Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №204/10518/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/10518/26

Провадження № 2/204/5744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, в якій просив визнати за ним право власності на жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею – 13,50кв.м., загальною площею – 37,90 кв.м. В обґрунтування позову зазначив, що позивачу на праві приватної власності належить жилий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування жилого будинку від 01 листопада 2002 року, який зареєстровано в реєстрі за №1-2720. Вказаний Договір зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха від 01 листопада 2002 року та внесено запис в книгу під № 1498. У зв`язку з військовою агресією РФ позивач був вимушений переміститися з місця свого проживання до м. Павлоград Дніпропетровської області де взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа. Під час евакуації та переїзду позивач втратив оригінал правовстановлюючого документу на будинок АДРЕСА_1 . 29 липня 2026 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області для внесення інформації про право власності вказаного будинку в реєстр речових прав на нерухоме майно, однак 31 липня 2026 року отримав Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, щодо належного позивачу будинку. У своєму рішенні державний реєстратор повідомив, що відсутня інформація про проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності. Надалі, позивач звернувся до Донецького обласного нотаріального архіву із заявою про надання йому дублікату договору дарування або іншу наявну інформацію стосовно вказаного договору. Однак, згідно з отриманою інформації документи з Волноваської державної нотаріальної контори не були вивезені на територію, яка підконтрольна Україні через активні бойові дії та тимчасову окупацію. Так, за відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно, позивач не має можливості розпоряджатися належним йому нерухомим майном, що унеможливлює отримання у майбутньому компенсації для відновлення будинку, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном. Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, позивач вимушений звертатися з даним позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача – Шпак О.М. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що 01 листопада 2002 року між ОСОБА_2 , як дарувателем, та ОСОБА_1 , як обдарованим, було укладено договір дарування жилого будинку, посвідчений державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області Петренко В.Е., зареєстрований в реєстрі за № 1-2720, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Волноваської міської ради. На цій ділянці знаходиться А1 – жилий будинок, житловою площею – 13,50 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 9).

На вказаному договорі дарування жилого будинку міститься реєстраційний напис про те, що 01 листопада 2002 року право приватної власності ОСОБА_1 на зазначений будинок зареєстровано Волноваським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу під № 1498 (зв. бік а.с. 9).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок в цілому складається з житлового будинку (літ. А-1), загальною площею 37,90 кв.м., житловою площею – 13,50 кв.м. (а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Місто Волноваха Волноваської міської територіальної громади, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20 квітня 2022 року № 1216-7500213099 (а.с. 8).

18 травня 2026 року позивач звернувся із запитом до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, в якому просив підтвердити зареєстровані права власності за ним за АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Листом відділу «Центр надання адміністративних послуг» Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області від 18 травня 2026 року за № 01-12/352 ОСОБА_1 було повідомлено, що наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації» - відсутній. Інформація щодо діяльності підприємства та документації, яка перебуває у його віданні – невідома. Крім того зазначено, що державну реєстрації прав до 01 січня 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна у межах м. Волноваха Волноваського району Донецької області проводило Комунальне підприємство «Волноваське бюро технічної інвентаризації». Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», яке було утворено внаслідок реорганізації та є правонаступником Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації», не підзвітне та не підконтрольне Волноваській міській військовій адміністрації (а.с. 13).

29 липня 2026 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бесераб А.В. Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з відповідною заявою за реєстраційним номером 74367513 з метою проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

31 липня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бесераб А.В. Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 86110913 у зв`язку відсутністю інформації про проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на вищевказаний будинок (а.с. 14).

У зв`язку з викладеним та враховуючи той факт, що на теперішній час право власності позивача на будинок АДРЕСА_1 не визнається, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно, з посиланням на статтю 392 ЦК України, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належний йому житловий будинок.

18 серпня 2026 року позивач звернувся до Донецького обласного нотаріального архіву із запитом про видачу дубліката договору дарування жилого будинку від 01 листопада 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Петренко В.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1498, зареєстрованого в БТІ м. Волноваха від 01 листопада 2002 року, про що внесено запис в книгу під № 1498 або іншу наявну інформацію щодо зазначеного вище договору дарування (а.с. 15).

Однак, листом Донецького обласного державного нотаріального архіву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 серпня 2026 року за № 520/01-14 ОСОБА_1 було повідомлено, що документи Волноваської державної нотаріальної контори прийняті на зберігання в Донецький обласний нотаріальний архів до 2014 року тільки за період з 1944 року по 2001 рік включно, але й вони залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній. Зазначено, що документи вказаної державної нотаріальної контори з 2002 року не були вивезені з адреси її розташування в м. Волноваха Донецької області на територію, підконтрольну Україні, в зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області та тимчасовою окупацією. Де зберігаються документи на теперішній час та в якому стані - Донецький обласний державний нотаріальний архів не володіє такою інформацією. Тому видати дублікат вищевказаного договору не вбачається можливим (а.с. 16).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , однак на теперішній час його право власності на це нерухоме майно не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивач не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію його права власності на будинок, що позбавляє позивача можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 37,90 кв.м., житловою площею – 13,50 кв.м.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 37,90 кв.м., житловою площею – 13,50 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез