Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №182/7489/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7489/25

Провадження № 2/0182/2229/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

08.09.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Перепелятнікової Тамари Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка позивачу доводиться матір`ю та яка на день смерті була зареєстрована проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок (літ.А), загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., з надвірними спорудами (сарай (літ.Б), літня кухня (літ.В), підвал (літ.Г), вбиральня (літ.Д), спорудження 1-3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку, кадастровим номером 1222981000:04:003:3137, площею 1,75 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що належали померлій на праві приватної власності. За життя ОСОБА_4 заповіту не склала. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: позивач ОСОБА_1 та відповідачка по справі ОСОБА_2 . Після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іопеля С.О. з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, 23 липня 2021 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, оскільки спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем і не подала заяву протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, про відмову від спадщини. Представник позивача вказує, що останнім місцем реєстрації померлої ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. Станом на 27.12.2020 року, ОСОБА_2 , дійсно, була зареєстрована за однією адресою з померлою ОСОБА_4 , але фактично не проживала за вказаною адресою з 31.01.2017 року по день смерті спадкодавця. Тобто, на час відкриття спадщини, відповідачка хоча й була зареєстрована, але не проживала за однією адресою з померлою і не проживала вже досить тривалий час, а саме: з 31.01.2017 року і сама по собі реєстрація місця проживання відповідача не може вважатися саме місцем проживання, у розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник позивача змушена звернутись до суду та, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, просить ухвалити рішення, яким встановити факт непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 . А, також, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (літ.А), загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., з надвірними спорудами (сарай (літ.Б), літня кухня (літ.В), підвал (літ.Г), вбиральня (літ.Д), спорудження 1-3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку, кадастровим номером 1222981000:04:003:3137, площею 1,75 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, при цьому, на адресу суду від його представника адвоката Перепелятнікової Т.Б. надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.122).

Відповідачка про розгляд справи також була повідомлена належним чином, в судове засідання не прибула, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористалась, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою її місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.90).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-24). Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок (літ.А), загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., з надвірними спорудами (сарай (літ.Б), літня кухня (літ.В), підвал (літ.Г), вбиральня (літ.Д), спорудження 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку, кадастровим номером 1222981000:04:003:3137, площею 1,75 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що належали померлій на праві приватної власності (а.с.15-18, 25-35). За життя ОСОБА_4 заповіту не складала. Спадкоємцями першої черги за законом є сторони по справі. Після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського райнного нотаріального округу Дніпропетровської області Іопеля С.О. з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, 23 липня 2021 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, оскільки спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини; та ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем і не подала заяву протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, про відмову від спадщини (а.с.22).

Тобто, дані обставини свідчать про те, що позивач як спадкоємець першої черги позбавлений можливості вчинити дії щодо спадкового майна, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому, позивач та його представник, як на підставу позову, посилались на те, що відповідачка по справі з 31 січня 2017 року і на день смерті спадкодавця за адресою своєї реєстрації не проживала. Так, як на підставу підтвердження даного факту позивачем, до позову було долучено Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року, яким ОСОБА_2 було визнано особою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-14). Тобто, дані обставини судом встановлені та повторному дослідженню не підлягають, в наслідок чого у суду сумніву не викликає даний факт, який для позивача породжує юридичні наслідки.

Тому, викладені позивачем обставини справи в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому, враховуючи той факт, що відповідачка, починаючи з 2017 року та по день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в спадковому будинку не проживає, що свідчить про те, що, з часу відкриття спадщини і по час розгляду справи по суті, відповідачка спадщину не прийняла та своїм правом на звернення до нотаріуса не скористалась.

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 була наявність інших спадкоємців першої черги, приймаючи до уваги те, що позивач є єдиним спадкоємцем, який має право на спадщину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам та законним інтересам сторін, а також не порушують прав та інтересів третіх осіб.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Перепелятнікової Тамари Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок (літ.А), загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., з надвірними спорудами (сарай (літ.Б), літня кухня (літ.В), підвал (літ.Г), вбиральня (літ.Д), спорудження 1-3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нікополь Дніпропетровської області України.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1222981000:04:003:3137, площею 1,75 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нікополь Дніпропетровської області України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал