Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/1019/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.04.2026 (вх.№ЕС42955/26 від 21.04.2026), просить суд:

визнати неправомірною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України щодо не виплати в повному обсязі військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за період від 01 червня 2023 року по 22.02.2024 рік, що полягає в недоплаті 762514,11 грн;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити перерахунок військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за період від 01.06.2023 року по 22.02.2024 року, яке, додатково до вже нараховано та виплаченого військовослужбовцю ОСОБА_1 , повинно включати, невраховану раніше, суму 762514,11 грн;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України на користь військовослужбовця ОСОБА_1 невиплачене за період від 01 червня 2023 року по 22 лютого 2024 року, борг по виплаті грошового забезпечення в сумі 762 514,11 грн;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України, що полягають у застосуванні показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення та виплати розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 , за період з 11.11.2022 року до 20 травня 2023 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити перерахунок військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період від 11.11.2022 року по 31.12.2022 року, із застосуванням показника мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України на 01.01.2022 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити перерахунок військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період від 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, із застосуванням показника мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України на 01.01.2023 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період від 11.11.2022 року по 31.12.2022 року, розрахованого із застосуванням показника мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України на 01.01.2022 року, за виключенням суми вже сплаченої частини грошового забезпечення, за даний період;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період від 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, розрахованого із застосуванням показника мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України на 01.01.2023 року, за виключенням суми вже сплаченої частини грошового забезпечення, за даний період.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що ОСОБА_1 , виконуючи обов`язок захисту країни у рядах десантно-штурмових військ військової частини НОМЕР_1 з 11.11.2022, отримав поранення 14.06.2023 в Донецькій області (м.Красногорівка), перебував на лікуванні, за результатами чого військово-лікарська комісія 08.02.2024 визнала його непридатним до подальшої служби у десантно-штурмових військах.

За твердженням представника позивача, за період від дати поранення 14.06.2023 до дати виключення 22.02.2024 зі списків військової частини НОМЕР_1 позивачу не було виплачене у повному обсязі основне та додаткове грошове забезпечення, а за деякі місяці зовсім не було виплат, зокрема: окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, додаткової винагороди на період дії воєнного стану. За 2023 рік також не виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Представник позивача наводить розрахунок щомісячного грошового забезпечення позивача на період червня 2023 року - лютого 2024 року: оклад за військовим званням «сержант» - 740,00 грн (1762,00 х 0,42); посадовий оклад за тарифним розрядом « 9» - 3170,00 грн (1762,00 х 1,8); надбавка за вислугу років у розмірі 25 відсотків - 977,50 грн; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8 відсотка (65 відсотків х 1,35) - 4291,23 грн; щомісячна премія у розмірі 580 відсотків посадового окладу - 18386,00 грн. Розмір надбавки за особливості проходження служби та премії представник позивача обґрунтовує окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з та розпорядженням Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд.

Щодо додаткової винагороди на період дії воєнного стану представник позивача посилається на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX, пункти 1-1 та 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, пункти 2, 4, 5, 11, 12, 13 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та вважає, що позивач має право на отримання такої винагороди за червень - грудень 2023 року, січень - лютий 2024 року.

До розрахунку представник позивача включає дні участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за довідкою від 11.03.2024 №383, дні лікування за виписками закладів охорони здоров`я та дні відпусток для лікування за довідками військово-лікарських комісій, зазначаючи, що довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2023 №5243 травму кваліфіковано як важку.

За розрахунком представника позивача, додаткова винагорода становить: за червень 2023 року - 100000,00 грн (30 із 30 календарних днів); за липень 2023 року - 100000,00 грн (31 із 31); за серпень 2023 року - 93548,39 грн (29 із 31); за вересень 2023 року - 100000,00 грн (30 із 30); за жовтень 2023 року - 100000,00 грн (31 із 31); за листопад 2023 року - 93333,33 грн (28 із 30); за грудень 2023 року - 100000,00 грн (31 із 31); за січень 2024 року - 80645,16 грн (25 із 31); за лютий 2024 року - 48275,86 грн (14 із 29), а всього 815802,74 грн.

На переконання представника позивача, позивач має право на грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, в якому він отримав поранення, але не використав основну відпустку, у розмірі 27564,73 грн (пункти 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260), а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 27564,73 грн (пункти 1, 7 розділу XXIV Порядку №260).

Щодо матеріальної допомоги представник позивача посилається на абзаци третій та восьмий пункту 6 доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, за якими така допомога виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення за наявності таких підстав, як поранення військовослужбовця, отримане при виконанні завдань під час воєнного стану, та безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль).

Представник позивача також вказує, що відповідно до частини одинадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відпустка для лікування надається із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а відповідно до пунктів 9, 11, 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період перебування на лікуванні та у відпустці для лікування.

За твердженням представника позивача, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2023 №176-РС позивача виведено у «розпорядження командира військової частини (лікування)», проте норми абзацу двадцять дев`ятого пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 могли бути застосовані до позивача лише після 08.02.2024, коли військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним до військової служби, і не є застосовними на період лютого 2024 року, оскільки з 09.02.2024 до 22.02.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

За розрахунком представника позивача, за період з 01.06.2023 до 22.02.2024 позивачу належало нарахувати та виплатити 1112361,22 грн, з яких відповідач виплатив 235460,01 грн за відомостями довідки про доходи від 01.08.2024 №642/3089, 104854,84 грн, що надійшли 20.06.2025, та 9532,26 грн, що надійшли 22.08.2025.

Отже, невиплаченою залишається сума 762514,11 грн. Представник позивача також зазначає, що податковим агентом при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення виступає військова частина НОМЕР_1 , та посилається на рішення Верховного Суду від 11.04.2025 у зразковій справі №280/8933/24 та на висновки Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №520/16191/23.

Окрім того, представник позивача вказує, що за період з 11.11.2022 до 20.05.2023 військова частина НОМЕР_1 неправомірно розраховувала розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення позивача, оскільки використовувала прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні. З посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №826/9052/18 представник позивача вважає, що у 2022 році для розрахунку грошового забезпечення повинна застосовуватись сума 2481,00 грн, а у 2023 році, до набрання 20.05.2023 чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, - сума 2684,00 грн. При цьому представник позивача зазначає, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

Щодо відсутності заборгованості з виплати додаткової винагороди представник відповідача вказує, що позивач, визначаючи періоди, за які він мав право на отримання додаткової винагороди, посилається на відомості довідки від 01.08.2025 №642/70/4016 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За твердженням представника відповідача, форму і підстави для формування та видачі такої довідки, а також мету її виготовлення передбачено Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, така довідка видається для надання заявникам статусу учасника бойових дій і не є документом, який дає підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 4 та абзацу першого пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин.

За твердженням представника відповідача, військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату грошового забезпечення позивачу у повному обсязі, відповідно до наявних у неї документів, що підтверджують право позивача на отримання таких виплат, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 та карткою особового рахунку позивача.

Отже, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, представник відповідача вважає недоведеною.

Щодо відсутності підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача із врахуванням іншого прожиткового мінімуму представник відповідача вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України №103, яка набрала законної сили 24.02.2018, пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж Постанови.

На думку представника відповідача, ці примітки не узгоджуються з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, за яким мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, а отже не можуть бути застосовані для перерахунку отриманого грошового забезпечення.

Представник відповідача також посилається на дію норм законодавства в часі, частину першу статті 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України та постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а і зазначає, що примітка, як складова частина нормативно-правового акта, не може містити в собі нормативних положень, тому застосуванню підлягають положення пункту 4 Постанови №704.

З огляду на це, представник відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги щодо застосування додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за період з 24 червня 2022 по 05 травня 2023 року при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року.

З урахуванням наведеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що у відзиві відповідач заявив незгоду і навів заперечення лише щодо двох питань: щодо довідки від 01.08.2025 №642/70/4016 як підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди та щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму.

Щодо інших вимог та доказів, які заявлені та додані до позовної заяви, відповідач у відзиві не заявив будь-яких заперечень чи спростувань.

Представник позивача вказує, що довідка від 01.08.2025 №642/70/4016 не заявлена позивачем як єдиний доказ, а позовні вимоги ґрунтуються на сукупності доказів, до яких належать також посвідчення учасника бойових дій, довідка від 11.03.2024 №383 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, довідки про обставини травми від 13.07.2023 №642/2346 та від 05.10.2024 №642/2346.

З посиланням на частину другу статті 77 КАС України, абзац четвертий пункту 11, пункти 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260 представник позивача зазначає, що відповідач не надав до суду документи, які повинні були вестися у військовій частині НОМЕР_1 для обліку і виплати грошового забезпечення позивача в період його лікування після поранення та його відпусток після такого лікування.

Щодо перерахунку грошового забезпечення із врахуванням розміру прожиткового мінімуму представник позивача зазначає, що суперечності та колізії в законодавстві мають трактуватися на користь особи, та повторно посилається на судові рішення у справах №826/6453/18 та №826/9052/18.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

доказів проходження ОСОБА_1 військової служби станом на дату подання позовної заяви (15.01.2026) або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку;

обґрунтованої заяви щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи - Міністерства оборони України, із зазначенням про її залучення на стороні позивача або відповідача, а також з обґрунтуванням яким чином рішення суду може вплинути на права і обов`язки вказаної особи, або уточнити коло учасників справи та надати відповідні уточнення до позовної заяви.

Суд ухвалою від 18.02.2026 поновив позивачу строк звернення до суду, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, встановив сторонам у справі строки для надання заяв по суті та призначив підготовче засідання на 12.03.2026.

У зв`язку з неявкою представника відповідача у підготовче засідання 12.03.2026, суд відклав підготовче засідання до 07.04.2026.

Запитом від 13.03.2026 №420/1019/26/26869/26 суд звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України з проханням сприяти наданню Військовою частиною НОМЕР_1 відзиву на позовну заяву та забезпеченню участі її представника у судових засіданнях. У запиті суд зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не забезпечила участі представника у підготовчому засіданні 12.03.2026, відзив на позовну заяву не надала та причин неможливості участі представника суду не повідомила.

Ухвалою від 07.04.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд, у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, відклав підготовче засідання до 22.04.2026.

У підготовчому засіданні 22.04.2026 суд ухвалами, постановленими на місці та занесеними до протоколу судового засідання, залишив без розгляду уточнену позовну заяву від 01.04.2026, прийняв до розгляду уточнену позовну заяву від 19.04.2026, відмовив у залученні до участі у справі третьої особи - Міністерства оборони України, та, з урахуванням клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, відклав підготовче засідання до 19.05.2026.

Ухвалою від 19.05.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання до 01.06.2026 через неявку представників сторін до підготовчого засідання.

Представник відповідача 01.06.2026 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.06.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання до 18.06.2026.

Представник позивача 17.06.2026 подав клопотання про надання часу для ознайомлення із відзивом та підготовки відповіді на відзив. У підготовчому засіданні 18.06.2026 суд приєднав до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом з доказами, зобов`язав відповідача надати документи в читабельному вигляді та ухвалою, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 05.08.2026.

Ухвалою від 05.08.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання до 18.08.2026 через неявку представника відповідача.

У підготовчому засіданні 18.08.2026 суд приєднав до матеріалів справи відповідь на відзив та картку особового рахунку позивача, подану представником відповідача з клопотанням про долучення доказів, залишив без розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів та ухвалою, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 18.09.2026.

Представник відповідача 18.09.2026 подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача 18.09.2026 подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі сторони позивача у письмовому провадженні.

Оскільки клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі учасники справи, суд відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, здійснив судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті, та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2022 №315 (т.II а.с.94), сержанта за призовом ОСОБА_1 з 11 листопада 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і призначено на посаду навідника 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону з посадовим окладом 2730,00 грн на місяць.

Цим же наказом визначено виплачувати позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 315% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавку за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

У військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 , у розділі «Проходження військової служби» (т.I а.с.45), щодо військової частини НОМЕР_1 містяться записи про зарахування 11.11.22 за наказом №315 на посаду навідника, про посаду старшого стрільця з 01.04.23, про посаду командира відділення з 13.06.23, а також запис від 25.06.23 про переведення у розпорядження командира військової частини за наказом №176-РС, та запис про виключення зі списків 22.02.24 за наказом №57.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №383 (т.I а.с.51-52) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант за призовом ОСОБА_1 дійсно в період з 11.11.2022 по 24.04.2023, з 06.05.2023 по 14.06.2023, з 12.07.2023 по 29.07.2023, з 01.09.2023 по 07.09.2023, з 12.11.2023 по 17.11.2023, з 19.01.2024 по 25.01.2024, з 09.02.2024 по 22.02.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької області.

Підставою у довідці зазначено накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №315 від 11.11.2022, №114 від 24.04.2023, №126 від 06.05.2023, №165 від 14.06.2023, №193 від 12.07.2023, №210 від 29.07.2023, №244 від 01.09.2023, №250 від 07.09.2023, №322 від 12.11.2023, №327 від 17.11.2023, №22 від 19.01.2024, №29 від 25.01.2024, №44 від 09.02.2024, №57 від 22.02.2024.

Довідка військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 №642/70/4016 (т.I а.с.74-75) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, містить ті самі періоди участі позивача у зазначених заходах під час перебування у Мар`їнській міській та Курахівській міській територіальних громадах Покровського району Донецької області.

Підставою у цій довідці зазначено журнали бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. №18/22т від 01.11.2022, №18/29т від 01.01.2023, №18/38т від 01.09.2023, №18/42т від 01.11.2023, №15/3т від 01.01.2024 та ті самі накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), що й у довідці від 11.03.2024 №383.

За довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.10.2024 №642/2346 (т.I а.с.68), ОСОБА_1 , 1982 року народження, 14 червня 2023 року одержав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу АДРЕСА_1 .

У довідці зазначено, що травма отримана у засобах індивідуального захисту, при виконанні обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, та не пов`язана з вчиненням адміністративного, кримінального правопорушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень.

Матеріали справи містять також копію довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 13.07.2023 №642/2346, за якою позивач 14 червня 2023 року одержав вибухову травму, акубаротравму за тих самих обставин (т.I а.с.57).

Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №0966923/10105 комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради від 20.06.2023 (т.I а.с.53-54), позивач перебував у стаціонарі з 15.06.2023 до 20.06.2023 з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, забій шийного відділу хребта, забій грудної клітки, посттравматична пневмонія нижньодольова праворуч.

Відповідно до виписного епікризу (медична карта стаціонарного хворого №2057/507) комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» (т.I а.с.55-56), позивач перебував у стаціонарі з 20.06.2023 до 12.07.2023 з діагнозом, що включає мінно-вибухову травму (14.06.2023), закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, забій шийного відділу хребта, грудної клітки, та виписаний до військової частини з рекомендацією керівництву частини скерувати його на військово-лікарську комісію.

Довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2023 №5243 (т.I а.с.58) підтверджує, що військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 29 липня 2023 року провела медичний огляд позивача та встановила наслідки після вибухової травми (14.06.2023).

У довідці зазначено: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка». За постановою комісії, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №11059 комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради від 10.10.2023 (т.I а.с.59-60), позивач перебував у відділенні політравми з 08.09.2023 до 10.10.2023, 29.09.2023 йому виконано операцію: мікродискектомія, форамінотомія L5-S1 справа.

У виписці та у довідці військово-лікарської комісії цього закладу від 10.10.2023 №538 (т.I а.с.61) зазначено діагноз «Стан після ВТ (14.08.23)» та вказано: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». За постановою комісії, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

За довідками гарнізонної військово-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.11.2023 №712 (т.I а.с.62) та від 21.12.2023 №4 (т.I а.с.63), комісія 16 листопада 2023 року та 21 грудня 2023 року провела медичні огляди позивача, встановила діагноз: стан після операції (29.09.2023) мікродискектомії, форамінотомії L5-S1 з приводу кили міжхребцевого диску L5-S1 праворуч, та зазначила: «Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби».

За кожною з цих довідок позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 08.02.2024 №167 (т.I а.с.64-65), комісія 08 лютого 2024 року провела медичний огляд позивача. Щодо встановлених захворювань хребта у довідці зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Щодо наслідків закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (14.06.2023) та акубаротравми (14.06.2023) у довідці зазначено: «На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 відноситься до легких травм. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №642/2346 від 13.07.2023 видана в/ч НОМЕР_1 ».

Комісія визнала позивача обмежено придатним до військової служби (непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення), придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2024 №57 (т.II а.с.91), сержанта за призовом ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, з 22 лютого 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_4 .

Цим наказом визначено виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.02.2024 до 22.02.2024, а також додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 01.02.2024 до 22.02.2024.

У наказі також зазначено, що щорічна основна відпустка за 2023 рік передбачена у кількості 25 діб та використана в обсязі 10 діб, а грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не виплачувались.

Підставами наказу зазначено витяг із наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.02.2024 №30-рс, рапорти сержанта ОСОБА_2 від 20.02.2024, довідку військово-лікарської комісії №167 від 08.02.2024.

Витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.12.2022 №1630 (т.II а.с.98), від 05.01.2023 №60 (т.II а.с.92), від 05.02.2023 №312 (т.II а.с.103), від 16.03.2023 №721 (т.II а.с.95), від 05.04.2023 №1091 (т.II а.с.96), від 05.05.2023 №1560 (т.II а.с.97), від 05.06.2023 №2099 (т.II а.с.99) підтверджено, що позивача включено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за періоди участі з 11.11.2022 до 30.11.2022, з 01.12.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2023 до 31.01.2023, з 01.02.2023 до 28.02.2023, з 01.03.2023 до 31.03.2023, з 01.04.2023 до 23.04.2023, з 07.05.2023 до 31.05.2023.

За витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.07.2023 №2677 «Про виплату додаткової винагороди за червень 2023 року» та додатку 2 до нього, позивача включено до цього наказу за період участі з 01.06.2023 до 13.06.2023 (т.II а.с.100).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.01.2024 №299 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаним із захистом Батьківщини» та додатку 2 до нього, позивачу визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за час лікування з 14.06.2023 до 12.07.2023 (т.II а.с.93). У примітках зазначено рапорт ст.лейтенанта ОСОБА_3 , довідку про обставини поранення №642/2346 від 13.07.2023.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.06.2025 №5263 «Про доплату додаткової винагороди» та додатку 6 до нього, позивачу, посаду якого зазначено як командир відділення, визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за час лікування з 08.09.2023 до 10.10.2023 (т.II а.с.101). У примітках зазначено письмове звернення сержанта ОСОБА_2 (вх. №1130/звг від 06.06.2025), довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №642/2346 від 05.10.2024, виписку із медичної карти стаціонарного хворого №11059 від 10.10.2023.

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 14.08.2025 №7131 «Про доплату додаткової винагороди» та додатку 7 до нього підтверджує, що позивачу визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за час лікування з 29.07.2023 до 31.07.2023 (т.II а.с.102). У примітках зазначено письмове звернення сержанта ОСОБА_2 (вх. №1611/звг від 08.08.2025), довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №642/2346 від 05.10.2024, довідку військово-лікарської комісії №5243 від 29.07.2025 (травма відноситься до тяжкого ступеню).

Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 (т.II а.с.90), яку представник відповідача подав до суду 18.08.2026, за розрахункові періоди «грудень 2022» - «травень 2023» позивачу нараховувались оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та додаткова винагорода згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168. Під таблицею картки зазначено, що при розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання використано прожитковий мінімум 1762 грн згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 з 1 березня 2018 року по теперішній час.

За цією ж карткою особового рахунку, позивачу нараховано:

за розрахунковий період «червень 2023» - оклад за військовим званням 740,00 грн, посадовий оклад 2910,00 грн, надбавку за вислугу років 912,50 грн, надбавку за особливості проходження служби 4005,88 грн, грошову допомогу для оздоровлення 26406,68 грн, премію 17838,30 грн, додаткову винагороду 80645,16 грн, усього 133458,52 грн;

у розрахунковому періоді «липень 2023» - оклад за військовим званням 740,00 грн, посадовий оклад 3066,00 грн, надбавку за вислугу років 951,50 грн, надбавку за особливості проходження служби 4177,09 грн, премію 18166,92 грн, додаткову винагороду 43333,33 грн, усього 70434,84 грн;

за розрахункові періоди «серпень 2023» та «вересень 2023» - оклад за військовим званням 740,00 грн, посадовий оклад 3170,00 грн, надбавку за вислугу років 977,50 грн, надбавку за особливості проходження служби 4291,23 грн, премію 18386,00 грн, усього по 27564,73 грн за кожен період;

за «січень 2024» - додаткову винагороду 38129,03 грн;

у розрахунковому періоді «лютий 2024» - додаткову винагороду 55816,67 грн;

за розрахунковий період «березень 2024» - оклад за військовим званням 561,38 грн, надбавку за вислугу років 140,35 грн, додаткову винагороду 15248,28 грн, усього 15950,01 грн;

у розрахунковому періоді «червень 2025» - додаткову винагороду 106451,61 грн, з яких на картковий рахунок перераховано 104854,84 грн;

за розрахунковий період «серпень 2025» - додаткову винагороду 9677,42 грн, з яких на картковий рахунок перераховано 9532,26 грн.

За розрахункові періоди «жовтень 2023», «листопад 2023» та «грудень 2023» в усіх графах нарахувань картки особового рахунку зазначено 0,00 грн.

За розрахункові періоди «січень 2023» - «серпень 2025» у графі «грошова допомога у разі звільнення /допомога на вирішення соціально-побутових питань» цієї картки зазначено 0,00 грн.

У довідці про доходи від 01.08.2024 №642/3089 (т.I а.с.76), виданій Військовою частиною НОМЕР_1 , за місяцями «серпень 2023» та «вересень 2023» зазначено нараховане грошове забезпечення по 27564,73 грн та інші нарахування 0,00 грн, за місяцями «жовтень 2023», «листопад 2023» та «грудень 2023» - 0,00 грн в обох графах, за місяцем «січень 2024» - інші нарахування 38129,03 грн, за місяцем «лютий 2024» - інші нарахування 55816,67 грн, за місяцем «березень 2024» - нараховане грошове забезпечення 701,73 грн та інші нарахування 15248,28 грн. За місяцем «червень 2023» у цій довідці зазначено нараховане грошове забезпечення 26406,68 грн та інші нарахування 80645,16 грн, за місяцем «липень 2023» - 27101,51 грн та 43333,33 грн відповідно.

Згідно з накладною акціонерного товариства «Укрпошта» №6508000144202 від 03.06.2025 та описом вкладення до цього поштового відправлення, позивач направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 заяву (рапорт) від 03.06.2025 про виплату грошового забезпечення, невиплаченого за період від червня 2023 року включно по лютий 2024 року включно, в сумі 883567,88 грн (т.I а.с.80).

Листом від 09.06.2025 №642/ВихЗВГ/1473 (т.I а.с.84) Військова частина НОМЕР_1 повідомила:

заяву щодо невиплати додаткової винагороди за період лікування після поранення отримано та зареєстровано 06.06.2025 за №1130/ВхЗВГ;

для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць за період перебування на лікуванні необхідно надати до командування Військової частини НОМЕР_1 рапорт із підтверджуючими документами щодо перебування на лікуванні, а питання нарахування додаткової винагороди за час перебування на лікуванні після поранення знаходиться на перевірці в медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

Виписка акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 13.11.2025 по надходженнях за період 20.06.2025 - 20.06.2025 підтверджує, що 20.06.2025 на рахунок позивача надійшло 104854,84 грн з деталями операції «Зарплата, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 . Коментар до платежу: Zarobitna plata-Dodatkova vynahoroda» (т.I а.с.89).

За накладною акціонерного товариства «Укрпошта» від 04.08.2025 та описом вкладення до поштового відправлення №6510100073021, позивач направив на адресу військової частини НОМЕР_1 заяву (рапорт) від 04.08.2025 про виплату грошового забезпечення, невиплаченого за період від червня 2023 року включно по лютий 2024 року включно, в сумі 778713,04 грн (т.I а.с.85-86).

Відповідно до виписки акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 13.11.2025 по надходженнях за період 22.08.2025 - 22.08.2025, 22.08.2025 на рахунок позивача надійшло 9532,26 грн з деталями операції «Зарплата, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 . Коментар до платежу: Zarobitna plata-Dodatkova vynahoroda - boiovi» (т.I а.с.90).

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з нарахуванням та виплатою позивачу грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та полягають у тому, чи у належному розмірі відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення, зокрема додаткову винагороду, за період з 01.06.2023 до 22.02.2024, та чи правомірно відповідач застосовував розмір 1762 гривні для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 11.11.2022 до 20.05.2023.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За пунктом 2 цієї статті, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Норми Порядку №260 суд застосовує в редакціях, які діяли у спірному періоді.

Вирішуючи позовні вимоги в частині бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу в повному обсязі щомісячних видів грошового забезпечення за період з 01.06.2023 до 22.02.2024, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-XII у редакції Закону України від 28.06.2023 №3161-IX, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

За абзацом першим пункту 9 розділу I Порядку №260, виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Згідно з абзацом другим цього пункту, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Абзацом третім пункту 9 розділу I Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

За абзацом третім цього пункту, час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566 (до цієї редакції - пункт 6) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

За пунктом 8 розділу I Порядку №260, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий.

Суд встановив, що, відповідно до картки особового рахунку позивача, за розрахунковий період «березень 2024» позивачу нараховано оклад за військовим званням 561,38 грн, що відповідає 22 дням лютого 2024 року (740,00 грн/29 х 22), а за наказом від 22.02.2024 №57 позивача виключено зі списків особового складу з 22 лютого 2024 року.

Отже, нарахування розрахункового періоду стосуються попереднього календарного місяця.

За карткою особового рахунку, щомісячні види грошового забезпечення нараховані позивачу востаннє за розрахунковий період «вересень 2023», тобто за серпень 2023 року, у розмірі 27564,73 грн.

За розрахункові періоди «жовтень 2023», «листопад 2023» та «грудень 2023» нарахувань немає, а за розрахункові періоди «січень 2024» та «лютий 2024» нарахована лише додаткова винагорода. Ті самі відомості містить довідка про доходи від 01.08.2024 №642/3089.

Отже, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року відповідач не нарахував позивачу посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби та премію.

У цей час позивач перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .

З 08.09.2023 до 10.10.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні, а за постановами військово-лікарських комісій від 10.10.2023, від 16.11.2023 та від 21.12.2023 потребував відпусток на тридцять календарних днів кожна.

Представник відповідача у відзиві обмежився твердженням про те, що грошове забезпечення виплачено позивачу у повному обсязі відповідно до наявних документів. Правової підстави, з якої позивачу протягом п`яти місяців не нараховувались щомісячні види грошового забезпечення, представник відповідача не назвав.

Наказу про призупинення виплати грошового забезпечення, доказів відсутності позивача на службі без поважних причин або інших обставин, які б виключали виплату, відповідач до суду не подав.

Обмеження чотирма місяцями, встановлене абзацом другим пункту 9 розділу I Порядку №260, на спірний період не поширюється.

Відпустки, яких позивач потребував за постановами військово-лікарських комісій від 10.10.2023, від 16.11.2023 та від 21.12.2023, визначені цими постановами, оформленими довідками №538, №712 та №4.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 зазначив, що висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

У постанові від 13.10.2025 у справі №160/20252/23 Верховний Суд підтвердив цей висновок та не знайшов підстав для відступу від нього.

У справі №520/16191/23, як і в цій справі, військовослужбовець після поранення перебував у відпустках за довідками військово-лікарської комісії на тридцять календарних днів, а військова частина припинила виплати.

Суд також враховує зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2024 №57.

Цим наказом, з посиланням на пункти 1, 6 розділу XXVIII Порядку №260, позивачу визначено грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років лише з 01.02.2024.

Отже, за наказом відповідача двомісячний строк виплати грошового забезпечення в розмірі, який позивач отримував за займаною посадою, тривав до 31.01.2024.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності ненарахування позивачу грошового забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.

За розрахунком представника позивача, місячне грошове забезпечення позивача становить 27564,73 грн, що збігається з останнім нарахуванням за карткою особового рахунку, а за п`ять місяців - 137823,65 грн (27564,73 х 5).

Щодо червня, липня та серпня 2023 року суд зазначає, що за карткою особового рахунку щомісячні види грошового забезпечення за ці місяці позивачу нараховані: за розрахунковий період «липень 2023» - 27101,51 грн, за розрахункові періоди «серпень 2023» та «вересень 2023» - по 27564,73 грн. Посадовий оклад 3066,00 грн за червень 2023 року відповідає 12 дням за окладом 2910,00 грн та 18 дням за окладом 3170,00 грн, що узгоджується із записом військового квитка про посаду командира відділення з 13.06.2023.

Розрахунок представника позивача, за яким за червень 2023 року належало 27564,73 грн, цієї зміни посади не враховує.

Щодо періоду з 01.02.2024 до 22.02.2024, суд зазначає таке.

Абзацом сьомим пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001 встановлено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Наказом від 22.02.2024 №57 відповідач визначив позивачу за період з 01.02.2024 до 22.02.2024 оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні. Ці суми нараховані за розрахунковий період «березень 2024».

Представник позивача вважає, що наведена норма могла бути застосована до позивача лише після 08.02.2024 і не застосовується до лютого 2024 року через участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 09.02.2024 до 22.02.2024.

Суд ці аргументи відхиляє. Зменшення розміру грошового забезпечення після двох місяців перебування у розпорядженні передбачене пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260 і від постанови військово-лікарської комісії про придатність не залежить.

Визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є однією з умов, за яких абзацом сьомим пункту 1-1 Постанови №168 передбачено виплату після двох місяців перебування у розпорядженні додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень, яку відповідач нарахував позивачу за весь період з 01.02.2024 до 22.02.2024.

Довідка від 11.03.2024 №383 не містить відомостей про призначення позивача на посаду або про тимчасове виконання ним обов`язків за вакантною посадою, а отже не спростовує перебування позивача у розпорядженні у цей час.

Крім того, періоди участі у заходах, зазначені у довідках від 11.03.2024 №383 та від 01.08.2025 №642/70/4016, визначені за датами наказів по стройовій частині й не відображають фактичної участі позивача у бойових діях чи заходах, про що суд додатково надає оцінку у цьому рішенні.

Тому позовні вимоги в частині грошового забезпечення за період з 01.02.2024 до 22.02.2024 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024 в розмірі грошового забезпечення у складі основних та додаткових складових (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія), яке ОСОБА_1 отримував за останньою займаною посадою.

Вирішуючи позовні вимоги в частині додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-XII, під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим пункту 1-1 Постанови №168 встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

За абзацами третім та четвертим пункту 1-2 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пункти 1-1 та 1-2 включено до Постанови №168 Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836, яка за її пунктом 3 застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

До 29.09.2023 таке саме правило містив абзац четвертий пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260, за яким до наказів включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 у редакції, що діяла до 29.09.2023 (після цієї дати - пункт 13), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

За абзацом другим пункту 7 розділу I Порядку №260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Щодо додаткової винагороди за час стаціонарного лікування, суд зазначає таке.

Додаткову винагороду за час стаціонарного лікування з 14.06.2023 до 12.07.2023 відповідач нарахував позивачу наказом від 17.01.2024 №299, а за час стаціонарного лікування з 08.09.2023 до 10.10.2023 - наказом від 16.06.2025 №5263.

Спір у цій частині стосується лише розміру винагороди, нарахованої за час стаціонарного лікування з 08.09.2023 до 10.10.2023.

Додаткова винагорода встановлена у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць, тому за неповний місяць вона визначається за кожен календарний місяць окремо.

За 23 дні лікування у вересні 2023 року позивачу належить 76666,67 грн (100000 / 30 х 23), за 10 днів лікування у жовтні 2023 року - 32258,06 грн (100000 / 31 х 10), разом 108924,73 грн.

Натомість, за розрахунковий період «червень 2025» відповідач нарахував позивачу 106451,61 грн, що відповідає 33 дням, поділеним на 31 день одного місяця (100000 / 31 х 33). Отже, винагороду за час лікування з 08.09.2023 до 10.10.2023 відповідач нарахував не в повному розмірі, різниця становить 2473,12 грн.

Щодо додаткової винагороди за час відпустки за довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2023 №5243, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 зазначив, що норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Цей висновок сформульовано щодо відпустки військовослужбовця Збройних Сил України, наданої за довідкою військово-лікарської комісії після поранення, та його повторено у постановах Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №620/3407/24 та від 09.10.2025 у справі №260/2842/23. Тому суд застосовує його до спірних правовідносин.

Військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_2 постановою від 29.07.2023, оформленою довідкою №5243, встановила наслідки вибухової травми від 14.06.2023, кваліфікувала травму як тяжку та визначила, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів. Висновок про ступінь тяжкості комісія надала одночасно з рекомендацією про відпустку, як це передбачено пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260.

Зв`язок травми із захистом Батьківщини підтверджений довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 13.07.2023 та постановою гарнізонної військово-лікарської комісії №2 від 08.02.2024, оформленою довідкою №167: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Запис довідки від 29.07.2023 №5243 про зв`язок травми з проходженням військової служби пояснений у ній тим, що довідка про обставини травми на час огляду була відсутня.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24 зазначив, що дата видання постанови ВЛК не впливає на право військовослужбовця на виплату додаткової винагороди за періоди, коли фактично існували підстави для її нарахування. Постанова ВЛК підтверджує причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, який існував з моменту отримання травми, а не з моменту офіційного оформлення документа.

Цей висновок зроблено щодо винагороди за час стаціонарного лікування, проте він стосується моменту, з якого існує причинний зв`язок травми, а тому є застосовним і в цій справі.

Суд надає оцінку й тому, що у довідці від 08.02.2024 №167 наслідки закритої черепно-мозкової травми та акубаротравми віднесено до легких травм.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №380/27432/23 вказав, що суперечливість доказів в частині кваліфікації отриманої травми є одним із визначальних факторів для визначення права на винагороду за період перебування у відпустці для лікування після поранення, і що суд має надати оцінку всім таким доказам.

Довідка від 08.02.2024 №167 видана більш ніж через шість місяців після спірної відпустки, не містить рекомендації про відпустку і постанови від 29.07.2023 не скасовує та не змінює.

Питання про відпустку, якої позивач потребував за постановою від 29.07.2023, підлягало вирішенню на підставі цієї постанови, яка на той час була єдиним висновком військово-лікарської комісії про ступінь тяжкості травми.

Крім того, відповідач наказом від 14.08.2025 №7131, тобто після отримання довідки від 08.02.2024 №167, нарахував позивачу додаткову винагороду за період з 29.07.2023 до 31.07.2023 з приміткою «довідка військово-лікарської комісії №5243 від 29.07.2025 (травма відноситься до тяжкого ступеню)».

Отже, відповідач визнав, що за цією довідкою позивач має право на винагороду, проте нарахував її лише за три дні з тридцяти і причин цього суду не пояснив.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), у редакції, чинній до 25.08.2023, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.

Отже, за постановою військово-лікарської комісії від 29.07.2023, оформленою довідкою №5243, позивач потребував відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів у зв`язку з травмою, яку комісія кваліфікувала як тяжку. Ця постанова підлягала негайній реалізації, а тому за час такої відпустки позивачу належить додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі №280/10834/23 щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зазначив, що наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для військовослужбовця, а також що держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат.

Тому відсутність у матеріалах справи документів, якими відповідач оформив цю відпустку, не позбавляє позивача права на додаткову винагороду за час відпустки за постановою військово-лікарської комісії від 29.07.2023.

Визначення днів цієї відпустки, за які винагорода не нарахована, з урахуванням наказу від 14.08.2025 №7131, належить до обов`язків відповідача.

Щодо додаткової винагороди за час відпусток за довідками військово-лікарських комісій від 10.10.2023 №538, від 16.11.2023 №712 та від 21.12.2023 №4, суд зазначає таке.

У кожній з цих довідок зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Діагнозом у довідках від 16.11.2023 №712 та від 21.12.2023 №4 є стан після операції з приводу кили міжхребцевого диску, а відпустку в них названо відпусткою для лікування у зв`язку з хворобою.

Ступеня тяжкості травми ці довідки не містять.

У довідці від 08.02.2024 №167 комісія розмежувала захворювання хребта, які пов`язала з проходженням військової служби, та наслідки травми від 14.06.2023, які пов`язала із захистом Батьківщини.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24 зазначив, що саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

У постанові від 09.10.2025 у справі №260/2842/23, де військовослужбовець Збройних Сил України просив нарахувати і виплатити винагороду за відпустки за довідками військово-лікарської комісії без кваліфікації травми як тяжкої, Верховний Суд зазначив, що суд не може перебирати повноваження військово-медичного органу щодо аналізу інших медичних документів для надання висновків щодо причинно-наслідкового зв`язку поранення позивача і ступеня його тяжкості.

Отже, відпустки, яких позивач потребував за постановами військово-лікарських комісій від 10.10.2023, від 16.11.2023 та від 21.12.2023, визначені як відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, а не після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення.

Суд не може замість військово-лікарської комісії пов`язати оперативне лікування хребта з травмою від 14.06.2023 або визначити ступінь її тяжкості.

Довідка від 29.07.2023 №5243 стосується лише відпустки, якої позивач потребував на день її видання.

Виплата відповідачем винагороди за час стаціонарного лікування з 08.09.2023 до 10.10.2023 цього висновку не змінює, оскільки кваліфікація поранення як тяжкого за висновком військово-лікарської комісії вимагається лише для винагороди за час відпустки.

Тому позовні вимоги в частині додаткової винагороди за час відпусток у жовтні, листопаді, грудні 2023 року та січні 2024 року задоволенню не підлягають.

Щодо додаткової винагороди за дні участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 12.07.2023 до 29.07.2023, з 01.09.2023 до 07.09.2023, з 12.11.2023 до 17.11.2023, з 19.01.2024 до 25.01.2024 та з 09.02.2024 до 22.02.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 у редакції, чинній до 29.09.2023, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконують бойові (спеціальні) завдання, перелік яких наведено у цьому пункті.

У редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566 ця норма також передбачає виплату тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення та виконують бойові (спеціальні) завдання.

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 10 цього розділу (до 29.09.2023 - пункт 9), накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

До наказів про виплату додаткової винагороди за періоди участі після 13.06.2023 відповідач позивача не включав, тоді як за періоди з 11.11.2022 до 13.06.2023 такі накази видавались щомісяця.

Довідки від 11.03.2024 №383 та від 01.08.2025 №642/70/4016 містять відомості про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, під час перебування на території Донецької області. Вони не містять відомостей про те, які бойові (спеціальні) завдання з переліку пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, у які дні та за якими бойовими наказами (розпорядженнями) виконував позивач. Від цих обставин залежить і право на винагороду, і її розмір.

Дати наказів по стройовій частині, зазначених підставою означених довідок, збігаються з першим та останнім днем кожного з періодів.

Останній з них, наказ від 22.02.2024 №57, є наказом про виключення позивача зі списків особового складу, яким йому за період з 01.02.2024 до 22.02.2024 визначено додаткову винагороду пропорційно часу перебування у розпорядженні.

Зміст довідок від 11.03.2024 №383 та від 01.08.2025 №642/70/4016 не узгоджується також з іншими доказами у справі щодо стану здоров`я позивача та місця його перебування після поранення 14.06.2023.

Перший з періодів після поранення починається 12.07.2023, тобто в день виписки позивача зі стаціонару комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради», а закінчується 29.07.2023, тобто в день медичного огляду позивача військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , яка визначила, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я.

Водночас, відповідач наказом від 17.01.2024 №299 визначив позивачу додаткову винагороду за час лікування з 14.06.2023 до 12.07.2023, а наказом від 14.08.2025 №7131 - за час лікування з 29.07.2023 до 31.07.2023.

Отже, 12.07.2023 та 29.07.2023 відповідач врахував одночасно і як дні лікування позивача, і як дні його участі у заходах.

У період з 12.11.2023 до 17.11.2023, протягом якого позивач за довідками перебував на території Донецької області, гарнізонна військово-лікарська комісія №2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, адресою якого у довідці від 16.11.2023 №712 зазначено м. Одеса, 16 листопада 2023 року провела медичний огляд позивача та визначила, що він потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

Наведене свідчить, що межі періодів у довідках визначені за датами наказів по стройовій частині.

Згідно із записами у військовому квитку позивача, з 25.06.2023 його переведено у розпорядження командира військової частини, а наступним записом щодо військової частини НОМЕР_1 є виключення зі списків 22.02.2024.

За твердженням представника позивача, наказом від 25.06.2023 №176-РС позивача виведено у «розпорядження командира військової частини (лікування)».

Протягом цього часу стаціонарне лікування позивача, медичні огляди військово-лікарськими комісіями та відпустки для лікування, яких він потребував за їх постановами, тривали одне за одним, а періоди, зазначені у довідках, припадають на проміжки між ними.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 у редакції, чинній до 25.08.2023, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно. У редакції наказу Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490 таке саме правило встановлено щодо постанови ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №809/1146/17, у якій військовослужбовець надав командиру довідку ВЛК про потребу у відпустці за станом здоров`я, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що командир повинен був отримати рапорт у підлеглого і реалізувати довідку (постанову) ВЛК негайно, а не відкладати вирішення цього питання та вимагати виконання обов`язків по службі у хворого військовослужбовця.

За наведеними нормами постанови військово-лікарських комісій від 29.07.2023, від 10.10.2023, від 16.11.2023 та від 21.12.2023 про потребу позивача у відпустках підлягали негайній реалізації. Це узгоджується з тим, що у періоди, зазначені у довідках, позивач перебував у розпорядженні командира військової частини у зв`язку з лікуванням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зазначені періоди позивач бойових (спеціальних) завдань не виконував, оскільки після поранення перебував у розпорядженні командира військової частини у зв`язку з лікуванням, а довідки від 11.03.2024 №383 та від 01.08.2025 №642/70/4016 цього не спростовують.

Тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за ці періоди задоволенню не підлягають.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині додаткової винагороди шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2023 №5243 та за час перебування на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 до 10.10.2023;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2023 №5243, а також за час перебування на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 до 10.10.2023, визначивши її окремо за вересень 2023 року та за жовтень 2023 року пропорційно кількості днів лікування у кожному з цих місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За абзацом першим пункту 6 цього розділу, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За карткою особового рахунку, грошова допомога для оздоровлення у розмірі 26406,68 грн нарахована позивачу за розрахунковий період «червень 2023». Ця сума дорівнює сумі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, нарахованих позивачу за той самий розрахунковий період.

Представник позивача у розрахунку цього нарахування не врахував і його не спростував.

Розмір допомоги визначається на день підписання наказу про її надання, тому підстав для її обчислення з грошового забезпечення 27564,73 грн немає.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 7 цього розділу передбачено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Доказів подання позивачем у 2023 році рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань матеріали справи не містять.

Заяви (рапорти) від 03.06.2025 та від 04.08.2025 подані після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і стосувались виплати невиплаченого грошового забезпечення.

За таких обставин бездіяльності відповідача щодо невиплати цієї допомоги суд не встановив, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку з включенням суми 762514,11 грн та про стягнення цієї суми, суд зазначає таке.

Розрахунок представника позивача суд не приймає. До нього включено додаткову винагороду за дні участі у заходах та за час відпусток для лікування у зв`язку з хворобою, грошове забезпечення за лютий 2024 року в повному розмірі, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, права на які у заявленому розмірі суд не встановив.

Суми, право на які суд встановив, відповідач позивачу не нараховував. За абзацом другим пункту 1-2 Постанови №168, нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Нарахування грошового забезпечення, утримання з нього податків і зборів та визначення суми до виплати належать до обов`язків відповідача.

Нарахування та виплата грошового забезпечення і додаткової винагороди за встановлених судом умов не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд. Тому, відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити належні суми, а позовна вимога про стягнення 762514,11 грн задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для визначення грошового забезпечення позивача за період з 11.11.2022 до 20.05.2023, суд виходить з такого.

На виконання пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).

Пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) пункт 4 Постанови №704 передбачав визначення цих окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №460/17825/21 зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, та дійшов висновку, що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481) абзац перший пункту 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Ця редакція діє з 20.05.2023.

Отже, у періоді з 11.11.2022 до 19.05.2023 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становив 2481 гривню, а за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.

Натомість, як зазначено у картці особового рахунку позивача, при розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання відповідач використовував прожитковий мінімум 1762 грн.

Аргумент представника відповідача про те, що пункт 4 Постанови №704 у спірному періоді діяв у редакції Постанови №103, суд відхиляє з огляду на наведений висновок Верховного Суду.

Щодо посилання представника відповідача на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII суд зазначає, що позивач не просить визначати оклади з розміру мінімальної заробітної плати. Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №460/17825/21 вказав, що встановлене цим Законом обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Постанова Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а, на яку посилається представник відповідача, до спірних правовідносин не застосовується. Предметом спору в тій справі була відмова органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за вислугу років працівнику прокуратури, а Верховний Суд оцінював, який закон про прокуратуру діяв на день звернення за пенсією. Пункт 4 Постанови №704 та грошове забезпечення військовослужбовців у тій справі не розглядались.

Суд також враховує, що застосування пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції до періоду з 11.11.2022 до 19.05.2023 не є наданням нормі зворотної дії, оскільки ця редакція діяла у цьому періоді.

Щодо 20.05.2023 суд зазначає, що з цієї дати пункт 4 Постанови №704 діє в редакції Постанови №481, за якою оклади розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року і відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірними дій Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481. У цій постанові Верховний Суд зазначив: «З аналізу вказаних положень Закону чітко вбачається, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини)».

Отже, за 20.05.2023 відповідач визначав оклади позивача відповідно до чинної редакції пункту 4 Постанови №704, та позовні вимоги за цей день задоволенню не підлягають.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині шляхом:

визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.11.2022 до 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 11.11.2022 до 19.05.2023 грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються від посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - не нарахував та не виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024, не в повному обсязі нарахував додаткову винагороду за час відпустки для лікування після тяжкого поранення та за час стаціонарного лікування, а у періоді з 11.11.2022 до 19.05.2023 визначав оклади позивача із застосуванням неналежної розрахункової величини, чим порушив право позивача на грошове забезпечення, передбачене статтями 9, 9-2 та пунктом 11 статті 10-1 Закону №2011-XII.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи, що мають значення для вирішення спору. Інші аргументи сторін висновків суду не спростовують.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Позивач відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.09.2023 до 31.01.2024 в розмірі грошового забезпечення у складі основних та додаткових складових (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія), яке ОСОБА_1 отримував за останньою займаною посадою.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2023 №5243 та за час перебування на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 до 10.10.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2023 №5243, а також за час перебування на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 до 10.10.2023, визначивши її окремо за вересень 2023 року та за жовтень 2023 року пропорційно кількості днів лікування у кожному з цих місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.11.2022 до 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 11.11.2022 до 19.05.2023 грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються від посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО