Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №400/7478/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.№ 400/7478/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання відмови та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виготовлення та не направлення на розгляд уповноваженої комісії довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 року № 887) для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд уповноваженої комісії довідку за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 року № 887) для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 року № 887).

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 внести дані стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру ветеранів війни згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 року № 1041;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести відомості стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру ветеранів війни згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 року № 1041.

Ухвалою від 26.06.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження служби позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Листом № 182/2/744 від 27.04.2026 року повідомлено про відсутність підстав щодо участі позивача у бойових діях та перебування позивача в районах ведення бойових дій, відтак, повідомлено про відсутність офіційних підстав для надання статусу учасника бойових дій. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав через електронний кабінет, відзив на адміністративний позов не надав.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач через представника звернувся до Відповідача із адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо підстав та причин нарахування на особистий рахунок Позивача у травні 2022 суми у розмірі 117 808,12 гривень, отримання копії розгорнутої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача із зазначенням характеру та періоду, за які були здійснені виплати, а також отримання копії витягів з наказів командира військової частини щодо виплат додаткової грошової винагороди позивачу за період проходження служби, який направлений 17.07.2024 року. Відповіді на адвокатський запит позивачем не отримано.

Відповідачу направлено адвокатський запит щодо стану розгляду адвокатського запиту направленого 17.07.2024 року.

Відповідачем надано лист-відповідь від 13.10. 2024 року № 182/12249 , до якого додано витяги із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2022 року № 245, від 08.04.2022 року № 243, які стосуються нарахування додаткової винагороди за період з 26.03.2022 року по 31.03.2022 року, з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року та з 01.03.2022 року по 25.03.2022 року, однак, адвокатський запит задоволено не повністю, оскільки, запитувану інформацію надано не в повному обсязі.

В подальшому у листі від 24.12.2024 року № 182/1/5416 від 24.12.2024 відповідачем зазначено, що в травні 2022 позивачу було здійснено доплату «Премії захисника» на суму 155408,60 грн, а саме за періоди: з 01.05.2022 року по 01.05.2022 року у сумі 967,44 грн; з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року у сумі 30000,00 грн; з 26.03.2022 року по 31.03.2022 року у сумі 5806,45 грн; з 01.03.2022 року по 25.03.2022 року у сумі 24193,55 грн; з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року у сумі 5357,14 грн; з 09.03.2022 року по 31.03.2022 року у сумі 51935,48 грн; з 01.04.2022 року по 29.04.2022 року у сумі 67667,67 грн.

Для отримання уточнюючої інформації на адресу відповідача направлено адвокатський запит від 22.01.2025 року про надання витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди позивачу за період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року.

Листом від 27.04.2026 року № 182/2/744 позивача повідомлено про відсутність підстав щодо участі його у бойових діях та перебування в районах ведення бойових дій, відтак, повідомлено про відсутність офіційних підстав для надання статусу учасника бойових дій.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій урегульовані Законом України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII).

Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі – Порядок № 413)

Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

З наведеного слідує, що обов`язок командира (начальника) військової частини подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 не є безумовним: він виникає лише за наявності підтвердженого належними документами факту безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 року у справі № 200/7237/24 зазначив, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю. При цьому, зміст поняття безпосередня участь підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, у названій постанові Верховний Суд зауважив, що системний аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття: «загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30000 гривень» та «безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100000 гривень».

Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов`язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону № 3551-ХІІ, Порядку № 413, Постанови № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

При цьому нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди (100000, 50000 та 30000 гривень) не має суто фінансового характеру, а залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення. Виплата у розмірі 100000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.

Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, суд виходить із того, що однією з обставин, з якою позивач пов`язує своє право на отримання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 є докази того, що позивачу у травні 2022 року нараховане та виплачене грошове забезпечення у суми у розмірі 117808,12 грн. У подальшому, відповідно до листа від 24.12.2024 року № 182/1/5416, у травні 2022 року позивачу було здійснено доплату «Премії захисника» на суму 155408,60 грн, з яких за періоди з 09.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 51935,48 грн, з 01.04.2022 року по 29.04.2022 року у розмірі 67666,67 грн, а також отримання копії витягів з наказів командира військової частини щодо виплат додаткової грошової винагороди позивачу за період проходження служби.

Крім того, відповідно з наданих витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2022 року № 345 та від 08.04.2022 року № 243 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації», виплати винагороди здійснюються на підставі Постанови № 168 та рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29.

Під кодом 912/з/29 відоме не рішення, а окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року, яке регулювало порядок виплати додаткової винагороди (відомої як «бойові» 100 000 грн або 30 000 грн) військовослужбовцям відповідно до Постанови № 168

Відповідач ухвалу суду від 26.06.2026 року в частині вистрибування доказів не виконав, копії витяги із наказів про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 51935,48 грн за період з 09.03.2022 року по 31.03.2022 року та у розмірі 67666,67 грн за період з 01.04.2022 року по 29.04.2022 року до суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку № 413 накази командира військової частини є належним та допустимим доказом того, що позивач проходив службу саме в зоні воєнних (бойових) дій.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач у період з 09.03.2022 року по 31.03.2022 року та у період з 01.04.2022 року по 29.04.2022 року брав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань у районі ведення воєнних (бойових) дій, а тому має право на отримання довідки за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413.

Отже, виходячи з вищевказаного відповідач неналежним чином розглянув заяву позивача.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищезазначене, оскільки суд встановив, що відповідач неналежним чином розглянув заяву позивача про на отримання статусу учасника бойових дій від 30.03.2026 року, інші вимоги є похідними, та задля належного забезпечення та реалізації прав позивача можуть бути розглянути після вирішення питання щодо видачи довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 року № 887).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) – задовольнити частково.

2. Зобов`язати Військову частину розглянув заяву ОСОБА_1 про на отримання статусу учасника бойових дій від 30.03.2026 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.10.2026 року.

Суддя О.В. Малих