Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №460/1737/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/1737/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України з ненадання ОСОБА_1 належної відповіді на запит від 21.01.2026 року;

зобов`язати Державну казначейську службу України надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 21.01.2026 року у повному обсязі;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн., спричинену ненаданням належної відповіді на запит.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на звернення до Державної казначейської служби України від 21 січня 2026 року із запитом про надання інформації стосовно щодо розрахункового обслуговування Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська відповідачем, надано відповідь № 26-12-12/1620 від 22.01.2026, згідно якої зазначено, що станом на 22.01.2026 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська (код ЄДРПОУ 21792318) не зареєстровано в Єдиному реєстрі, як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів та не знаходиться на розрахунково-касовому обслуговувані в органах Казначейства. Тобто на думку позивача йому надана інформація, яку він не запитував, натомість відповіді на жодне із поставлених питань не надано. Вважає, що відповідач такою бездіяльністю порушує право позивача на доступ до публічної інформації, гарантоване Конституцією України та Законом України "Про доступ до публічної інформації" та просить стягнути моральну шкоду, що спричинена даною протиправною бездіяльністю.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О., вказану справу передано для повторного розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до проведеного 03.09.2026 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Зозулі Д.П.

Ухвалою суду від 04.09.2026 позовну заяву за адміністративним позовом у справі №460/1737/26 прийнято до провадження судді Зозулі Д.П.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Так, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом від 21.01.2026 про надання публічної інформації, у якому просив надати відповіді на такі питання:

1) яким органом Державної казначейської служби України здійснювалось розрахункове обслуговування УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЖОВТНЕВОМУ РАЙОНІ М. ЛУГАНСЬКА, код ЄДРПОУ 21792318 в частині перерахування пенсій на банківські рахунки отримувачів у період часу з 2010 р. по 2014 р. включно?

2) якому органу Державної казначейської служби України були передані функції розрахункового обслуговування УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЖОВТНЕВОМУ РАЙОНІ М. ЛУГАНСЬКА, код ЄДРПОУ 21792318 після тимчасової окупації Луганська у 2014 р., та який орган виконує ці функції на поточну дату?

3) який орган Державної казначейської служби України на поточну дату має у своєму розпорядженні інформацію щодо розрахунків УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЖОВТНЕВОМУ РАЙОНІ М. ЛУГАНСЬКА, код ЄДРПОУ 21792318 з одержувачами пенсій у період часу з 2010 р. по 2014 р. включно?

Державна казначейська служба України надіслала на адресу позивача лист від 22.01.2026 № 26-12-12/1620 у якому повідомила про те, що станом на 22.01.2026 Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792318) не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів та не знаходиться на розрахунково касовому обслуговувані в органах Казначейства.

Позивач, вважаючи, що на його запит не надано відповідь відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України “Про інформацію” встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України “Про інформацію” обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Згідно статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до пп.2 п. 4 Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема:

здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

здійснює відкриття і закриття рахунків в національній валюті, проводить операції на рахунках, формує та видає виписки з рахунків;

здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства;

здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

здійснює за висновком ДПС та її територіальних органів перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного та/або місцевих бюджетів через єдиний рахунок;

здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

здійснює операції з повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

проводить відповідні розрахунки між державним та місцевими бюджетами, між місцевими бюджетами, а також між учасниками бюджетного процесу та суб`єктами господарювання;

формує та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів і базу даних мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

формує і доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяги з розпису державного бюджету, витяги з розпису державного бюджету за територіями, територіальний розподіл за міжбюджетними трансфертами та зміни до них;

здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

здійснює платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства, в тому числі платежі, пов`язані з виконанням зобов`язань, взятих під державні та місцеві гарантії;

перераховує міжбюджетні трансферти;

здійснює операції в іноземній валюті для проведення витрат розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

здійснює погашення та обслуговування державного боргу, здійснює платежі, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань держави, в національній та іноземній валютах за дорученням Мінфіну;

забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів під час реалізації проектів, що підтримуються іноземними державами, іноземними фінансовими установами і міжнародними фінансовими організаціями;

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень та є розпорядником інформації із запитом на отримання якої звернувся позивач.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Згідно частини 2 та 3 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”: відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як підтверджується матеріалами справи, 21 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

В свою чергу, відповідач направив на адресу позивача лист від 22.01.2026 № 26-12-12/1620 у якому повідомила про те, що станом на 22.01.2026 Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792318) не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів та не знаходиться на розрахунково касовому обслуговувані в органах Казначейства.

Дослідивши зазначений лист, судом встановлено, що на запит позивача стосовно розрахункового обслуговування УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЖОВТНЕВОМУ РАЙОНІ М. ЛУГАНСЬКА, код ЄДРПОУ 21792318 в частині перерахування пенсій на банківські рахунки отримувачів у період часу з 2010 р. по 2014 р. включно та якому органу Державної казначейської служби України були передані функції розрахункового обслуговування УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЖОВТНЕВОМУ РАЙОНІ М. ЛУГАНСЬКА, код ЄДРПОУ 21792318 після тимчасової окупації Луганська у 2014 р., відповідачем відповіді не надано.

Отже, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено виконання покладеного на нього Законом України «Про доступ до публічної інформації» обов`язку щодо надання відповіді на запит в порядку та строки, передбачені ст. 20 наведеного закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на публічну інформацію від 21.01.2026 року та зобов`язання Державної казначейської служби України розглянути запит на публічну інформацію від 21.01.2026 року у порядку та спосіб, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зауважує, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із оскаржуваною бездіяльністю відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та належним чином визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

Тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою суду від 05.02.2026 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 1064,96 грн за пред`явлення позову у адміністративній справі №460/1737/26.

Відтак, судовий збір в частині задоволених позовних вимог підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України з ненадання ОСОБА_1 належної відповіді на запит від 21.01.2026 року.

Зобов`язати Державну казначейську службу України надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 21.01.2026 року у повному обсязі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної казначейської служби України на спеціальний рахунок Державного бюджету України судовий збір в сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 37567646)

Суддя Д.П. Зозуля