Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №182/357/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/357/26

Провадження № 2/0182/2794/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , на підставі договорів міни від 12.09.2013 року, є власником 10/133 частини будинку АДРЕСА_1 . При цьому, домоволодіння знаходиться у спільній частковій власності з відповідачами по справі. Перебування домоволодіння у спільній частковій власності з відповідачами створює для позивачки перешкоди у користуванні своєю частиною, оскільки вона не має можливості, без згоди іншого власника, зареєструвати за своєю адресою своїх членів родини, а відповідачі відмовляються надавати дозволи або не можуть прибути одночасно до відділу ЦНАПу. У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 з пропозицією укласти договір про виділ у натурі частки нерухомого майна, однак, відповідачі відмовились. Враховуючи, що частка у спільному майні належить ОСОБА_1 на законних підставах, її виділення не суперечить закону та інтересам співвласників, проте, в позасудовому порядку позивачка позбавлена можливості вирішити дане питання, тому представник позивача змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким припинити право спільної часткової власності на 10/133 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділити в натурі належні ОСОБА_1 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з наступного: житловий будинок (літ.«А») - стіни дерев`яні каркасні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 30,6 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: кухні 2-1 – 7,2 кв.м., коридору 2-2 – 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-3 – 9,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 9,5 кв.м.); вбиральні (літ.«К») - стіни дощані; хвіртки № 7; огорожі № 4 (частини). А також, визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку (літ.«А») - стіни дерев`яні каркасні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 30,6 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: кухні 2-1 – 7,2 кв.м., коридору 2-2 – 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-3 – 9,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 9,5 кв.м.); вбиральні (літ.«К») - стіни дощані; хвіртки № 7; огорожі № 4 (частини).

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, від її представника ОСОБА_6 надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.30).

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не прибули, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надали. Конверти, які були направлені за останньою відомою адресою місця проживання та перебування, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.27-29).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , на підставі договорів міни від 12.09.2013 року, є власником 10/133 частини будинку АДРЕСА_1 (а.с.3). Відповідно до матеріалів справи, вищевказане домоволодіння знаходиться у спільній частковій власності з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Тобто, нерухоме майно знаходиться у спільній частковій власності сторін ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), проте, в позасудовому порядку сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування майном, яке перебуває у спільній частковій власності та для кожного із них створює незручності та певні перешкоди, що й стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до відповідачів про поділ домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, суд, дослідивши матеріали справи, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб, із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а й часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна, відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), співвласнику передається частина нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі», учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до п.6 вищенаведеної Постанови, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом /квартиру/. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається, згідно із законом, або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна, для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому в законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що частка, яку позивач просить виділити, перебуває у спільній частковій власності, що є однією з підстав для звернення з даною позовною заявою, зважаючи на технічну можливість виділу в натурі вказаних частин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі – задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності на 10/133 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділити в натурі належні ОСОБА_1 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку (літ.«А») - стіни дерев`яні каркасні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 30,6 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: кухні 2-1 – 7,2 кв.м., коридору 2-2 – 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-3 – 9,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 9,5 кв.м.); вбиральні (літ.«К») - стіни дощані; хвіртки № 7; огорожі № 4 (частини).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку (літ.«А») - стіни дерев`яні каркасні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 30,6 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: кухні 2-1 – 7,2 кв.м., коридору 2-2 – 4,4 кв.м., житлової кімнати 2-3 – 9,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 9,5 кв.м.); вбиральні (літ.«К») - стіни дощані; хвіртки № 7; огорожі № 4 (частини).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал