Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №766/12937/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/12937/26

Пров. №2-а/766/373/26

14 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 04.08.2026 року звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R505903 від 27.04.2025 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову вказав, що постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №R505903 від 27.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказав, що особисто прибув 01.04.2026 року до ТЦК, пройшов ВЛК, а відтак, вважає, щодо явки ним за повісткою виконаний в повному обсязі.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

18.08.2026 року через Електронний суд представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано клопотання, у якому просив позовну заяву залишити без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що у Позивача відсутні поважні причини для поновлення строків звернення до суду, оскільки таке пропущення строків відбулось виключно через відповідну поведінку Позивача, який знав про наявність постанови, так як така постанова була направлена йому у персоналізований електронний кабінет у Реєстрі, формою реалізації якого додаток Резерв+ та мав можливість її отримати шляхом завантаження у вказаному персоналізованому електронному кабінеті.

18.08.2026 року через Електронний суд представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що 01 квітня 2026 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на вказаний виклик не з`явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 01.04.2026 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких повідомив, що хворів. Саме на підставі протоколу, а також залученої до справи повістки матеріалів і була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Дані дії були кваліфіковані як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку, мобілізацію та оборону, а саме відповідних норм частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинене в умовах особливого періоду і відповідальність за таке порушення встановлена частиною 3 статтею 210-1 КУАП. При прийнятті рішення про притягнення до відповідальності, ІНФОРМАЦІЯ_2 виходив із підтвердження обставин правопорушення, наведеного у протоколі і таке підтвердження узгоджуються з наявними у ІНФОРМАЦІЯ_3 іншими доказами у справі територіального центру комплектування та соціальної підтримки і чого Позивач не зробив. Таким чином, при прийнятті рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності були з`ясовані усі необхідні обставини адміністративного правопорушення, надана їм відповідна кваліфікація та застосована міра відповідальності в межах санкції частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Позивач та його представник, представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини не явки суд не повідомляли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє ухвалу про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

27 квітня 2026 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Клопотуном винесено постанову № R505903 у справі про адміністративне правопорушення, за якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, будучи оповіщеним повісткою №730 про необхідність явки 30.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення персональних даних, даний факт підтверджується розпискою отримання повістки про виклик від 29.03.2026 року на вказаний виклик не з`явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними з Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». ОСОБА_1 пояснив, що не з`явився бо хворів.

З копії протоколу складеного 01.04.2026 року водієм групи забезпечення заходів ЦВС ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, проживаючи за адресою: АДРЕСА_3 , в порушення вимог абзацу другого ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу сьомого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки 31.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 на вказаний виклик не з`явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 01.04.2026 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. ОСОБА_1 пояснив, що хворів.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 05.05.2000 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , 01.04.2026 року медичною комісією визнаний придатним.

З копії повістки №6976563 без зазначення дати її формування вбачається, що остання виготовлена на ім`я ОСОБА_1 про необхідність явки 31.03.2026 року о 09:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно копії розписки, повістку №730 на ім`я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру на число, яке суд не має змоги роздивитись, оскільки надана копія є нечіткою, ОСОБА_1 одержав 29.03.2026 року.

V. Оцінка Суду.

Щодо клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду.

Судом ухвалою суду від 05.08.2026 року вже вирішено питання щодо поновлення позивачу строків, а саме поновлено позивачу строк на подання позову про скасування постанови.

Відповідачем не надано суду жодних відомостей щодо надіслання копії оскаржуваної постанови поштою позивачу, доказів вручення відповідачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Самим відповідачем фактично вказано про пропущення позивачем в будь-якому випадку строку, оскільки не своєчасне надіслання відповідачем оскаржуваної постанови позбавило позивача можливості своєчасного звернення до суду з позовом.

Посилання представника відповідача на можливість отримання позивачем оскаржуваної постанови в Резерв+, куди вона була надіслана, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки самим представником відповідача доказів надіслання, доставлення до кабінету тощо суду не надано. З огляду на вирішення питання про поновлення строків, відсутність доказів вручення позивачу постанови раніше, аніж отримання на адвокатський запит з виконавчої служби, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі- Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.1 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у даному випадку полягає у неявці ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Суд зазначає, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність/відсутність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

З копії повістки №6976563 вбачається, що остання надіслана ОСОБА_1 про необхідність явки на 31.03.2026 року о 09:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_5 . В той же час, вказана копія повістки не містить в собі дати її отримання ОСОБА_1 , відомості щодо направлення позивачу поштою. Надана копія розписки від 29.03.2026 року судом не може бути прийнята до уваги, оскільки у вказаній розписці ОСОБА_1 вказав про отримання повістки №730, яка суду не надана.

Крім того, з наданих представником відповідача документів встановлено, що повістка №6976563 містить відомості про необхідність явки на 31.03.2026 року, аналогічні відомості містить у собі і протокол про адміністративне правопорушення, а в оскаржуваній позивачем постанові ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку на 30.03.2026 року, в той час, як у позивача не було зобов`язання прибуття на 30.03.2026 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Постанову №R505903 у справі про адміністративне правопорушення винесену 27 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн. за ст. 210-1 ч.3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 14.10.2026 року.

СуддяІ. О. Хайдарова