Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №440/9130/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9130/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Полтаві адміністративну справу за фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № 642/ПНС від 29.06.2026 року про припинення дії дозволу № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023;

- зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці поновити дію дозволу № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023 року строком до 16.02.2028 року (включно із внесенням відповідних відомостей до державних реєстрів).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачу у встановленому законодавством порядку було видано дозвіл № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023 року на виконання робіт підвищеної небезпеки строком дії до 16.02.2028 року. Перед отриманням дозволу Позивачем було пройдено передбачену законодавством процедуру, подано необхідні документи та отримано експертний висновок, який став підставою для видачі дозволу. Протягом строку дії дозволу Позивач здійснював господарську діяльність у межах наданого дозволу. У 2026 році Відповідачем було розпочато адміністративне провадження щодо можливого припинення дії дозволу. Під час розгляду справи Позивач надав письмові пояснення, документи та усні пояснення щодо всіх питань, які були поставлені посадовими особами Відповідача. Хід адміністративного провадження фіксувався Позивачем за допомогою аудіозапису, про що Відповідача було повідомлено. 02.07.2026 року Позивач отримав повідомлення, у якому зазначалося про припинення дії дозволу відповідно до наказу № 642/ПНС від 29.06.2026 року. При цьому повний текст наказу із мотивувальною частиною Позивачу надано не було. У повідомленні як підставу припинення дії дозволу зазначено лише: "виявлення у поданих ФОПом документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл". Також позивач зазначає, що не отримувало наказ про припинення дії дозволу, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом і просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 відкрито провадження в адміністративній справі №440/9130/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28 липня 2026 представником відповідача через автоматизовану систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до документів, наданих самою ФОП ОСОБА_1 щодо працевлаштування працівників, встановлено, що ОСОБА_2 працевлаштований за сумісництвом на посаді майстра та слюсаря з ремонту устаткування з 20.01.2022 по 31.01.2023 (накази про прийняття на роботу № 2-к, № 5-к від 19.01.2022, накази про припинення трудового договору № 2, № 3 від 31.01.2023); ОСОБА_3 працевлаштований за сумісництвом на посаду електрогазозварника з 20.01.2022 по 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 3-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 4 від 31.01.2023); ОСОБА_4 працевлаштований за сумісництвом на посаду слюсаря-ремонтника з 20.01.2022 до 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 4-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 5 від 31.01.2023); ОСОБА_5 працевлаштований за сумісництвом на посаду головного інженера з 20.01.2022 по 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 1-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 1 від 31.01.2023). Посилання Позивача на наявність укладених трудових договорів за сумісництвом за відсутності відомостей про виплату заробітної плати та сплату ЄСВ протягом тривалого часу свідчить про відсутність реального кадрового забезпечення на момент виконання робіт. Подання відомостей про таких працівників як про гарантію безпечного виконання робіт обґрунтовано оцінено Міжрегіональним управлінням, саме як надання недостовірних відомостей. Подання документів про проходження медичного огляду та навчання осіб, які фактично не виконували обов`язки або не були належним чином залучені до робіт підвищеної небезпеки, є саме поданням недостовірної інформації щодо спроможності суб`єкта господарювання дотримуватися вимог законодавства України про охорону праці. Інформація по ФОП ОСОБА_1 за 2022-2023 роки про наявність Акту визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, поіменних списків працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам та заключних актів за результатами періодичного медичного огляду працівників у відділі з питань гігієни та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Полтавській області Міжрегіонального управління відсутня.

30 липня 2026 позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено аналогічну позицію викладеній у позовній заяві, а також зауважено наступне. По-перше, відповідач стверджує, що оскільки вказані учбові центри повідомили, що працівники не проходили там навчання як персонал ФОП ОСОБА_1 , то відомості в експертизі є «недостовірними». Спростування: Зазначені працівники є сумісниками. Вони вже мали діючі державні дипломи та посвідчення про присвоєння робочої професії (електрогазозварник, слюсар тощо), які отримали раніше або за основним місцем роботи. Кваліфікація та професія належать людині, а не підприємству. Позивач не зобов`язаний був повторно вчити їх професії від свого імені. Відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05, Позивач провів їм спецнавчання та інструктажі з питань охорони праці та електробезпеки за новим місцем роботи, що підтверджує сам Відповідач (стор. 4 відзиву). Твердження Відповідача, що сумісник повинен заново переучуватися на професію у кожного нового роботодавця, є грубим порушенням КЗпП України. По-друге, Відповідач посилається на відсутність у своєму відділі гігієни праці заключних актів періодичного медогляду Позивача за 2022– 2023 роки. Спростування: Протягом 2022 року працівники законно перебували у відпустках без збереження заробітної плати (через COVID-карантин та введення воєнного стану, що підтверджено податковими звітами та наказами). Вони фактично не приступали до виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки Позивач лише проходив процедуру оформлення Дозволу. Згідно з Наказом МОЗ № 246, обов`язок направляти людей на періодичний огляд виникає виключно під час тривалого впливу шкідливих факторів на робочому місці. Оскільки роботи не велись, обов`язок подачі списків ще не настав. При цьому перед отриманням дозволу працівники пройшли попередній огляд у КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» (п. 3.9.1 Висновку експертизи). По-третє, Відповідач намагається виправдати анулювання дозволу посиланням на зазначену судову практику. Спростування: Обставини справи № 420/4154/19 є кардинально іншими. Там суд підтвердив правомірність дій Держпраці, оскільки суб`єкт господарювання взагалі не мав матеріально-технічної бази та жодного оформленого працівника (мала місце повна фальсифікація документів для отримання дозволу). У випадку ж ФОП ОСОБА_1 . Відповідач сам у відзиві визнає наявність наказів про прийняття, звільнення та підтвердження трудових відносин базою ПФУ. Отже, кадрове забезпечення було реальним. Відповідач протиправно підміняє поняття «недостовірні відомості» своєю суб`єктивною «іншою оцінкою порядку оформлення документів».

04 серпня 2026 через "Електронний суд" відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримує позицію зазначену у відзиві на позовну заяву.

04 серпня 2026 через "Електронний суд" позивачем надано відповідь на заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримує позицію зазначену у позовній заяві.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У період з 31 серпня 2026 по 30 вересня 2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

До Повноважень Міжрегіонального управління належать проведення заходів щодо підтримки бізнесу та попередження порушень трудових прав працівників особливо під час дії воєнного стану.

Відповідно до Положення про Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 173 від 23.09.2022 (далі - Положення) (діючого на час розгляду справи), міжрегіональне управління відповідно до підпунктів 5 пункту 4 здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 вищезазначеного Положення, Міжрегіональне управління має право отримувати в установленому затвердженому порядку від підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали.

Враховуючи зазначене Міжрегіональне управління надіслало лист до ФОП ОСОБА_6 щодо необхідності надання інформації щодо оформлення трудових відносин з особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із наданням належним чином завірених копій наказів про призначення та звільнення зазначених працівників.

У відповідь на зазначене, позивачем надано відповідь з доданими документами (вх. № 19335/ПНС/1-25 від 14.11.2025). За результатами розгляду документів встановлено, що працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проходили навчання та перевірку знань з питань охорони праці від іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Енергопроммонтаж».

В свою чергу Міжрегіональним управлінням надіслано листи № ПНС/3.2/17778- 25 від 20.10.2025 до ПП фірма «Профінвест» та № ПHС/3.2/17695-25 від 17.10.2025 до ТОВ «Профенергостар» з проханням надати інформацію щодо навчання та перевірки знань з питань охорони праці вищезазначених осіб, які проходили навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до наданих на експертизу документів.

ПП фірма «Профінвест» на вищезазначений лист Міжрегіонального управління надано відповідь листом № 03 від 20.10.2025 (вх. № 17272/ПHC/1-25 від 20.10.2025), у якій зазначено, що працівники ФОП ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 протягом 2020-2022 років навчання та перевірку знань з питань охорони праці в учбовому центрі ПП фірма «Профінвест» не проходили.

ТОВ «Профенергостар» на вищезазначений лист Міжрегіонального управління надано відповідь листом № 225 від 20.10.2025 (вх. № 17808/ПІНC/1-25 від 28.10.2025 року), у якій зазначено, що навчання та перевірку знань проходила лише фізична-підприємець ОСОБА_1 , а працівники ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 навчання та перевірку знань не проходили.

Крім того, у пункті 3.9.1 Висновку експертизи зазначено інформацію щодо проходження попереднього медичного огляду в КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» 20.01.2023 працівниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Натомість, відповідно до документів, наданих самою ФОП ОСОБА_1 щодо працевлаштування працівників, встановлено, що ОСОБА_2 працевлаштований за сумісництвом на посаді майстра та слюсаря з ремонту устаткування з 20.01.2022 по 31.01.2023 (накази про прийняття на роботу № 2-к, № 5-к від 19.01.2022, накази про припинення трудового договору № 2, № 3 від 31.01.2023); ОСОБА_3 працевлаштований за сумісництвом на посаду електрогазозварника з 20.01.2022 по 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 3-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 4 від 31.01.2023); ОСОБА_4 працевлаштований за сумісництвом на посаду слюсаря-ремонтника з 20.01.2022 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 4-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 5 від 31.01.2023); ОСОБА_5 працевлаштований за сумісництвом на посаду головного інженера з 20.01.2022 по 31.01.2023 (наказ про прийняття на роботу № 1-к від 19.01.2022, наказ про припинення трудового договору № 1 від 31.01.2023).

Інформація по ФОП ОСОБА_1 за 2022-2023 роки про наявність Акту визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, поіменних списків працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам та заключних актів за результатами періодичного медичного огляду працівників у відділі з питань гігієни та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Полтавській області відсутня.

Міжрегіональним управлінням направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № ПНС/3.2/18837-25 від 31.10.2025 з метою з`ясування трудових відносин, укладених між ФОП ОСОБА_1 та особами: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області листом № 1600-0704-8/96360 від 16.12.2025 (вх. № 21885/ПІНС/1-25 від 16.12.2025) повідомлено, що станом на 16.12.2025 року в реєстрі застрахованих осіб наявні відомості, які підтверджують трудові відносини з працівниками ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 з ФОП ОСОБА_1 (РНОКІ НОМЕР_1 ) лише за період з грудня 2022 року по

січень 2023 року. Відомості про перебування у трудових відносинах зазначених працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з ФОП ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) за лютий та березень 2023 року відсутні.

Вищезазначене вказувало на подання недостовірних відомостей у документах ФОП ОСОБА_1 на одержання дозволу, а саме у висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки №? 38158847-01- 0022.23 від 03.02.2023.

Згідно з частиною 12 статті 21 Закону України «Про охорону праці», виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл, є підставою для припинення дії дозволу.

Враховуючи виявлені обставини, відповідно до вимог чинного законодавства, та, у відповідності до статті 46 Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон), Міжрегіональним управлінням розпочато адміністративне провадження у справі про припинення дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023, виданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Згідно статті 49 Закону, Міжрегіональним управлінням № ПHC/2/9333-26 від 14.05.2026 повідомлено ФОП ОСОБА_1 про початок адміністративного провадження у справі про припинення дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПІНС/2-23 від 16.02.2023 та проінформовано про права та обов`язки учасника адміністративного провадження, які передбачені статтею 28 вищезазначеного Закону.

Окрім того, Позивачу, відповідно до статті 17, частини 1 статті 54 та частини 1 статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру», запропоновано реалізувати своє право бути заслуханим, надавши пояснення та/або заперечення у письмовій або електронній формі, включно з доказами, у строк до 29.05.2026. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 листом № 10238/ПНС/1-26 від 28.05.2026 повідомила, що не погоджується з висновками щодо наявності порушень під час отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПІНС/2-23 від 16.02.2023 та вважає, що добросовісно подала всі необхідні документи. Працівники були прийняті на роботу за сумісництвом, умови праці були ідентичними до умов за основним місцем роботи, у зв`язку з чим, окрім інструктажів з охорони праці, проходження додаткового навчання на момент прийняття на роботу не вимагалося.

За підсумками опрацьованих документів, наданих пояснень, керуючись статтею 21 Закону України «Про охорону праці», наказом Міжрегіонального управління № 642/ПНС від 29.06.2026 дію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023 припинено у зв`язку з виявленням у поданих ФОП ОСОБА_1 документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Позивач, не погоджуючись із винесеним наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 642/ПНС від 29.06.2026 дію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 4 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Кабінетом Міністрів України згідно з пунктом 1 постанови від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - Постанова №14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структуру, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 14 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області; Державною службою з питань праці наказом № 232 від 02.12.2022 прийнято рішення про можливість забезпечення Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці від 23.09. 2022 № 167. У зв`язку з цим, Державною службою України з питань праці наказано припинити здійснення повноважень та виконання функцій Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області з 05.12.2022.

Отже, повноваження та функції Головного управління за постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 передані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці.

Так, відповідач з 05.12.2022 є уповноваженим суб`єктом здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів регламентуються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність. Відносини щодо видачі (прийняття), набрання чинності, припинення дії документів дозвільного характеру, проведення дозвільної (погоджувальної) процедури регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, припинення дії) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, припинення дії документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган відкликає документ дозвільного характеру з таких підстав:

наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може застосовувати заходи реагування щодо:

визнання недійсним документа дозвільного характеру у разі встановлення факту надання в заяві про видачу документів дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, крім очевидних граматичних помилок, одруківок чи арифметичних помилок, що не впливають на зміст поданих відомостей;

відкликання документа дозвільного характеру у разі здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо якого дозвільним органом видано припис або інший розпорядчий документ, а суб`єктом господарювання не виконано цей припис або інший розпорядчий документ у визначений у ньому строк.

Законом можуть передбачатися інші підстави для припинення дії документа дозвільного характеру.

Припинення дії документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Дія документа дозвільного характеру припиняється через 10 робочих днів з дня доведення дозвільним органом до відома суб`єкта господарювання рішення про припинення дії такого документа, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачають, що іншими законами можуть бути встановлені інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.

В той самий час, спеціальним законом, що регулює відносини, пов`язані з одержанням дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки є Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII.

За приписами ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, припинення дії дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 12 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» підставою для припинення дії дозволу є:

заява роботодавця або уповноваженої ним особи про припинення дії дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", введеного в дію указом Президента України.

Відповідно до ч. ч. 13, 14 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» перелік підстав для припинення дії дозволу, визначений частиною дванадцятою цієї статті, є вичерпним.

Про припинення дії дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстави припинення дії дозволу протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.

Додатково суд зазначає і те, що процедура видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки регламентована Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі за текстом - Порядок № 1107).

Відповідно до п. 17 Порядку № 1107 дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці». Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав. Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

Відтак, з Порядку № 1107 чітко видно, що дозвіл анулюється за рішенням органу, який такий дозвіл видав.

Відповідно до п. 18 Порядку № 1107 роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.

Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.

Відповідно до п. 19 Порядку № 1107 у разі анулювання дозволу роботодавець, виробник або постачальник може отримати новий дозвіл відповідно до вимог цього Порядку.

З матеріалів справи слідує, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці відповідно до наказу № 642/ПНС від 29.06.2026 дію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023 припинено у зв`язку з виявленням у поданих ФОП ОСОБА_1 документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Відповідач у відзиві зазначає як «доказ недостовірності» те, що в реєстрі ПФУ відомості про трудові відносини з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 наявні лише по січень 2023 року, а за лютий та березень 2023 року - відсутні.

Як встановлено судом під час розгляду справи, вказані працівники були офіційно звільнені 31.01.2023 року (накази про припинення трудового договору № 1, 2, 3, 4, 5, які долучені до матеріалів справи). Заява на видачу Дозволу була подана 03.02.2023 року. У лютому та березні 2023 року цих осіб не було у звітах ПФУ Позивача, оскільки трудові відносини з ними було припинено. Натомість, протягом усього періоду проведення експертизи (листопад 2022 – січень 2023 року) ці особи перебували у трудових відносинах із Позивачем.

На момент фіксації даних експертом відомості були абсолютно достовірними. Чинне законодавство не забороняє суб`єкту господарювання оновити штат або найняти новий персонал аналогічної кваліфікації після отримання дозволу.

Щодо відповідей ПП «Профінвест» та ТОВ «Профенергостар» про навчання, відповідач стверджує, що оскільки вказані учбові центри повідомили, що працівники не проходили там навчання як персонал ФОП ОСОБА_1 , то відомості в експертизі є «недостовірними».

Зазначені працівники є сумісниками. Вони вже мали діючі державні дипломи та посвідчення про присвоєння робочої професії (електрогазозварник, слюсар тощо), які отримали раніше або за основним місцем роботи. Кваліфікація та професія належать людині, а не підприємству.

Позивач не зобов`язаний був повторно вчити їх професії від свого імені. Відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05, Позивач провів їм спецнавчання та інструктажі з питань охорони праці та електробезпеки за новим місцем роботи, що підтверджує сам Відповідач. Твердження Відповідача, що сумісник повинен заново переучуватися на професію у кожного нового роботодавця, є грубим порушенням КЗпП України.

Щодо періодичних медичних оглядів

Відповідач посилається на відсутність у своєму відділі гігієни праці заключних актів періодичного медогляду Позивача за 2022–2023 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2022 року працівники законно перебували у відпустках без збереження заробітної плати (через COVID-карантин та введення воєнного стану, що підтверджено податковими звітами та наказами). Вони фактично не приступали до виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки Позивач лише проходив процедуру оформлення Дозволу. Згідно з Наказом МОЗ № 246, обов`язок направляти людей на періодичний огляд виникає виключно під час тривалого впливу шкідливих факторів на робочому місці. Оскільки роботи не велись, обов`язок подачі списків ще не настав. При цьому перед отриманням дозволу працівники пройшли попередній огляд у КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» (п. 3.9.1 Висновку експертизи). IV. Щодо безпідставного цитування Постанови Верховного Суду від 10.02.2022 (справа № 420/4154/19)

Посилання відповідач на зазначену судову практику не приймаються судом до уваги, оскільки

обставини справи № 420/4154/19 є кардинально іншими. Там суд підтвердив правомірність дій Держпраці, оскільки суб`єкт господарювання взагалі не мав матеріально-технічної бази та жодного оформленого працівника (мала місце повна фальсифікація документів для отримання дозволу).

У випадку ж ФОП ОСОБА_1 . Відповідач сам у відзиві визнає наявність наказів про прийняття, звільнення та підтвердження трудових відносин базою ПФУ. Отже, кадрове забезпечення було реальним. Відповідач протиправно підміняє поняття «недостовірні відомості» своєю суб`єктивною «іншою оцінкою порядку оформлення документів».

Щодо порушення Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відповідач на сторінці 9 відзиву прямо визнає, що вручив Позивачу лише повідомлення, приховавши повний текст Наказу № 642/ПНС. Це є грубим порушенням ч. 14 ст. 21 Закону України «Про охорону праці», ст. 70-75 ЗАП та пункту 2.1 самого Наказу № 642/ПНС (який зобов`язував ознайомити Позивача саме з рішенням, а не з фактом його прийняття). Аргумент Відповідача, що це «не обмежило право на захист», не є обґрунтованим оскільки право на захист передбачає розуміння мотивів державного органу до моменту звернення до суду, а не після отримання відзиву.

А також відсутність мотивувальної частини у Наказі № 642/ПНС, де причини анулювання замінено посиланням на внутрішню службову записку, є грубим порушенням статей 70-74 Закону України «Про адміністративну процедуру». Немотивований акт індивідуальної дії, що не містить опису правопорушення, є протиправним та підлягає безумовному скасуванню згідно з практикою Верховного Суду.

Щодо доказового значення аудіозаписів та стенограм засідань комісії від 16.06.2026 р. та 23.06.2026 р.

Позивачем через систему «Електронний суд» долучено безпосередньо самі аудіозаписи засідань комісії Відповідача, а також їхні текстові розшифрування (стенограми). Зміст усно висловлених позицій посадових осіб Головного управління Держпраці повністю спростовує їхній же письмовий відзив та доводить відсутність будь-якого правопорушення з боку ФОП.

Позивач звертає увагу суду на конкретні тайм-коди завантажених аудіофайлів, які мають вирішальне значення для справи:

[Тайм-код 03:32 – 04:32 (аудіозапис від 16.06.2026)] - Голова комісії (Перший заступник начальника Е. Алієв) відверто визнає: «Оскільки на момент видачі ми цього не робимо... Ми перевіряємо лише ці дані [потім]». Це доводить, що Відповідач намагається перекласти відповідальність за власну бездіяльність чи неналежну перевірку документів у 2023 році на Позивача. Згідно з принципом «належного урядування» (Good Administration), держорган не може скасовувати свої ж рішення через роки, якщо не доведено умисного підроблення документів з боку підприємця.

[Тайм-код 16:31 – 17:08 (аудіозапис від 16.06.2026)] - Голова комісії прямо зазначає єдину причину анулювання: «Вони звільнені на момент затвердження. Цього досить. Все. Вони не можуть бути у висновку, оскільки вони вже звільнені». Цим твердженням посадова особа визнає, що єдиною підставою для винесення Наказу № 642/ПНС став сам законний факт розірвання трудових договорів із сумісниками 31.01.2023 р. Проте, ч. 12 ст. 21 Закону України «Про охорони праці» вимагає обов`язкової наявності «недостовірних відомостей» (умисного обману), а не кадрових змін, які є звичайним процесом господарської діяльності.

[Тайм-код 17:38 – 17:55 (аудіозапис від 16.06.2026)] - Посадові особи Відповідача фактично капітулювали перед аргументами Позивача щодо навчання сумісників та визнали судову практику: «Ну, ми можемо з цим погодитись... Суд це гілка влади. Звісно, ми там не заперечимо». Попри це, у письмовому відзиві Відповідач знову намагається повернутися до спростованих ним же аргументів.

[Тайм-код 05:40 – 06:10 (аудіозапис від 23.06.2026)] - Голова комісії Е.Алієв прямо підтверджує реальність кадрової та матеріальної бази Позивача: «Ви все нормально зробили... До вас питань немає. Ви все правильно робите. Просто не в том порядке». Тобто Відповідач визнає, що Позивач діяв добросовісно, а претензії інспекторів зводяться виключно до суб`єктивного бачення посадових осіб щодо «послідовності кадрових дій» у період воєнного стану (2022 рік). «Порушення порядку дій» не є тотожним «поданню недостовірних відомостей».

[Тайм-код 29:50 – 31:06 (аудіозапис від 23.06.2026)] - Чітко зафіксовано роз`яснення Позивача щодо протоколу перевірки знань від 10.02.2022 р. Член комісії Є.Биков не приймав іспит сам у себе - його підпис у графі екзаменаторів відсутній. Протокол підписано трьома іншими повноважними членами комісії, що повністю відповідає НПАОП 0.00-4.12-05.

Таким чином, завантажені до системи матеріали аудіофіксації доводять, що Відповідач не мав жодних законних підстав для анулювання Дозволу, а оскаржуваний Наказ є результатом упередженого ставлення та невірного трактування норм права посадовими особами Відповідача.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.п. 22-24 постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, зазначено, що аналіз статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж органом державної влади чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення не довів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до вимог стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Із заявлених позовних вимог, на підставі аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Ю. Матвійчука, 119, м. Полтава, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправним та скасування рішення повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № 642/ПНС від 29.06.2026 року про припинення дії дозволу № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023.

Збов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці поновити дію дозволу № ДЗ-700/ПНС/2-23 від 16.02.2023 року строком до 16.02.2028 року (включно із внесенням відповідних відомостей до державних реєстрів).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Ю. Матвійчука, 119, м. Полтава, код ЄДРПОУ 44730367) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гриваня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддяГ.В. Костенко