Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/7737/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/7737/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р за участю секретаря судового засідання Зберун К.Ф. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Андрієвський А.О.,

відповідача: представник Юхименко Т.В., третьої особи на стороні відповідача: представник Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА КОРП»

доГоловного управління ДПС у Рівненській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області ,

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА КОРП» (далі — позивач, ТОВ «ІНТЕРА КОРП») через свого представника Андрієвського А.О. звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі — відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), за змістом якого просило суд визнати протиправними та скасувати шістнадцять податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення частини другої статті 23 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі №460/7737/26, розгляд справи призначено провадити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 28.07.2026 задоволено клопотання відповідача та витребувано у ТОВ «Флаворлаб» (код ЄДРПОУ 43366526, адреса: м. Харків, вул. Валентинівська, 66, індекс 61121) інформацію про те, на підставі яких фізико-хімічних характеристик, що відповідають вимогам ТУ 20.5-43366526-001:2020, ТОВ «ФЛАВОРЛАБ» дійшло висновку, що ароматизатори харчові та гліцерин харчовий, поставлені ТОВ «Інтера Корп», не є сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у розумінні податкового та спеціального законодавства.

Ухвалою суду від 28.07.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Згідно доводів позовної заяви та пояснень представника позивача, ТОВ «ІНТЕРА КОРП» вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових висновках актів фактичних перевірок про здійснення позивачем роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Позивач зауважує, що харчові ароматизатори та гліцерин, які ним реалізовувалися, є самостійними товарами широкого спектру використання, мають окремі коди УКТ ЗЕД та не відповідають законодавчо визначеним ознакам сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Позивач вказує, що контролюючим органом неправильно кваліфіковано реалізовані товари: харчовий ароматизатор та гліцерин, як сировину для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у розумінні пункту 78 частини першої статті 1 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі — Закон №3817-IX).

На переконання позивача, вказаною нормою законодавець визначив сировину для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, як відповідну суміш із визначеними законом властивостями та складовими, тоді як ароматизатор та гліцерин є самостійними товарами широкого призначення, які можуть використовуватися у різних сферах, а саме по собі їх можливе використання споживачем для виготовлення рідини для електронної сигарети не змінює їх товарної характеристики.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що контролюючий орган безпідставно ототожнив реалізацію окремих товарів ароматизаторів, гліцерину та підсилювачів міцності з реалізацією єдиного товару у вигляді «набору», а результати окремих контрольних розрахункових операцій фактично поширив на всі операції з продажу гліцерину та ароматизаторів протягом тривалих періодів господарської діяльності.

Також, позивач наголошує, що під час фактичної перевірки контролюючим органом не проводилося лабораторне дослідження, не встановлювався хімічний склад реалізованих ароматизаторів та гліцерину, їх відповідність характеристикам сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також не встановлювалась належність реалізованої продукції до нікотину товарної позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД.

Позивач звертає увагу, що інформація з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій може підтверджувати факт здійснення розрахункових операцій, дату, найменування і вартість реалізованого товару, однак така інформація сама по собі не встановлює склад, властивості та правову класифікацію товару.

Відповідач позов не визнав, подав письмовий відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначив, що під час проведених фактичних перевірок господарських об`єктів позивача було встановлено реалізацію наборів для виготовлення рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до складу яких входили гліцерин, ароматизатор та нікотиновмісний підсилювач міцності.

Відповідач також посилається на інформацію Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, відповідно до якої у фіскальних чеках відображено реалізацію гліцерину та ароматизаторів. На переконання контролюючого органу, такі товари окремо не реалізовувалися, а їх реалізація відбувалася виключно у складі відповідних наборів із одночасним наданням нікотиновмісного компоненту.

Третя особа Головне управління ДПС в Івано-Франківській області проти задоволення позову також заперечила. На підтвердження своєї позиції до матеріалів справи долучено, зокрема, відеозапис контрольної закупки у магазині «VANDAL» за адресою: м. Калуш,

вул. Б. Хмельницького, 30-56. За доводами третьої особи, на такому відеозаписі продавець-консультант передає ароматизатор та гліцерин і повідомляє про безкоштовне надання нікотину до ароматизатора «в подарунок».

З наведених підстав представники відповідача та третьої особи просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, додаткові пояснення та надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНТЕРА КОРП» зареєстроване як юридична особа з 02.12.2024 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Рівненській області. Основним видом господарської діяльності товариства є роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах — КВЕД 47.26.

Позивач здійснює господарську діяльність через мережу магазинів на території Івано-Франківської області, що сторонами не заперечується.

Як слідує із матеріалів справи, у грудні 2025 року працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено ряд фактичних перевірок господарських об`єктів ТОВ «ІНТЕРА КОРП», за результатами яких складено відповідні акти фактичних перевірок.

На підставі висновків таких актів ГУ ДПС у Рівненській області прийнято шістнадцять податкових повідомлень-рішень від 23.01.2026 №001362090117, від 30.12.2025 №023577090116, від 23.01.2026 №001363090117, від 23.01.2026 №001360090117, від 30.12.2025 №023574090116, від 23.01.2026 №0013590117, від 30.12.2025 №023576090116, від 30.12.2025 №023575090116, від 30.12.2025 №023580090116, від 30.12.2025 №023581090116, від 23.01.2026 №001366090117, від 30.12.2025 №023579090116, від 30.12.2025 №023582090116, від 23.01.2026 №001358090117, від 23.01.2026 №001365090117, від 30.12.2025 №023578090116, на загальну суму 12 574 564,00 грн.

В основу спірних податкових повідомлень-рішень покладено висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «ІНТЕРА КОРП» вимог частини другої статті 23 Закону №3817-IX внаслідок здійснення роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Згідно актів перевірок, такою сировиною контролюючим органом фактично визначено реалізовані позивачем гліцерин, харчові ароматизатори та нікотиновмісні підсилювачі міцності, які, на думку контролюючого органу, продавалися як єдиний набір для подальшого виготовлення рідини, що використовується в електронних сигаретах.

Згідно пункту 78 частини першої статті 1 Закону №3817-IX сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, — суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Відтак, із змісту наведеної норми слідує, що законодавець пов`язує поняття сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, саме із наявністю відповідної суміші, а не з існуванням окремих самостійних товарів, які за певних умов теоретично можуть використовуватися споживачем як складові для виготовлення іншого продукту.

Як слідує із матеріалів справи, предметом реалізації позивача були, серед іншого, ароматизатори харчові та гліцерин, що містилися в окремих флаконах та обліковувалися як окремі товарні позиції.

Згідно наданих на ухвалу суду документів ТОВ «ФЛАВОРЛАБ», добавки ароматичні харчові відповідно до висновку експерта №3605 від 15.05.2026 класифіковані за кодом УКТ ЗЕД 3302109000, а сферою застосування відповідно до технічних умов ТУ У 20.5-43366526-001:2020 є додавання харчовій продукції аромату і/або смаку (за винятком солодкого, кислого і солоного) з додаванням або без додавання інших харчових інгредієнтів. Гліцерин фасований відповідно до висновку експерта №3605 від 15.05.2026 класифікований за кодом УКТ ЗЕД 2905450000, а сферою застосування відповідно до технічних умов ТУ У 20.1-43366526-004:2021 є харчова промисловість (застосовується при виготовленні кондитерських виробів, алкогольних напоїв), а також застосовується при виготовленні миючих та косметичних засобів в якості вологоутримуючого агента. На вказану продукцію виробником також надані окремі сертифікати відповідності.

Також, із наданих суду висновку експерта №3605 від 15.05.2026 та висновку судового експерта №3603 від 28.04.2026 слідує, що гліцерин, ароматизатор та нікотиновмісний товар мають самостійні товарні характеристики та окремі коди УКТ ЗЕД, а сам факт їх одночасного розміщення або продажу не змінює товарної класифікації таких речовин.

Зокрема, згідно висновку №3603, експертом встановлено, що надані на дослідження речовини є окремими компонентами та не утворюють відповідної суміші визначеної пунктом 78 частини першої статті 1 Закону №3817-IX, а тому самостійно не можуть класифікуватися як сировина у завершеному вигляді.

Матеріали перевірок не містять доказів того, що працівниками ТОВ «ІНТЕРА КОРП» до моменту передачі товару покупцю здійснювалося фізичне змішування окремих компонентів та утворення внаслідок такого змішування певної суміші.

Водночас, із матеріалів справи слідує, що контролюючим органом у ході проведення фактичних перевірок жодних лабораторних досліджень відповідної продукції не проводилося, висновків експертів чи інших спеціальних досліджень, які б спростовували товарні та фізико-хімічні характеристики продукції, визначені виробниками, не отримано.

При цьому, без наявності відповідного експертного висновку контролюючий орган прийшов до висновку, що такі ТМЦ належать до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах та / або нікотину.

Разом з тим, частиною першою статті 84 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях проводиться експертиза. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

За таких умов, суд вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу про те, що сам факт одночасної реалізації або можливості одночасного використання декількох окремих товарів є достатньою підставою для їх кваліфікації як «сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Саме по собі потенційне використання товару кінцевим споживачем для виготовлення іншого продукту не змінює об`єктивних характеристик такого товару, які існували на момент його реалізації.

Окрім того, в ході аналізу представлених сторонами доказів судом встановлено, що при визначенні вартості реалізованих товарів, від якої надалі обраховано розмір фінансових санкцій, контролюючим органом використано інформацію СОД РРО.

Як стверджує сам відповідач, згідно електронних копій розрахункових документів при здійсненні відповідних операцій у фіскальних чеках відображалася реалізація гліцерину та ароматизатора, однак відомості про реалізацію у складі кожної з таких операцій нікотиновмісних рідин у розрахункових документах відсутні.

При цьому, висновок про те, що кожній зафіксованій у СОД РРО операції з реалізації гліцерину та ароматизатора одночасно відповідала передача покупцю ще й нікотиновмісного компоненту, контролюючим органом зроблено виходячи із результатів проведених контрольних закупок.

Однак, суд звертає увагу, що дані СОД РРО можуть підтверджувати зміст конкретних зареєстрованих розрахункових операцій, проте самі по собі не підтверджують передачу покупцю товару, відомості про реалізацію якого у відповідному фіскальному документі відсутні.

Так само, проведення однієї контрольної розрахункової операції свідчить про обставини конкретної господарської операції, проведеної у конкретному господарському об`єкті, в конкретний проміжок часу, однак не може без наявності інших належних та допустимих доказів підтверджувати, що тотожний порядок реалізації товарів мав місце при кожній попередній розрахунковій операції протягом декількох місяців.

Для формування такого висновку контролюючий орган повинен був встановити та документально підтвердити фактичну передачу нікотиновмісних товарів у відповідних операціях, дослідити рух та залишки таких товарів, співвідношення їх придбання, реалізації та фактичної наявності, а також інші обставини, які б об`єктивно підтверджували реалізацію саме забороненого законом товару.

Натомість, матеріали справи не містять відомостей, які б дозволяли співвіднести кожну операцію із продажу ароматизатора та гліцерину, включену контролюючим органом до розрахунку фінансової санкції, із фактичною передачею нікотиновмісного товару.

Відтак, твердження контролюючого органу про здійснення позивачем протягом усього перевіреного періоду виключно реалізації відповідних «наборів» ґрунтується не на безпосередньо встановлених фактах щодо кожної відповідної операції, а на припущенні про тотожність способу здійснення всіх розрахункових операцій.

Окремо, суд надає оцінку долученому третьою особою відеозапису закупки у господарському об`єкті за адресою: м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 30-56.

Як зазначає третя особа, на такому відеозаписі продавець-консультант надав покупцю ароматизатор та гліцерин і повідомив, що нікотин окремо не продається, а буде наданий безкоштовно до ароматизатора «в подарунок».

Вказаний доказ підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Водночас, відповідний відеозапис фіксує одну конкретну розрахункову операцію в одному магазині та самостійно не підтверджує факту здійснення аналогічних дій у всіх торгових точках позивача та при кожній операції, яка була включена контролюючим органом до розрахунку оскаржуваних штрафних санкцій.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що зазначений відеозапис датований 03.12.2025. Водночас відповідно до податкового повідомлення-рішення, прийнятого щодо вказаного господарського об`єкта, під час визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом використано відомості із системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій за період до 02.12.2025 включно.

Таким чином, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі даних про обсяг розрахункових операцій, проведених позивачем станом на 02.12.2025 включно, тоді як зафіксована на відеозаписі операція з продажу товару відбулася 03.12.2025, тобто поза межами періоду, врахованого контролюючим органом під час визначення розміру таких санкцій.

За наведених обставин суд доходить висновку, що розрахункова операція, зафіксована на відеозаписі від 03.12.2025, не була включена до обсягу розрахункових операцій, на підставі якого визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій за відповідним податковим повідомленням-рішенням №02357909116 від 30.12.2025.

Окремо суд звертає увагу на правову та товарну класифікацію нікотиновмісної продукції, яку контролюючий орган поряд із гліцерином та ароматизаторами відніс до складу так званих «наборів» та врахував при формуванні висновку про здійснення позивачем роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Як слідує із Додатків 1 до актів фактичних перевірок, серед реалізованої продукції зафіксовані факти продажу підсилювачів міцності ТМ «Manoli» (розчин нікотиновмісний для підсилення рівня міцності рідин в електронних сигаретах, заправних контейнерах) (код УКТ ЗЕД 2404120010) та «Нікобустерів (акцизних)» (код УКТ ЗЕД 2404199090).

Наявність та походження зазначених товарів підтверджуються наданими позивачем первинними документами, зокрема видатковими накладними №5 від 03.06.2025, №69 від 06.10.2025, №302 від 10.12.2025, в яких відповідна продукція ідентифікована із зазначенням кодів УКТ ЗЕД, а саме: підсилювачі міцності ТМ «Manoli» (розчин нікотиновмісний для підсилення рівня міцності рідин в електронних сигаретах, заправних контейнерах) ідентифіковані за кодом УКТ ЗЕД 2404120010, «Нікобустери (акцизні)» ідентифіковані за кодом УКТ ЗЕД 2404199090, підсилювачі міцності «Фокус Нік» ідентифіковані за кодом УКТ ЗЕД 2404199090.

При цьому, підпунктом 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України товари за кодами УКТ ЗЕД 2404 12 00 10, 2404 19 90 10, 2404 12 00 90 та 2404 19 90 90 прямо віднесені законодавцем до рідин, що використовуються в електронних сигаретах та містяться, зокрема, у картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

Таким чином, згідно кодів УКТ ЗЕД, зазначених Додатках 1 до актів перевірок та у первинних документах на таку продукцію, вказані нікотиновмісні товари віднесені саме до категорії рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тобто є готовою продукцією відповідного товарного призначення, а не сировиною, призначеною для виробництва такої продукції.

Матеріалами справи підтверджується й те, що сам контролюючий орган у актах перевірок оперує поняттям «нікобустер» як нікотиновмісною рідиною або підсилювачем міцності.

Позивачем звернено увагу на те, що контролюючий орган відніс до «сировини для рідин» одночасно гліцерин, харчовий ароматизатор та нікобустер, хоча останній за своїм товарним призначенням є вже готовою рідиною, що використовується в електронних сигаретах.

Так, відповідно до підпункту 14.1.56-4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рідини, що використовуються в електронних сигаретах, — це рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

Водночас, згідно пункту 78 частини першої статті 1 Закону №3817-IX сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, визначена як відповідна суміш, яка не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Таким чином, законодавством чітко розмежовано дві самостійні категорії продукції: готову рідину, яка призначена для використання в електронній сигареті та створення пари та сировину для виготовлення такої рідини, яка навпаки, не призначена для кінцевого використання в електронній сигареті.

Вказані поняття за своїми визначальними законодавчими ознаками не є тотожними та не можуть одночасно застосовуватись до одного і того ж товару без встановлення його фактичних фізико-хімічних та товарних характеристик.

Відтак, якщо товар відповідно до первинних документів, його коду УКТ ЗЕД та функціонального призначення є готовою рідиною, що використовується в електронних сигаретах, такий товар не може одночасно кваліфікуватися як сировина для виготовлення тієї ж рідини, оскільки це суперечить самому законодавчому визначенню поняття «сировина».

За своєю правовою природою готовий продукт і сировина для його виготовлення є різними стадіями товару та різними об`єктами правового регулювання.

Всупереч наведеному, як вірно зауважив представник позивача, контролюючий орган фактично визнав готовий продукт сировиною для виготовлення самого себе, що не узгоджується ані із законодавчим визначенням відповідних категорій товару, ані з наявними у справі первинними документами щодо їх товарної класифікації.

Сам факт того, що готова нікотиновмісна рідина має комерційне найменування «підсилювач міцності», «нікобустер» або використовується споживачем разом з іншими товарами, не змінює її товарної класифікації та не перетворює готову рідину на сировину для її виробництва.

Суд звертає увагу, що віднесення товару до певної категорії повинно здійснюватися на підставі його об`єктивних характеристик, первинних документів та класифікації за УКТ ЗЕД, а не залежно від того, разом із якими іншими товарами він був придбаний кінцевим споживачем.

Відповідачем не наведено обґрунтування, на підставі яких саме характеристик товари підсилювачі міцності ТМ «Manoli», «Фокус Нік» та «Нікобустер (акцизний)», які за наявними у справі первинними документами відносяться до готових рідин, що використовуються в електронних сигаретах, були перекваліфіковані контролюючим органом у «сировину для рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Не наведено і доказів того, що зазначені товари не були придатними для використання відповідно до свого безпосереднього призначення та потребували подальшого виготовлення з них готової рідини, що використовується в електронних сигаретах.

За таких умов суд приходить до висновку, що контролюючим органом при формуванні висновків актів перевірок допущено змішування різних за своїм правовим статусом та товарною класифікацією категорій продукції: харчових ароматизаторів і гліцерину як самостійних товарів загального використання, готових рідин, що використовуються в електронних сигаретах та сировини для виготовлення таких рідин.

Віднесення готових рідин «Манолі», «Фокус Нік» та «Нікобустер (акцизний)» до категорії сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, не відповідає законодавчому змісту відповідних понять та не підтверджене належними доказами.

Відтак, включення вартості таких товарів до обсягу нібито реалізованої позивачем «сировини для рідин» та подальше використання відповідної суми як бази для застосування фінансової санкції за пунктом 21 частини другої статті 73 Закону №3817-IX є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 21 частини другої статті 73 Закону №3817-IX за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД, окремо чи в наборах застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості реалізованих товарів, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, визначальною обставиною для обрахування відповідного штрафу є встановлення вартості саме тих товарів, щодо реалізації яких контролюючим органом належним чином доведено факт відповідного правопорушення.

Натомість, контролюючим органом до вартості реалізованих товарів фактично включено весь визначений за даними СОД РРО оборот ароматизаторів та гліцерину, які кваліфіковано як реалізацію сировини у наборах, виходячи з припущення про одночасну передачу разом із ними нікотиновмісного товару; при цьому до складу окремих установлених контролюючим органом операцій включено товари, які за кодами УКТ ЗЕД віднесені до рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

За таких обставин суд вважає, що визначений контролюючим органом розмір застосованих фінансових санкцій не підтверджений належними доказами.

Водночас, суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати замість контролюючого органу інший обсяг порушення, виокремлювати із загальної суми реалізації окремі господарські операції та проводити новий розрахунок фінансової санкції, оскільки відповідні повноваження належать суб`єкту владних повноважень, який приймає відповідне рішення про застосування фінансової відповідальності.

Що ж до тверджень відповідача про ненадання позивачем під час фактичних перевірок документів щодо походження товарів, то суд зауважує наступне.

Як слідує із матеріалів справи, на підтвердження походження, найменування, характеристик та правової природи відповідної продукції позивачем до суду представлені видаткові накладні, сертифікати відповідності, сертифікати якості та листи постачальників.

Окрім того, питання походження товару не входить до предмету доказування, оскільки спірні податкові повідомлення – рішення, виходячи з їх змісту, винесені за роздрібну торгівлю сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що контролюючий орган приймаючи спірні податкові повідомлення – рішення не застосовував штрафну (фінансову) санкцію за торгівлю (безоплатну передачу) нікотину, а лише за торгівлю сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення про застосування санкцій саме за порушення частини другої статті 23 Закону №3817-IX в частині роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Відтак, для вирішення питання щодо правомірності відповідних рішень суд повинен встановити, чи відносилася фактично реалізована позивачем продукція саме до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, роздрібна торгівля якою заборонена наведеною нормою закону.

Сам факт ненадання під час перевірки окремих первинних документів щодо походження товару не є доказом того, що відповідний товар внаслідок цього набув ознак сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Можливе порушення платником податків вимог щодо ведення, зберігання або надання первинної документації є самостійним порушенням, яке не може підміняти собою необхідність доказування саме того складу правопорушення, за який застосовано спірні фінансові санкції.

При цьому, відповідачем не спростовано достовірність наданих позивачем суду документів про придбання відповідної продукції, не доведено їх фіктивності, недійсності чи невідповідності фактично реалізованим товарам.

За таких умов суд вважає, що відповідні документи підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами у справі при встановленні фактичних характеристик реалізованої позивачем продукції.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом із тим, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, з огляду на ненадання відповідачем достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичну реалізацію позивачем протягом визначених в актах перевірок періодів саме товарів, роздрібна торгівля якими заборонена частиною другою статті 23 Закону №3817-IX, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу та невиконання відповідачем процесуального обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень.

Відтак, твердження, що містяться в актах фактичних перевірок у спірній частині, не підтверджені належними та допустимими доказами, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА КОРП» до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23.01.2026 №001362090117, від 30.12.2025 №023577090116, від 23.01.2026 №001363090117, від 23.01.2026 №001360090117, від 30.12.2025 №023574090116, від 23.01.2026 №0013590117, від 30.12.2025 №023576090116, від 30.12.2025 №023575090116, від 30.12.2025 №023580090116, від 30.12.2025 №023581090116, від 23.01.2026 №001366090117, від 30.12.2025 №023579090116, від 30.12.2025 №023582090116, від 23.01.2026 №001358090117, від 23.01.2026 №001365090117, від 30.12.2025 №023578090116.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА КОРП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 33 280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРА КОРП" (вул. Соборна, 15,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 45855908)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року

Суддя Олег ГРЕСЬКО