Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №460/13410/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/13410/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 338 675,68 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 60 961,62 грн та військового збору 3,5% в сумі 11 853, 65 грн утриманих з нарахованої суми 338 675,68 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 50 595,31 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 9107,16 грн та військового збору 3,5% в сумі 1770,84 грн утриманих з нарахованої суми 50 595,31 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки (з 06 вересня 2025 року по 26 червня 2026 року) розрахунку при звільненні з військової служби (стосовно здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення) в загальному розмірі 206 720,10 грн (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його звільнено з військової служби 06.09.2025. Відповідачем фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 26.06.2026, однак відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку. Також, вказує, що відповідач безпідставно непровів нарахування і виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб. Крім того, вказує, що відповідач з загальної суми нарахувань безпідставно утримав військовий збір у розмірі 5 %, а не 1,5 %.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 з 10.07.2025 по 06.09.2025 проходив військову службу на посадах у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2025 №45 підполковника ОСОБА_2 , заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27 серпня 2025 року №51 та відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу) – у зв`язку з необхідністю постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) з 06 вересня 2025 року виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов - задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в частині не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.07.2025 до 06.09.2025, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідний рік, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 забезпечення за період з 10.07.2025 до 06.09.2025, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 10.07.2025 по 06.09.2025.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 у фіксованому розмірі 3 868,95 грн. за період з 10.07.2025 по 06.09.2025, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому, розмірі 3868,95 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3868,95 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3868,95 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3868,95 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до копії Виписки по картковому рахунку позивача, 26.06.2026 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачено недоплачене грошове забезпечення за рішеннями суду в сумі 299 738,66 грн.

Надалі позивачу згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2026 стало відомо, що: на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 нараховано за липень 2025 року – 18 287,33 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 3291, 72 грн та військового збору (5%) у розмірі 914,37 грн; за серпень 2025 року – 25 768,50 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 4638, 33 грн та військового збору (5%) у розмірі 1288, 43 грн; за вересень 2025 року – 294 619, 85 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 53 031,57 грн та військового збору (5%) у розмірі 14730,99 грн. Тобто на виконання вказаного вище рішення суду всього нараховано 338 675,68 грн, з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 60961,62 грн та військового збору (5%) у розмірі 16 933,79 грн.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 нараховано за липень 2025 року – 2651,15 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 477, 21 грн та військового збору (5%) у розмірі 132, 56 грн; за серпень 2025 року – 3735,72 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 672,43 грн та військового збору (5%) у розмірі 186,79 грн; за вересень 2025 року – 44 208,44 грн з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 7957,52 грн та військового збору (5%) у розмірі 2210,42 грн. Тобто на виконання вказаного вище рішення суду всього нараховано 50 595,31 грн, з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 9107,16 грн та військового збору (5%) у розмірі 2529,77 грн.

Не погоджуючись з тим, що відповідач не виплатив грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з сум коштів, виплачених позивачу на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 та від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 та утримання із зазначених сум військового збору у розмірі 5 %, а не 1,5 %, а також з тим, що відповідач не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні.

Водночас така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у по справі №813/356/16.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 06.09.2025 року.

Оскільки позивачу не було виплачено належні суми у день звільнення, порушення відбулося саме 06.09.2025, а строк затримки починається з 07.09.2025 - дня, наступного за днем, коли відповідач мав здійснити повний розрахунок, але не виконав цього обов`язку. Таким чином, з 07.09.2025 має обчислюватися період затримки виплати грошового забезпечення.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 07.09.2025 по 26.06.2026.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 07.09.2025 по 26.06.2026 регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацами 4, 5, 7 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

До матеріалів справи Військовою частиною НОМЕР_1 надано інформаційну довідку від 10.09.2026 №2741 про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 10.07.2025 по 06.09.2025, у тому числі з урахуванням перерахунку, проведеного на виконання судових рішень.

Суд враховує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.07.2025 по 06.09.2025, а тому протягом двох календарних місяців, що передували місяцю звільнення, фактично проходив службу 22 календарні дні у липні 2025 року (з 10.07.2025 по 31.07.2025) та 31 календарний день у серпні 2025 року, всього 53 календарні дні.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у випадках, відмінних від оплати відпусток та виплати компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата. При цьому згідно з пунктом 8 Порядку №100 середньоденна заробітна плата визначається виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом розрахункового періоду робочі (календарні) дні. Водночас відповідно до абзацу другого пункту 7 розділу І Порядку №260 розмір грошового забезпечення військовослужбовця за неповний календарний місяць визначається виходячи з кількості календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці.

Згідно з інформаційною довідкою від 10.09.2026 №2741 у липні 2025 року позивачу первісно нараховано грошове забезпечення у розмірі 25 508,80 грн, а за результатами перерахунку на виконання рішень суду додатково нараховано

20 938,48 грн, у зв`язку з чим загальний розмір нарахованого грошового забезпечення за липень 2025 року становить 46 447,28 грн.

У серпні 2025 року позивачу первісно нараховано грошове забезпечення у розмірі 35 944,23 грн, а за результатами перерахунку на виконання рішень суду додатково нараховано 29 504,22 грн, у зв`язку з чим загальний розмір нарахованого грошового забезпечення за серпень 2025 року становить 65 448,45 грн.

Таким чином, загальна сума грошового забезпечення позивача за розрахунковий період становить 111 895,73 грн (46 447,28 грн + 65 448,45 грн), а кількість календарних днів служби у розрахунковому періоді - 53 календарні дні.

Відтак з урахуванням відомостей, наведених в інформаційній довідці Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2026 №2741, а також проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №460/19643/25 та від 04.12.2025 у справі №460/19644/25, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 2 111,24 грн (111 895,73 грн ч 53 календарні дні).

Отже, розрахунковий розмір середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 07.09.2025 по 06.03.2026, виходячи із середньоденного грошового забезпечення позивача у розмірі

2 111,24 грн та 181 календарного дня затримки, становить 382 134,44 грн

(2 111,24 грн Ч 181 календарний день), а не 206 720,10 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві при попередньому розрахунку розміру середнього заробітку.

Суд враховує, що загальна сума коштів, нарахованих позивачу на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №460/19643/25 та від 04.12.2025 у справі №460/19644/25, становила 389 270,99 грн (338 675,68 грн + 50 595,31 грн), тоді як розрахунковий розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні становить

382 134,44 грн.

Отже, визначений судом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не перевищує загального розміру належних позивачу сум, виплата яких була здійснена несвоєчасно.

Водночас суд зазначає, що спірні правовідносини виникли після 19.07.2022 та регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, якою період виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 дійшов висновку, що застосування сформованих Великою Палатою Верховного Суду за попередньої редакції статті 117 КЗпП України підходів щодо зменшення розміру такого відшкодування з огляду на принцип співмірності до правовідносин, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, є неможливим.

Крім того, суд зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб та утримання військового збору у розмірі 5 % з сум виплачених ОСОБА_1 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 та від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 та зобов`язання відповідача компенсувати таку суму податку з доходів фізичних осіб та стягнути з військової частини НОМЕР_1 неправомірно стягнутий військовий збір у розмірі 3,5 %, то суду слід зазначити наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 3, 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011).

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

У контексті наведених норм суд дійшов висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються: 1) з грошового забезпечення; 2) грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою їм грошового забезпечення/грошових винагород та інших виплат у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб. Іншими словами, при нарахуванні грошового забезпечення/ грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям утримана сума податку на доходи фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата вказаних складових грошового забезпечення позивачу на виконання рішень суду має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Щодо позовних вимог про утримання військового збору з належної до виплати суми відповідно до абзацу 4 п.п. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України у розмірі 1,5 %, то суду слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Зокрема, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” №4113-ІХ від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як встановлено судом, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 нараховано 338 675,68 грн (довідка військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2026), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання військового збору (5%) у розмірі 16 933,79 грн та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 нараховано 50 595,31 грн (довідка військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2026), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання військового збору (5%) у розмірі 2 529,77 грн.

Разом з тим, з огляду на вищеперелічені норми права, до такого доходу позивача в силу положень Податкового кодексу повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

При цьому, та обставина, що станом на день виплати належних позивачу сум грошового забезпечення на виконання судового рішення, такий не проходить військову службу та не перебуває у статусі військовослужбовця, відхиляється судом, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачу такого вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17.

За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення із врахуванням підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки судом встановлено факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 338 675,68 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 60 961,62 грн та військового збору 3,5% в сумі 11 853, 65 грн, утриманих з нарахованої суми 338 675,68 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №460/19643/25 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 50 595,31 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 9107,16 грн та військового збору 3,5% в сумі 1770,84 грн, утриманих з нарахованої суми 50 595,31 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №460/19644/25 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби (стосовно здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення) в загальному розмірі 382 134,44 грн (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складений 13.10.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО