Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №192/1624/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1624/26

Провадження № 1-кп/192/237/26

В И Р О К

Іменем України

"14" жовтня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12026042160000297, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2026 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Радянка Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштований, громадянин України, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою здійснення незаконної порубки лісу на території природно-заповідного фонду, всупереч вимогам ст. 69 Лісового кодексу України, ст. ст. 12, 38, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затв. постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів» від 23 травня 2007 року № 761, не маючи лісорубного квитка (ордера) на здійснення лісорубних робіт, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 13 травня 2026 року приблизно о 17 годині 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим), перебуваючи на ділянці місцевості з географічними координатами 48.135910, 35.092583 поблизу селища Вовніги Дніпровського району Дніпропетровської області на території кварталу 69 виділу 16 Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги», територія якого згідно ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» віднесена до природно-заповідного фонду України, за допомогою бензинової ланцюгової пили марки «STIHL MS 291», яку заздалегідь приготував для вчинення злочину, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, здійснив незаконну порубку шести сироростущих дерев породи «Акація», діаметром стовбура 17, 18, 27, 32, 20 та 12 см до ступеня припинення їх росту, в результаті чого заподіяв державі в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоду у розмірі 214 542 гривень 00 копійок, яка у 128 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах, вчинена на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 13 травня 2026 року він поїхав нарубати дров. Для цього він використав власну бензопилу. Свою вину та цивільний позов визнав.

Представник потерпілого до суду не з`явився. Згідно заяви від 29 липня 2026 року просив проводити судовий розгляд без його участі. Цивільний позов підтримав (а.с.85-86).

З`ясувавши думку прокурора та обвинуваченого, суд постановив проводити судовий розгляд без участі представника потерпілого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що прокурор, обвинувачений не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, постановив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставин, які пом`якшують покарання вказано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, які обтяжують покарання - не встановлені.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного вважає, що в даній справі наявна така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину, дав правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює свій вчинок та визнав цивільний позов. Разом з тим суд не встановив таку обставину, як активне сприяння розкриттю злочину.

Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

При призначенні покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, з 2019 року перебуває на обліку в реєстрі наркологічних хворих з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю». В реєстрі психіатричних хворих не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, а також суд враховує обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк 5 років, оскільки ОСОБА_3 свою вину визнав. Суд вважає недоцільним призначення більш тривалого покарання.

Суд також вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України та з покладенням обов`язків, згідно ст. 76 КК України, оскільки він свою вину визнав та з урахуванням наявності обставини, що пом`якшує покарання, а також у зв`язку з позитивною характеристикою з місця проживання.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанов про визнання речових доказів від 14 травня 2026 року бензопилу помаранчевого кольору марки «STIHL MS 291» та фрагменти стовбурів дерев «Акація» в кількості 6 штук було визнано речовими доказами. Фрагменти стовбурів дерев «Акація» в кількості 6 штук було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого згідно розписки від 13 травня 2026 року (а.с.92).

Згідно постанови про визнання речових доказів від 22 травня 2026 року фрагменти деревини (зрізи), що упаковані до мішків, які опломбовані пломбами №№ 7524497, 7524498, бензопила, яка упакована до мішка та опломбована пломбою № 7529161 – було визнано речовими доказами, які залишено на зберігання у ВП № 1 ДРУП № 1 згідно квитанції № 000756 (а.с.103).

Враховуючи вимоги ст.ст. 96?, 96? КК України суд вважає, що бензопила помаранчевого кольору марки «STIHL MS 291», яка належить обвинуваченому – підлягає спеціальній конфіскації. Інші речові докази слід повернути потерпілому, а фрагменти деревини (зрізи), що упаковані до мішків, які опломбовані пломбами №№ 7524497, 7524498 – знищити.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки бензопила помаранчевого кольору марки «STIHL MS 291», яка належить обвинуваченому підлягає спеціальній конфіскації, тому суд не приймає рішення про скасування арешту, який був накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню склали 9 627 гривень 20 копійок. Вказані витрати підтверджуються Довідками про витрати на проведення експертизи та підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченому не обирався.

Вирішуючи цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до обвинуваченого про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 214 542 гривні 00 копійок суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

До початку судового розгляду представник потерпілого подав цивільний позов.

Відповідно до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Факт завдання ОСОБА_3 істотної шкоди на суму 214 542 гривні 00 копійок, що є тяжкими наслідками, не заперечувався обвинувачем та доведений відповідним висновком експерта № СЕ-19/104-26/18789-ФХЕД від 26 травня 2026 року. Тому суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст.246 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» завдану кримінальним правопорушенням шкоду в розмірі 214 542 (двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Речові докази по справі:

-6 (шість) фрагментів стовбурів дерева «Акація», які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого згідно розписки від 13 травня 2026 року - залишити потерпілому;

-фрагменти деревини (зрізи після проведення експертиз), що упаковані до мішків, які опломбовані пломбами №№ 7524497, 7524498 та залишені на зберігання у ВП № 1 ДРУП № 1 згідно квитанції № 000756 - знищити;

-бензопилу помаранчевого кольору марки «STIHL MS 291» у відповідності до вимог ст.ст. 96?, 96? КК України, яка підлягає спеціальній конфіскації - конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 9 627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 20 копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме – запобіжний захід до набрання вироком законної сили – не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та направити представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1