Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/14851/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка має право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, на підставі пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153. Перебування Позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби. Укладений до 24.02.2022 року контракт на проходження служби фактично було продовжено вже під час дії воєнного стану, після закінчення строку дії минулого контракту. Отже, продовження контракту, що фактично є його переукладанням після 24 лютого 2022 року, у тому числі особами, які вже проходили військову службу, за умови дотримання інших вимог Постанови № 153, визначається як достатня підстава для призначення виплати одноразової грошової винагороди.

Ухвалою від 25.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що обов`язковою умовою для отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах є початок проходження військової служби після оголошення воєнного стану. Так, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.02.2021 № 69-ОС ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу за контрактом сержантського і старшинського складу 12.02.2021. Отже, позивач наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.02.2021 № 69-ОС був прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу та з ним було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 (три) роки, тобто прийнятий на військову службу за контрактом 12 лютого 2021 року, що не підпадає під вимогу п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 .

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 12.02.2021 року.

27.02.2026 року ОСОБА_1 через представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153.

Листом від 10.03.2026 року військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, в якій зазначила, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується лише громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64. Оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану (12.02.2021), підстав для виплати одноразової грошової винагороди він не має.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Постанова набрала чинності 13.02.2025.

Абзацами 2, 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов визначено Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 69-ОС від 12.02.2021 був прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу та з ним було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 (три) роки, який у зв`язку із запровадженням воєнного стану на підставі ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» продовжився.

В той же час, та обставина, що позивач первісно був прийнятий (призваний) на військову службу до введення воєнного стану, не може бути покладено в основу висновку про відсутність у нього права на винагороду за пунктом 4 Постанови №153 без урахування факту продовження дії контракту в 2024 році.

Згідно інформаційної довідки, за період 20.07.2022 по 26.09.2022, за час перебування в оперативному підпорядкуванні складу сил та засобів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на ділянці відповідальності НОМЕР_3 прикордонного загону, ОСОБА_1 виконував бойові та бойові (спеціальні) завдання у АДРЕСА_1 . У відповідності до кількості конкретних днів виконання бойових керівних документів, облікованих в Журналі бойових дій та за відповідним листом-інформуванням підпорядкованому органу Держприкордоннслужби здійснювалось внесення даних до проекту наказу НОМЕР_2 ПРИКЗ про виплату додаткової винагороди збільшеної до 70 000, у серпні, вересні та жовтні 2022 року.

Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2025 № 10/16139-25-Вих, за період несення служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, під час перебування в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), що підтверджується наказами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) №331-ОС від 19.07.2022 та №466-ОС від 28.09.2022. В період 20.07.2022 по 26.09.2022 був залучений до виконання завдань за призначенням в складі сил та засобів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) у АДРЕСА_1 , (накази Головнокомандувача ЗС України від 01.08.2022 №212, від 01.08.2022 №237 та від 01.10.2022 №262 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій»), згідно обліку в Журналі бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.02.2022 інв. №25/3-22-дск-вих.

Тобто позивач був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX у віці до 25 років та станом на дату набрання чинності постановою № 153 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців.

Суд зазначає, що тлумачення приписів Постанови № 153 в інший спосіб суперечило б меті її прийняття, яка полягає у підвищенні мотивації окремих категорій громадян України до проходження військової служби у Збройних Силах України в умовах воєнного стану, та фактично створювало б передумови для нерівного ставлення до відповідних категорій осіб, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди з тих підстав, що позивач до укладання контракту проходив військову службу.

Крім того, Постанова №153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших передбачених Постановою умов. Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо: повторного укладення контракту; врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою № 153 сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Більше того, тлумаченням п. 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, порушуються права осіб, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби.

Довільне трактування норм Постанови №153, суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 р. в справі №240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Із врахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги, що позивач проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану у віці до 25 років та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під положення абзацу 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

У зв`язку з чим, відмова відповідача, викладена у листі від 10.03.2026 року щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, є протиправною.

При цьому суд враховує, що Міністром оборони України було видано Окреме доручення від 26.09.2025 № 5601/уд (далі Доручення № 5601/уд), відповідно до пункту 9 цього Окремого доручення, попереднє Доручення № 999/уд від 20.02.2025 визнано таким, що не застосовується з 7 серпня 2025 року.

Дорученням № 5601/уд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942) (далі - Постанова) передбачено виплату:

- одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби громадянами України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога);

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: - рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; - які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; - які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; - які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (далі – випадки притягнення до відповідальності).

Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, зокрема:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ)) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку № 1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);

- документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).

Витяги (копії) бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також рапортів самих військовослужбовців не вимагати.

Також Дорученням № 5601/уд зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги (далі - попередня перевірка) протягом трьох днів з дати отримання підтверджуючих документів.

Одночасно суд зазначає, що відповідач, розглядаючи питання про виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, відмовив позивачу виключно з огляду на те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану.

При розгляді порушеного питання відповідачем не була надана оцінка інших умов для виплати одноразової грошової винагороди, у т.ч. щодо особистої та безпосередньої участі здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Одночасно суд зауважує, що доказів безпосередньої участі у бойових діях (довідки, форма якої передбачена додатком до доручення Міністра оборони України) позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153, з урахування висновків суду у даній справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153, з урахування висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.