Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №583/4426/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4426/26

3/583/1444/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2026 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

16.08.2026 о 18 год 20 хв по пров. Кириківський, 10 в м. Охтирка Сумської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна кольору обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 викликався в судове засідання, однак до суду не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Причини неявки ОСОБА_1 не повідомив, із клопотаннями про відкладення розгляду справи та будь-якими іншими заявами до суду не звертався.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За даних обставин, з метою дотримання вимог ст. 1, 23, 38 КУпАП розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд згідно з положеннями ст.1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідним державним службовцем.

За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Згідно з ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до підпункту а пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 27 Постанови № 14 ПВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами) слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1103 (із змінами) та у суворій відповідності до норм ст. 266 КУпАП.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючи транспортним засобом, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 747274 від 16.08.2026, який містить необхідні відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, які призвели до порушення Правил дорожнього руху України;

- рапортом про реєстрацію заяви ЄО № 12390 від 16.08.2026;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння;

- витягом з електронної системи щодо наявності посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ,

- відеозаписом на диску.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини.

Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежить від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка чи ні.

Тому діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суддя враховує характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є тяжкими, про що свідчить його характер та визначені законодавцем види та розміри адміністративного стягнення, його особливу небезпечність, підвищену соціальну чуттєвість до такого роду правопорушень, особу правопорушника, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушення, вважаю достатнім та необхідним для запобігання й попередження вчинення ОСОБА_1 подібних правопорушень, накласти на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2026).

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 283 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. (Сумська область/м. Суми, отримувач: ГУК Сум.обл/Сумська обл./21081300, код отримувача: 37970404, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку: UA628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування податку: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (Судовий збір: (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, рахунок № UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, найменування податку: Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України), обов`язково заповнити призначення платежу: судовий збір, пункт 5).

На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Суддя А.І.Савєльєва