручення або повідомлення про виклик у встановленому законодавством порядку. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався та до адміністративної відповідальності його не притягнуто. Вважає, що за відсутності належного підтвердження факту повідомлення про виклик та встановлення порушення правил військового обліку внесення відповідних відомостей до Реєстру є протиправним, у зв`язку з чим просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати виключити з Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Вказує, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку від 08.11.2024 №1053942, яку направлено засобами поштового зв`язку за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак позивач у визначений час 21.11.2024 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув та про причини неприбуття не повідомив. У зв`язку із зазначеним 01.12.2024 автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до вимог законодавства. Наголошує, що в Реєстрі міститься виключно запис про звернення до органів Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою, тоді як окремий запис про визнання позивача порушником правил військового обліку відсутній. Вважає, що позивач продовжує не виконувати встановлений законом обов`язок щодо прибуття за викликом, а формування відповідного звернення до органів поліції є правомірним та не свідчить про притягнення його до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Як вбачається з матеріалів справи та відзиву відповідача, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що 08.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку №1053942 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 21.11.2024 для уточнення військово-облікових даних, що підтверджується копією відповідної повістки.

Згідно з відомостями, наведеними відповідачем, зазначену повістку направлено позивачу за адресою його зареєстрованого місця проживання засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначені повісткою дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Відповідно до відзиву відповідача, повідомлень позивача про причини неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надходило.

Судом встановлено, що 01.12.2024 у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України автоматично сформовано звернення до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з відзиву відповідача, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача міститься запис про звернення до органів Національної поліції від 01.12.2024, тип подання — електронний, причина подання — неприбуття у визначений строк за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З матеріалів справи встановлено, що під час використання електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста через мобільний застосунок «Резерв+» позивач виявив відображення інформації про порушення ним правил військового обліку.

У зв`язку із зазначеним представником позивача 27.06.2025 направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання інформації про підстави внесення до інформаційної системи «Оберіг» відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також копій документів, на підставі яких внесено відповідні відомості.

Листом від 04.07.2025 №1/13855 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що на адресу зареєстрованого місця проживання позивача направлено повістку №1053942 від 08.11.2024 про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а у зв`язку з неприбуттям за викликом до Реєстру внесено відповідні відомості та автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення. До зазначеної відповіді долучено копію повістки №1053942 від 08.11.2024.

Водночас, як зазначає позивач, до відповіді на адвокатський запит не було долучено копії поштового повідомлення про вручення повістки з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Позивач стверджує, що зазначеної повістки не отримував.

Крім того, з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.07.2025 №1/13855 вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складався. Відповідно до відзиву відповідача, станом на час його подання позивача до адміністративної відповідальності не притягнуто у зв`язку з недоставленням його органами Національної поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Поряд із цим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 наявний запис саме про звернення до органів Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою, тоді як окремий запис про визнання позивача порушником правил військового обліку, за твердженням відповідача, відсутній.

Не погоджуючись із внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, пов`язаних із порушенням ним правил військового обліку, та вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру та зобов`язання відповідача привести дані Реєстру у відповідність шляхом виключення відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання ч 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, п.2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017 №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відомостями, наведеними у відзиві відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача сформовано повістку №1053942, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 год. 00 хв. 21.11.2024 для уточнення військово-облікових даних.

Зазначена обставина підтверджується копією повістки №1053942 від 08.11.2024, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до відзиву відповідача, вказану повістку направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Поряд із цим, позивач не заперечує обставини свого неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.11.2024, однак зазначає, що відповідної повістки не отримував.

Суд враховує, що відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є не лише безпосереднє отримання поштового відправлення, а й проставлення у поштовому повідомленні передбачених цим Порядком відміток про відмову від отримання поштового відправлення або відсутність особи за відповідною адресою.

Отже, законодавством передбачено можливість належного оповіщення військовозобов`язаного шляхом направлення повістки засобами поштового зв`язку, при цьому особисте отримання повістки не є єдиним передбаченим законом способом підтвердження такого оповіщення.

Водночас суд зазначає, що сам по собі факт формування повістки та її направлення засобами поштового зв`язку не є тотожним установленню факту належного оповіщення особи. Відповідна обставина підлягає оцінці з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та вимог пункту 41 Порядку №560.

Разом із тим предметом цього адміністративного спору є не оскарження повістки №1053942 від 08.11.2024 або окремих дій відповідача щодо її направлення, а правомірність внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та наявність підстав для їх виключення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.11.2024 відповідачем 01.12.2024 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України автоматично сформовано звернення до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зазначена обставина підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.07.2025 №1/13855, наданим у відповідь на адвокатський запит від 27.06.2025, а також відомостями, викладеними у відзиві на позовну заяву.

При цьому відповідач у відзиві конкретизував зміст наявної в Реєстрі інформації, зазначивши, що стосовно позивача обліковується запис про звернення до органів Національної поліції, тип подання — електронний, дата звернення — 01.12.2024, причина подання — неприбуття у визначений строк за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас відповідач прямо зазначив, що окремий запис про визнання ОСОБА_1 порушником правил військового обліку в Реєстрі відсутній.

Наведена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчить про необхідність розмежування відомостей щодо звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції у зв`язку з неприбуттям особи за повісткою та відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Основним доводом позивача на підтвердження протиправності дій відповідача є те, що стосовно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення та не виносилася постанова про накладення адміністративного стягнення, у зв`язку з чим, на його переконання, відповідач не мав правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що вони ґрунтуються на ототожненні різних за своїм правовим змістом процедур, а саме: фіксації органом ведення Реєстру відомостей про невиконання військовозобов`язаним установленого законодавством обов`язку, ініціювання заходів щодо його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та притягнення особи до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення.

Так, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Разом із тим зазначена норма регламентує облік відомостей саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не свідчить про те, що функціональне призначення Реєстру обмежується виключно накопиченням інформації про осіб, стосовно яких уже прийнято постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Як зазначалося вище, Закон №1951-VIII визначає Реєстр як інформаційно-комунікаційну систему, призначену для забезпечення військового обліку громадян України, що включає збирання, зберігання, обробку та використання персональних і службових даних військовозобов`язаних.

Поряд із цим положеннями Закону №2232-XII та Порядку №1487 на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язки щодо ведення військового обліку, контролю за дотриманням його правил та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення виконання військовозобов`язаними встановлених законом обов`язків.

Відповідно до пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, надісланим шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України, здійснює передбачені законодавством заходи щодо адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Згідно зі статтею 259 КУпАП доставлення особи може здійснюватися, зокрема, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції щодо доставлення військовозобов`язаного є окремим заходом, спрямованим на забезпечення виконання визначених законодавством повноважень, та не є тотожним прийняттю постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Саме по собі формування такого звернення не означає, що стосовно особи вже прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення або остаточно встановлено її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно, відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення не може автоматично свідчити про протиправність самого факту формування та обліку звернення до органів Національної поліції, якщо таке звернення здійснено в межах повноважень, визначених законодавством.

Суд звертає увагу, що в межах цієї справи позивач фактично оскаржує відображення у мобільному застосунку «Резерв+» інформації про порушення правил військового обліку, пов`язуючи її з відсутністю завершеного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас зі змісту відзиву відповідача вбачається, що у Реєстрі стосовно ОСОБА_1 міститься інформація про звернення до органів Національної поліції від 01.12.2024 у зв`язку з неприбуттям за повісткою, а не відомості про постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідачем внесено до Реєстру відомості про накладення на позивача конкретного адміністративного стягнення, зазначено номер чи дату неіснуючої постанови або обліковано його як особу, щодо якої завершено провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Більше того, у листі від 04.07.2025 №1/13855 та відзиві на позовну заяву відповідач не стверджує про завершення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Навпаки, відповідач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, а позивача до адміністративної відповідальності не притягнуто у зв`язку з недоставленням його органами Національної поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, наведені відповідачем відомості характеризують стан здійснення заходів щодо забезпечення прибуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не результат розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що за відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності немає підстав вважати його особою, стосовно якої компетентним органом уже прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення.

Однак зазначена обставина сама по собі не є достатньою для висновку про протиправність оскаржуваних дій відповідача, оскільки предметом обліку, на який посилається відповідач, є звернення до органів Національної поліції у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою, а не факт застосування до нього адміністративного стягнення.

При цьому суд наголошує, що фіксація органом ведення Реєстру відповідних військово-облікових відомостей та притягнення особи до адміністративної відповідальності мають різне функціональне й правове призначення.

Притягнення до адміністративної відповідальності є результатом окремої процедури, у межах якої компетентним органом вирішуються питання про наявність події та складу адміністративного правопорушення, винуватість конкретної особи та застосування передбаченого законом адміністративного стягнення.

Натомість облік інформації про звернення до органів Національної поліції у зв`язку з неприбуттям військовозобов`язаного за повісткою сам по собі не є постановою у справі про адміністративне правопорушення, не встановлює винуватості особи у розумінні КУпАП та не замінює процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд не погоджується з твердженням позивача про те, що відсутність протоколу та постанови про адміністративне правопорушення безумовно свідчить про незаконність будь-яких відомостей у Реєстрі, пов`язаних із його неприбуттям за повісткою.

Окремо оцінюючи доводи позивача щодо неналежного оповіщення про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.11.2024, суд зазначає таке.

Позивач посилається на те, що повістки №1053942 від 08.11.2024 не отримував, а до відповіді на адвокатський запит від 04.07.2025 №1/13855 відповідачем не було долучено копії поштового повідомлення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Водночас сам факт ненадання копії відповідного поштового повідомлення у відповідь на адвокатський запит не є тотожним установленню обставини, що таке повідомлення не оформлювалося або що направлення повістки взагалі не здійснювалося.

Суд враховує, що відповідачем наведено конкретні відомості про сформовану повістку, її реєстраційний номер, дату, визначені час та місце прибуття, а також адресу, за якою здійснювалося поштове направлення.

При цьому адреса, на яку, за твердженням відповідача, направлено повістку, відповідає адресі зареєстрованого місця проживання позивача, зазначеній ним у позовній заяві.

Разом із тим питання належності поштового оповіщення має оцінюватися з урахуванням вимог пункту 41 Порядку №560, а відсутність у матеріалах справи належних поштових підтверджень не може замінюватися виключно твердженням суб`єкта владних повноважень про направлення повістки.

Однак у межах заявлених позовних вимог суд враховує, що оскаржуваними діями позивач визначив внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, тоді як відповідач заперечує наявність окремого запису про визнання позивача порушником та вказує на облік звернення до органів Національної поліції.

Отже, сама по собі незгода позивача з обставинами направлення повістки не підтверджує існування в Реєстрі саме тих відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності, на незаконності внесення яких фактично ґрунтується його правова позиція.

Поряд із цим суд зазначає, що відображення у мобільному застосунку «Резерв+» інформації, пов`язаної з порушенням правил військового обліку, не може без дослідження її фактичного змісту та підстав формування ототожнюватися з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення.

Мобільний застосунок «Резерв+» забезпечує відображення окремих відомостей, що містяться в інформаційній системі військового обліку. Відтак оцінка правомірності оскаржуваних дій має здійснюватися з урахуванням змісту відповідних даних, їх правового призначення та документально підтверджених підстав внесення.

У цій справі відповідачем зазначено, що фактично облікованою інформацією є звернення до органів Національної поліції від 01.12.2024 щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , сформоване у зв`язку з його неприбуттям 21.11.2024 за повісткою №1053942.

Натомість належних доказів того, що відповідачем внесено до Реєстру недостовірні відомості про вже здійснене притягнення позивача до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач помилково пов`язує можливість обліку відомостей щодо вжитих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки заходів виключно з наявністю постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

При цьому суд окремо наголошує, що в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 чи статтею 210-1 КУпАП, а також питання про його винуватість у вчиненні відповідного правопорушення.

Вирішення зазначених питань здійснюється в межах окремої процедури, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення, та не становить безпосереднього предмета цього адміністративного спору.

Відтак наявність у Реєстрі відомостей про звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача не може сама по собі розцінюватися як установлення його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення або як підтвердження факту притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас відсутність рішення про притягнення до адміністративної відповідальності не є самостійною та безумовною підставою для виключення з Реєстру відомостей про звернення до органів Національної поліції, сформоване в межах установленої законодавством процедури.

Визначальним для вирішення цієї справи є встановлення того, чи підтверджено матеріалами справи протиправність саме тих дій відповідача, які оскаржує позивач, та чи існують правові підстави для покладення на відповідача обов`язку виключити відповідні відомості з Реєстру.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем наведено конкретну фактичну підставу формування відповідного запису в Реєстрі, а саме неприбуття позивача за повісткою №1053942 від 08.11.2024, визначено дату звернення до органів Національної поліції — 01.12.2024, його вид та причину, а також повідомлено про відсутність окремого запису щодо визнання позивача порушником правил військового обліку.

Зазначені відомості узгоджуються зі змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.07.2025 №1/13855 та поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Суд також бере до уваги, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про внесення відповідачем до Реєстру відомостей про неіснуючу постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, застосування адміністративного стягнення або завершення відповідного адміністративного провадження.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що звернення до органів Національної поліції від 01.12.2024 було сформовано у зв`язку з конкретною подією — неприбуттям ОСОБА_1 21.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №1053942.

При цьому суд не ототожнює зазначену обставину з остаточним установленням вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки така оцінка виходила б за межі предмета цього спору.

Разом із тим досліджені судом докази не дають підстав для висновку, що відповідачем здійснено внесення до Реєстру саме відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, які не відповідали б фактичному стану відповідного провадження.

За таких обставин доводи позивача про відсутність протоколу та постанови про адміністративне правопорушення не спростовують факту існування звернення до органів Національної поліції та не є достатніми для визнання протиправним обліку інформації про таке звернення.

Суд наголошує, що відсутність завершеного провадження у справі про адміністративне правопорушення не зумовлює автоматичного виключення з Реєстру відомостей про заходи, вжиті органом військового обліку в межах його компетенції.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення інформаційно-облікових повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з повноваженнями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, хоча ці процедури мають різні правові підстави, мету та наслідки.

Отже, оцінюючи сукупність встановлених обставин, суд доходить висновку, що наведені позивачем доводи не підтверджують протиправності оскаржуваних дій відповідача саме в заявленому ним аспекті — внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку як установленого факту притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому суд виходить із того, що відповідачем обґрунтовано існування запису про звернення до органів Національної поліції, сформованого у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою, тоді як внесення до Реєстру окремих відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності матеріалами справи не підтверджено.

З урахуванням наведеного суд не встановив достатніх правових підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення інформації про порушення позивачем правил військового обліку суд зазначає таке.

Зазначена вимога є похідною від основної позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Оскільки за результатами розгляду справи суд не встановив підстав для визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними, відсутні й правові підстави для покладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку виключити відповідні відомості з Реєстру.

При цьому задоволення похідної вимоги за відсутності встановленого порушення прав позивача в межах оскаржуваних правовідносин не відповідало б завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, та призвело б до покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дії без установлених для цього правових підстав.

За сукупністю встановлених обставин та досліджених доказів суд доходить висновку, що відповідачем наведено фактичне обґрунтування підстав формування та обліку звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача, тоді як доводи позовної заяви переважно ґрунтуються на помилковому ототожненні фіксації відомостей про відповідні заходи з фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі факт відсутності протоколу та постанови про адміністративне правопорушення не доводить незаконності обліку звернення до органів Національної поліції, оскільки зазначене звернення не є рішенням про застосування адміністративного стягнення та не встановлює винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що в межах заявлених позовних вимог та на підставі досліджених доказів не встановлено обставин, які б зумовлювали необхідність визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача та покладення на нього обов`язку виключити відповідні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку та зобов`язання привести відомості Реєстру у відповідність шляхом виключення зазначених даних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та зобов`язання підтримки привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко