Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №460/10056/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/10056/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) від 16.04.2026 № 1803 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову позивача на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач був мобілізований шляхом застосування сили і примусу, в результаті чого був призваний на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_2 . Зазначає, що на момент примусової мобілізації не мав порушень правил військового обліку та перебував у розшуку. Відповідно до чинного законодавства, зокрема: Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено право ТЦК вручати повістки у громадських місцях, але примусове доставлення особи до ТЦК без рішення суду або участі поліції є незаконним і порушує мої конституційні права, гарантовані статтями 29, 33 та 64 Конституції України. Крім того звертає увагу, що позивачу не було надано можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого, його визнали повністю придатним до військової служби безпідставно. Відповідач фактично своїми діями спонукав позивача до проходження військово-лікарської комісії, що суперечить ст. 19 Конституції України. Таким чином, мобілізація або інші дії, вчинені щодо мене внаслідок такого примусового доставлення, є неправомірними, такими, що порушують вимоги законодавства та можуть бути оскаржені в судовому порядку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.02.2026 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а доводи на їх обґрунтування неналежними та надуманими. 16.04.2026 року при здійсненні заходів оповіщення з метою виявлення осіб, що порушують правила військового обліку, представниками поліції разом із представниками групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено перевірку військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 . При перевірці з`ясовано, що Позивач згідно бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – також Реєстр), є особою, яка порушила правила військового обліку, а тому працівниками поліції його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 складено протокол №104 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. Після уточнення та вивчення наявних військово-облікових даних ОСОБА_1 направлено на медичний огляд військово -лікарською комісією. Постановою військово-лікарської комісії, у формі Довідки від 16.04.2026 №2026-0416-1139-4341-3 Позивача визнано придатним до військової служби. Ураховуючи результати медичного огляду військово-лікарською комісією, відсутність підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.04.2026 №1803 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку № ПС/881 від 16.04.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до місця проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Зазначає, що твердження Позивача про ймовірні порушення при проходженні ним медичного огляду військово-лікарською комісією безпідставні та будь-якими доказами не підтверджені. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України.

16.04.2026 року при здійсненні заходів оповіщення з метою виявлення осіб, що порушують правила військового обліку, представниками поліції разом із представниками групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено перевірку військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 .

При перевірці з`ясовано, що Позивач згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів взятий на військовий облік у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.10.2000 року (на той час ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відсутні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто є особою, яка порушила правила військового обліку, а тому працівниками поліції його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 складено протокол №104 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Постановою №104 від 24.04.2026 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП закрито на підставі статтей 22, 284 КУпАП.

Доказів протилежного позивачем не надано.

Відповідно до направлення №01-2/386 від 16.04.2026, Позивача було направлено для проходження військово-лікарської комісії на базі КНП «Здолбунівської ЦРЛ».

Постановою військово-лікарської комісії, у формі Довідки від 16.04.2026 №2026-0416-1139-4341-3 Позивача визнано придатним до військової служби.

Позивач після проходження 16.04.2026 року медичного огляду за направленням до керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби не звертався, прийняте військово-лікарською комісією вищезазначене рішення не оскаржував

До позовної заяви позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він має захворювання, які є підставою визнання його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони прямо передбачена Наказом Міністерства Оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.04.2026 №1803 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) наказано відповідно до поіменного списку №ПС/881 від 16.04.2026, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини Військова частина НОМЕР_2 : Солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВОС НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач вважає протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) від 16.04.2026 № 1803 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову позивача на військову службу у зв`язку з мобілізацією і за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби, військовий облік, призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, тобто особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та резервісти.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII). Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною тринадцятою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, проходять обов`язковий медичний огляд; порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII. Відповідно до частини п`ятої статті 22 цього Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Частинами 8, 9 статті 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу I Положення № 402 до позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій належать, зокрема, військово-лікарські комісії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу I Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних військово-лікарських комісій подаються до штатних військово-лікарських комісій згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, а скарги на дії (бездіяльність) чи постанови військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подаються за підпорядкованістю до військово-лікарських комісій обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 розділу I Положення №402 постанова військово-лікарської комісії регіону може бути оскаржена у Центральній військово-лікарській комісії або в судовому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що постанова військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є постановою позаштатної комісії і переглядається у порядку підпорядкованості: у разі незгоди з висновком щодо ступеня придатності особа має право звернутися зі скаргою (заявою) до військово-лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а надалі до штатної військово-лікарської комісії. Саме за результатами такого перегляду може бути призначено повторний або контрольний медичний огляд, а в судовому порядку оскаржуються постанови військово-лікарської комісії регіону та Центральної військово-лікарської комісії.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався зі скаргою (заявою) про перегляд або скасування довідки військово-лікарської комісії від 16.04.2026 №2026-0416-1139-4391-3 до військово - лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до штатної військово-лікарської комісії чи до Центральної військово - лікарської комісії.

Не надано й доказів того, що зазначена постанова відмінена, скасована або визнана нечинною. Отже, постанова військово-лікарської комісії від 16.04.2026 №2026-0416-1139-4391-3, якою позивача визнано придатним до військової служби, є чинною та обов`язковою до виконання, а встановлений нею ступінь придатності позивача до військової служби суд приймає як обставину, що не спростована.

З огляду на викладене, станом на 16.04.2026 позивач був військовозобов`язаним, перебував на військовому обліку, не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за чинною постановою військово-лікарської комісії був придатним до військової служби, а отже підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.04.2026 №1803 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” у частині призову позивача виданий суб`єктом владних повноважень у межах наданої йому компетенції, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає.

Щодо доводів позивача про його незаконне затримання та примусове доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів застосування до позивача адміністративного затримання у розумінні статей 260-262 КУпАП чи іншого примусового обмеження його свободи пересування.

Сам по собі факт супроводження позивача представниками ТЦК та СП спільно з працівниками Національної поліції за відсутності доказів застосування до нього заходів адміністративного затримання не є достатнім для висновку про незаконне позбавлення чи обмеження його свободи. При цьому, твердження позивача про примусовий характер такого доставлення не підтверджені іншими доказами, які б давали суду підстави встановити факт застосування до нього примусу поза передбаченою законом процедурою.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 81 Порядку № 560 визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За наданою відповідачем інформацією, 16.04.2026 року при здійсненні заходів оповіщення з метою виявлення осіб, що порушують правила військового обліку, представниками поліції разом із представниками групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено перевірку військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 та з`ясовано, що Позивач згідно бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – також Реєстр), є особою, яка порушила правила військового обліку.

Доказів на спростування цієї інформації позивач не надав, обмежившись власними твердженнями, які самі по собі доказом не є. Посилання позивача на статтю 29 Конституції України у цьому контексті є безпідставним, оскільки доказів застосування до нього арешту, затримання чи іншого обмеження особистої свободи суду не надано.

Довід позивача про те, що на момент призову він не мав порушень правил військового обліку та не перебував у розшуку, не спростовує правомірності оскаржуваного наказу. Наявність або відсутність порушень правил військового обліку не є ані підставою для призову на військову службу під час мобілізації, ані обставиною, що звільняє від такого призову. Підставами для призову є перебування особи на військовому обліку як військовозобов`язаного, визнання її придатною до військової служби за станом здоров`я та відсутність підстав для звільнення від призову, передбачених статтею 23 Закону N 3543-XII. Усі ці умови в цій справі наявні, а обставини, на які посилається позивач, правового значення для оцінки наказу про призов не мають.

Доводи позивача про те, що направлення на військово-лікарську комісію йому не вручалося і пройти медичний огляд не пропонувалося, спростовуються матеріалами справи: 16.04.2026 медичний огляд позивача фактично проведено і за його результатами прийнято постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив про підготовку позивачу направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Із доданих Позивачем до матеріалів справи картки обстеження та медичного огляду (додаток 4 до цього Положення), довідки ВЛК від 16.04.2026 №2026-0416-1139-4341-3 вбачається, що при проведені медичного огляду військово-лікарською комісією дотриманні вимоги щодо огляду Позивача хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей (абзац третій пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення), проведені обов`язкові аналізи та обстеження (абзац перший пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення) з урахуванням чого військово - лікарською комісією прийнято рішення про придатність Позивача до військової служби, що оформлено указаною вище Довідкою ВЛК від 16.04.2026 №2026-0416- 1139-4341-3 зі змістом якої Позивача ознайомлено 16.04.2026, про що свідчить його власний підпис.

Суд вказує, що відповідно до наведених вище норм Положення №402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до обласної ВЛК та СП, ВЛК вищого рівня або Центральної військово-лікарської комісії з письмовою заявою для перегляду відповідної постанови.

Позивач цим правом не скористався, відповідної постанови у справі немає, а тому наведені доводи не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність наказу про призов.

Щодо мотивації позивача в частині неналежного, поверхневого та неретельного його медичного огляду, то суд зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, внаслідок чого, оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі N 806/526/16.

Також Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі N 160/7153/20 наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Оскільки матеріали справи містять належні докази проведення медичного огляду та прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією, а позивач не скористався передбаченим законодавством порядком оскарження висновку ВЛК до комісії вищого рівня, підстави для висновку про протиправність наказу про призов відсутні.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що позивача правомірно включено до складу військової команди, як військовозобов`язаного, який придатний до військової служби за станом здоров`я та не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.04.2026 №1803 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя С.А. Борискін