Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №182/8449/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8449/25

Провадження № 2/0182/729/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який позивачці доводиться батьком. Після смерті ОСОБА_3 , його спадкоємиці першої черги: донька - позивачка по справі та дружина ОСОБА_2 – відповідачка по справі звернулись до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Апалькова Є.В. із заявами про прийняття спадщини. Тобто, як позивачка, так і відповідачка, є спадкоємицями за законом в рівних частках майна ОСОБА_3 , при цьому, вони прийняли рішення поділити спадкове майно між собою. На підставі вказаного рішення, сторони уклали Договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В. 29 вересня 2025 року та зареєстрований в реєстрі за № 1969. Згідно Договору про поділ спадкового майна, житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, площею 0,0622 гектари, кадастровим номером 1211600000:03:024:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли у власність дружини спадкодавця - ОСОБА_2 . А земельна ділянка, площею 2 (два) гектари, кадастровим номером 1222986900:01:001:0380, що розташована на території Мозолевської сільської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області; грошові внески з відповідними відсотками, що знаходяться у АТ «Комерційний банк «ПриватБанк»; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; та 9/14 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0947 га, кадастровим номером 1211600000:03:055:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , – перейшли у власність дочки спадкодавця – ОСОБА_1 . Спадкоємиці оформили спадщину на належне їм майно, згідно договору про поділ спадкового майна, та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивачка 29.09.2025 року отримала свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Апальковим Є.В., та зареєстроване в реєстрі за № 1972 на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0947 га, кадастровим номером 1211600000:03:055:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, спадкове майно, яке залишилось не оформленим після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті своєї племінниці ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своє життя не оформив. Тобто, 9/14 часток перебувають у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 29.09.2025 року приватний нотаріус Апальков Є. В. видав позивачці Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначив: «Згідно з пунктом 4.15. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних лій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно». ОСОБА_1 надала документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею якої була її дочка ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але за життя не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем ОСОБА_4 був її дядько - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але за життя також не оформив своїх спадкових прав на майно, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 , державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори 05 липня 2002 року на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, у зв`язку з вищевикладеним, приватний нотаріус постановив: відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що находиться за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник позивача змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 9/14 (дев`ять чотирнадцятих) часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 59,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не прибула, при цьому, на адресу суду від її представника адвоката Авраменка А.В. надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.214).

Відповідачка про розгляд справи також була повідомлена належним чином, в судове засідання не прибула, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористалася. При цьому, на адресу суду надала заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовній вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечувала (а.с.55).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, й зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який позивачці доводиться батьком (а.с.8-10). Після його смерті залишилось майно, яке сторони по справі, які є спадкоємцями першої черги, вирішили успадкувати, шляхом звернення з відповідними заявами до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Апалькова Є.В. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі спадкової справи, яка була заведена до майна померлого, сторони по справі є спадкоємицями за законом в рівних частках майна ОСОБА_3 і прийняли рішення про укледання договору про поділ спадкового майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В. 29 вересня 2025 року та зареєстрований в реєстрі за № 1969. У відповідності до укладеного договору про поділ спадкового майна, житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, площею 0,0622 гектари, кадастровим номером 1211600000:03:024:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли у власність дружини спадкодавця - ОСОБА_2 . А земельна ділянка, площею 2 (два) гектари, кадастровим номером 1222986900:01:001:0380, що розташована на території Мозолевської сільської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області; грошові внески з відповідними відсотками, що знаходяться в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк»; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; та 9/14 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0947 га, кадастровим номером 1211600000:03:055:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 – перейшли у власність дочки спадкодавця – ОСОБА_1 . Тобто, з урахуванням матеріалів справи, сторони оформили спадщину на належне їм майно, згідно договору про поділ спадкового майна та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, позивачка 29.09.2025 року отримала свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Апальковим Є.В., та зареєстроване в реєстрі за № 1972, на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0947 га, кадастровим номером 1211600000:03:055:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, спадкове майно, яке залишилось неоформленим після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті своєї племінниці ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не оформив. Тобто, 9/14 часток перебувають у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 29.09.2025 року приватний нотаріус Апальков Є. В. видав позивачці Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначив: «Згідно з пунктом 4.15. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних лій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно». ОСОБА_1 надала документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею якої була її дочка ОСОБА_4 , що спадщину прийняла, але за життя не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем ОСОБА_4 був її дядько ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але за життя також не оформив своїх спадкових прав на майно (свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 , державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори 05 липня 2002 року на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ). Тобто, у зв`язку з вищевикладеним, приватний нотаріус постановив - відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 9/14 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, документів, які були отримані в порядку досудового врегулювання представником позивача, шляхом отримання відповідних доказів, Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було повідомлено, що у виконавчих органах Нікопольської міської ради відсутня інформація про провулок Московський та АДРЕСА_4 , оскільки, з метою упорядкування топонімів до Єдиного державного реєстру, внесено інформацію, яка об`єднує ці дві назви в єдиний топонім. Рішенням Нікопольської міської ради від 28.04.2023 року № 35-32/VIII «Про перейменування, присвоєння назв об`єктам топоніміки міста Нікополя», вулиця Московська перейменована на вулицю Євгена Коновальця.

Тобто, відповідно до наданих доказів, довідок та рішень, судом встановлено, що позивачка в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити свої спадкові права. При цьому, з урахуванням поданих доказів, у суду не викликає сумніву той факт, що спадкове майно, в дійсності, належить померлому, який, також, у відповідності до вимог чинного законодавства, реєстраційні дії в повному обсязі не здійснив, в наслідок чого після його смерті у спадкоємців, зокрема, у позивачки, виникли труднощі та перешкоди в оформленні спадкових прав, які змусили її звернутись до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що судом були досліджені усі докази по справі, які підтверджені матеріалами справи, та сумніву не викликають, суд приходить до висновку, що обставини, зазначені позивачкою в позові, створюють незручності та позбавляють останню права на спадкове майно, що дає суду підстави для прийняття рішення про визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 9/14 (дев`ять чотирнадцятих) часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 59,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал