Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/12779/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 02.05.2026 року) до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Державної казначейської служби України, у якій позивач просить суд:

звільнити від сплати судового збору за подання даної позовної заяви або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі;

витребувати у 18 Регіональної військово-лікарської комісії належним чином засвідчену копію постанови ВЛК від 07.09.2025, оформлену протоколом № 43/8503, та усі документи на підставі яких її було прийнято;

визнати протиправною бездіяльність 18 Регіональної військово-лікарської комісії, яка полягає у відмові у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 17.04.2026 на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка), оформлену протоколом № 2026-0331-1538-0695-3 від 31.03.2026;

визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформлену протоколом №2026-0331-1538-0695-3 від 31.03.2026;

зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступені придатності до військової служби з проходженням усіх необхідних досліджень та врахуванням наявних медичних документів;

зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію внести до ІКС та до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про постанову ВЛК від 07.09.2025, оформлену протоколом № 43/8503, якою визнано його придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, яка має залишитися чинною після скасування оскарженої постанови ВЛК від 31.03.2026;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану протиправними діями та бездіяльністю відповідача та підпорядкованих йому ВЛК моральну шкоду у розмірі 100000грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви; прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 28.05.2026 року; витребувано у 18 Регіональної військово-лікарської комісії належним чином засвідчену копію постанови ВЛК від 07.09.2025, оформлену протоколом № 43/8503, та усі документи на підставі яких її було прийнято.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.03.2026 року його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка) та в той же день направлено на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, хоча на той момент у нього була чинна постанова ВЛК, оформлена протоколом № 43/8503 від 07.09.2025 року, згідно з якою його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Під час огляду лікарі-хірург та офтальмолог направили його на додаткове обстеження, у крові виявлено підвищений рівень цукру, однак без проведення жодного додаткового обстеження 05.04.2026 року у застосунку «Резерв+» з`явились відомості про постанову ВЛК від 31.03.2026 року, якою його визнано придатним до військової служби з діагнозом «міопія слабкого ступеня».

На думку позивача, зазначена постанова прийнята без урахування наявних медичних документів, зокрема консультаційного висновку лікаря-офтальмолога від 07.07.2023 року, згідно з яким гострота зору лівого ока становить 0,16 без корекції, у лівому оці діагностовано хоріоретинальний рубець (наслідок тупої травми ока), що за пунктом «б» статті 26 та пунктом «б» статті 31 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, є підставою для визнання придатним до служби у військових частинах забезпечення, а також без дослідження рівня глюкози у крові (6,89 ммоль/л згідно з результатами лабораторних досліджень від 07.04.2025 року), без направлення на стаціонарне обстеження відповідно до пункту 6.27 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Позивач вказує, що 05.04.2026 року його дружина ОСОБА_2 подала до 18 Регіональної військово-лікарської комісії скаргу на постанову ВЛК від 31.03.2026 року, яку відповідач листом від 09.04.2026 року направив на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 15.04.2026 року повідомив, що направити позивача на контрольний медичний огляд неможливо у зв`язку з його призовом на військову службу, а скасування рішення про придатність до військової служби військовослужбовців не належить до компетенції медичної служби обласного ТЦК та СП. 17.04.2026 року позивач звернувся до 18 Регіональної військово-лікарської комісії зі скаргою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду скарги від 06.04.2026 року, скасувати постанову ВЛК від 31.03.2026 року, до проведення контрольного медичного огляду залишити в силі постанову ВЛК від 07.09.2025 року та направити його на повторну ВЛК. Листом від 25.04.2026 року відповідач по суті скаргу не розглянув, а лише повідомив, що як військовослужбовець позивач має право звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення на лікування та повторний медичний огляд.

Позивач вважає, що 18 Регіональна військово-лікарська комісія як штатна ВЛК відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 та пункту 3.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України зобов`язана була розглянути його скаргу по суті та прийняти рішення щодо оскаржуваної постанови. Внаслідок прийняття постанови ВЛК від 31.03.2026 року його направлено на проходження базової загальновійськової підготовки на загальних умовах, що призвело до погіршення стану здоров`я: 28.04.2026 року йому діагностовано гіпертонічну хворобу 3 ступеня зі станом гіпертонічного кризу, з 30.04.2026 року він перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Ладижинська міська лікарня». Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 100000 грн. і просить стягнути її з Державного бюджету України, залучивши до участі у справі Державну казначейську службу України.

21.05.2026 року позивач подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 , ознайомився з особовою справою, де в картці обстеження та медичного огляду від 31.03.2026 року у графі «Офтальмолог» зазначено гостроту зору правого ока 0,8, лівого ока 0,6 з діагнозом «міопія слабкого ступеня». На думку позивача, цей запис має ознаки виправлення (попередній зміст затертий з пошкодженням паперу), не засвідчений печаткою лікаря, дата та зміст запису виконані різними чорнилами та почерком; огляд проводила лікар-офтальмолог жінка, тоді як постанову ВЛК підписав член ВЛК лікар-офтальмолог ОСОБА_3 . Встановлені постановою ВЛК діагноз та гострота зору суперечать консультаційним висновкам лікарів-офтальмологів від 07.07.2023 року та від 28.04.2026 року, згідно з якими у лівому оці наявний хоріоретинальний рубець внаслідок травми 1996 року, гострота зору лівого ока не піддається корекції. Позивач просив долучити пояснення та докази до матеріалів справи, надати оцінку діям голови та члена ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 і у разі наявності підстав постановити окрему ухвалу в порядку ст.249 КАС України та направити її до відповідних слідчих органів.

27.05.2026 року Державна казначейська служба України подала відзив на позов (сформований в системі «Електронний суд» 26.05.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що Казначейство є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, не перебувало з позивачем у жодних правовідносинах і шкоди йому не завдавало; відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не уособлює державу чи Державний бюджет України, тому позивачем помилково ототожнено Казначейство з Державним бюджетом України і Казначейство є неналежним відповідачем у справі. Відповідач також зазначає, що позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, у чому конкретно полягали його фізичні, душевні або психічні страждання, не наведено обґрунтованого розрахунку її розміру, а заявлена сума є значно завищеною; обов`язок доказування наявності шкоди та обґрунтування її розміру покладається на позивача відповідно до ст.77 КАС України.

27.05.2026 року 18 Регіональна військово-лікарська комісія подала заяву про виконання ухвали суду від 11.05.2026 року (сформована в системі «Електронний суд» 26.05.2026 року), у якій зазначила, що надати належним чином засвідчену копію постанови ВЛК від 07.09.2025 року, оформлену протоколом № 43/8503, та документи, на підставі яких її було прийнято, не має можливості, оскільки така постанова 18 Регіональною військово-лікарською комісією не приймалась; з урахуванням листування з позивачем відповідач вважає, що вказана постанова приймалась ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 .

28.05.2026 року позивач подав заяву, у якій просив провести підготовче засідання без його участі у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

У підготовчому засіданні 28.05.2026 року було оголошено перерву до 25.06.2026 року.

23.06.2026 року 18 Регіональна військово-лікарська комісія подала додаткові пояснення у справі, у яких просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до пункту 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатними ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування; прямі начальники мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я у разі виявлення захворювань, що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Отже, позивачу як військовослужбовцю необхідно звернутись до командира військової частини для отримання направлення на ВЛК з дотриманням процедури, передбаченої Положенням.

24.06.2026 року позивач подав заяву, у якій просив повернути додаткові пояснення відповідача від 23.06.2026 року як подані зі зловживанням процесуальними правами, оскільки за змістом вони є відзивом на позов, поданим з пропуском встановленого судом строку, застосувати до 18 Регіональної військово-лікарської комісії захід процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до ч.1 ст.149 КАС України за невиконання ухвали суду про витребування доказів та повторно розглянути питання щодо витребування доказів.

25.06.2026 року позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (висновку лікаря-офтальмолога Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.06.2026 року, консультативного висновку лікаря-травматолога від 28.05.2026 року, результатів досліджень очей) та заяву про проведення засідання у його відсутність у зв`язку із запланованим направленням на проходження військово-лікарської комісії.

Підготовче засідання, призначене на 25.06.2026 року, було перенесено на 16.07.2026 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

У підготовче засідання 16.07.2026 року представники учасників справи не з`явились, були повідомлені про час, день та місце проведення засідання в «Електронні кабінети».

Ухвалою суду від 17.07.2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.07.2026 року; під час підготовчого провадження судом залучено до матеріалів справи відзив на позов, додаткові пояснення та докази за клопотанням позивача.

29.07.2026 року позивач подав заяву про розгляд справи без його участі у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону (м. Вінниця), у якій позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.

У судове засідання 30.07.2026 року особи, які беруть участь у справі, не з`явились. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка) з 31.03.2026 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованим 01.04.2026 року, станом на вказану дату в реєстрі містилися відомості про проходження позивачем ВЛК 07.09.2025 року (номер протоколу ВЛК 43/8503) та постанову ВЛК: «Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.10.2025 року № 1/2331 ОСОБА_2 повідомлено, що позивача було скеровано на проходження медичного огляду до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого він визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; у подальшому позивач направлявся у складі команди до військових частин, проте його кандидатура схвалена не була та призов на військову службу за мобілізацією не відбувся.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 31.03.2026 року № 2026-0331-1538-0695-3 позивачу проведено медичний огляд «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 » 31.03.2026 року; діагноз: Z02.3, опис діагнозу: «UO Міопія слабкого ступеня»; на підставі статті графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованим 05.04.2026 року, в реєстрі містяться відомості про ВЛК від 31.03.2026 року, номер протоколу ВЛК 2026-0331-1538-0695-3, постанова ВЛК: «Придатний».

У матеріалах справи наявний консультаційний висновок лікаря-офтальмолога ТОВ «Прайм Медікал» (Одеський очний центр «GlazCo») від 07.07.2023 року (медична карта амбулаторного хворого № 11546), згідно з яким гострота зору правого ока без корекції 0,95, з корекцією 1,0, лівого ока 0,16, не коригується; анамнез: травма лівого ока у 1996 році; встановлено діагноз, зокрема: «Ліве око: Хоріоретинальний рубець (наслідок тупої травми ока)».

Також у матеріалах справи наявні результати лабораторних досліджень позивача від 07.04.2025 року № 37898 (рівень глюкози 6,89, показники АЛТ, АСТ, ГГТ поза межами референтних значень), результати ультразвукового дослідження органів черевної порожнини від 07.04.2025 року та магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 22.06.2025 року.

05.04.2026 року ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача, звернулась до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону зі скаргою на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка), оформлену протоколом № 2026-0331-1538-0695-3 від 31.03.2026 року, у якій просила скасувати зазначену постанову та направити позивача на повторну ВЛК з метою належного визначення ступеня придатності до військової служби. До скарги долучено медичні документи позивача.

Листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 09.04.2026 року № 1191/2445 скаргу ОСОБА_2 від 05.04.2026 року (вх. від 07.04.2026 року № 1915) з посиланням на абзац третій пункту 3.3 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України направлено для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням усіх наявних медичних документів, результатів досліджень, діагнозів та даного роз`яснення. У цьому листі оскаржувана постанова ідентифікована як постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , викладена «в довідці від 31.03.2026 № 2026-0331-1414-1016-0».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.04.2026 року № 943/9879 ОСОБА_2 повідомлено, що направити позивача на контрольний медичний огляд можливості немає у зв`язку з його призовом на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_8 до військової частини НОМЕР_2 06.04.2026 року; скасування рішення про придатність до військової служби військовослужбовців не в межах компетенції медичної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 ; медичний огляд військовослужбовцям проводиться за направленням командира військової частини.

17.04.2026 року позивач звернувся до 18 Регіональної військово-лікарської комісії зі скаргою (вх. від 18.04.2026 року № М-383), у якій просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду по суті скарги ОСОБА_2 від 06.04.2026 року на постанову позаштатної ВЛК від 31.03.2026 року, скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка), оформлену протоколом № 2026-0331-1538-0695-3 від 31.03.2026 року, до проведення контрольного медичного огляду залишити в силі постанову ВЛК від 07.09.2025 року та направити його на повторну ВЛК, а також притягнути до відповідальності посадових осіб.

Листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 25.04.2026 року № 1191/2866 позивачу повідомлено, що медичний огляд військовослужбовців проводиться згідно вимог глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України; відповідно до пункту 6.1 Положення направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище; експертний висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 31.03.2026 року № 2026-0331-1414-1016-0 про ступінь придатності до військової служби за станом здоров`я встановлений з урахуванням наявності порушення функцій органів і систем на момент огляду; якщо на даний момент позивач за станом здоров`я не спроможний виконувати функціональні обов`язки за посадою, йому необхідно звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення на лікування та повторний медичний огляд.

До додаткових пояснень від 21.05.2026 року позивач долучив фотокопію картки обстеження та медичного огляду від 31.03.2026 року, у розділі 10 якої «Результати медичного обстеження спеціалістами» навпроти графи «Офтальмолог» зазначено « 31.03.26», « 0,8/0,6», «придатний»; у розділі 12 «Діагноз та постанова ВЛК» зазначено «Міопія слабкого ступеня», «Придатний до служби». Оригінал картки, згідно з поясненнями позивача, зберігається в особовій справі у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з консультативним висновком лікаря-офтальмолога КП «Ладижинська міська лікарня» від 28.04.2026 року позивачу встановлено діагноз, зокрема, хоріоретинальний рубець (наслідки тупої травми 1996 року) лівого ока, гострота зору лівого ока не коригується; рекомендовано консультацію обласного офтальмолога.

Згідно з консультативними висновками лікарів КП «Ладижинська міська лікарня» від 28.04.2026 року позивачу встановлено діагноз «гіпертонічна хвороба» з гіпертонічним кризом; з 30.04.2026 року та з 15.05.2026 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Ладижинська міська лікарня» (медична карта стаціонарного хворого № 1830 та медична карта стаціонарного хворого від 15.05.2026 року).

Згідно з консультативним висновком лікаря-травматолога КП «Ладижинська міська лікарня» від 28.05.2026 року позивачу встановлено діагноз: «Двобічний деформуючий гонартроз II ст.».

Згідно з записом лікаря-офтальмолога Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.06.2026 року гострота зору правого ока 0,6, лівого ока 0,01, не коригується; встановлено основний діагноз: «Н35.3 Дегенерація макули та заднього полюса», опис діагнозу: «Центральна дегенерація сітківки лівого ока»; рекомендовано направити на ВЛК для визначення ступеня придатності за місцем проходження служби.

Листом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2026 року № 915/8463 позивачу повідомлено, що його рапорт погоджено 19.06.2026 року і згідно електронної черги 24.06.2026 року його буде направлено на проходження військово-лікарської комісії.

Згідно з записами лікаря-гастроентеролога та лікаря-нефролога Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 29.07.2026 року позивач проходить медичний огляд з метою визначення придатності військовослужбовця до військової служби за направленням військової частини; позивачу призначено додаткові обстеження та повторний огляд. Відомостей про результати цього медичного огляду (прийняту постанову ВЛК) матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду його скарги та з постановою ВЛК від 31.03.2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу I Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП належать до позаштатних постійно діючих ВЛК. Відповідно до підпункту 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Відповідно до підпунктів 2.8.1, 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу I Положення № 402 визначено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735.

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу I Положення № 402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, штатна ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується. У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про звернення громадян» скарга це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, органи місцевого самоврядування та підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі визнання заяви чи скарги обґрунтованою вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналіз наведених норм свідчить, що Положенням № 402 запроваджено спеціальний позасудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК, у тому числі ВЛК при районних (міських) ТЦК та СП, до вищих штатних ВЛК, до яких належить ВЛК регіону. Штатна ВЛК за результатами розгляду скарги зобов`язана перевірити відповідність оскаржуваної постанови встановленому діагнозу та вимогам Положення на підставі доданих до звернення медичних документів і за наслідками такої перевірки прийняти одне з визначених пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 рішень: визнати скаргу обґрунтованою та переглянути оскаржувану постанову або направити особу на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК; або визнати скаргу необґрунтованою (постанову обґрунтованою, підстави для повторного (контрольного) огляду відсутніми) та надати заявнику відповідне роз`яснення.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 року у справі № 600/3273/22-а зазначив, що згідно з Положенням № 402 у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня звернутися до ЦВЛК або до суду.

Водночас, як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.06.2018 року у справі № 806/526/16, від 12.06.2020 року у справі № 810/5009/18, від 10.02.2022 року у справі № 160/7153/20, від 26.02.2025 року у справі № 240/13173/22, у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності 18 Регіональної військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2026 року, реалізував передбачений Положенням № 402 порядок її оскарження: спочатку скарга на зазначену постанову, подана його дружиною 05.04.2026 року, була направлена 18 Регіональною військово-лікарською комісією для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте ІНФОРМАЦІЯ_5 по суті скаргу не розглянув, пославшись на відсутність компетенції щодо скасування постанов ВЛК стосовно військовослужбовців; після цього 17.04.2026 року позивач особисто звернувся до 18 Регіональної військово-лікарської комісії зі скаргою як на постанову ВЛК від 31.03.2026 року, так і на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду попередньої скарги.

18 Регіональна військово-лікарська комісія є штатною ВЛК, якій з питань військово-лікарської експертизи підпорядковані позаштатні ВЛК в зоні її відповідальності, у тому числі ВЛК при районних ІНФОРМАЦІЯ_11 . Відповідачем не заперечується, що він є штатною ВЛК, до компетенції якої належить розгляд скарг на постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується і його власним листом від 09.04.2026 року, яким він на підставі пункту 3.3 Положення № 402 розподілив скаргу дружини позивача за підпорядкованістю.

Отже, з урахуванням підпунктів 2.4.4, 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 та пунктів 3.3, 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402, отримавши 18.04.2026 року скаргу позивача на постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2026 року та на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач був зобов`язаний розглянути її по суті, тобто перевірити відповідність оскаржуваної постанови встановленому діагнозу та вимогам Положення № 402 на підставі доданих до звернення медичних документів, та за наслідками такої перевірки прийняти одне з рішень, визначених пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402.

Натомість зі змісту листа 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 25.04.2026 року №1191/2866 вбачається, що відповідач такої перевірки не здійснював і жодного з передбачених пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 рішень не прийняв: у листі не наведено оцінки відповідності оскаржуваної постанови встановленому діагнозу та вимогам Положення № 402, не надано оцінки доданим позивачем медичним документам, зокрема висновку лікаря-офтальмолога від 07.07.2023 року про гостроту зору лівого ока 0,16 без корекції та наявність хоріоретинального рубця, а також результатам лабораторних досліджень, не зазначено, чи визнається скарга обґрунтованою або необґрунтованою, чи є підстави для перегляду постанови або направлення позивача на контрольне обстеження та медичний огляд, не розглянуто доводи позивача щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач обмежився посиланням на порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд командирами військових частин (пункт 6.1 Положення № 402) та загальним твердженням про те, що висновок ВЛК встановлений з урахуванням стану здоров`я на момент огляду.

Крім того, у листах відповідача від 09.04.2026 року та від 25.04.2026 року оскаржувана постанова ідентифікована як викладена в довідці від 31.03.2026 року № 2026-0331-1414-1016-0, тоді як згідно з довідкою ВЛК та відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів постанова ВЛК щодо позивача від 31.03.2026 року має номер 2026-0331-1538-0695-3. Така розбіжність додатково свідчить про те, що відповідач оскаржувану постанову та медичні документи, на підставі яких вона прийнята, по суті не досліджував.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачу як військовослужбовцю необхідно звернутися до командира військової частини для отримання направлення на ВЛК, з огляду на наступне.

Пункт 6.1 Положення № 402 регулює порядок направлення військовослужбовців на новий медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, зокрема у зв`язку з виявленням у них захворювань під час проходження служби. Водночас позивач оскаржив не відсутність направлення на новий медичний огляд, а законність вже прийнятої постанови ВЛК від 31.03.2026 року, якою його визнано придатним до військової служби ще до призову на військову службу. Розгляд скарг на постанови позаштатних ВЛК урегульований окремою главою 3 розділу I Положення № 402, яка не обмежує право особи на оскарження постанови ВЛК фактом набуття нею статусу військовослужбовця після прийняття такої постанови. Навпаки, підпункт 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 прямо наділяє ВЛК регіону правом оглядати військовослужбовців, розглядати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військовослужбовців на контрольне обстеження і повторний медичний огляд.

Крім того, можливість проходження позивачем нового медичного огляду за направленням командира військової частини не є тотожною перевірці законності постанови ВЛК від 31.03.2026 року, оскільки новий медичний огляд визначає ступінь придатності до військової служби на дату огляду і не вирішує питання про те, чи відповідала оскаржувана постанова на дату її прийняття законодавству, встановленому діагнозу та наявним медичним документам, тобто питання, яке за пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 є підставою для її скасування штатною ВЛК.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач фактично ухилився від розгляду скарги позивача по суті та від прийняття рішення з числа тих, які він повинен прийняти відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Суд зазначає, що у даному випадку йдеться не про незгоду позивача з результатом розгляду скарги, коли штатна ВЛК, перевіривши постанову позаштатної ВЛК та медичні документи, визнала її обґрунтованою та надала заявнику відповідне роз`яснення листом, а про відсутність розгляду скарги по суті як такого. Лист відповідача від 25.04.2026 року не містить висновку ні про обґрунтованість, ні про необґрунтованість скарги, а тому не може вважатися роз`ясненням, наданим за результатами розгляду скарги у розумінні пункту 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо нерозгляду по суті скарги позивача від 17.04.2026 року на постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2026 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує відповідача прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки за результатами розгляду скарги позивача відповідач має прийняти одне з рішень, визначених пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402, вибір якого залежить від оцінки медичних документів та відповідності постанови встановленому діагнозу, тобто належить до дискреційних повноважень штатної ВЛК, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне, вийшовши за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути по суті скаргу позивача від 17.04.2026 року відповідно до вимог глави 3 розділу I Положення № 402 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, у тому числі з урахуванням долучених позивачем медичних документів.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2026 року, суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує протиправність зазначеної постанови невідповідністю встановленого діагнозу та ступеня придатності його фактичному стану здоров`я, наявним медичним документам, а також непроведенням необхідних досліджень. Оцінка таких доводів потребує спеціальних знань у галузі медицини та за змістом пунктів 2.1, 3.3, 3.4 Положення № 402 належить до компетенції штатної ВЛК, яка перевіряє відповідність постанови позаштатної ВЛК встановленому діагнозу та вимогам Положення на підставі медичних документів і в разі наявності підстав скасовує таку постанову або направляє особу на контрольне обстеження та медичний огляд.

Як зазначено вище, відповідно до висновків Верховного Суду суд не вправі надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, та перебирати на себе повноваження ВЛК щодо визначення ступеня придатності до військової служби. У даному випадку штатна ВЛК скаргу позивача на оскаржувану постанову по суті ще не розглядала, тож суд, скасувавши постанову ВЛК від 31.03.2026 року за доводами про невідповідність її медичним показникам, фактично підмінив би собою штатну ВЛК, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України.

Суд враховує, що оскаржувана постанова прийнята ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є відповідачем у даній справі, а 18 Регіональна військово-лікарська комісія цієї постанови не приймала.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК від 31.03.2026 року на даний час є передчасною і задоволенню не підлягає, що не позбавляє позивача права оскаржити рішення, прийняте 18 Регіональною військово-лікарською комісією за результатами розгляду його скарги, у встановленому порядку, в тому числі до ЦВЛК або до суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання 18 Регіональної військово-лікарської комісії направити позивача на проходження військово-лікарської комісії, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 рішення про направлення особи на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК приймається штатною ВЛК у разі визнання скарги обґрунтованою, тобто є одним з можливих результатів розгляду скарги по суті, вибір яких належить до дискреційних повноважень відповідача. Оскільки суд зобов`язав відповідача розглянути скаргу позивача по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про направлення позивача на медичний огляд до такого розгляду було б втручанням у дискреційні повноваження штатної ВЛК.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що станом на липень 2026 року позивач за направленням військової частини НОМЕР_2 проходить медичний огляд ВЛК у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону з метою визначення придатності до військової служби, тобто мету, з якою заявлена ця вимога, частково досягнуто в іншому порядку.

Тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання 18 Регіональної військово-лікарської комісії внести до ІКС та до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про постанову ВЛК від 07.09.2025 року, суд зазначає, що ця вимога є похідною від вимоги про скасування постанови ВЛК від 31.03.2026 року, в задоволенні якої відмовлено. Крім того, постанова ВЛК від 07.09.2025 року, оформлена протоколом № 43/8503, до матеріалів справи не надана, 18 Регіональною військово-лікарською комісією вона не приймалась, а відомості про неї вже вносилися до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується витягом з реєстру від 01.04.2026 року. Питання про те, яка постанова ВЛК визначає ступінь придатності позивача до військової служби, вирішується штатною ВЛК за результатами розгляду скарги позивача та ВЛК за результатами медичного огляду, а не судом. За таких обставин підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 100000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з пунктом 5 цієї постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди з погіршенням стану здоров`я внаслідок проходження базової загальновійськової підготовки на загальних умовах, на яку його направлено на підставі постанови ВЛК від 31.03.2026 року.

Проте у даній справі судом встановлено протиправність лише бездіяльності 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо нерозгляду по суті скарги позивача від 17.04.2026 року, яка мала місце після призову позивача на військову службу. Постанова ВЛК від 31.03.2026 року протиправною судом не визнана, а її законність підлягає перевірці штатною ВЛК за результатами розгляду скарги позивача.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинного зв`язку між встановленою судом бездіяльністю відповідача щодо розгляду скарги та погіршенням його стану здоров`я. Сам по собі факт діагностування у позивача 28.04.2026 року гіпертонічної хвороби та його подальшого стаціонарного лікування не свідчить про те, що такі наслідки зумовлені саме нерозглядом відповідачем скарги, тим більше що згідно із записом лікаря-нефролога Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 29.07.2026 року підвищення артеріального тиску у позивача спостерігається з березня 2025 року. Доводи позивача про свідоме та умисне направлення його посадовими особами відповідача на проходження служби у стані, що не відповідав стану здоров`я, ґрунтуються на припущеннях та матеріалами справи не підтверджені.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини саме визнання порушення може становити достатню сатисфакцію (справа «Бушемі проти Італії», рішення від 16.09.1999 року). У даній справі ефективний захист прав позивача забезпечується визнанням протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язанням його розглянути скаргу позивача по суті.

За таких обставин позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає. З огляду на відмову в цій позовній вимозі по суті, доводи Державної казначейської служби України щодо її неналежності як відповідача на результат вирішення справи не впливають.

Щодо клопотання позивача, викладеного в додаткових поясненнях від 21.05.2026 року, про надання оцінки діям голови ВЛК та члена ВЛК і постановлення окремої ухвали відповідно до ст.249 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Згідно з ч.9 ст.249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Доводи позивача про можливе внесення виправлень до картки обстеження та медичного огляду від 31.03.2026 року та про проведення огляду іншим лікарем ґрунтуються на фотокопії документа, оригінал якого суду не надавався, а голова та члени ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 не є учасниками цієї справи і пояснень з цього приводу суду не надавали. Вирішення питання про наявність ознак певного кримінального правопорушення до компетенції адміністративного суду не належить, а позивач не позбавлений права самостійно звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування відповідно до ст.214 Кримінального процесуального кодексу України. Водночас зазначені обставини та документи, зокрема картка обстеження та медичного огляду від 31.03.2026 року, підлягають оцінці 18 Регіональною військово-лікарською комісією під час розгляду по суті скарги позивача на виконання цього рішення, оскільки стосуються відповідності оскаржуваної постанови встановленому діагнозу та медичним документам. За таких обставин суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Щодо заяви позивача від 24.06.2026 року про повернення додаткових пояснень відповідача, застосування заходу процесуального примусу та повторне витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов`язків, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 року відповідач отримав 13.05.2026 року, а 26.05.2026 року, тобто у встановлений судом строк, повідомив суд про неможливість надати витребувані докази з огляду на те, що постанова ВЛК від 07.09.2025 року 18 Регіональною військово-лікарською комісією не приймалась. Отже, підстави для застосування до відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відсутні. Додаткові пояснення відповідача від 23.06.2026 року залучено судом до матеріалів справи під час підготовчого провадження, викладені в них доводи оцінені судом у цьому рішенні та висновків суду не змінюють. Повторне витребування постанови ВЛК від 07.09.2025 року з урахуванням висновків суду про те, що оцінка медичних документів та ступеня придатності позивача до військової служби належить до компетенції ВЛК, для вирішення даної справи не є необхідним. Тому суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідачем 18 Регіональною військово-лікарською комісією правомірність своєї бездіяльності щодо розгляду скарги позивача не доведена.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивача ухвалою суду від 11.05.2026 року звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, інші витрати для розподілу відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо нерозгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 17.04.2026 року на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка), оформлену довідкою від 31.03.2026 року № 2026-0331-1538-0695-3.

Зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 17.04.2026 року на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка), оформлену довідкою від 31.03.2026 року № 2026-0331-1538-0695-3, відповідно до вимог глави 3 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: 18 Регіональна військово-лікарська комісія (код ЄДРПОУ 07825318; місцезнаходження: вул. Пироговська, буд. 2, м. Одеса, 65044).

Відповідач: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646; місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601).

Суддя М.М. Аракелян