Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/15355/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385; адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), яка полягає у неприйнятті рішення про поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та непоновленні нарахування і виплати пенсії по інвалідності після скасування судом рішення ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО-4266 від 23.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385; адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) прийняти рішення про поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та поновити нарахування і виплату пенсії по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 17.12.2019 про встановлення ІІ групи інвалідності безстроково - з 01.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385; адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії по інвалідності за період з 01.08.2025 по день фактичного поновлення виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385; адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату заборгованості з пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з урахуванням усіх передбачених законодавством перерахунків, індексацій, підвищень, надбавок, доплат, зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та інших складових пенсійної виплати, які підлягали застосуванню у відповідні періоди з 01.08.2025 по день фактичного поновлення виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385; адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за весь період затримки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримува пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб». Випплату пенсії по інвалідності було припинено з 01.08.2025 на підставі витягу з рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 23.07.2025 № ЦО-4266, яким було скасовано інвалідність з 23.07.2025. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/29990/25 визнано протиправним та скасовано рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО-4266 від 23.07.2025, яким було скасовано рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

27.03.2026 Позивачка направила до Відповідача письмову претензію з вимогою негайно поновити виплату пенсії по інвалідності, провести нарахування та виплату заборгованості по пенсії. У претензії було прямо зазначено, що рішення, яке стало підставою припинення пенсії, скасовано судом, а ГУ ПФУ в Одеській області було залучене до справи № 420/29990/25 як третя особа та було обізнане про встановлені судом обставини. Претензію було направлено поштовим відправленням 27.03.2026 та вручено 30.03.2026. Натомість листом від 28.04.2026 Відповідач повторно відмовив у фактичному поновленні пенсійної виплати. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підстав для задоволення позовних вимог немає з огляду на таке.

З метою перевірки обгрунтованості раніше прийнятого рішення про встановлення ІІ групи інвалідності експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи в особі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медикосоціальних проблем інвалідності міністерства охорони здоров`я України» вивчила надану медику-експертну документацію, та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безстроково, встановлена необгрунтовано. Ступені функціональних порушень та ступені обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності (згідно Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009) та не дають підстави визнати позивача особою з інвалідністю 23.07.2025. До компетенції органів Пенсійного фонду України не входить здійснення такого обстеження і прийнятті відповідного рішення. Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційнокомунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством (абз. 3 ч. 3 ст. 35 Закону №1058). Позивачем не заперечується, що 07.08.2025 нею отримано Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 23.07.2025 № ЦО-4266, яким скасовано акт огляду МСЕК серії 12АВ № 722211 від 17.12.2019. Повторне (чергове) медичне обстеження для встановлення інвалідності (переогляд) позивач після цього не проходила в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства хорони здоров`я України». Виплата пенсії особам яким не підтверджено групу інвалідності припиняється із місяця, наступного за місяцем надходження висновку МСЕК до територіального органу Пенсійного фонду (положення пункту 146 .1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). Таким чином, Позивачу пенсія знята з виплати з 01.08.2025 відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні. Позивач по справі мала встановлену групу інвалідності, яка давала право на пенсійне забезпечення, після рішення експертної команди про скасування інвалідності вона втратила таке право відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки на даний момент рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» щодо невстановлення позивачу інвалідності скасовано судом, а рішення про поновлення групи інвалідності Позивачу до Головного управління не надходило, Головне управління позбавлене можливості прийняти інше рішення, крім як припинити виплату пенсії. Попри набрання законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/29990/25, до Головного управління від ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» не надійшло жодного документа в якому б зазначалося з якого моменту Позивач вважається особою з інвалідністю та яка група інвалідності їй встановлена, на який термін. Наполягаємо що Головне управління позбавлене можливості поновити виплату пенсії по інвалідності Позивачу, без відповідної інформації від державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», про встановлення факту поновлення або зміни групи інвалідності чи її скасування, дати та причин встановлення/невстановлення інвалідності.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача подав до канцелярією суду клопотання долучення до матеріалів справи.

Представником позивача подано до канцелярії суду відповідь на відзив, яку враховано при розгляді справи.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі довідки МСЕК від 17.12.2019, якою їй встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Виплата пенсії здійснювалася на підставі довідки МСЕК серії 12АВ № 722211 від 17.12.2019, виданої безстроково з 01.01.2020.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2026 позивачці повідомлено, що виплату пенсії по інвалідності було припинено з 01.08.2025 на підставі витягу з рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 23.07.2025 № ЦО-4266, яким було скасовано інвалідність з 23.07.2025.

Разом з тим, рішення № ЦО-4266 від 23.07.2025, яке стало єдиною підставою для припинення виплати пенсії, було оскаржене Позивачкою у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/29990/25 визнано протиправним та скасовано рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО-4266 від 23.07.2025, яким було скасовано рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 420/29990/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

10.02.2026 Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виконання судового рішення та поновлення виплати пенсії. Спочатку Відповідач повідомив про продовження строку розгляду звернення до 45 днів у зв`язку з необхідністю додаткового вивчення.

Надалі Відповідач фактично відмовив у поновленні пенсії, пославшись на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/29990/25 не було покладено безпосереднього обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо поновлення виплати пенсії.

27.03.2026 Позивачка направила до Відповідача письмову претензію з вимогою негайно поновити виплату пенсії по інвалідності, провести нарахування та виплату заборгованості по пенсії. У претензії було прямо зазначено, що рішення, яке стало підставою припинення пенсії, скасовано судом, а ГУ ПФУ в Одеській області було залучене до справи № 420/29990/25 як третя особа та було обізнане про встановлені судом обставини. Претензію було направлено поштовим відправленням 27.03.2026 та вручено 30.03.2026.

Натомість листом від 28.04.2026 Відповідач повторно відмовив у фактичному поновленні пенсійної виплати, знову пославшись лише на те, що попереднім судовим рішенням не було прямо покладено обов`язку на ПФУ щодо поновлення пенсії.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом першим частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1058-IV, група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно частини першої статті 34 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

У відповідності до частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч.2 ст.49 Закону №1058-ІV).

Статтею 50 Закону № 1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання.

з 01.08.2025 було припинено на підставі витягу з рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 23.07.2025 № ЦО-4266, яким було скасовано інвалідність з 23.07.2025. Разом з тим, рішення № ЦО-4266 від 23.07.2025, яке стало єдиною підставою для припинення виплати пенсії, було оскаржене Позивачкою у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/29990/25 визнано протиправним та скасовано рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО-4266 від 23.07.2025, яким було скасовано рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 420/29990/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Таким чином, підставою для припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 слугувало саме рішення експертної команди № ЦО-4266 від 23.07.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано.

Суд зауважує, що скасування судовим рішенням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО-4266 від 23.07.2025 відновило дію рішення МСЕК від 17.12.2019, яким позивачеві встановлено II групу інвалідності безстроково.

Скасування протиправного індивідуального акта має відновлювальний характер, тобто відновлює правовий стан, що існував до його прийняття.

Таким чином, правовий статус позивача як особи з інвалідністю ІІ групи не припинявся, а припинення виплати пенсії, як наслідок, відбулося безпідставно.

Жодна норма законодавства не передбачає повторного проходження МСЕК у випадку, коли рішення про скасування інвалідності визнано протиправним і скасовано судом.

Вказана обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційною для цієї справи і не підлягає повторному доказуванню.

Суд акцентує увагу, що отримавши відомості про скасування акту на підставі якого було припинено виплату пенсії, орган Пенсійного фонду був зобов`язаний здійснити поновлення такої в силу приписів частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV.

Таким чином, посилання відповідачів на відсутність зобов`язальної частини для органів Пенсійного фонду є безпідставними.

Як установив суд, 27.03.2026 Позивачка направила до Відповідача письмову претензію з вимогою негайно поновити виплату пенсії по інвалідності, провести нарахування та виплату заборгованості по пенсії. У претензії було прямо зазначено, що рішення, яке стало підставою припинення пенсії, скасовано судом, а ГУ ПФУ в Одеській області було залучене до справи № 420/29990/25 як третя особа та було обізнане про встановлені судом обставини. Претензію було направлено поштовим відправленням 27.03.2026 та вручено 30.03.2026.

Листом від 28.04.2026 Відповідач повторно відмовив у фактичному поновленні пенсійної виплати, знову пославшись лише на те, що попереднім судовим рішенням не було прямо покладено обов`язку на ПФУ щодо поновлення пенсії.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2026 року про поновлення виплати пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні та прийняти рішення по суті заяви позивача.

При цьому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити виплату з урахуванням усіх передбачених законодавством перерахунків, індексацій, підвищень, надбавок, доплат, зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та інших складових пенсійної виплати, які підлягали застосуванню у відповідні періоди з 01.08.2025 по день фактичного поновлення виплати пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії по інвалідності за період з 01.08.2025 по день фактичного поновлення виплати пенсії, не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки відповідачем не було прийнято рішення по суті заяви позивача, а суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України щодо первинного визначення виду, розміру та порядку здійснення пенсійних виплат.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії, то суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 7 Закону №2050-III, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Водночас суд зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_1 чи її представник не звертались до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати за затримку виплати пенсії.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись Конституцією України, ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2026 року про поновлення виплати пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2026 року про поновлення виплати пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні та прийняти рішення по суті заяви позивача.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко