Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №201/11611/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/11611/25

Провадження № 2/201/1051/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Наумової О. С.,

за участю секретаря судового засідання – Лучковської Я.Д.,

за участю представника позивача – адвокатки Прядки Т.М.,

за участю представника відповідача – адвокатки Якуб С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Валентина Григорівна) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_3 заповітом від 03 травня 2024 року заповів усе своє майно дружині ОСОБА_4 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до спливу строку для прийняття спадщини, і не встигла її прийняти. Позивачка є дочкою ОСОБА_4 та її єдиною спадкоємицею, тому право на прийняття спадщини після ОСОБА_3 перейшло до неї у порядку спадкової трансмісії.

05 лютого 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бондаренко В. Г. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу № 03/2025. До складу спадщини, на думку позивачки, увійшли 5/6 часток спірної квартири, з яких 1/6 частка, успадкована ОСОБА_3 за законом після смерті батька ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та 4/6 частки, успадковані ним за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Постановою нотаріуса від 11 серпня 2025 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 4/6 частки квартири не зареєстроване, а правовстановлюючих документів спадкодавців не надано.

Предмет позову

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порядку статті 1276 ЦК України.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 23 вересня 2026 року представник відповідача – адвокат Якуб С.А. подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що право власності на 2/3 (4/6) частки квартири у Державному реєстрі речових прав за спадкодавцями не зареєстроване. ОСОБА_3 за життя не оформив своїх спадкових прав, а у провадженні суду перебуває справа № 201/3448/24 за позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/3 частину тієї ж квартири в порядку спадкування за законом, клопотання про об`єднання справ ухвалою від 08 липня 2026 року залишено без задоволення.

Позиції інших учасників справи

Третя особа – приватний нотаріус Бондаренко В.Г. письмових пояснень по суті спору не подала.

Рух справи

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 63).

Ухвалою від 02 квітня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 88).

24 вересня 2026 року, тобто вже на стадії розгляду справи по суті, представник відповідача адвокат Якуб С.А. подала клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог – Першої дніпровської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Заносієнко Н. М. Клопотання мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно отримав копію позовної заяви з додатками, ухвалою від 08.07.2026 у справі № 201/3448/24 відмовлено в об`єднанні справ, а Перша ДДНК має безпосередню участь у справі.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача зазначене клопотання не підтримувала, на його розгляді та задоволенні не наполягала.

Поряд із цим, щодо повернення до стадії підготовчого провадження, то суд вважає за доцільне зауважити на тому що завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору, складу учасників справи, вирішення відводів, клопотань і заяв, визначення доказів (стаття 189 ЦПК України). За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 200 ЦПК України). Після цього справа розглядається за правилами глави 6 розділу ІІІ ЦПК України.

Чинний ЦПК України не містить норми, яка б передбачала повернення справи зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження після його закриття. Наведені у клопотанні обставини не є підставою для такого повернення. Право відповідача на захист і на висловлення своєї позиції забезпечено іншими процесуальними засобами. Копію позову з додатками відповідач отримав 16 вересня 2026 року, а його відзив від 23 вересня 2026 року, поданий після закриття підготовчого провадження, суд прийняв до розгляду. Відмова в об`єднанні справ ухвалою від 08 липня 2026 року у справі № 201/3448/24 стосується іншої справи і не впливає на розгляд цієї справи.

Щодо клопотання про залучення Першої дніпровської державної нотаріальної контори, то відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача або бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи до закінчення підготовчого провадження, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Клопотання подано після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням строку, встановленого цією нормою. Поважних причин його пропуску представник не навела.

Крім того, предметом спору є визнання права власності позивачки на частки квартири в порядку спадкування. Державна нотаріальна контора не є учасником спірних спадкових правовідносин, не має речових прав на спірне майно і не має прав чи обов`язків щодо жодної зі сторін, на які могло б вплинути рішення суду. Функція державного нотаріуса у спадкових справах полягає у вчиненні нотаріальних дій. Рішення суду про визнання права власності є самостійною підставою для державної реєстрації цього права і не зобов`язує нотаріальну контору до вчинення будь-яких дій.

Представник позивача – адвокатка Прядки Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача – адвокатка Якуб С.А. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 307» (далі – ОК «ЖБК № 307»), Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що на підставі ордера від 18 листопада 1981 року № 599, виданого на ім`я його матері ОСОБА_6 , остання разом зі своєю родиною, до якої увійшли: чоловік ОСОБА_5 , сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заселилась до квартири АДРЕСА_2 . Надалі номер будинку змінено на АДРЕСА_3 .

За своє життя його батьки у повному обсязі сплатили пайовий внесок у розмірі 8 853,00 рублів, про що видано довідку від 26 грудня 2016 року № 191.

Якщо пай виплачувався у шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя, чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його батько ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати ОСОБА_6 .

До нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 він не звертався, оскільки на час його смерті мешкав разом із ним, братом та матір`ю за адресою вказаної квартири, у зв`язку із чим вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті батька, яку становить відповідна частка від половини зазначеної квартири, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності як набута під час перебування у шлюбі.

Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де йому повідомили про наявність заповіту, складеного матір`ю ОСОБА_6 30 березня 2005 року на користь сина ОСОБА_3 . Отримавши таку інформацію, він з`ясував, що його брат ОСОБА_3 . 21 червня 2016 року, діючи за довіреністю, виданою ОСОБА_6 на ім`я відповідача, зареєстрував право власності у повному обсязі на квартиру АДРЕСА_1 , за матір`ю ОСОБА_6 .

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив визнати за батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на 1/6 частини долі цієї квартири, яка належала його батьку ОСОБА_5 ; визнати свідоцтво на право власності, видане на ім`я ОСОБА_6 (матері) на квартиру АДРЕСА_1 , недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке винесено ОСОБА_7 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, а на час смерті ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а отже, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 ані квартира, ані її частини не увійшли. Вимога про встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті свого батька та визнання за ним права власності на 1/6 частини долі квартири не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт, що на момент відкриття спадщини до складу спадкової маси не увійшла спірна квартира, оскільки право власності за померлим не зареєстровано.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, а на час смерті ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а отже, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , ані квартира, ані її частини не увійшли. Крім того, за життя подружжя питання про розподіл майна між ними та походження коштів, зокрема, сплачених як пайовий внесок, не вирішувалося. Твердження, що ОСОБА_5 був власником квартири з моменту виплати паю – з 1992 року, а не з моменту державної реєстрації, є безпідставними, оскільки суперечать положенням статей 182, 334, 640, 657 ЦК України, статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вказана реєстрація є обов`язковою. Доводи, що пай виплачувався у шлюбі, тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя та при поділі майна подружжя (або чоловік), який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд, є необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведено, що квартира придбана за спільні кошти подружжя (матері та батька) та що квартира є об`єктом спільної сумісної власності.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-20359св19).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що підстави звернення ОСОБА_2 з позовом у цій справі № 201/17947/17 не є тотожними із підставами звернення у справі № 201/1844/17, оскільки у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами у цій справі після отримання постанови приватного нотаріуса Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке було винесено ОСОБА_7 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відкрилася спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яку у порядку, передбаченому статею 1268 ЦК України, прийняли: дружина померлого ОСОБА_6 та сини померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1/6 частини спірної квартири у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке було винесено ОСОБА_7 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради, порушено права позивача.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, з урахуванням вищевказаних судових рішень, кожен із трьох спадкоємців ОСОБА_5 прийняв по 1/6 частці квартири (1/2 : 3).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 17.09.2025 № 443847132 (а.с. 35) щодо квартири загальною площею 65,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта 966578912101) зареєстровано право власності на 1/6 частку за ОСОБА_2 (запис від 21 жовтня 2021 року, на підставі постанови апеляційного суду від 27 липня 2021 року) та на 1/6 частку за ОСОБА_6 (запис № 15302857). Право власності на решту 4/6 часток не зареєстроване.

Заповітом від 30 березня 2005 року, посвідченим державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л. Г. за реєстровим № 5-2887 (а.с. 24), ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно, а також майнові права, які належатимуть їй на день смерті, сину ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 23).

09 вересня 2016 року ОСОБА_3 подав до Першої дніпровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом, на підстав заяви заведено спадкову справу № 549/2016. Видачу свідоцтва відкладено у зв`язку з поданням ОСОБА_2 заяв про зупинення нотаріальної дії та позовів до суду, про що свідчить лист Першої ДДНК від 03 січня 2018 року № 11/02-14 (а.с. 26–27).

Постановою державного нотаріуса Першої ДДНК Заносієнко Н. М. від 13 липня 2023 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після батька через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 28–29).

ОСОБА_3 з 09 березня 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 18).

Заповітом від 03 травня 2024 року, посвідченим державним нотаріусом Першої ДДНК Водолазською Н. В. за реєстровими №№ 1-104, 1-105 та зареєстрованим у Спадковому реєстрі за № 72392520 він заповів усе своє майно ОСОБА_4 . Заповіт у зв`язку з вадами зору заповідача підписано на його прохання ОСОБА_8 у присутності нотаріуса та двох свідків. (а.с. 16–17).

Заповіт не скасований, не змінений і не визнаний недійсним.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).

Він був зареєстрований у спірній квартирі з 27 серпня 2001 року і до дня смерті. На день його смерті там же зареєстровані були ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджено листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 20.02.2025 № 14/5-1829 (а.с. 15).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Її місце проживання було зареєстроване у м. Жовті Води, що видно з копії паспорта (а.с. 20), заяви про прийняття спадщини чи про відмову від неї вона не подавала.

Позивачка ОСОБА_1 (до шлюбу – ОСОБА_10 ) є дочкою ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12), свідоцтвом про шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_4 з відміткою про його розірвання 11.01.2012 (а.с. 21) і свідоцтвом про шлюб позивачки (а.с. 13).

05 лютого 2025 року позивачка подала приватному нотаріусу Бондаренко В.Г. заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії, на підставі заведено спадкову справу № 03/2025 (а.с. 8).

Інших заяв про прийняття спадщини не надходило.

Постановою від 11 серпня 2025 року нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на 5/6 часток квартири через відсутність державної реєстрації права власності спадкодавців на 4/6 частки та наявність спору (а.с. 6–7).

За звітом суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 ринкова вартість 5/6 часток квартири станом на 26 серпня 2025 року становить 705 583,00 грн (а.с. 36–44).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Щодо складу спадщини після ОСОБА_6 .

За приписами статей 1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

ОСОБА_6 на день смерті належали 1/2 частка квартири як частка у спільній сумісній власності подружжя (за статтею 22 КпШС України, статтями 15, 17 Закону України «Про власність», що були чинні на час повної сплати паю) та 1/6 частка, прийнята нею у спадщину після чоловіка.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Разом це становить 4/6 частки квартири.

Все своє майно ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_3 .

Як встановлено, відповідач ОСОБА_2 до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку, не належить за правилами статті 1241 ЦК України. Відповідач ОСОБА_2 на день відкриття спадщини він був повнолітнім, доказів його непрацездатності суду не надано.

У свою чергу ОСОБА_3 прийняв спадщину, подавши заяву у встановлений строк у відповідності до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України.

Отже, 4/6 частки квартири належать йому з 03 вересня 2016 року.

Щодо складу спадщини після ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_3 належали 4/6 частки квартири, прийняті після матері, та 1/6 частка, прийнята після батька – всього 5/6 часток.

Відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на ці частки не виключає їх зі складу спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такий висновок містить постанова Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 522/19969/16-ц (провадження № 61-13225св19).

Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і не зареєстрував право власності на спадкове нерухоме майно, є його власником з часу відкриття спадщини, а таке майно входить до складу спадщини після його смерті.

Право власності подружжя на кооперативну квартиру виникло з моменту повної сплати паю у 1992 році, коли законодавство не пов`язувало його виникнення з державною реєстрацією, такі права визнаються дійсними відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо спадкової трансмісії.

Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до спливу шестимісячного строку, що тривав до 03.04.2025.

Заяви про прийняття спадщини вона не подала, з ОСОБА_3 зареєстрованою не була, тому спадщину не прийняла (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Право на прийняття належної їй спадщини перейшло до її спадкоємиці першої черги – доньки ОСОБА_1 за статтею 1261 ЦК України.

Позивачка подала заяву 05.02.2025, тобто в межах строку, що залишився, тому відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України прийняла спадщину.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідач як брат спадкодавця є спадкоємцем другої черги за законом (стаття 1262 ЦК України). Проте ОСОБА_3 розпорядився всім своїм майном за заповітом, тому спадкування за законом після нього не відбувається (частина друга статті 1223 ЦК України). Так, ОСОБА_3 03 травня 2024 року склав заповіт, яким заповідав все своє майно дружині ОСОБА_4 . Тому спадкування за законом, де брат був би спадкоємцем другої черги, не відбувається.

Отже, право на прийняття спадщини за заповітом перейшло до спадкоємців ОСОБА_4 , а не до спадкоємців ОСОБА_3 , оскільки жодного з випадків, охоплених частиною другою статті 1223 ЦК України судоми не встановлено, оскільки заповіт є і чинний, охоплює й незареєстровані частки квартири, спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, не відмовився від неї.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що поставною нотаріуса відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, натомість відповідач заперечує її право на спадкове майно.

Доводи відповідача про відсутність державної реєстрації 4/6 часток спростовуються наведеними вище нормами частини третьої статті 1296, частини п`ятої статті 1268 ЦК України та правовим висновком Верховного Суду. Відтак наявність у реєстрі запису про 1/6 частку за ОСОБА_6 не змінює висновку суду й ця частка входить до 4/6 часток, що перейшли до ОСОБА_3 за її заповітом.

Перебування у провадженні суду справи № 201/3448/24 не перешкоджає вирішенню цього спору, оскільки позови не є тотожними за складом сторін і предметом. Відповідач зустрічного позову не пред`явив і не заявляв клопотання про зупинення провадження. Підстав для зупинення з власної ініціативи суду (за пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України) також немає, оскільки суд у цій справі може самостійно встановити всі обставини, що мають значення.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували його право на будь-яку частку квартири понад належну йому 1/6. Заповіт матері на користь ОСОБА_3 не оскаржений, права на обов`язкову частку він не має, а в справі № 201/17947/17 його вимоги задоволено лише щодо 1/6 частки.

За частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним, а статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного мирно володіти своїм майном. Законні сподівання позивачки на оформлення спадщини, прийнятої в установленому порядку, охоплюються поняттям «майно» у розумінні цієї статті. Відмова в захисті такого права лише з формальних підстав відсутності реєстрації за спадкодавцем була б непропорційним втручанням у нього.

На доводи сторін суд надав відповідь у межах, необхідних для вирішення спору, з урахуванням практики ЄСПЛ, за якою пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58).

Отже, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Рішення суду, що набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації права власності позивачки на 5/6 часток квартири (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 7 055,83 грн, тобто 1 % ціни позову 705 5,83 грн (а.с. 5).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Тому судовий збір у розмірі 7 055,83 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–82, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Валентина Григорівна) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 5/6 (п`ять шостих) часток квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 966578912101), у порядку спадкування за заповітом в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємець за заповітом якого є ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигнувши прийняти спадщину.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 7055 (сім тисяч п`ятдесят п`ять) грн 83 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя О. С. Наумова