Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/17913/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №414 від 08 лютого 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та виключити військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.06.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказала, що оскільки ОСОБА_1 перебуває в статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29 серпня 2022 року в рамках якого обвинувачується у вчиненні діяння, що підпадає під кваліфікацію, в тому числі, ч. 5 ст. 27 ч. 2ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч.4 ст. 189 Кримінального кодексу України – позивач не може бути призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Як наголосила представник позивача, всупереч встановленим нормам ІНФОРМАЦІЯ_3 не було здійснено належного оповіщення позивача про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, крім того, ОСОБА_1 не отримував направлення на проходження військово-лікарської комісії під особистий підпис та не отримував повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації після проходження медичного огляду. Представник позивача вказала, що ОСОБА_1 призваний на військову службу з грубим порушенням процедури призову на військову службу під час мобілізації та без проведення належного медичного огляду, а отже скасування наказу в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, являється належним та ефективним способом захисту у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

07.07.2026 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як зазначив представник, позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що саме рішеннями, діями чи бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 були порушені його права. Як вказав відповідач, у позовній заяві відсутні будь-які доводи щодо незаконності дій командира військової частини при виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу, а всі твердження позивача стосуються виключно законності проведення заходів мобілізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. В той же час, після прибуття військовослужбовця до військової частини командир зобов`язаний організувати його зарахування до списків особового складу на підставі документів, отриманих від уповноважених органів військового управління та законодавство не наділяє командира військової частини правом перевіряти законність рішень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визнавати їх недійсними чи відмовлятися від їх виконання. Поряд з цим, відповідач наголосив, що позивач просить суд зобов`язати військову частину звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу та такий спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин і не створює для військової частини обов`язку видати наказ про звільнення військовослужбовця, оскільки підстави звільнення визначені виключно статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

14.07.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому представник наголосила, що позивач належить до категорії осіб, які відповідно до вимог Порядку №560 не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав правових підстав для здійснення його призову та саме невиконання ІНФОРМАЦІЯ_3 покладених на нього законом повноважень щодо належної перевірки правових підстав для мобілізації призвело до незаконного призову позивача та його подальшого направлення на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №414 від 08.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», призвано на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Позивач, вказавши, що ОСОБА_1 перебуває в статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29 серпня 2022 року в рамках якого обвинувачується у вчиненні діяння, що підпадає під кваліфікацію, в тому числі, ч. 5 ст. 27 ч. 2ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч.4 ст. 189 Кримінального кодексу України, звернувся до суду, із цим позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно п. 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан».

В подальшому воєнний стан продовжено відповідними Указами та на час розгляду справи не припинений.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до ст.1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз. 1, 3 п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до абз. 3 п. 7 Положення № 154 з метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей в оформленні документів для надання визначених законодавством пільг та допомог. Відповідно до п. 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487). Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах відповідні відмітки; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби та до обов`язків якого відноситься призов громадян на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560). Згідно з п. 1 Порядку № 560 він визначає, зокрема, механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Пунктом 4 Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема: підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України (зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання); підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наведені норми п. 4 Порядку № 560 спрямовані на визначення кола осіб, які, незважаючи на факт їхньої причетності до вчинення злочину, можуть бути мобілізовані. І саме при визначенні кола осіб, які можуть бути мобілізовані, Кабінет Міністрів України зробив виняток щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 146, 189 Кримінального кодексу України.

Наведену редакцію п. 4 Порядку № 560 запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1558, яка набрала чинності 16.01.2025, а отже, вона була чинною станом на дату видання оскаржуваного наказу № 414 від 08.02.2026 та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.01.2026 по справі №522/24066/23 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 (у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України) запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, строком на 2 місяці.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону № 2232-XII органи досудового розслідування зобов`язані в семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що набрали законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №414 від 08 лютого 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 , є протиправним, оскільки прийнятий без врахування статусу у позивача обвинуваченого за ст. 146, 368 КК України.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу, суд приходить висновку про наявність підстав для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №414 від 08 лютого 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , з огляду на його протиправність.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та виключити військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд враховує наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280).

В силу пунктів 1, 3 розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі. Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється наказом командира військової частини по стройовій частині.

Пунктом 32 розділу II Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день його прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 розділу V Інструкції № 280 під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути, зокрема, іменний список або припис; прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди.

Отже, організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини, при цьому відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи викладене та те, що визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 та виключити військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , є похідними та підлягають задоволенню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №414 від 08 лютого 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та виключити військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра