Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/39101/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39101/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) щодо: не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 р. по 31.05.2025 р. додаткову винагороду ПКМ № 168 від 28.02.22 р. (30000 грн.); не нарахування та не виплата ОСОБА_1 за період з 04.10.2023 р. по 14.01.2024 р., з 08.01.2025 р. по 04.06.2025 р. додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100000 грн.) без утримання військового збору;

- зобов`язати відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України - виплатити позивачу: додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за 01.05.2022 р. по 31.05.2025 р., що не були нараховані та виплачені в установленому порядку; додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. пропорційно перебуванню позивача у зонах виконання бойових завдань за період з 04.10.2023 р. по 14.01.2024 р., з 08.01.2025 р. по 04.06.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 11.04.2022 р. по теперішній час. Згідно наказів "Про виплату додаткової винагороди" був у відрядженні та виконував бойові розпорядження у період з 04.10.2023 р. по 14.01.2024 р. та з 08.01.2025 р. по 04.06.2025 р., а тому має всі законні підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за цей період, а також додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за період з 01.05.2022 р. по 31.05.2025 р., установлених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., оскільки наявні документи безпосередньо підтверджують проходження служби, виконання бойових (спеціальних) завдань та участь у заходах з національної безпеки і оборони. Відповідач нарахування та виплату додаткової винагороди у належному позивачу розміру не здійснив. Позивач вважає свої права порушеними, а бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 27.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

15.12.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що матеріали справи не містять належних допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів за спірний період. Сам факт перебування позивача на такій території без доведення здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах не є достатньою підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю винагороди у розмірі саме 100000 грн. на підставі положень Постанови № 168. При цьому, у спірному періоді позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до Постанови № 168. Отже, у період з 01.05.2022 р. по 31.05.2025 р. відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до чинного законодавства. Також зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду.

17.12.2025 р. від представник позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає по безпідставність викладених у ньому обставин, оскільки вони не спростовують доводи позовної заяви.

24.02.2026 р. представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій виклав останні в наступній редакції:

"- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати (недовиплати) ОСОБА_1 таких сум додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022: за липень 2023 року - 30000 грн., за червень 2023 року - 27000 грн., за період 04.01.2025 р. - 31.01.2025 р. - 21290.32 грн.;

- зобов`язати відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми додаткової винагороди: 30000 грн. - за липень 2023 року; 27000 грн. - за червень 2023 року; 21290,32 грн. - за період 04.01.2025 р. - 31.01.2025 р.".

Ухвалою від 13.10.2026 р. прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.

Отже, предметом спору у даній справі є нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн., передбаченої Постановою № 168 за наступні періоди: червень, липень 2023 року, з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.04.2022 р. № 155-ОС "Про особовий склад" рядового ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення.

Згідно наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.10.2023 р. № 530-ВВ, від 16.01.2024 р. № 27-ВВ солдат ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 2 категорії - радіотелеграфіст групи зв`язку відділення управління мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, перебував у відрядженні до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 04.10.2023 р. по 14.01.2024 р.

Відповідно до наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.01.2025 р. № 14-ВВ, від 06.06.2025 р. № 258-ВВ солдат ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій групи мінометів відділення вогневої підтримки другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування, перебував у відрядженні до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 08.01.2025 р. по 04.06.2025 р.

Як вбачається з архівної відомості за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі до 30000 грн. (у сумах, як це відображено в архівних відомостях по місяцях): січень 2023 року - 0,00 грн., лютий 2023 року - 30000 грн., березень 2023 року - 30000 грн., квітень 2023 року - 30000 грн., травень 2023 року - 30000 грн., червень 2023 року - 30000 грн., липень 2023 року - 0,00 грн., серпень 2023 року - 0,00 грн., вересень 2023 року - 87000 грн., жовтень 2023 року - 30000 грн., листопад 2023 року - 3870,97 грн., грудень 2023 року - 0,00 грн.

За архівною відомістю за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року, позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. (у сумах, як це відображено в архівних відомостях по місяцях): січень 2025 року - 3870,97 грн., лютий 2025 року - 0,00 грн., березень 2025 року - 47004,61 грн., квітень 2025 року - 0,00 грн., травень 2025 року - 0,00 грн., червень 2025 року - 1935,48 грн., липень 2025 року - 3000 грн., серпень 2025 року - 0,00 грн., вересень 2025 року - 0,00 грн., жовтень 2025 року - 0,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 30000 грн. за червень, липень 2023 року, з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження відповідно до Конституції України визначає Закон України від 03.04.2003 р. № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV).

Згідно положень ст.1 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема:

охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України Про розвідувальні органи України та Про оперативно-розшукову діяльність;

участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом;

координація діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України, пропуску до/з тимчасово окупованої території України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Згідно ст.16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

За приписами п.3, 4 ст.19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються:

участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій;

участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Відповідно до ч.1, 3 ст.25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/202 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/202 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 р. прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1-1 Постанови № 168 передбачено установити, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно п.1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Пунктом 5 Постанови № 168 встановлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 р.

Таким чином, враховуючи вказане вище нормативне врегулювання, на період дії воєнного стану військовослужбовці, зокрема, Державної прикордонної служби, мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Водночас, з 01.06.2023 р. процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови № 168, а також перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України, визначає наказ Міністерства внутрішніх справ України № 726 (далі - Особливості № 726, в редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Особливостей № 726 ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.

За пп.1 п.2 Особливостей на період воєнного стану виплачуються:

1) додаткова винагорода:

у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;

у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;

у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу, у розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах).

У п.8 Особливостей № 726 зазначено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно п.9-11 Особливостей № 726 облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.

Облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань. Результати такого обліку вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям за формою, наведеною в додатку до цих Особливостей. У разі переміщення (відрядження) військовослужбовця до іншого органу Держприкордонслужби, органу військового управління для подальшого проходження військової служби до такого органу в десятиденний строк надсилається витяг із зазначеної відомості для обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

До обрахунку часу при графіку виконання завдань до обліку застосовується календарний день початку виконання таких завдань відповідно до наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Начальники (командири) органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісяця до 5 числа інформують органи (заклади, установи) Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 11.04.2022 р. проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Під час несення служби позивач виконував бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З огляду на вказане, відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, з розрахунку 100000 грн. та 30000 грн.

Позивач вважає, що відповідачем недоплачено наступні суми додаткової винагороди, передбаченої Постанови № 168, у розмірі до 30000 грн., зокрема: за червень 2023 року - 27000 грн., за липень 2023 року - 30000 грн., з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р. - 21290,32 грн.

Відповідач в свою чергу стверджує, що твердження позивача ґрунтуються виключно на власних припущеннях та довільному тлумаченні окремих відомостей, а факт здійснення виплати у пізніший період не свідчить про її відсутність або неправомірність.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що за архівними відомостями позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у розмірі до 30000 грн., а саме: за червень та липень 2023 року в розмірі 27000 грн. та 30000 грн., які виплачено у вересні 2023 року; за період з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р. в розмірі 21290,32 грн., яка виплачена у березні 225 року.

Співставивши відомості, наявні в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідні нарахування та виплати позивачу здійснювалися із застосуванням механізму донарахувань у наступних періодах (за червень, липень 2023 року у вересні 2023 року, за період з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р. у березні 2025 року), що відповідає особливості фінансового забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану та надходженням необхідних первинних документів обліку з підрозділів, до яких позивач залучався чи був відряджений. Суд вважає, що затримка у здійсненні виплат або їх проведення в інший розрахунковий період (місяць) самі по собі не свідчать про протиправну бездіяльність відповідача чи про повну невиплату належних сум додаткової винагороди.

При цьому, суд критично оцінює твердження позивача про наявність заборгованості, оскільки вони ґрунтуються виключно на довільному розрахунку періодів без урахування фактичного перерозподілу виплат, здійсненого військовою частиною НОМЕР_1 за результатами зведених облікових даних. Будь-яких інших обґрунтованих розрахунків із посиланням на первинні документи, які б спростовували дані офіційних бухгалтерських відомостей та довідок відповідача, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт остаточної недовиплати або невиплати спірних сум додаткової винагороди за червень, липень 2023 року, за період з 04.01.2025 р. по 31.01.2025 р., оскільки матеріали справи свідчать про фактичне проведення виплат у рамках поточного бюджетного фінансування, що спростовує доводи позовної заяви.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу сум додаткової винагороди за спірні періоди.

Стосовно доводів відповідача про порушення строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права.

Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 30000 грн. за червень, липень 2023 року, з 01.04.2025 р. по 31.05.2025 р.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду з даним позовом позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 06.11.2025 р. № 08/1582, тобто був діючим військовослужбовцем.

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025, згідно якого суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

На підставі наведеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 на час звернення до суду був діючим військовослужбовцем, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а відтак доводи відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставними.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_8 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко