Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №207/6859/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 207/6859/25

Провадження № 2/209/1014/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Берковського В.В.,

представника позивача Халупка С.І.,

представника відповідача Губського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 531731,96 грн. та понесені судові витрати у розмірі 7976,07 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 24 березня 2025 року на а/д М-30, 990км +469м, сталася ДТП за участю автомобіля «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» «СКС ТНХ-ПС», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачу було завдано майнової шкоди в розмірі 781731,96 грн. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року у справі № 175/5436/25, винним у вчиненні ДТП було визнано водія ОСОБА_1 та притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку з відсутністю полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у водія автомобіля «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , позивачем подано повідомлення про ДТП до МТСБУ. МСТБУ здійснило регламентну виплату позивачу в розмірі 250000 грн. Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, відповідачу необхідно відшкодувати позивачу завдану шкоду в повному обсязі, за виключенням 250000 грн., які вже відшкодовані МСТБУ відповідно до закону. Таким чином сума матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 531731,96 грн.

Ухвалою від 18 листопада 2025 року було прийнято вищезазначений позов, призначено цивільну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та було призначене підготовче судове засідання у справі.

30 березня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі.

06 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що на підтвердження позовних вимог подано висновок експертного дослідження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/104-25/132953-АВ від 05 вересня 2025 року, складений судовим експертом Бондаренком Г.П. Даний висновок експерта не може бути визнаний належним та допустимим доказом, з огляду на те, що у ньому відсутні обов`язкові реквізити: у висновку не зазначено, що такий підготовлено для подання до суду; відсутнє попередження (обізнаність) експерта ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку; відсутнє попередження про відповідальність за ст. 385 КК України за відмову від надання висновку. Зазначені реквізити є обов`язковими і мають міститися безпосередньо у тексті висновку, їх відсутність не є формальним недоліком, а свідчить про порушення встановленого законом порядку складення висновку. До матеріалів справи не долучено копії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_4 , що унеможливлює перевірку його повноважень на проведення автотоварознавчих досліджень за спеціальністю 12.2. У разі якщо зазначений документ складено не судовим експертом у розумінні ЗУ «Про судову експертизу», а іншою особою (оцінювачем, спеціалістом тощо), такий документ не може розглядатися як висновок судової експертизи, а підлягає оцінці судом як письмовий доказ, достовірність якого підлягає особливо критичній перевірці. Згідно з висновком експерта, вартість матеріального збитку розрахована у розмірі 781731,96 грн із урахуванням ПДВ. Вартість збитку без ПДВ у висновку не зазначена. ПДВ є складовою вартості товарів та послуг, що фактично сплачуються споживачем, а тому може входити до складу збитків лише у разі реального понесення таких витрат та їх документального підтвердження. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують: фактичне проведення ремонту транспортного засобу; оплату ремонтних робіт; сплату позивачем вартості ремонту разом із сумою ПДВ. Зокрема, позивачем не надано: актів виконаних робіт; рахунків-фактур; платіжних документів; податкових накладних, що підтверджували б фактичну оплату ремонту з ПДВ. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що сума ПДВ може бути включена до складу збитків лише за умови підтвердження її фактичної сплати під час здійснення ремонту. За відсутності таких доказів вимога про стягнення вартості ремонту з урахуванням ПДВ є безпідставною. Окрім цього, у висновку використано значну кількість запчастин із позначкою «U» (перерахована ціна) без жодного обґрунтування. У звіті відсутні: найменування конкретних продавців або торговельних майданчиків, дати формування цін, ідентифікація конкретних запчастин, документальне підтвердження їх вартості. Відсутність зазначених даних унеможливлює перевірку правильності розрахунку, зокрема перевірку фактичного існування таких запчастин на ринку, відповідності зазначеної вартості ринковим умовам, а також їх технічної сумісності з пошкодженим ТЗ. Крім того, у висновку відсутнє дослідження ринку аналогічних транспортних засобів. Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 3.1, 3.2, 3.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначення ринкової вартості здійснюється із застосуванням порівняльного підходу з обов`язковим зазначенням конкретних аналогів, їх характеристик та джерел інформації. Жодного аналога у висновку не наведено, посилань на відкриті ринкові джерела у тому числі «Бюлетеня автотоварознавця», немає. Таким чином, висновок є неперевірюваним та необґрунтованим. При проведенні огляду транспортного засобу 22 серпня 2025 року експертом не було забезпечено участі сторони відповідача та не надано доказів належного повідомлення про дату, час і місце огляду. Проведення огляду без повідомлення іншої сторони фактично позбавило відповідача можливості: бути присутнім при огляді; надавати пояснення щодо характеру пошкоджень; звертати увагу експерта на істотні обставини; фіксувати можливі порушення процедури огляду. Фототаблиця, долучена до висновку, є низької якості та і не дає змоги повною мірою впевнитись у відповідності зафіксованих пошкоджень автомобіля при розрахунку вартості ремонту. Позивач посилається на отримання від МТСБУ грошових коштів у розмірі 250000 грн., однак жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини до матеріалів справи не надано. Зокрема, відсутні платіжні документи, рішення МТСБУ, акти врегулювання страхового випадку, страхові акти, розрахунки вартості матеріального збитку. За таких обставин неможливо встановити, чи дійсно позивач отримав відповідні кошти, у якому розмірі та на якій підставі, угода щодо розрахунку матеріального збитку або автотоварознавче дослідження, що має істотне значення для визначення реального розміру незадоволених вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. З метою перевірки обґрунтованості позовних вимог та встановлення фактичного стану транспортного засобу сторона відповідача окремо подала заяву про надання для огляду транспортного засобу «СКС ТНХ-ПС», д.н.з. НОМЕР_2 .

07 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 подав клопотання про визнання висновку експертного дослідження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/104-25/132953-АВ від 05 вересня 2025 року недопустимим доказом у справі на підставі ст. 78, ч. 5, 6 ст. 106 ЦПК України, ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу», правового висновку ВП ВС від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постанови ВС від 05 квітня 2024 року у справі № 420/5521/194. Просив не брати зазначений висновок до уваги при оцінці доказів та вирішенні спору по суті відповідно до ст. 78 ЦПК України.

12 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що реальний розмір збитків доведено належними доказами. Позивачем надано суду висновок експертного дослідження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/104-25/32953-АВ від 05 вересня 2025 року, який чітко визначає вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «СКС ТНХ-ПС» (д.н.з. НОМЕР_2 ). Цей документ є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Сума, заявлена позивачем до стягнення, є об`єктивно необхідною для придбання деталей та оплати ремонтних робіт за ринковими цінами. Представник відповідача формально посилається на положення ч. 7 ст. 102 та ч.ч. 5, 6 ст. 106 ЦПК України, однак ігнорує їх системне тлумачення та практику застосування. Вимога щодо зазначення у висновку експерта попередження про кримінальну відповідальність спрямована на забезпечення добросовісності експерта, але сама по собі відсутність дослівного формулювання такого попередження не є безумовною підставою для визнання висновку недопустимим доказом. Наданий у справі висновок експерта містить всі істотні відомості, необхідні для оцінки його належності та допустимості як доказу, зокрема дані про експерта, об`єкт дослідження, методику та обґрунтовані відповіді на поставлені питання. При цьому обізнаність експерта про кримінальну відповідальність випливає із його процесуального статусу, кваліфікації та здійснення діяльності у сфері судово- експертного забезпечення. Сам по собі факт відсутності у тексті висновку окремих формулювань (зокрема дослівної вказівки про підготовку для суду чи стандартного застереження про кримінальну відповідальність) не свідчить автоматично про порушення порядку отримання доказу. Представником відповідача не вказано, яким саме чином зазначені ним недоліки вплинули на достовірність або зміст висновку. Крім того представник відповідача помилково ототожнює обов`язковість попереднього фактичного здійснення ремонту з правом на відшкодування шкоди. Відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, відшкодуванню підлягають не лише вже понесені витрати, але й ті, які особа повинна буде понести для відновлення свого порушеного права. Таким чином, закон прямо допускає визначення розміру збитків до моменту фактичного ремонту. Вартість відновлювального ремонту, визначена експертом, включає всі необхідні складові, у тому числі ПДВ, як невід`ємну частину ціни робіт і матеріалів на ринку. При цьому: відсутність на момент розгляду справи документів про оплату ремонту не свідчить про відсутність збитків; позивач не зобов`язаний попередньо здійснювати ремонтна власний рахунок, щоб отримати компенсацію; визначення шкоди через експертний розрахунок є усталеним та належним способом доказування. Експертний висновок якраз і є належним доказом, який визначає обсяг необхідних витрат для відновлення майна. Зауваження відповідача щодо використання позначок «U» носять лише припущення. Використання довідкових баз, узагальнених ринкових показників та перерахованих цін є стандартною практикою автотоварознавчих досліджень і прямо передбачено відповідними методиками. Висновок експерта містить розрахунок, який дозволяє встановити загальну вартість відновлювального ремонту, а представник відповідача не надав жодного доказу того, що: такі запчастини відсутні на ринку; їх вартість визначена неправильно. Щодо порушення принципу змагальності сторін при проведенні огляду необхідно зауважити що чинна Методика товарознавчої експертизи рекомендує, але не зобов`язує експерта викликати винуватця ДТП на огляд транспортного засобу. Неприсутність відповідача при огляді не є самостійною підставою для скасування чи ігнорування висновку експерта, якщо сам огляд зафіксовано фотознімками та виконано технічно правильно. Відповідно до принципу змагальності та свободи оцінки доказів судом, закріпленого у ЦПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Висновок експерта підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, а не відхиляється виключно з формальних підстав, на які посилається представник відповідача. Позивач, діючи виключно правомірно та відкрито, самостійно та добровільно зменшив суму позовних вимог до відповідача (винуватця ДТП) на суму ліміту відповідальності, яку покриває держава в особі МТСБУ (250000 грн). Позивач не приховує отримання цих коштів, що прямо доводить відсутність у нього наміру безпідставно збагатитися за рахунок відповідача.

13 травня 2026 року представник відповідача Губський В.Є. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив. Недопустимість доказу є самостійною юридичною підставою для його виключення з числа доказів і не вимагає доведення того, яким чином порушення вплинуло на зміст або достовірність висновку. Твердження позивача про необхідність встановлення «впливу недоліків на достовірність» є юридично хибним і спрямованим на підміну поняття недопустимості доказу поняттям недостовірності. Що стосується посилання позивача на те, що «обізнаність випливає із процесуального статусу та кваліфікації»: якщо прийняти цю логіку, вимога ч. 5 ст. 106 ЦПК України взагалі не мала б жодного практичного змісту, адже будь-який атестований експерт завжди «за визначенням» обізнаний. Такий підхід до тлумачення норми суперечить принципу правової визначеності та основним засадам цивільного законодавства. Сторона відповідача не заперечує права позивача визначати розмір шкоди до фактичного проведення ремонту. Однак сума ПДВ входить до складу збитків виключно за умови, що позивач цей ПДВ дійсно сплачує або буде зобов`язаний його сплатити. Позивач є бюджетною установою - Департаментом Національної поліції України, що фінансується з Державного бюджету та може мати особливий режим оподаткування ПДВ. До матеріалів справи не надано жодного доказу, який би підтверджував статус позивача як платника ПДВ у відповідних операціях. Твердження позивача про «юридичну некоректність» вимоги надання актів, рахунків та платіжних документів є безпідставними та суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду. Відповідно до пп. 1.3, 3.1, 3.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, будь-який розрахунок вартості відновлювального ремонту повинен містити перевірені посилання на конкретні джерела інформації - із зазначенням найменування продавця або торговельного майданчика, дати формування ціни та ідентифікатора пропозиції. У Висновку експерта № ЕД-19/104-25/132953-АВ від 05 вересня 2025 року жодних таких відомостей не міститься. Розрахунок, джерела якого не розкриті та не можуть бути перевірені, не відповідає критерію достовірності доказу та не може бути покладений в основу судового рішення. Проведення огляду транспортного засобу без повідомлення та участі сторони відповідача позбавило її можливості реалізувати процесуальні права і відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, такий доказ підлягає критичній оцінці судом та не може розцінюватись як безумовно достовірний. Фотографічна фіксація у висновку є вочевидь низької якості та неінформативною, що підтверджується самими матеріалами справи і не дає змоги зіставити пошкодження з позиціями калькуляції.

25 травня 2026 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Моторне (транспортне) страхове бюро України.

16 червня 2026 року від представника третьої особи МТСБУ Циби Д.М. надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що відповідно до постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області № 175/5436/25 від 04 червня 2025 року, ОСОБА_1 було визнано особою винним у вчиненні правопорушенні передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до інформації МТСБУ на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 250000 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним наказом і платіжним дорученням. Просив розглядати справу без участі третьої особи - МТСБУ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню відзиву на позов та запереченням на відповідь на відзив.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що відповідач 24 березня 2025 року о 08.20 годині керуючи транспортним засобом «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , на а/д М-30, 990км+469м, під час перестроювання, не надав дорогу автомобілю «СКС ТНХ-ПС», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку ОСОБА_1 мав намір перестроїтися.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року (а.с. 52) визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль «СКС ТНХ-ПС», номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ (а.с. 11).

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 24 березня 2025 року, цивільно правова відповідальність водія автомобіля «СКС ТНХ-ПС», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , застрахована не була, що підтверджується відповіддю від НПУ (а.с. 135-136).

10 липня 2025 року представник ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» звернувся до МТСБУ із заявою про проведення регламентної виплати у зв`язку з настанням 24 березня 2025 року о 08.20 годині ДТП за участі Водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується копією заяви та сертифікатом підписання документів (а.с. 138-139).

25 липня 2025 року МТСБУ здійснила виплату ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» по справі № 118365, згідно наказу № 3.1/22745 від 22 липня 2025 року, т.з. 314817, у розмірі 250000 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 140).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до абзацу 10 частини другої пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 106 ЦПК України, експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, не є формальним порушенням норм процесуального закону, оскільки ЦПК України визначає це обов`язковою вимогою, від якої залежить допустимість чи недопустимість висновку як доказу.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 3.1, 3.2, 3.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначення ринкової вартості здійснюється із застосуванням порівняльного підходу з обов`язковим зазначенням конкретних аналогів, їх характеристик та джерел інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Позивачем на підтвердження розміру заподіяної відповідачем шкоди надано висновок експертного дослідження № ЕД-19/104-25/32953-АВ від 05 вересня 2025 року, складений судовим експертом Бондаренком Г.П. (а.с. 12-51), вивчивши який, судом встановлено, що до нього не додано докази, які підтверджують наявність кваліфікації у судового експерта Бондаренка Г.П. для проведення даної експертизи. Крім того, при проведенні вказаного експертного дослідження не було дотримано вимогу щодо попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, що є обов`язковим реквізитом для вступної частини висновку експерта, а також відсутнє зазначення, про те, що висновок підготований для подання до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 сформульовано наступний правовий висновок: «Відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність завідомо неправдивий висновок, як і відсутність, що він підготовлений суду, тягне за собою недопустимість експертного висновку.»

Крім того, згідно з висновком експерта, наданого позивачем, вартість матеріального збитку розрахована у розмірі 781731,96 грн. із урахуванням ПДВ. Вартість збитку без ПДВ у висновку не зазначена. ПДВ є складовою вартості товарів та послуг, що фактично сплачуються споживачем, а тому може входити до складу збитків лише у разі реального понесення таких витрат та їх документального підтвердження. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують: фактичне проведення ремонту транспортного засобу; оплату ремонтних робіт; сплату позивачем вартості ремонту разом із сумою ПДВ. Згідно практики Верховного Суду, сума ПДВ може бути включена до складу збитків лише за умови підтвердження її фактичної сплати під час здійснення ремонту.

Також у висновку № ЕД-19/104-25/32953-АВ від 05 вересня 2025 року відсутні джерела інформації ринкових даних при розрахунку заподіяної шкоди, що позбавляє суд можливості перевірити проведені розрахунки.

На підставі викладеного, суд визнає висновок експертного дослідження № ЕД-19/104-25/32953-АВ від 05 вересня 2025 року, складений судовим експертом Бондаренком Г.П., недопустимим доказом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З частини першої ст. 81 ЦПК України, зокрема вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Сторона позивача не надала належних і достатніх доказів на підтвердження правильності визначення суми завданої шкоди. Правом заявити клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди, після роз`яснення головуючим такого, не скористалась.

Ґрунтуючись на засадах верховенства права, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони та які були досліджені у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні позову Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (ЄДРПОУ 45013109, юридична адреса: 54020, м. Київ, вул. Федора Максименка, 21) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України (ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.

Суддя К.Л. Шендрик