Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №579/1765/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1765/26

2/579/784/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі головуючого судді - Придатка В.М.

за участі секретаря судового засідання – Левчиної О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною віку повноліття, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 05.07.2011 року перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син – ОСОБА_4 .

В подальшому подружнє життя сторін не склалося, тому позивач звернулася до Кролевецького районного суду Сумської області з позовом про розірвання шлюбу. Син сторін був відповідачем позбавлений житла, на даний час проживає з позивачем у її батьків і перебуває на її утриманні. Відповідач регулярної і у достатньому розмірі матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, має нормальний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю та не має хронічних захворювань, тому зобов`язаний утримувати малолітню дитину до досягнення ним повноліття. Інших непрацездатних дружини, батьків, дітей на утриманні не має. Офіційно не працевлаштований, однак займається перепродажем автомобілів та іншими заробітками, має нерегулярний дохід.

Таким чином, відповідач не виконує добровільно свій обов`язок по утриманню дитини та дружини, у зв`язку з чим позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини.

Позивач в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову у повному обсязі, пояснила, що просить суд врахувати потреби сина сторін у харчуванні, одязі, придбанні ліків. Відповідач жодної участі не брав у підготовці дитини до школи, навчанням сина не переймається, тому оплачувати репетиторів дитині змушена позивач самотужки. Вважає, що забезпечення потреб дитини сторін для відповідача мало б бути більш пріоритетним, аніж витрати на інших жінок. Відповідач погрожував, завдав позивачці також тілесних ушкоджень, не пускав до квартири, викрав автомобіль позивача.

Представник відповідача та відповідач позов визнали частково, просили стягнути аліменти у мінімальному гарантованому розмірі, не більше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, а у разі визначення аліментів у частці від доходу – стягнути у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу). Відповідач пояснив суду, що багато років не працює, а за станом здоров`я не може ані працевлаштуватися, ані навіть піти служити до війська, оскільки має серйозні захворювання, а саме, гіпертонічну хворобу. При цьому на утриманні відповідача також знаходяться батьки-пенсіонери по інвалідності, яким він постійно допомагає фінансово. Сім`ям двох синів від першого шлюбу також надає матеріальну допомогу в міру можливості. Також допомагав військовослужбовцям, купував для потреб військового транспорту запчастини і «все, що міг», неодноразово йому виражали вдячність командири. Заробляє дрібними ремонтними роботами. Дійсно, всі надані роздруковані оголошення розміщував він, але перепродажем автомобілів займається виключно на прохання знайомих, зиску з цього не має, жоден з перепродуваних автомобілів на нього ніколи не був зареєстрований. У 2024 році у нього був гіпертонічний криз, тиск сягав за 200, відтоді змушений витрачати по 5-10 тисяч гривень на місяць лише на власні ліки. Що стосується стосунків з позивачем, то одружився з нею, коли в позивачки була дочка, яку відповідач виховував до 20-річного віку. У 2026 році позивач вирішила «здати» відповідача до ТЦК, для цього викликала поліцію, просила відвезти в ТЦК. Розрив стосунків був ініціативою позивачки, сама забрала речі і дітей, заблокувала номери, не дозволяє бачитися з сином. Сам відповідач, хоч і не має жодних доходів, старається сина забезпечити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився спільний син сторін ОСОБА_4 , згідно з свідоцтвом про народження, виданим Кролевецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 19.05.2021 серії НОМЕР_1 , про що складено 05.09.2014 відповідний актовий запис № 147 (а.с.9).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначала про те, що дитина перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги. При цьому дитина перебуває на спостереженні у лікаря-педіатра з діагнозами алергічний риніт та бронхіальна астма (а.с.30).

Не заслуговують на увагу суду повідомлення позивача про наявність додаткових потреб на придбання ліків для сина сторін, а також про оплату репетитора чи придбання шкільного приладдя, оскільки вказані витрати не було підтверджено жодними доказами.

Відповідач офіційно не працює з 14.09.2000 року, що підтверджує копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.21), згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, за 2025-2026 роки не отримував жодних доходів і відповідно не сплачував податків (а.с.20). Займається перепродажем автомобілів (а.с.31-38).

Згідно з наданою випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, відповідач ОСОБА_3 дійсно звертався 29.04.2024 року з діагнозом «есенціальна гіпертензія», повторно консультований 02 та 08 травня 2024 року і 06 червня 2024 року, протягом 2025 та 2026 років не звертався, 23.09.2026 року проконсультований сімейним лікарем, скеровується на дообстеження, призначено попереднє лікування.

Суд об`єктивно оцінює вказаний доказ як підтвердження одноразового епізоду захворювання, яке не повторювалося протягом щонайменше двох років, однак не містить підтвердження як тривалого чи хронічного зниження здоров`я, так і зниження працездатності за лікарськими показаннями. Також суд не знаходить доказів регулярних витрат на придбання ліків, про які повідомляв відповідач.

Згідно з наданими копіями пенсійних посвідчень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , батьки відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є пенсіонерами за віком, батько, крім того, є інвалідом 3 гр. по зору загальне захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК 10 ААА №650069. Згідно з випискою з історії хвороби батька відповідача, останній 22.08.2019 року переніс хірургічне втручання з приводу онкологічного захворювання. Згідно з виписками з історії хвороби матері відповідача, 06.10.2021 та 22.02.2023 їй було здійснено тотальне ендопротезування кульшових суглобів.

Оцінюючи надані документи в розрізі твердження відповідача про перебування батьків на його утриманні, суд наголошує, що на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання. Наданими документами підтверджується, що батьки відповідача є пенсіонерами, відтак мають пенсію як основний дохід, натомість систематичне та істотне надання матеріальної допомоги відповідачем своїм батькам свого підтвердження не знайшло, а сам відповідач жодних офіційних доходів не має. Також суду не підтверджено факт постійного спільного проживання відповідача з батьками за однією адресою, документальні підтвердження придбання ліків чи інших необхідних товарів для їх потреб відповідачем по справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою-третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував факт проживання сина ОСОБА_4 з матір`ю.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, а також те, що малолітній ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері, доказів протилежного відповідачем суду не надано, відповідач є особою працездатного віку, та зобов`язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя.

Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні, навпаки ОСОБА_3 не заперечує свій обов`язок утримувати сина до досягнення ним повноліття і, хоч і вважає, що не має можливості допомагати власній неповнолітній дитині у розмірі, більшому за мінімальний згідно зі ст. 182 СК України, в той же час суду повідомив, що регулярно надає матеріальну допомогу батькам-пенсіонерам, сім`ям двох дорослих синів від попереднього шлюбу, а також за власний кошт придбаває запасні частини для автомобілів військовослужбовців в якості допомоги ЗСУ.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У такому випадку, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 червня 2026 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат суд керується положеннями ст. 141, 142 ЦПК України:

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у зв`язку з визнанням відповідачем частини позовних вимог до початку розгляду справи по суті та відповідним клопотанням представника відповідача суд також застосовує положення частини 1 статті 142 ЦПК України, відповідно до змісту якої у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору пункту 2) частини1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Тому на підставі положень частини1статті 142ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню 50% судового збору, що підлягають сплаті при поданні позову в частині вимоги про сплату аліментів на дитину.

Кошти судового збору у сумі 1331 грн. 20 коп., що підлягають сплаті при поданні позову в частині вимоги про сплату аліментів на дитину підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

З огляду на викладене та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 84, 91, 105, 110, 112, 141, 180-184, 191 СК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265,352, 354, 355 ЦПК, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), про стягнення аліментів на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною віку повноліття, починаючи з 29.06.2026 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції Кролевецький районний суд Сумської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.10.2026.

Суддя В. М. Придатко