Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/12832/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/12832/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним автоматичне взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до довідки від 29 вересня 2022 року складеною відповідно до додатку №4 Положення про військово –лікарську експертизу в Збройних силах України ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 28 вересня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі статті 20 А 64 б Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 ОСОБА_1 визнаний непридатний до в/ служби з виключення з військового обліку, про що у військовому квитку серія НОМЕР_1 , який виданий на ім`я ОСОБА_1 , внесений відповідний запис. 08.09.2025 ОСОБА_1 звернуся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою в якій прохав виключити його з військового обліку та внести відповідні данні до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Порядку ведення цього Реєстру. До вказаної заяви були додані належним чином посвідчені докази які підтверджують виключення останнього з військового обліку, а саме копія військового квітка та копія довідки військово – лікарської комісії. Однак станом на час звернення до суду ОСОБА_1 відповіді не отримав, також останній вважає автоматичне взяття на облік протиправним. Всупереч викладеному, відповідачем не внесено відповідні дані, що послугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (у складі судді Канигіної Т.С.) від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечувала, мотивуючи підстави для відмови тим, що ОСОБА_1 на обліку, як військово зобов`язана особи у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме відповідно до під картотеки: автоматично взятий на військовий облік відповідно до постанови КМУ №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» , а саме: « Пункт12. Стосовно громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які звернулися до відокремленого підрозділу для оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон з 25 квітня 2024 р. до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, та їх не отримали, ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1-11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, та з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого цього пункту, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюється взяття зазначених осіб на військовий облік з формуванням військово-облікового документа в електронній формі. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому цього пункту, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Громадяни України чоловічої статі, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть отримати у відокремленому підрозділі оформлені документи за умови дійсності військово-облікового документа без його пред`явлення. Дійсність військово-облікового документа перевіряється працівником відокремленого підрозділу відповідно до пункту 10 цього Порядку. У разі отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про недійсність військово-облікового документа отримання такими особами паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС. У такому разі пересилання таких паспортів до відокремленого підрозділу або закордонної дипломатичної установи України для організації їх видачі не здійснюється. Пункт 13 - У разі коли стосовно громадянина України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, який звернувся до відокремленого підрозділу для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відсутній запис в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, прийом документів здійснюється без подання такою особою військово-облікового документа.». Отже, фактично в діях відповідача відсутні будь-які протиправні дії, та внесення змін до облікової картки позивача було здійснено автоматично /а.с. 24-25/.

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 №751 у зв`язку із призначення судді Канигіної Т.С. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 №954/2025, з урахуванням наказу голови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 №69/10 про відрахування її зі штату суду, відповідно до розпорядження керівника апарату №14/19 від 19.12.2025 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Канигіної Т.С.", відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/12832/25 за результатами якого суддею з розгляду цієї справи визначено суддю Молодецького Р.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025.

Ухвалою суду (у складі судді Р.І.Молодецького) від 29.12.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним взяття на військовий облік та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до довідки від 29 вересня 2022 року складеною відповідно до додатку №4 Положення про військово –лікарську експертизу в Збройних силах України ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 28 вересня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стійкі наслідки перенесеного інфекційного – алергічного аркноенцефоліту, виражений цеораглічний, всебічно – атактичний с-ом, лікворно –венозною диспенсією ВСД з пароксизмами, антено неврологічним с-ом. Остеохондроз. На підставі статті 20 А 64 б Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 р. ОСОБА_1 визнаний непридатний до в/ служби з виключення з військового обліку. Про що у військовому квитку серія НОМЕР_1 , який виданий на ім`я ОСОБА_1 , внесений відповідний запис /а.с.13-15/.

21.08.2025 адвокат Єгоров С.А. який діяв в інтересах ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит, у якому просив надати наступну інформацію, а саме: Чи були внесені данні до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Порядку ведення цього Реєстру /а.с. 15/.

30.08.2025 відповіддю на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_7 надав відповідь наступного змісту, а саме, що згідно до інформації ЄДРПВР «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 ( автоматичне взяття на облік згідно змін 01.04.2025 року до постанови КМУ № 932 і дані про виключення з військового обліку відсутні. Також повідомлено, що в результаті пожежі, що виникла через влучання, ворожих БпЛА в будівлю ІНФОРМАЦІЯ_4 всі документи знищено, тому для виключення з військового обліку громадянин ОСОБА_1 має особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 і принести всі документи, що підтверджують виключення з обліку або причину зняття /а.с. 16/.

08.09.2025 ОСОБА_1 звернуся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою, в якій прохав виключити його з військового обліку та внести відповідні данні до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Порядку ведення цього Реєстру. До вказаної заяви були додані належним чином посвідчені докази які підтверджують виключення останнього з військового обліку, а саме копія військового квітка та копія довідки військово – лікарської комісії /зворот а.с. 17/.

Однак станом на час звернення до суду ОСОБА_1 відповіді не отримав, також останній вважає автоматичне взяття на облік протиправним.

Позивач, наполягаючи на протиправному автоматичному взятті на військовий облік ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стаття 34 Закону №2232-XII визначає, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (стаття 1 Закону №1951-VIII).

Згідно зі статтею 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до абзацу 5 частини п`ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Як вже встановлювалось судом, 08.09.2025 ОСОБА_1 звернуся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою в якій прохав виключити його з військового обліку та внести відповідні данні до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку відповідно до Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Порядку ведення цього Реєстру. До вказаної заяви були додані належним чином посвідчені докази які підтверджують виключення останнього з військового обліку, а саме копія військового квітка та копія довідки військово – лікарської комісії.

Відомостей про розгляд такого звернення матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку твердженню стосовно належності довідки військово – лікарської комісії, зазначає наступне.

Визначення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

За приписами п.п. 2.5.1 п. 2.6 глави 2 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Згідно з п. 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях, дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, незалежно від строку, за його заявою або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням начальника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов, зокрема, "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Відповідно до пп. "б" пунктів 22.6 Положення №402 (в редакції саном на дату складення довідки ВЛК від 13.09.2022) свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню, зокрема, у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

Аналіз зазначених положень вказує на те, що непридатність солдата ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку у воєнний час може підтверджуватись довідкою ВЛК, що затверджена ВЛК регіону.

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

В свою чергу, суд констатує, що у матеріалах справи відсутні відомості про надання відповіді по суті заяви, а саме стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну одноразову грошову винагороду, є передчасними, оскільки відповідач не вжив всіх необхідних дій для з`ясування перелічених вище обставин.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті звернення.

За наслідком з`ясування фактичних обставин справи судом установлено, що суб`єктом владних повноважень при розгляді заяви позивача від 08.09.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку не надано належної відповіді та не роз`яснено останньому дії, необхідні для вирішення постановленої ним вимоги, тобто відповідачем не здійснено належного розгляду такої заяви.

У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви позивача від 08.09.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву від 08.09.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Як наслідок, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити ОСОБА_1 з військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів, оскільки відповідачем не здійснено належного розгляду звернення позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення його з військового обліку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Виходячи з викладеного, позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн /а.с. 11/.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 08.09.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І.Молодецький