Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №460/5223/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/5223/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його повторно розглянути рапорт позивача від 05.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі, передбаченій абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що рідний син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , зник безвісти за особливих обставин у лютому 2025 року, у зв`язку з чим 05.12.2025 позивачем до відповідача засобами ОПЗ “Укрпошта” було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі, передбаченій абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: “якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану”, до якого позивач додав документи, що підтверджують викладені у рапорті обставини - факт зникнення сина безвісти за особливих обставин та документи, що підтверджують родинні стосунки, додані до рапорту. Позивач зауважує, що у зв`язку із відсутністю у відкритому доступі відомостей про адресу місцезнаходження відповідача, рапорт про звільнення було надіслано через Генеральний штаб ЗСУ, водночас відповідь на поданий рапорт позивачу не надходила.

Позивач вважає, що поданий ним рапорт належно не розглянутий уповноваженою на звільнення з військової служби особою, оскільки за наслідками розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби уповноважені посадові особи зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорта про звільнення. Аналіз листа-відповіді відповідача від 13.01.2026 р. дає підстави позивачу вважати, що відповідачем у справі не прийнято рішення у формі наказу по особовому складу про звільнення позивача з військової служби у запас Збройних Сил України чи надано обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову зазначає про те, що протиправна бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , яка полягала б у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 05.12.2025, відсутня через те, що такий рапорт до військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку не надходив і у командира військової частини НОМЕР_1 відсутня об`єктивна можливість у встановленому порядку опрацювати рапорт ОСОБА_1 від 05.12.2025. Водночас, відповідач зазначає, що на виконання директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2022 № Д-10/дск ІНФОРМАЦІЯ_2 створено військову частину НОМЕР_1 , як батальйон резерву в підпорядкуванні командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, а відтак командир військової частини НОМЕР_1 в розумінні абзацу 2 підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наділений правами командира батальйону та не є посадовою особою, яка відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняна до командирів бригад (полків, кораблів 1 рангу). А тому, командир військової частини НОМЕР_1 не є особою, уповноваженою на прийняття рішень про звільнення військовослужбовців з військової служби, опрацьовує та виконує накази, які видані вищим командиром, а тому правові підстави для прийняття ним рішення по суті рапорту про звільнення з військової служби – відсутні та не входять до його повноважень.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 25.03.2026 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 30.03.2026 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповідача докази у справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву і подав до суду 13.04.2026 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Ухвалою від 10.09.2026 суд витребував у Генерального штабу Збройних Сил України докази у справі.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відповідно до військового квитка НОМЕР_3 та копії військово-облікового документа, сформованого в Резерв+ 25.02.2026, є сержантом резерву військової частини НОМЕР_1 (наказ №877-04 від 19.08.2023).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4-ОС від 06.01.2025 молодший сержант ОСОБА_1 (позивач) відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 144-1-144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнений від займаної посади, а з 16 вересня 2024 року йому призупинено військову службу на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.09.2024 №62024100130002618 (вх. від 06.01.2025 №53).

Син позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 ) згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250312-1979 від 12.03.2025 як особа рядового або начальницького складу зник на території бойових дій (під час воєнних дій) з 11.03.2025.

05.12.2025 позивач на адресу Генерального штабу ЗСУ засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення надіслав рапорт для скерування до військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: “якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану” із супровідним листом та додатками, що підтверджується копією фіскального чека про відправлення листа R34300007220 від 05.12.2025 та описом вкладення до рекомендованого листа.

У супровідному листі від 05.12.2025 адресованому Генеральному штабу ЗСУ позивач висловив прохання про надіслання його рапорту з додатками за належністю до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю у відкритому доступі відомостей про офіційну адресу для листування з вказаною військовою частиною.

04.01.2026 представником позивача до Генерального штабу ЗСУ подано адвокатський запит №134-АЗ від 04.01.2026 з проханням повідомити чи було надіслано за належністю поданий ОСОБА_1 через Генеральний штаб ЗСУ рапорт про звільнення від 05.12.2025, адресований до військової частини НОМЕР_1 . У разі, якщо звернення ОСОБА_1 було розглянуто Генеральним штабом ЗСУ - надати відповідну інформацію.

Листом від 13.01.2026 у відповідь на адвокатський запит №134-АЗ від 04.01.2026 відповідач повідомив, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п. 144-1-144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (в редакції від 01.01.2025), наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.01.2025 р. №4-ОС позивачу призупинено строк військової служби та виключено з усіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 із направленням його облікових документів до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не є власником та розпорядником інформації щодо подальшого проходження служби молодшим сержантом ОСОБА_1 та розгляд його рапорту про звільнення з військової служби не входить до повноважень командування військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 26.02.2026 №2189/1140 у відповідь на адвокатський запит від 15.02.2026 №179 відповідач надіслав представнику позивача витяг із наказу від 06.01.2025 р. №4-ОС (по особовому складу), згідно з яким позивача відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 144-1-144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади, а з 16 вересня 2024 року йому призупинено військову службу на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.09.2024 №62024100130002618 (вх. від 06.01.2025 №53), а облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

До відзиву на позовну заяву, на виконання ухвали суду від 30.03.2026 відповідач долучив копію рапорту старшого помічника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 з кадрів та стройової від 10.04.2026, яким встановлено, що рапорт ОСОБА_3 від 05.12.2025 про його звільнення з військової служби з додатками направлений до Генерального штабу Збройних Сил України. При цьому із 05.12.2025 по теперішній час даний рапорт з додатками відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 до військової частини НОМЕР_1 не надходив, в електронному та паперовому обліку не реєструвався.

На виконання ухвали суду від 10.09.2026 з питань витребування доказів у справі Адміністративне управління Генерального штабу Збройних Сил України листом №300/2066 від 24.09.2026 повідомило суд, що на адресу Генерального штабу Збройних Сил України надходив рапорт ОСОБА_1 від 05.12.2025 про звільнення його з військової служби. Проте, військова частина НОМЕР_1 , командиру якої було адресовано рапорт, не перебуває у підпорядкуванні Генерального штабу Збройних Сил України, а тому зазначений рапорт з відповідним листом було повернуто ОСОБА_1 за №300/ВихЗВГ/4097 від 12.12.2025, а відповідальним за обробку вказаного рапорту був начальник відділу розгляду звернень громадян.

У копії листа Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України №300/вихЗВГ/4097 від 12.12.2025, адресованому ОСОБА_1 , зазначено, що за результатами попереднього розгляду його рапорту повідомляється, що Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 07.08.2024 за №1214/42559 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника). Враховуючи вищевказане, позивачу запропоновано подати рапорт за підпорядкованістю.

Також у листі №300/2066 від 24.09.2026 зазначено, що на адвокатський запит стосовно надання інформації чи було Генеральним штабом Збройних Сил України надіслано за належністю поданий ОСОБА_1 рапорт про звільнення від 05.12.2025, адресований до військової частини НОМЕР_1 адвокату надано відповідь за №300/1342/ВихЗВГ від 27.04.2026.

У відповіді на адвокатський запит №300/1342/ВихЗВГ від 27.04.2026 стосовно отримання та розгляду супровідного листа від 05.12.2025 з рапортом на звільнення з військової служби від військовослужбовця ОСОБА_1 зазначено, що вищезазначені документи були повернені без реалізації, про що заявника було поінформовано відповідним листом (копія листа додається).

Згідно з довідкою №526/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 є відокремленим підрозділом Міністерства оборони України без права юридичної особи.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті рапорту позивача про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо нерозгляду ним рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та у зв`язку з цим зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу приписів статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.астини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч. 3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні є вкотре продовженим та чинним.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому порядок звільнення його як військовослужбовця з військової служби регламентується Законом №2232-ХІІ, відповідно до якого підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, визначені в статті 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній станом на дату подання рапорту) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Однією з таких підстав згідно з абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ є: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі – Інструкція № 170)

Пунктом 12.1. Інструкції №170 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II;Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Перелік документів, які подаються військовослужбовцями для звільнення з військової служби, визначається Інструкцією №170.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) закріплений Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Так, пунктом 5 Переліку передбачено: … 30) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

- копія свідоцтва про смерть особи;

- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі – Порядок №531).

Пунктом 2 Розділу І Порядку №531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з приписами п. 6 Розділу ІІІ Порядку №531 усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу (п. 8. Розділу ІІІ Порядку №531).

Відповідно до п. 9 Розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідачем протиправно не вирішено по суті поданий позивачем рапорт, який у зв`язку з відсутністю відомостей про офіційну адресу для листування з військовою частиною НОМЕР_1 був направлений позивачем на адресу Генерального штабу ЗСУ для скерування останнім за належністю.

Однак, суд зауважує, що у ході розгляду цієї справи судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду ним рапорту позивача від 05.12.2025 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Такий висновок суду ґрунтується на тому, що згідно з приписами панкту 6 Розділу ІІІ Порядку №531 усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства та розглядаються у встановлений пунктом 9 Розділу ІІІ Порядку №531 строк. При цьому, пунктом 2 Розділу І Порядку №531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Водночас, з матеріалів справи суд встановив, що Генеральним штабом ЗСУ рапорт позивача від 05.12.2025 було повернуто йому без реалізації, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами Генерального штабу Збройних Сил України №300/2066 від 24.09.2026, №300/вихЗВГ/4097 від 12.12.2025, №300/1342/ВихЗВГ від 27.04.2026 та свідчить про об`єктивну неможливість розгляду відповідачем вказаного рапорту позивача по суті, оскільки такий рапорт не надійшов до відповідача і був відсутнім у командування військової частини НОМЕР_1 . Окрім того, з наявних у матеріалах справи рапортів старшого помічника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 з кадрів та стройової, який був поданий командиру військової частини НОМЕР_1 10.04.2026, слідує, що рапорт позивача був направлений до Генерального штабу ЗСУ, однак до відповідача не надходив, в електронному та паперовому обліку не реєструвався.

З огляду на наведене, суд вважає недоведеним факт протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби по суті, а доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами не довів протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача від 05.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК